Рішення
від 03.06.2019 по справі 915/935/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Справа № 915/935/18

м.Миколаїв

За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс

(73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209)

до відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

(54001, м.Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 40108735),

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля

(57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м.Снігурівка, вул. Виноградна, 22, код ЄДРПОУ 32983367)

третя особа - 1 без самостійних

позовних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України

у Миколаївській області

(54055, м.Миколаїв, пр.Центральний, 141-В, код ЄДРПОУ 37992030)

третя особа - 2 без самостійних

позовних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровське

(57378, Миколаївська обл., Снігурівський район, с.Новотимофіївка, вул. Молодіжна, 44, код ЄДРПОУ 36896053)

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля

(57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м.Снігурівка, вул. Виноградна, 22, код ЄДРПОУ 32983367)

відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс

(73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

В судовому засіданні 31.05.2019р. приймали участь представники:

від ТОВ Колосс : Д`яченко Н.П., за довіреністю, Ващук Я.В., за довіреністю.

від ГУ НП в Миколаївській області: Павленко О.І., за довіреністю.

від ТОВ Роздолля : Третяк Г.О., за ордером.

від ТОВ Придніпровське : представник не з`явився.

від ГУ ДКСУ в Миколаївській області: Хмельницький В.С., за довіреністю.

В судовому засіданні 03.06.2019р. приймають участь представники:

від ТОВ Колосс : представник не з`явився.

від ГУ НП в Миколаївській області: Павленко О.І., за довіреністю.

від ТОВ Роздолля : Третяк Г.О., за ордером.

від ТОВ Придніпровське : представник не з`явився.

від ГУ ДКСУ в Миколаївській області: представник не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: стягнення коштів в сумі 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди та про стягнення з ТОВ Колосс заборгованості за зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання №9 від 28.08.2015р. в сумі 64462,51 грн.

27.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області коштів в сумі 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданою незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Позовні вимоги ґрунтуються на наданих позивачем матеріалах кримінального провадження №12015150310000630, ухвалах слідчих суддів Снігурівського районного суду Миколаївської області Баштанського районного суду Миколаївської області, копій складських квитанцій на зерно №35 та №34 від 28.08.2015р., копії товарно-транспортної накладної ААК №1 від 27.08.2015р., копії претензії до ТОВ Роздолля та претензії щодо оплати заборгованості за договором №9 від 28.08.2015р., копій листів №19 від 20.01.2017р., від 16.01.2017р., від 16.12.2016р., від 01.02.2017р., від 27.01.2017р. за №Д-03/72-2017, копії цінової довідки №Ви-135 від 20.08.2018р., копій вимог до ГУ НП в Миколаївській області, Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та до Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області та копії листа з прокуратури миколаївської області від 16.08.2018р. та мотивовані тим, що у зв`язку із внесенням 25.08.2015р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12015150310000630 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та на виконання ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015р. слідчий Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області 27 серпня 2018 року здійснив у позивача обшук, за результатами якого вилучив 29220 кг насіння соняшнику, яке було поміщено на зберігання до елеватора (ТОВ Роздоллля ). В ході розслідування зазначеного кримінального провадження доводи заявника не знайшли підтвердження, та постановою слідчого від 01.09.2016р. кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні директора ТОВ Колосс (позивача) складу злочину, однак вилучене насіння соняшнику не повернуто. Усі звернення товариства Колосс впродовж 2016-2018 років до слідчого та прокуратури залишились безрезультатними, станом на дату звернення до суду вилучене слідчим насіння соняшнику не повернуто, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого.

Ухвалою суду від 30.08.2018р. відкрито провадження в даній справі.

18.09.2018р. від ГУ НП в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позов в повному обсязі, зазначаючи, що слідчим були вжиті всі належні заходи з виконання ухвали слідчого судді від 15.12.2016р., якою зобов`язано слідчого повернути ТОВ Колосс насіння соняшнику, а саме, слідчий надав товариству Колосс оригінали складських квитанцій на зерно №№34,35 від 28.08.2015р. та підготував повідомлення до ТОВ Роздолля (елеватор) щодо повернення товариству Колосс вилученого насіння соняшника, яке знаходиться на зберіганні відповідно до цих складських квитанцій. При цьому, за повідомленням відповідача договір на зберігання насіння соняшнику між слідчим та елеватором не укладався, оскільки Снігурівський РВ УМВС України в Миколаївській області не був власником даних речових доказів (насіння соняшнику), тому не мав права укладати відносно них жодних договорів. Отже ГУНП в Миколаївській області не брало на себе жодних зобов`язань по відшкодуванню витрат на зберігання зерна, про що свідчить відсутність укладеного договору, а плата за дану послугу сторонами не обумовлювалась. Крім того, зерно було передане на відповідальне зберігання третій особі ТОВ Роздолля як речовий доказ згідно постанови Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області, яка є обов`язковою до виконання. Відповідач також зазначає, що передача службовою особою слідчого органу на зберігання майна позивача здійснювалась у зв`язку з виконанням цією особою своїх службових обов`язків, виходячи з чого слідчі органи вступили з позивачем в адміністративні, а не цивільно-правові відносини.

24.09.2018р. від Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області до суду надійшли письмові пояснення, за якими управління не визнає позовні вимоги, просить суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1998р. №1340 Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним , повернення майна відбувається за рішенням суду або за рішенням керівника органу, в якому майно перебуває на обліку, за наявності відповідних підстав у порядку, встановленому органом, що здійснив його вилучення або міністерством, керівник якого спрямовує та координує діяльність такого органу. У разі відсутності майна повернення його вартості здійснюється у розмірі, встановленому підпунктом 6 пункту 9 розділу VІ Бюджетного кодексу України.

25.09.2018р. від ТОВ Роздолля до суду надійшли пояснення, в яких товариство повідомляє суду, що насіння соняшнику, вилучене у ТОВ Колосс за результатами обшуку, за вказівкою слідчого було передано на строкове складське зберігання шляхом укладення відповідних договорів та оформлені відповідні складські квитанції на ТОВ Колосс у кількості 14120 кг та на ТОВ Придніпровське - 15100 кг. Поряд з цим оригінали складських документів були передані слідчому СВ СКР Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області. Товариством Роздолля здійснюється зберігання переданого насіння соняшнику та ТОВ Колосс неодноразово повідомлялось про те, що у 10-денний термін з моменту 100% оплати заборгованості за послуги складського зберігання насіння соняшника, ТОВ Роздолля зможе його повернути товариству Колосс . Після винесення ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016р. про зобов`язання слідчого повернути насіння соняшнику, ТОВ Колосс перевірялось наявність насіння та можливість його повернення, однак товариством Роздолля було відмовлено у видачі насіння через відсутність необхідних документів та додержання відповідного порядку відвантаження зерна зі зернового складу. Окрім цього, ТОВ Роздолля пояснювало, що допущені працівниками Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області помилки у процесуальному супроводженні кримінального провадження №12015150310000630 створили негативні наслідки як для власника майна - безпідставне вилучення на тривалий час майна, так і для ТОВ Роздолля - наявність економічно невигідних та штучно створених господарських правовідносин, які спричинили дебіторську заборгованість.

25.09.2019р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що наведені у відзиві доводи та надані відповідачем докази не спростовують позовних вимог, оскільки, по-перше, спірне насіння соняшнику у ТОВ Колосс вилучив саме слідчий в ході обшуку, яке в подальшому було розміщене на зберігання у ТОВ Роздолля не з власної волі ТОВ Колосс та ТОВ Придніпровське , по-друге, саме це насіння було визнано слідчим речовим доказом у кримінальному провадженні, а в силу п.32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104, передбачено, що фінансування витрат, пов`язаних зі зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання, по-третє, твердження відповідача щодо відсутності доказів незаконності рішення, дій чи бездіяльності слідчим позивачу спростовуються саме ухвалами Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.11.2017р. та 23.05.2018р., якими були скасовані постанови прокуратури Миколаївської області про закриття кримінального провадження у відношенні слідчого Снігурівського ВП ГУНП в миколаївській області. Отже, якщо саме слідчий вилучив у позивача насіння соняшнику, то саме слідчий мав повернути вилучене насіння соняшнику позивачу, чого зроблено не було, що спричинило позивачу збитки.

09.10.2018р. від ГУ НП в Миколаївській області до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що між ТОВ Колосс та ТОВ Роздолля був укладений договір на зберігання насіння соняшнику, в якому сторони узгодили предмет, ціну та строк його дії. З даного договору вбачається, що оплата послуг здійснюється поклажодавцем. В силу норм ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не випливає із закону або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори складського зберігання були укладені товариствами Колосс та Придніпровське добровільно, слідчий жодним нормативним документом не зобов`язував позивача укладати договір на зберігання насіння соняшнику саме з елеватором Роздолля а лише у своїй постанові про визнання речовими доказами постановив - зберігати вилучене насіння соняшнику на території ТОВ Роздолля до вирішення питання по суті в рамках кримінального провадження. В подальшому, слідчий повернув позивачу оригінали складських накладних та останній не позбавлений можливості повернути собі насіння соняшнику, сплативши обумовлені договором складського зберігання суми за відповідне зберігання. Також відповідач наполягає на тому, що позивачем не доведено незаконності дій працівників ГУ НП в Миколаївській області, оскільки згідно з повідомленнями прокуратури Миколаївської області у діях начальника СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області відсутні ознаки правопорушень чи будь-яка бездіяльність.

12.10.2019р. від ТОВ Роздолля до суду надійшли уточнені пояснення, в яких товариство зазначає, що 28.08.2015р. між товариством Роздолля та товариствами Колосс і Придніпровське були укладені два окремих договори складського зберігання і надання послуг по прийому, сушці, очистці і відпуску зернових культур. Стороною у обох цих договорах органи поліції, їх структурні підрозділи або посадові особи не виступали. Правовідносини, які виникли між ТОВ Роздолля ті ТОВ Колосс і ТОВ Придніпровське не випливають із правовідносин, що були обумовлені проведенням слідчих дій у кримінальному провадженні №12015150310000630, товариство Роздолля не набувало жодного статусу у зазначеному кримінальному провадженні та ніяких домовленостей з органами поліції, їх структурними підрозділами або посадовими особами щодо прийняття на зберігання речових доказів (зокрема, насіння соняшнику) не досягалось. Речових доказів, вилучених у ТОВ Колосс або ТОВ Придніпровське , на зберігання до ТОВ Роздолля не передавалось. Ухвала слідчого судді від 15.12.2016р., якою слідчого було зобов`язано повернути вилучене насіння соняшнику для ТОВ Роздолля не створює ніяких правових наслідків, оскільки судом ніяких зобов`язань щодо виконання вказаного судового рішення на ТОВ Роздолля не покладалось.

23.10.2018р. ТОВ Роздолля надало на виконання ухвали суду від 25.09.2018р. пояснення та копії документів стосовно оформлення складського зберігання.

26.10.2018р. від ГУ НП в Миколаївській області до суду надійшли додаткові документи на виконання ухвали суду від 25.09.2018р.

Ухвалою суду від 30.10.2018р. справу було прийнято до провадження суддею Ткаченко О.В., розгляд справи розпочато заново.

16.11.2018р. від ТОВ Колосс до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких позивач зазначає, що раніше він не отримував від слідчого постанови про визнання вилученого насіння соняшнику речовим доказом у кримінальній справі, однак за твердженням позивача така постанова підтверджує його позицію у справі, оскільки речовий доказ приєднується до матеріалів справи та ним має розпоряджатись винятково слідчий. Отже посилання ГУНП в Миколаївській області на укладені договори складського зберігання є безпідставними, оскільки речовий доказ мав бути повернутий саме слідчим.

16.11.2018р. від ГУНП в Миколаївській області до суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивач не надав доказів завданої шкоди чи понесених витрат в рамках кримінального провадження, на яке він посилається. Слідчим було прийнято рішення залучити до кримінальної справи речовим доказом насіння соняшнику, яке було вилучено та вже передано на зберігання за складськими квитанціями №№34,35 від 27.08.2015р. Така передача відбувалась на підставі договорів, які були укладені між елеватором та товариствами Колосс і Придніпровське на добровільних засадах, із погодженням усіх істотних умов, в тому числі стосовно оплати на зберігання насіння. ТОВ Колосс має можливість повернути собі насіння соняшнику після оплати вартості його зберігання. При цьому слідчим були вжиті всі заходи щодо виконання ухвали суду, яка стосується повернення вилученого в ході обшуку майна. Також відповідач звертає увагу на відсутність доказів для підтвердження причинно-наслідкового зв`язку. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити в позові в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.12.2018р. строк проведення підготовчого провадження був продовжений, підготовче засідання відкладено на 29.01.2019р.

11.12.2018р.від ГУНП в Миколаївській області до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства з огляду на те, що встановлення фактів неправомірних дій слідчого при проведенні дій, передбачених КПК України не належить до компетенції судів господарської юрисдикції.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

11.12.2018р. від позивача до суду надійшло клопотання в порядку ст. 48 ГПК України, в якому він просить суд залучити до участі у даній справі в якості співвідповідача (відповідача-2) товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля . Вказане клопотання мотивоване тим, що: по-перше, відповідно до ст. 5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону; по-друге, в даному випадку у правовідносинах, що склалися між учасниками справи, немає чітко визначеного способу захисту прав, оскільки насіння соняшнику було вилучено у позивача в ході розслідування кримінального провадження, але на даний час вказане провадження закрите та насіння соняшнику позивачу не повернуто та у зв`язку із закриттям кримінального провадження по ньому не можуть проводитись слідчі дії, в т.ч. повернення соняшника; по-третє, звернення ТОВ Колосс до суду з позовом є єдиним способом захисту порушеного права позивача, та з урахуванням пояснень учасників справи та наданих доказів, може виявитись, що вилучене насіння соняшнику знаходиться у ТОВ Роздолля , що унеможливить винесення рішення про стягнення збитків - вартості насіння соняшника. У зв`язку з цим, позивач зазначає, що суд може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону та вирішити питання щодо зобов`язання ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс насіння соняшнику в кількості 29220 кг. На підставі викладеного, позивач просить суд залучити до участі у справі співвідповідачем ТОВ Роздолля , оскільки саме ця особа приймала на зберігання та утримує спірне насіння соняшника, стягнення вартості якого є предметом даного спору.

14.01.2019р. від ТОВ Роздолля до суду надійшли заперечення щодо залучення товариства співвідповідачем у даній справі, які мотивовані наступним. Позовні вимоги ТОВ Колосс обґрунтовані тим, що в рамках кримінального провадження №12015150310000630 працівниками Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області проведено обшук в приміщеннях ТОВ Колосс за результатами якого у позивача вилучено 26220 кг насіння соняшнику, яке після закриття кримінального провадження не було повернуто позивачу, та на думку позивача, неправомірністю дій слідчого позивачу заподіяно шкоду. При цьому, порядок зберігання та повернення речових доказів у кримінальному провадженні регулюється Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104. Натомість існуючі на сьогоднішній день правовідносини між ТОВ Роздолля та ТОВ Колосс мають господарсько-правову природу, оскільки виникли внаслідок укладення у 2015 році договору складського зберігання та надання послуг по прийманню, сушці та відпуску зернових культур та вказані правовідносини не випливають із правовідносин, що були обумовлені проведенням слідчих дій у кримінальному провадженні №12015150310000630.

За результатом розгляду даного клопотання позивача, суд ухвалою від 06.02.2019р. залучив до участі у справі співвідповідачем товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля , розгляд справи розпочав заново.

Також, 04.02.2019р. від ГУНП в Миколаївській області до суду надійшли пояснення, в яких відповідач зазначив, що слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області в дотримання вимог ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду від 15.12.2016р. та пункту 59 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду було винесено постанову 27.12.2016р. про закриття кримінального провадження №12015160310000559, якою слідчим було вирішено долю насіння соняшника, а саме, постановлено, що насіння соняшника, яке було вилучено 27.08.2015р. з території ТОВ Колосс та на даний час зберігається в ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс в кількості 29220 кг та направлено копію вказаної постанови про закриття кримінального провадження ТОВ Колосс 10.01.2017р. вих. №187/72-2017. Вказане рішення, прийняте слідчим є обов`язковим для керівників установ, де зберігаються речові докази, тобто ТОВ Роздолля зобов`язане виконати постанову слідчого від 27.12.2016р. та повернути товариству Колосс насіння соняшника в кількості 29220,0 кг.

15.02.2019р. від залученого співвідповідача - ТОВ Роздолля до суду надійшов відзив на позов, в якому співвідповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає вимоги в частині стягнення коштів з ТОВ Роздолля безпідставними, зазначаючи про те, що між ТОВ Колосс та ТОВ Роздолля був укладений договір складського зберігання і надання послуг по прийому, сушці, очистці і відпуску зернових культур, за умовами якого товариство Колосс передало товариству Роздолля насіння соняшнику (нестандартний) 2015 року врожаю у кількості 14120 кг. Натомість передачі майна - насіння соняшнику у кількості 29220,0 кг, вилученого у ТОВ Колосс в ході проведення слідчих дій посадовими особами Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області не здійснювалось. При цьому відповідач-2 звертає увагу суду, що постанова слідчого про визнання речовими доказами винесена 27 серпня 2015 року, тоді як складські квитанції на зерно №№34,35, на які є посиланні у даній постанові датовані 28 серпня 2015 року, тобто на дату винесення постанови таких складських квитанцій не існувало. Також товариство Роздолля зазначає, що відповідно до норм п.13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. При цьому, відповідно до п. 12 вказаної Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання. Натомість приписами Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, розміщення зерна на елеваторах проводиться за принципом формування великих однорідних партій за культурами та їх якістю (типами, класами тощо), метою використання (зберігання, застава, перероблення). Здане зерно зберігається знеособлено в загальних партіях. На бажання поклажодавця і за наявності вільних місткостей для зберігання зерно може зберігатися персоніфіковано (окремо). З огляду на викладене, у випадку необхідності зберігати насіння соняшнику, вилученого у ТОВ Колосс в якості речового доказу, таке зберігання слід здійснювати персоніфіковано (окремо) для дотримання вимог відповідних документів щодо зберігання речових доказів. Відповідач-2 також зазначає, що від товариства Колосс було прийняте на зберігання лише 14120 кг насіння соняшнику, про що свідчить складська квитанція №35, додатково, того ж дня від ТОВ Придніпровське було прийнято на зберігання 15100 кг насіння соняшнику на підтвердження чого було видано складську квитанцію №34. Повернути передане на зберігання насіння соняшнику елеватор зможе лише особам - сторонам за договорами складського зберігання та після оплати ними вартості послуг зберігання, сушки та фумігації вказаного насіння.

Разом з відзивом, ТОВ Роздолля звернулось до суду із зустрічним позовом у даній справі до ТОВ Колосс про стягнення коштів в сумі 64462,51 грн. за договором складського зберігання №9 від 28.08.2015р.

Вказані позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору складського зберігання №9 від 28.08.2015р., положеннях Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008р. №661, діючої на час укладання вказаного договору, статей 11, 202, 509, 525, 526, 626, 629, 638, 936, 942, 950, 951, 957, Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 180, 193 Господарського кодексу України, статей 26, 28 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні та мотивовані тим, що 28.08.2015р. за №9 між товариством Роздолля , як зерновим складом, та товариством Колосс , як поклажодавцем, був укладений договір складського зберігання та надання послуг з приймання, сушки, очистки та відпуску зернових культур, відповідно до умов якого поклажодавець здав на зерновий склад насіння соняшнику у кількості 20 тон та станом на дату звернення позивача із зустрічним позовом до суду даний договір є діючим, за виконання його умов зерновим складом утворився борг в сумі 64462,51 грн., який залишається непогашеним, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, оскільки обов`язок здійснювати оплату за зберігання насіння соняшнику умовами договору покладений саме на ТОВ Колосс .

Ухвалою суду від 22.02.2019р. зустрічну позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу за зустрічним позовом час на усунення виявлених недоліків.

05.03.2019р. від ТОВ Роздолля до суду надійшло клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи відповідності давності підпису слідчого даті вказаній у постанові від 27.08.2015р. про визнання речовими доказами.

05.03.2019р. ТОВ Роздолля також надало суду із супровідним листом докази виправлення виявлених судом недоліків зустрічної позовної заяви та ухвалою суду від 11.03.2019р. зустрічну позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

25.03.2019р. від ТОВ Колосс до суду надійшла заява в порядку ст. 46 ГПК України, в якій він з підстав та обставин вилучення та передачі на елеватор насіння соняшнику, викладених раніше, а також з огляду на те, що виходячи з обставин справи слідчий передав на зберігання речові докази на ТОВ Роздолля і саме цей правочин був вчинений між слідчим та ТОВ Роздолля , тому в силу норм ст. 235 ЦК України відносини сторін повинні регулюватись Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104, тому просить суд відповідно до норм ст. 1190 Цивільного кодексу України, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля на користь товариства з обмеженою відповідальністю Колосс 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди та не заперечує проти застосування господарським судом ст. 5 ГПК України і просить, у випадку, якщо це буде необхідним для ефективного захисту прав позивача, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, зокрема зобов`язати ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс насіння соняшнику гібриду ЛГ 5543 КЛ в кількості 29220 кг.

17.04.2019р. від ГУ НП в Миколаївській області до суду надійшли пояснення, в яких відповідач-1 наполягає на безпідставності позовних вимог, зазначаючи що у позові позивач не зазначив жодного процесуального документу, яким слідчий надав вказівку чи передавав на зберігання насіння соняшника до ТОВ Роздолля . Відповідно до постанови слідчого, насіння соняшнику вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ Колосс та яке вже передане на зберігання до ТОВ Роздолля до вирішення питання по суті. Тому посилання позивача на те, що слідчим здійснено здавання насіння соняшника на зберігання до ТОВ Роздолля є безпідставним та не підтвердженим жодним документом. Стосовно тверджень позивача щодо того, до договір складського зберігання є удаваним правочином, відповідач-1 заперечує, зазначаючи, що, по-перше, позивачем не доведено належним чином мету приховання правочину, а тому воля сторін із самого початку була спрямована на укладання між сторонами договору зберігання, по-друге, в судовому засіданні зазначалось, що у обох сторін був сформований мотив, а отже, внутрішня воля, яка була спрямована на реалізацію певної мети укладання договору. Тобто у сторін була потреба в укладанні певного правочину та за домовленістю сторін був обраний спосіб задоволення своїх потреб саме укладанням між сторонами договору зберігання. При цьому, при виникненні потреби в укладанні договору та в момент її реалізації, особи усвідомлювали відповідальність за вчинені дії та настання певних правових наслідків. Також відповідач-1 додатково зазначає, що перевірка правомірності дій чи бездіяльності слідчого Снігурівського ВП не належить до компетенції судів господарської юрисдикції.

18.04.2019р. від ТОВ Роздолля до суду надійшла відповідь на заяву ТОВ Колосс , подану в порядку ст. 46 ГПК України, в якій відповідач-2 не погоджується з доводами позивача та зазначає, що законодавством, діючим на час вилучення у товариства Колосс насіння соняшнику, визначались підстави та порядок як передачі на зберігання речових доказів так і порядок їх зберігання. Однак, товариству Роздолля не передавались органами поліції на зберігання речові докази у визначеному законодавством порядку. Тому пред`явлення позивачем вимог до відповідача-2 про відшкодування шкоди завданої втратою майна (речових доказів), вилученого в рамках кримінального провадження є безпідставними. З доданих до первісного позову документів вбачається, що у позивача у 2015 році було вилучено насіння соняшнику без проведення його зважування і ідентифікації. Відповідач-2 зазначає, що з документів які надавались до суду ГУНП в Миколаївській області не вбачається дотримання визначеної законодавством процедури передачі на зберігання будь-яким особам (зокрема відповідачу-2) майна, визначеного статусом речових доказів та супроводження даної процедури відповідними процесуальними документами. Також відповідач-2 заперечує проти твердження позивача щодо удаваності правочину - договору складського зберігання, зазначаючи про безпідставність такого твердження, оскільки, по-перше насіння соняшнику, яке було передане на зберігання згідно з договором складського зберігання від 28.08.2015р. №9 не втрачене, по-друге, матеріали справи не містять доказів того, що у ТОВ Колосс було вилучено та передано та ТОВ Роздолля саме насіння соняшнику - гібрид ЛГ 5543 КЛ, тому, оскільки згідно зі складських квитанцій визначено тип зберігання зерна - знеособлене, та за відсутності відомостей щодо наявності у позивача саме такого визначеного гібриду насіння соняшнику вимоги позивача щодо повернення йому саме такого насіння соняшнику є безпідставними, по-третє, стосовно солідарної відповідальності відповідачів, відповідач-2 зазначає, що за умовами ч. 1 ст. 1190 Цивільного кодексу України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. При цьому спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. Не обов`язково, щоб дії або бездіяльність осіб, які завдали шкоди іншим особам збігались у часі, проте причинний зв`язок між кожною дією окремо і наслідком повинен бути прямим а не опосередкованим.

22.04.2019р. ТОВ Колосс надало до суду із супровідним листом копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі 920/715/17 із зазначенням, що вказану постанову прийнято Верховним Судом у справі з аналогічними вимогами, висловивши свою правову позицію з приводу відносин відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами.

06.05.2019р. від ГУ НП в Миколаївській області до суду надійшли заперечення стосовно клопотання ТОВ Роздолля про призначення експертизи, в яких відповідач-1 зазначає, що постанова від 27.08.2015р. про визнання речовими доказами, давність підпису на якій товариство Роздолля піддає сумніву та просить провести відносно цього експертизу, винесена в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150310000630 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та є процесуальним документом по кримінальному провадженню та не впливає на господарські відносини та давність підпису слідчого не стосується справи №915/935/18, оскільки зазначена постанова неодноразово вивчалася судом при розгляду кримінального провадження.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось.

Учасники справи в ході розгляду справи надавали суду численні пояснення по суті позовних вимог та з приводу обставин справи.

Ухвалою суду від 07.05.2019р. суд у задоволенні клопотання ТОВ Роздолля про призначення судової фізико-хімічної експертизи відмовив, закрив підготовче засідання та призначив судовий розгляд справи на 28.05.2019р.

28.05.2019р. від ГУ ДКСУ у Миколаївській області до суду надійшли пояснення щодо відсутності підстав для відшкодування майнової шкоди, оскільки з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

В судовому засіданні 28.05.2019р. оголошувалась перерва до 31.05.2019р.

В судових засіданнях 28.05.2019р. та 31.05.2019р. представники учасників справи підтвердили свої висловлені позиції у даній справі.

В судовому засіданні 31.05.2019р. суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати, зазначивши дату виходу - 03.06.2019р.

За наслідками проведеного судового розгляду справи 03.06.2019р., у відповідності до приписів ст.240 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення присутніх представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015р. у провадженні №1-кс/485/304/15 було надано дозвіл на обшук в спорудах господарського призначення та транспортних засобах, які фактично використовуються Дермельовим Сергієм Петровичем, як фізичною особою та керівником ТОВ Колосс , та знаходяться за адресою: Миколаївська область АДРЕСА_1 Снігурівський район, с.Новотимофіївка, вул. Жовтнева, буд. 23, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення, а саме, виявлення та вилучення насіння соняшнику, яке було викрадено з полів ТОВ Придніпровський .

На підставі вказаної ухвали слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області 27 серпня 2015 року був проведений обшук на території ТОВ Колосс за вказаною адресою, за результатом якого було виявлено насіння соняшнику, про що складено протокол обшуку (а.с.29-30 т.1). В даному протоколі окрім іншого зазначені заперечення представників ТОВ Колосс , з яких вбачається, що не зважаючи на те, що в ухвалі не зазначено кількість насіння, яке необхідно вилучити, було вилучено майже все насіння, наявне в обшукуваному приміщенні без проведення його зважування та ідентифікації, а також, що майно вилучено технікою сторонніх осіб ними самими.

Вказані дії були вчинені слідчим в межах кримінального провадження №12015150160000559 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 357 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви директора ТОВ Придніпровський , який просив вжити заходи до керівника ТОВ Колосс , який 22.08.2015р. вчинив твердженням заявника крадіжку насіння соняшнику із земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ Придніпровське .

В подальшому, постановою Снігурівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.09.2016р. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150160000599 від 25.08.2015р. було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні директора ТОВ Колосс ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 186 КК України (а.с.31-34 т.1).

З копії даної постанови вбачається, що спірне насіння соняшнику було скошене із земельних ділянок власників Гриценко та Джуган та в подальшому вилучено зі складу під час проведення обшуку працівниками Снігурівського відділу поліції (на той час Снігурівського РВ УМВС) за ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області. Вилучене під час обшуку 27.08.2015р. насіння соняшника згідно договорів №7 та №9 передане на зберігання до ТОВ Роздолля де й зберігається до теперішнього часу.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24.10.2016р. у провадженні №1-кс/485/226/16 було скасовано постанову від 01.09.2016р. про закриття кримінального провадження №12015150310000599, матеріали справи повернуто СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Вказана ухвала мотивована тим, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.08.2015р. згідно ухвали слідчого судді з нежитлових приміщень ТОВ Колосс вилучено 29220 кілограмів насіння соняшника. Насіння соняшника вилучалось слідчим з метою дослідження їх фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження та в даній справі була призначена експертиза. Вилучене насіння соняшнику за постановою слідчого від 27.08.2015р. у межах даної кримінальної справи було визнано речовим доказом. Постановою від 01.09.2016р. кримінальне провадження було закрито однак при закритті кримінального провадження слідчим не було вирішено питання щодо речових доказів - насіння соняшнику, яке було вилучене згідно протоколу обшуку віл 27.08.2015р. в ТОВ Колосс . Вказані обставини стали підставою для скасування постанови від 01.09.2016р. про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016р. у провадженні №1-кс/485/364/16 було частково задоволено клопотання ТОВ Колосс , зобов`язано слідчого повернути ТОВ Колосс вилучене згідно протоколу обшуку від 27.08.2015р. насіння соняшнику у кількості 29220 кг.

Слідчим суддею в ході розгляду даного провадження було встановлено, що насіння соняшнику у кількості 29220 кг згідно договорів №7 та №9 передане на зберігання до ТОВ Роздолля де й зберігається до теперішнього часу. Постановою слідчого від 27.08.2015р. насіння вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ Колосс визнане речовим доказом у кримінальному провадженні. Встановивши відсутність за даним фактом ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження. Разом з тим, приймаючи таке рішення слідчий не вирішив по суті питання про долю речових доказів, а лише послався на ч. 10 ст. 100 КПК України вважаючи, що існує спір про належність речей, який представникам зазначених підприємств слід вирішувати у порядку цивільного судочинства. Суд також встановив, що за твердженням слідчого для потреб досудового розслідування необхідність у зберіганні майна на даний час відпала, у кримінальному провадженні після скасування постанови про його закриття підозру нікому не пред`явлено, слідчі дії не проводилися за виключенням допиту у якості свідка директора ТОВ Придніпровське , який пояснив, що найближчим часом звертатиметься до суду з приводу власності насіння. Суд також встановив, що цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, санкція ч. 2 ст. 186 КК України не передбачає конфіскації майна, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про наявність будь-якого спору цивільного характеру з приводу оспорення права володіння ТОВ Колосс вилученим у нього майном, підозру керівнику цього товариства не пред`явлено, потреба в подальшому перебуванні майна під охоронною розпискою поза межами досяжності володільця відпала, арешт на майно не накладався, а тому у неповернення майна слідчий допустив бездіяльність, яка має бути виправлена. (а.с.36 т.1).

Постановою слідчого Снігурівського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 27.12.2016р. кримінальне провадження №12015150160000559 знову було закрито, постановлено насіння соняшника, яке було вилучено 27.08.2015р. з території ТОВ Колосс та на даний час зберігається в ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс .

З наданої позивачем копії ухвали слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 18.05.2017р. у справі №468/581/17-к (а.с.45 т.1) вбачається, що у зв`язку з фактичним неповерненням вилученого насіння соняшнику товариству Колосс , останнє 28.04.2017р. подав засобами поштового зв`язку до Баштанської місцевої прокуратури в Миколаївській області заяву про кримінальне правопорушення щодо невиконання слідчим Снігурівського відділу поліції ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016р. за №1-кс/485/364/16 в частині повернення слідчим скаржнику вилученого при обшуку насіння соняшника за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 382, ст. 364 КК України. Відомості з поданої прокурору заяви про злочин не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокурор пояснив слідчому судді, що за його думкою відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за поданою заявою ТОВ Колосс , оскільки вважає, що слідчий виконав ухвалу слідчого судді, винісши постанову про повернення насіння соняшника та видавши оригінали складських квитанцій на вказане майно. Слідчим суддею зроблено висновок, що скарга ТОВ Колосс підлягає задоволенню та зазначено, що з матеріалів скарги слідує, що насіння соняшнику в ході обшуку слідчим було вилучене з володіння скаржника, переміщене та здане на зберігання іншій особі та ухвалою слідчого судді від 15.12.2016р. слідчого було зобов`язано повернути вказане майно ТОВ Колосс , а тому одне лише прийняття слідчим рішення про повернення цього майна є недостатнім для висновку про виконання ухвали слідчого судді.

Також, ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.11.2017р. у справі №490/7870/17 та від 23.05.2018р. у справі №490/7870/17 (а.с.43-47 т.1) в ході розгляду скарг директора ТОВ Колосс на постанови старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області від 31.07.2017р. та від 31.01.2018р. про закриття кримінального провадження було встановлено фактичне тривале невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016р. про повернення ТОВ Колосс майна, що враховуючи положення Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104, тягне за собою та щодня безпідставно призводить до збільшення витрат, пов`язаних із зберіганням даного майна, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, та в свою чергу призводить до завдання збитків державі.

При цьому, слідчим суддею в ухвалі від 23.05.2018р. було звернуто увагу на те, що невиконання судового акта - це бездіяльність, яка полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) не виконання судового акта можуть бути різними, наприклад пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

В ході розгляду даної справи судом встановлено та сторонами не заперечується, що спірне насіння соняшнику у кількості 29220 кг було вилучено у ТОВ Колосс слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області (нині - Снігурівський ВП ГУНП в Миколаївській області).

Вказане вилучення відбулось 27 серпня 2015 року в ході обшуку на підставі відповідної ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області.

Представниками елеватора - ТОВ Роздолля , на який було розміщене вилучене насіння соняшнику неодноразово надавались суду пояснення, що в той день - 27 серпня 2015 року, розміщення партії насіння соняшнику відбувалось від двох осіб - ТОВ Колосс та ТОВ Придніпровське за окремими цивільно-правовими угодами - договорами складського зберігання та надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур від 27.08.2015р. №7 та №9, та виданими на підставі цих договорів складськими квитанціями №№34, 35.

Однак, матеріалами справи, в тому числі, зокрема, постановою слідчого від 27.08.2015р. про визнання речовими доказами (а.с.98 т. 1) та ухвалами слідчих суддів підтверджено, що насіння соняшнику, яке було здано на елеватор - ТОВ Роздолля за договорами №7 та №9 від 27.08.2015р. є саме тим насінням, яке було вилучено у ТОВ Колосс в ході обшуку в межах кримінального провадження №12015150310000599 та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12015150310000630 (16.12.2015р. об`єднано з кримінальним провадженням №12015150310000599).

Станом на дату звернення до господарського суду з відповідним позовом та на дату розгляду цієї справи, позивачу не було повернуто вилучене слідчим насіння соняшнику, що не заперечується усіма учасниками справи.

При цьому, елеватор - ТОВ Роздолля , на якому зберігається вилучене насіння не заперечує проти повернення позивачу лише тієї частини насіння соняшнику, яка була передана на зберігання саме ТОВ Колосс після повної оплати витрат на його зберігання, сушку тощо в сумі 64462,51 грн., у зв`язку з несплатою товариством Колосс цієї суми, товариство Роздолля і звернулось в межах цієї справи із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ Колосс спірної суми.

Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження встановлюються відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Пунктами 3-6 вказаного Порядку визначено, що речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення. На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження. Речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства. Умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження (п. 8 вказаного Порядку).

Згідно з п. 16 цього Порядку, перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Відповідно до норм п. 32 цього ж Порядку, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Належність здійснення оплати витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу - насіння соняшнику, вилученого 27.08.2015р. у ТОВ Колосс визначена, зокрема, слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва (ухвала від 07.11.2017р.) та випливає з приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Твердження відповідача-1 щодо належного виконання слідчим вимог ухвали слідчого судді від 15.12.2016р. шляхом зазначення у резолютивній частині постанови про закриття кримінального провадження від 27.12.2016р. про необхідність повернення насіння соняшнику та направлення ТОВ Колосс оригіналів складських квитанцій на зерно спростовуються відхиленням цих же доводів в ході розгляду слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва скарг ТОВ Колосс на дії старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області та встановлення фактичного тривалого невиконання ухвали слідчого судді від 15.12.2016р. про повергнення ТОВ Колосс вилученого майна, що тягне за собою спричинення збитків державі.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до норм ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Як вже зазначалось, обов`язок належно зберігати вилучені речові докази та якнайшвидше повернути володільцю прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Миколаївській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що ними будь-які протиправні дії не вчинялись. Однак слід відмітити, що протиправною може бути не тільки дія, а й бездіяльність. Наразі має місце протиправна бездіяльність першого відповідача, що виявилася у невиконанні приписів ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у неповерненні вилученого слідчим речового доказу - насіння соняшнику його законному власнику.

Господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність першого відповідача, що складає перший елемент складу цивільного правопорушення.

Твердження відповідача-1 щодо необхідності здійснення позивачем додаткової оплати вартості зберігання насіння соняшнику не тільки не передбачено нормами Кримінального процесуального кодексу України чи іншими нормативно-правовими актами, а і прямо суперечить ним, оскільки, по-перше, обов`язок повернути вилучений речовий доказ, встановлений в ст. 100 вказаного Кодексу, законодавець не ставить у залежність від оплати вартості збереження такого речового доказу, а по-друге, обов`язок нести витрати, пов`язаних із зберіганням речових доказів відповідним нормативно-правовим актом (Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104) покладено саме на орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив передачу на зберігання речових доказів. При цьому таке фінансування здійснюється саме за рахунок коштів державного бюджету, а не будь-яких сторонніх осіб. Отже, пов`язуючи повернення майна з додатковими умовами, відповідач-1 діє всупереч приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Твердження відповідача-1 про те, що насіння соняшнику передавалось не слідчим, а безпосередньо ТОВ Колосс та ТОВ Роздолля і лише вже розміщене на елеваторі було визнано речовими доказами суперечить наявним в матеріалах справи доказам, оскільки, по-перше, матеріали справи свідчать, що насіння соняшнику було вилучено слідчим в результаті обшуку саме з території ТОВ Колосс , в подальшому здійснено переміщення цього насіння соняшнику та здійснено його передачу на зберігання до елеватора - ТОВ Роздолля , по-друге, відповідач не надав суду належних доказів того, що слідчий після здійснення обшуку та вилучення 27.08.2015р. насіння соняшнику знову передав його особі, у якій це насіння було вилучене, а потім вже після передачі цього насіння на елеватор - знову вилучив це насіння та визнав його речовим доказом у кримінальному провадженні із залишенням на зберіганні у ТОВ Роздолля .

При цьому, відповідач-1 також не надав суду пояснень стосовно правових підстав здійснення розподілу вилученої маси насіння соняшнику на дві частини та правових підстав передачі однієї частини товариству Придніпровське з подальшим розміщенням цієї частини на ТОВ Роздолля за договором складського зберігання.

Наразі склалась ситуація, коли позивач - ТОВ Колосс фактично позбавлений можливості отримати власне майно у повному обсязі на законних підставах, оскільки при оформленні передачі речового доказу на зберігання не було дотримано приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104.

Позивачу завдано шкоду з факту неповернення вилученого майна органом, на який покладено такий обов`язок законом - першим відповідачем. При цьому, з яких причин перший відповідач не може виконати приписи ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України не має жодного значення для вирішення даної справи, оскільки такі причини можуть тільки свідчити про наявність або відсутність вини завдавача шкоди, встановлення якої для даної справи не вимагається.

Посилання відповідача-1 та третьої особи-1 на те, що протиправність поведінки слідчого має бути встановлена окремим судовим рішенням, не приймається господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З цих норм слідує, що в силу диспозитивності господарського судочинства сторони вільні самостійно обирати докази і засоби доказування, якими доводити певні обставини, окрім тих обставин, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування.

Так, законодавством не встановлено обов`язок підтверджувати протиправність дій окремим судовим рішенням, ці обставини можуть бути встановлені в даному судовому процесі. Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з цивільних правовідносин.

Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019р.) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Велика Палата Верховного Суду визначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

До того ж, фактичне невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді від 15.12.2016р. неодноразово встановлювалось та констатувалось слідчими суддями Баштанського районного суду Миколаївської області, Снігурівського районного суду Миколаївської області та Центрального районного суду м.Миколаєва, копії ухвал яких надані позивачем господарському суду.

Вказані процесуальні документи є чинними та не скасованими, отже у господарського суду відсутні правові підстави піддавати сумніву обставини, встановлені судами та викладені у вказаних процесуальних документах.

Другим елементом, який підлягає доказуванню у даній справі є наявність шкоди, завданої позивачу.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Господарський суд вважає вірним порядок визначення розміру шкоди як вартості втраченого (неповернутого) майна - насіння соняшнику згідно з даними цінової довідки Херсонської торгово-промислової палати від 20.08.2018р. (а.с.63 т.1).

Вартість неповернутого майна за цією довідкою складає станом на 17.08.2018р. (період звернення позивача з відповідним позовом до суду) на внутрішньому ринку України на умовах EXW 11900,0 грн. за тону.

Отже, вартість 29,220 тон становить 347718,0 грн.

Третім елементом доказування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою. Наразі позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача-1, яка полягає у неповерненні майна - насіння соняшнику зі шкодою, яка складається з вартості такого неповернутого майна.

Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 17 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Наразі матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що майно - насіння соняшнику у кількості 29220 кг власнику - ТОВ Колосс не повернуто, а правові підстави для не повернення спірного майна або зволікання у його поверненні - відсутні.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі №1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України Про Державний бюджет України на 2001 рік (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Також, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено статті 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає, що ТОВ Колосс належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 347718,0 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача за первісним позовом щодо можливого захисту його порушеного права зобов`язанням елеватор повернути вилучене насіння соняшнику - суд не вбачає правових підстав для її задоволення з огляду на те, що, як вже було встановлено, наразі склалась ситуація, коли позивач - ТОВ Колосс фактично позбавлений можливості отримати власне майно у повному обсязі на законних підставах, оскільки при оформленні передачі речового доказу на зберігання не було дотримано приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104.

Окрім цього, суд приймає до уваги заперечення третьої особи-1 стосовно відсутності правових підстав покладення відповідальності з відшкодування шкоди з держави в солідарному порядку на державу та юридичну особу (елеватор).

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає задоволенню частково з покладанням обов`язку відшкодувати шкоду, завдану Снігурівським відділом поліції ГУНП в Миколаївській області за рахунок Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Стосовно заявленого зустрічного позову, відповідач-2, ТОВ Роздолля (елеватор) просить суд стягнути з ТОВ Колосс витрати в сумі 64462,51 грн. на зберігання, сушку тощо насіння соняшнику, переданого товариством Колосс у кількості 14120 кг за договором складського зберігання №9 від 27.08.2015р.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, матеріалами справи підтверджено та представниками ТОВ Колосс і ГУНП в Миколаївській області не заперечується того, що насіння соняшнику у кількості 29220 кг, до складу яких входить і насіння, передане за договором складського зберігання №9 від 27.08.2015р., було вилучено у ТОВ Колосс слідчим в якості речового доказу, ним же переміщено з території ТОВ Колосс , оформлено на зберігання до ТОВ Роздолля .

Відповідно до норм п. 32 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Належність здійснення за рахунок державного бюджету оплати витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу - насіння соняшнику, вилученого 27.08.2015р. у ТОВ Колосс визначена, зокрема, слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва (ухвала від 07.11.2017р.) та випливає з приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Окрім цього, господарським судом задоволені позовні вимоги ТОВ Колосс та ухвалено відшкодувати з Державного бюджету України вартість вилученого та неповернутого насіння соняшнику у загальній кількості 29220 кг.

За таких обставин, господарський суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову, пред`явленого товариством з обмеженою відповідальністю Роздолля до особи, яка в силу норм чинного законодавства не повинна сплачувати витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів.

Отже, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс , (73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209) 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, (54001, м.Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 401087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс , (73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209) 5215,77 грн. судового збору.

4. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля у задоволенні первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Сторони та інші учасники справи:

За первісним позовом:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс , 73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209.

відповідач-1: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, (54001, м.Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 40108735),

відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля , (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м.Снігурівка, вул. Виноградна, 22, код ЄДРПОУ 32983367)

третя особа - 1 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, (54055, м.Миколаїв, пр.Центральний, 141-В, код ЄДРПОУ 37992030)

третя особа - 2 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровське , (57378, Миколаївська обл., Снігурівський район, с.Новотимофіївка, вул. Молодіжна, 44, код ЄДРПОУ 36896053)

За зустрічним позовом:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля , (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м.Снігурівка, вул. Виноградна, 22, код ЄДРПОУ 32983367)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс , (73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13 червня 2019 року.

Суддя О.В. Ткаченко

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення03.06.2019
Оприлюднено13.06.2019
Номер документу82370659
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/935/18

Ухвала від 08.05.2020

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ткаченко О.В.

Постанова від 27.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 10.03.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 22.10.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 11.09.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Судовий наказ від 19.08.2019

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ткаченко О.В.

Судовий наказ від 19.08.2019

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Ткаченко О.В.

Постанова від 07.08.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 05.08.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 01.08.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні