Рішення

від 06.06.2019 по справі 520/3070/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. № 520/3070/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,

представника позивача - Білокіня С.С.,

представника відповідача - Распопова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №00003391410 від 15.03.2019 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 252500 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.; скасувати податкове повідомлення - рішення №00001061402 від 15.03.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1790599,00 грн. основного платежу та 447649,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 2238248 (два мільйона двісті тридцять вісім тисяч двісті сорок вісім) гривень 75 коп.; скасувати податкове повідомлення - рішення №00001071402 від 15.03.2019 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75900 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп.; скасувати податкове повідомлення - рішення №00001081402 від 15.03.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1178624,00 грн. основного платежу та 589312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 1767936 (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 00 коп.; скасувати податкове повідомлення - рішення №00001091402 від 15.03.2019 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 157894 - (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення винесені всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями контролюючого органу Головного управління ДФС у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства виробничої комплектації товариства з обмеженою відповідальністю Регіонпостач (ЄДРПОУ 30138957) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №519/20-40-14-02-07/30138957 від 21.02.2019.

Висновком акту перевірки встановлено порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.4 ст. 198, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, абз. 3 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки з боку позивача, що призвело до збільшення сум грошових зобов`язань за податками та застосування відповідних фінансових санкцій.

На підставі висновку акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00003391410 від 15.03.2019 за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 252500,00 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі п`ятсот) гривень 00 коп.; №00001061402 від 15.03.2019 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1790599,00 грн. основного платежу та 447649,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 2238248,75 (два мільйона двісті тридцять вісім тисяч двісті сорок вісім) гривень 75 коп.; №00001071402 від 15.03.2019 про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 75900,00 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп.; №00001081402 від 15.03.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1178624,00 грн. основного платежу та 589312,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 1767936,00 (один мільйон сімсот шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 00 коп.; №00001091402 від 15.03.2019 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 157894, 00 - (сто п`ятдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири) гривні 00 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 19.03.2019.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок про нереальність господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ БРОНТ ХТФ (код ЕДРПОУ 41174840), з ТОВ БОНСПЕЦ-СЕРВІС (код ЕДРПОУ 41553310), з ТОВ ВЕКТОР ЛОДЖИК (код ЕДРПОУ 41852746), з ТОВ ЕЛЕРОН НВП (код ЕДРПОУ 42134154), з ТОВ ВЕРЮ ТРЕЙД (код ЕДРПОУ 42037331), з ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД (код ЕДРПОУ 42078598), з ТОВ МИРВУС (код ЕДРПОУ 42037478), з ТОВ БК ХАУЗ-БУД (код ЕДРПОУ 41382284), з ТОВ ВІЛЛ ТОРГ (нова назва ТОВ СФ ДЕДАЛ ) (код ЕДРПОУ 41383670), з ТОВ ФПГ МІРАНДА (код ЕДРПОУ 41638754), з ТОВ УСТП ПАЛІТРА (код ЕДРПОУ 40520880), з ТОВ Будлідер (код ЕДРПОУ 37191430), з ТОВ Баланс УТФ (код ЕДРПОУ 40521109), з ТОВ КК Інвестекогруп (код ЕДРПОУ 37146241), з TOB ХСК Стендпро (код ЕДРПОУ 40945614), з ТОВ Крон ЖТФ (код ЕДРПОУ 41311559), з ТОВ Софі Форт (код ЕДРПОУ 41228204) та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від зазначених контрагентів, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Судом встановлено, що існування господарських взаємовідносин ПВК ТОВ Регіонпостач з зазначеними в акті перевірки контрагентами підтверджується наявністю укладених договорів, актів, банківських платіжних доручень та зареєстрованих податкових накладних, відповідно до діючої на той час Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008 та на теперішній час відповідно до Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №557 від 06.06.2017.

Зазначені правочини були укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону. Доказів повернення коштів до контрагента позивача і навпаки після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за отриманий товар та надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб) відповідачем не доведено.

Перелічені документи були своєчасно надані контролюючому органу, описані в акті перевірки та відповідачем не спростовані. Це свідчить про законність та правильність відображення у бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійсненних господарських операцій за період, що перевірявся.

Використання результатів здійснених операцій в господарській діяльності ПВК ТОВ Регіонпостач з зазначеними контрагентами, є доказом реальності здійснених операцій та отримання економічного ефекту від їх здійснення так як мали реальний характер і призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними документами, копії яких наведені у додатку.

Слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідні товари та послуги фактично не були отримані та одержані учасниками правочинів, а суб`єкт владних повноважень в ході проведення перевірки не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності фактів отримання, поставлення придбаної продукції та послуг.

Слід зазначити, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту за спірний період за вказаними господарськими взаємовідносинами визначений приписами розділу III і V Податкового кодексу України.

Правомірність формування витрат, податкового кредиту та виникнення від`ємного значення підтверджуються договорами на надання послуг з розвантаження, очищення, закриття люків вагонів, актами прийняття - передачі виконаних робіт та платіжними дорученнями про сплату їх вартості та належним чином зареєстрованими податковими накладними.

Факт виконання господарських зобов`язань та отримання ПВК ТОВ Регіонпостач від контрагентів наданих послуг (виконаних робіт) товарів підтверджується актами виконаних робіт, видатковими накладними.

Недоліків у складанні вказаних документів в ході проведення перевірки відповідачем не встановлено та в акті перевірки не відображено, а відтак є належними доказами господарських операцій.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством , електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстри податкових насадних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податки, що відносяться до податкового кредити.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що оприбуткування коштів підтверджується прибутковими касовими ордерами №№15,16, сторінкою №15 касової книги за 2017 рік, журналом реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, видатковим ордером №15 від 09 листопада 2017 року, меморіальними ордерами банку про внесення готівки №6542203956 та №Н1110TJ3MG від 09 листопада 2017 року.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки відповідачем були досліджені всі первинні документи на підставі яких були сформовані дані податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкові накладні, про невідповідність таких податкових накладних приписам Податкового кодексу України відповідачем не зазначено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та реєстрації податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушень вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов язання звітного періоду.

Слід наголосити, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж покупка товару послуг та подальша його реалізація з метою отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПВК ТОВ "Регіонпостач", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Слід зазначити неможливість прийняття до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Взагалі інформація з системи АІС Податковий блок не може виступати самостійним доказом протиправності формування платниками податків податкового кредиту або податкового зобов`язання, а виступають лише засобом виявлення можливих порушень одного з контрагентів по відповідній господарській операції, що, однак, підлягає доказуванню на підставі наявних у контрагентів первинних документів. Крім того, встановлені розбіжності не є доказом сплати або несплати податку на додану вартість до бюджету, зазначене питання окремо відповідачем взагалі не досліджувалось, тоді як має вирішальне значення для встановлення відповідного порушення податкового законодавства.

Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Також слід зазначити, що платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню контрагентами від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях податкових органів, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління ДФС у Харківській області в своєму акті не зазначило доводів та доказів тому, що ПВК ТОВ Регіонпостач діяло без належної обачності та було обізнано про допущення його контрагентом певних порушень законодавства (навіть якщо вони мали місце) при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні відповідачем не доказано правомірності спірних рішень, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена їх протиправність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (вул. Чайковського, буд. 11, кв. 2, м. Харків, 61024, ЄДРПОУ 30138957) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00003391410, №00001061402, №00001071402, № НОМЕР_1 , №00001091402 від 15.03.2019.

Стягнути на користь Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (ЄДРПОУ 30138957) сплачену суму судового збору в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 12 червня 2019 року.

Суддя М.М.Панов