Постанова

від 13.06.2019 по справі 2а-7177/10/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №2а-7177/10/1370

адміністративне провадження №К/9901/2669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014(колегія у складі суддів: І.О. Яворський, Р.В. Кухтей, Р.П. Сеник) у справі № 2а-7177/10/1370 (№9104/41462/11) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Люкс інстал-сервіс доДержавної податкової інспекції в Галицькому районі міста Львова провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс інстал-сервіс (далі - Товариство) звернулося з позовом до Львівського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2010 №000912321/0, яким донараховано суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 58751,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що воно понесло фактичні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 834079,70 грн., у т.ч. на придбання виробничих матеріалів 822 561,92 грн., на придбання малоцінних швидкозношуваних предметів 8 705,05 грн., на оплату послуг банку 2 812,73 грн. Позивач зазначає ,що заниження задекларованих показників дійсно мало місце, але якщо проаналізувати дані бухгалтерського обліку за 01.01.2007 - 31.12.2007, скориговані валові витрати були занижені на 138427 грн., а заниження валових доходів на 120520 грн. не призвело до заниження об`єкта оподаткування. Об`єкт оподаткування становить 13301 грн. (сума податку 3 325 грн.), а позивач сплатив 7802 грн. податку на прибуток. Тому, витрати були враховані належно, а висновки відповідача не відповідають дійсності. Позивач також посилається на порушення пункту 5.2.2. Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , оскільки відповідь на скаргу позивача надійшла із пропуском встановленого законом строку, що тягне за собою задоволення скарги платника.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 (М.В. Костів) у задоволені позову було відмовлено, у зв`язку із тим, що порушення, які визначені відповідачем у акті перевірки про заниження скоригованих валових доходів позивач не заперечує та визнає у зауваженнях, посилаючись, водночас, на те, що така обставина не вплинула на розмір податкового зобов`язання.

Натомість постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано. Фактично цим судом було підтримано позицію позивача, що викладена у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а рішення першої інстанції залишити без змін. У касаційній скарзі повторює позицію суду першої інстанції, яка була зазначена та не підлягає повторенню.

Письмового відзиву на касаційну скаргу позивача до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом №1763/23-209/34768457 від 26.04.2010 Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Інстал-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 4.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на прибуток на суму 30130,00 грн.; порушення п. 4.1.4. Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , що виявилось у неподанні декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2009.

На підставі вказаного акту було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2010 №0000912321/0 на суму 58751,00 грн., з яких 30130,00 грн. - основний платіж, 28621,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, що за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін.

Судами також встановлено, що таким рішенням передував виявлений факт того, що позивачем були занижені скориговані валові витрати за 2007 рік.

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суд апеляційної інстанції зауважив про незаконність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000912321/0.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанції про незаконність податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно пункту 3 частини третьої даної статті процесуального Закону передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В свою чергу, у відповідності до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (стаття 71 вказаного Кодексу).

Наведені положення, знаходять також своє відображення і у Кодексі адміністративного судочинства України, який є чинний на час розгляду Верховним Судом даної касаційної скарги.

При цьому наведені приписи процесуального Закону судами попередніх інстанцій виконані не були. Зокрема, суд першої інстанції розглядав дану справу виходячи із даних, які були викладені відповідачем в акті перевірки, висновки якого ставить під сумнів позивач. При цьому відомості бухгалтерського обліку не можуть спростовувати визначені контролюючим органом порушення позивачем податкової дисципліни, що зводяться до заниження валових доходів за 2007 рік.

Натомість суд апеляційної інстанції не усунувши такі недоліки суду першої інстанції, надавав оцінку показникам податкової Декларації Товариства не витребував та не дослідив її, про що свідчить відсутність такої в матеріалах справи.

При цьому суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, не перевірив висновки останнього щодо можливого порушення відповідачем процедури (троку) розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, що було подане в межах адміністративного оскарження.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду