Постанова

від 10.06.2019 по справі 915/650/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/650/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул Груп»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.01.2019, суддя в І інстанції Алексєєв А.П., повний текст якого складено 25.01.2019 в м. Миколаєві

у справі № 915/650/18

за позовом: керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул Груп»

про стягнення 66 398,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2018 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул Груп» про стягнення з відповідача на користь Миколаївської міської ради збитків в сумі 66 398,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства, не ініціював укладення договору про пайову участь, у зв`язку з чим договір пайової участі між відповідачем та Миколаївською міською радою укладено не було, кошти пайової участі до бюджету відповідачем не сплачено, чим завдано шкоди місцевому бюджету та унеможливило виконання Миколаївською міською радою функцій з розвитку інфраструктури територіальної громади міста Миколаєва. Вказані обставини стали підставою для звернення Миколаївської місцевої прокуратури до суду.

Правовою підставою позову керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 зазначив приписи ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. ст. 1, 16, 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 173, 174, 179 ГК України та ст. ст. 11, 66 ЦК України.

ТОВ «Інгул Груп» не визнало позов посилаючись на те, що 19.02.2013 року воно придбало у ТОВ Альпстрой нежитловий об`єкт - виробничу будівлю з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 151/1 в м. Миколаєві, забудови 1996 року. Після цього, підприємство здійснило саме поточний ремонт цієї будівлі в цілях забезпечення економного використання енергоресурсів: заміна і утеплення вікон, дверей, покриття даху, утеплення зовнішніх стін плитами із пінопласту, і за таких обставин законодавством не передбачено укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста. Всі питання, які стосуються проведеного ремонту підприємство узгоджувало з ДАБІ у Миколаївській області, яка погодилась, що підприємством проведено реконструкцію в межах фундаменту без заміни конструктивних елементів споруди, тому ДАБІ і не наполягала на сплаті пайового внеску, який відповідно до нормативно-правових актів повинен був бути сплачений до реєстрації декларації про початок будівельних робіт, а у 2015 році прийняла об`єкт в експлуатацію без сплати пайового внеску.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.01.2019 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «ІНГУЛ ГРУП» на користь Миколаївської міської ради грошові кошти у сумі 66398,20 грн. Стягнуто з ТОВ «ІНГУЛ ГРУП» на користь прокуратури Миколаївської області суму судового збору в розмірі 1762 грн.

Рішення мотивовано наявністю правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання визначеного Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язку замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.

ТОВ «Інгул Груп» у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на невірне застосування судом першої інстанції приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Скаржник зазначає, що визначеним Декларацією видом будівництва є реконструкція, яка відносилася до поточного ремонту будівлі і яка не передбачає забудову земельної ділянки та зміни зовнішньої конфігурації приміщення, з огляду на що товариство не зобов`язано брати пайову участь у розвитку інфраструктури міста, а тому обумовлені законодавством підстави для нарахування та стягнення з ТОВ «Інгул Груп» збитків в сумі 66 398,20 грн. за неприйняття участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва - відсутні.

Скаржник вважає, що договір про пайову участь мав бути укладений до введення об`єкта будівництва в експлуатацію, тому відповідачем не було порушено вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, скаржник наголошував, що відсутність укладеного договору про пайову участь не може породжувати у сторін цивільних прав та обов`язків, пов`язаних з виконанням такого договору та виключає можливість застосування до них положень ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди). Крім того, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення. Висновки суду щодо кошторисної вартості будівництва є хибними і не можуть бути підставою для нарахування збитків від несплати пайового внеску в сумі 66 398,20 грн.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2013 року за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 95, ТОВ «Інгул Груп» придбало у ТОВ Альпстрой нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 157/1, та складаються з адмінбудівлі загальною площею 431,4 кв.м.

13.11.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Інгул Груп» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 28.08.2013 № 30/41 передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 2000 кв.м. для обслуговування майнового комплексу по вул. Остапа Вишні, 157/1, у тому числі 263 кв.м. під капітальною забудовою.

Листом № 727/02.0204-22/12/14 від 31.03.2014 року Миколаївська міська рада з посиланням на отримання ТОВ «Інгул Груп» в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, повідомила останнього про зобов`язання товариства взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, у зв`язку з чим виклала вимогу терміново надати копії документів про загальну кошторисну вартість реконструкції виробничої будівлі.

Доказів надання відповідачем відповіді на цей лист в матеріалах справи не міститься.

Разом з тим, відповідач до Миколаївської міської ради з приводу укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва не звертався, сплату коштів на розвиток інфраструктури міста до міського бюджету м. Миколаєва не здійснив, що підтверджується листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 18.10.2017р., листом Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради № 17-1770 від 04.05.2018р.

31.07.2015 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області затверджено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, згідно з якою загальна площа будівлі складає 426,7 кв.м., кошторисна вартість будівництва - 1 327 964 грн.

Враховуючи наведене вище, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому вказував те, що відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 року №8/22, відповідач зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Миколаєва шляхом укладення договору про пайову участь. Внаслідок ухилення відповідача від укладення договору пайової участі міська рада не отримала кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту.

Враховуючи несплату пайової участі ТОВ «Інгул Груп» , керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради звернувся з позовом до господарського суду Миколаївської області про стягнення з відповідача 66 398,20 грн. збитків.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив із наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання визначеного Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язку замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.

Місцевий суд встановив, що відповідач є замовником будівництва (реконструкції), а тому реконструкція, здійснена ним, охоплюється законодавчим визначенням забудови, виходячи з вказаних положень законодавства, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має бути укладеним в обов`язковому порядку, в межах встановленого строку, неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади, в діях ТОВ Інгул Груп наявний склад цивільного правопорушення, Миколаївська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, здійснений розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Миколаєва, який необхідно було сплатити ТОВ Інгул Груп , є таким, що відповідає пункту 4.2 Порядку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони зроблені без аналізу та врахування всіх даних, що містяться в справі, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення збитків з відповідача, у зв`язку з не укладенням договору пайової участі відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та відповідно несплати коштів пайової участі до бюджету міської ради.

Правове регулювання інституту господарсько - правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання підпадають під регулювання ст. 22, 217, 224, 1166 Господарського кодексу України та ст. 623 Цивільного кодексу.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Тобто, при прийнятті рішення у справі суд першочергово має встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як збитки.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказував те, що у розумінні ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідач є замовником, у якого існує обов`язок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію існуючої будівлі.

Статтею 40 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач є орендарем земельної ділянки загальною площею 2000 кв.м., наданої йому Миколаївською міською радою саме для обслуговування майнового комплексу по вул. Остапа Вишні, 157/1, у тому числі 263 кв.м. під капітальною забудовою.

Також, апеляційним судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 19.02.2013р. відповідач придбав у ТОВ Альпстрой нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 157/1, та складаються з адмінбудівлі загальною площею 431,4 кв.м., а після реконструкції цієї будівлі її загальна площа складає 426,7 кв.м., що підтверджується технічними паспортами на виробничий будинок станом на 2003 рік та на 2015 рік виготовленими Миколаївським МБТІ на замовлення ТОВ Альпстрой та ТОВ «Інгул Груп» , Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.11.2015р., Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Як вбачається з вищезгаданих технічних паспортів на виробничий будинок, після проведеної реконструкції зміни зовнішніх геометричних розмірів цієї будівлі не відбулося.

З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об`єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов`язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

При цьому, реконструкції притаманні певні ознаки, які полягають зокрема, у конструктивних змінах (перебудові) об`єкту будівництва, при якому передбачено повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

На відміну від створення нової забудови, внаслідок якої створюється новий об`єкт, реконструкція передбачає проведення певних робіт вже на існуючому об`єкті, який розташований у просторі з прив`язкою до певної території, і реконструкція полягає у поліпшенні якісних характеристик певного об`єкту (як-то оновлення, укріплення, переоснащення, тощо).

Статтею 1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об`єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва, така особа зобов`язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення судами обставин відсутності пов`язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 затверджено Перелік об`єктів будівництва для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, пунктом 25 якого визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків, як окремих об`єктів забудови.

У справі, яка розглядається, апеляційним судом встановлено, що 31.07.2015 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області затверджено Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком по вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, згідно з якою загальна площа будівлі складає 426,7 кв.м., кошторисна вартість будівництва - 1 327 964 грн., замовником виступало ТОВ «Інгул Груп» .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем проведено роботи з реконструкції належного йому на праві власності нерухомого майна, а саме: заміна і утеплення вікон, дверей, покриття даху, утеплення зовнішніх стін плитами із пінопласту з метою забезпечення економного використання енергоресурсів, і відповідна реконструкція не передбачає забудову земельної ділянки та зміну зовнішньої конфігурації приміщення, як не передбачає і зміну зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі, а відтак у спірних правовідносинах відповідач не належить до осіб, які мають намір щодо забудови земельної ділянки в розумінні ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки виконання робіт з реконструкції нерухомого майна не передбачає здійснення забудови земельної ділянки.

З огляду на викладене, роботи з реконструкції нерухомого майна, завершення яких оформлено затвердженою Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївські області Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція виробничої будівлі з адміністративно-побутовим блоком за адресою вул. Остапа Вишні, 157/1 в м. Миколаєві, мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з правозастосовчого тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", передбачається виникнення обов`язку щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Відповідно до статей 6, 67 Господарського кодексу України, статей 12 (частина 1), 627 Цивільного кодексу України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов`язані щодо укладення та виконання певних договорів, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку. З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову прийняті з невірним застосуванням загальних норм господарського законодавства.

Колегія суддів наголошує, що вищенаведені висновки щодо застосування норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідають правовим висновкам, зробленими Верховним Судом в постановах від 08.05.2018 у справі № 922/1641/17, від 07.12.2018 у справі № 924/71/18, від 02.10.2018 у справі № 922/6450/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок невиконання визначеного Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язку замовника будівництва щодо перерахування до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 123, 129 ГПК України за рахунок прокуратури Миколаївської області відповідачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги в сумі 2643 грн.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул Груп» задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2019 року у справі № 915/650/18 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, код ЄДРПОУ 02910048) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНГУЛ ГРУП» (54051, м. Миколаїв, вул. Артема, 32-Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 38524776) судові витрати в сумі 2643 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12.06.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Поліщук Л.В.