Постанова

від 05.06.2019 по справі 392/1193/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 392/1193/17

провадження № 61-44360св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, особа, яка звернулася із апеляційною скаргою: Селянське (фермерське) господарство Коробейко Василь Іванович розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивована тим, що в період з 08 лютого 1997 року по 24 серпня 2005 року позивач перебував у трудових відносинах з ВАТ Ташлицьке та був його акціонером, власником 250 іменних акцій.

21 серпня 1997 року Відкрите акціонерне товариство Ташлицьке (далі - ВАТ Ташлицьке ) отримало державний акт на право колективної власності на землю. Як член сільськогосподарського товариства позивач мав право на земельний пай, але його не було включено до списків, які є додатком до державного акту на землю і на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся. На неодноразові звернення позивача щодо видачі сертифікату до посадових осіб ВАТ Ташлицьке , йому обіцяли виправити допущену помилку, проте до часу припинення ВАТ Ташлицьке його не було включено до вказаного списку та сертифікат не видано. Вважав, що оскільки він працював на підприємстві та був його членом, то має право на земельну частку (пай).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) ВАТ Ташлицьке площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року (у складі судді Кавун Т. В.) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Ташлицьке .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час паювання земель колективної власності ВАТ Ташлицьке , ОСОБА_1 був власником 250 звичайних акцій цього товариства і перебував з ним у трудових відносинах, а тому, відповідно до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій , він мав право на земельну частку (пай) та його порушене право підлягає захисту.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2018 року (у складі судді Кавун Т. В.) вирішено питання розподілу судових витрат.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки суд не розподілив судові витрати під час ухвалення рішення, тому наявні підстави для вирішення цього питання відповідно до статті 270 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 серпня

2018 року рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоч право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності ВАТ Ташлицьке і було порушене у зв`язку з невключенням його до списку додатку до державного акта, проте не підлягає захисту, оскільки ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, перебіг якого почався у 1997 році. При цьому апеляційний суд зазначив, що поважних причин, що перешкоджали зверненню до суду в межах строку позовної давності, позивач не зазначив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції, так як він звернувся до суду із позовом про визнання за ним права на земельну частку (пай) і вимог про виділення конкретної земельної ділянки із земель колективної власності ВАТ Ташлицьке в натурі не заявляв. Крім того, апеляційний суд не встановив та не перевірив, які права Селянського (фермерського) господарства Коробейко Василь Іванович (далі - СФГ Коробейко Василь Іванович ) порушено рішенням суду першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

СФГ Коробейко Василь Іванович надіслало до Верховного Суду відзив, в якому проти вимог касаційної скарги заперечило та зазначило, що рішення суду першої інстанції є єдиною підставою для винесення розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 371-р, на підставі якого ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 згідно зі схемою поділу по ВАТ Ташлицьке на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району. Вказана обставина свідчить про наявність безпосереднього впливу оскаржуваного рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року на право користування орендованою земельною ділянкою.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

08 лютого 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 08 лютого 1997 року по 24 серпня 2005 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ Ташлицьке , працював на посаді робочого будівельної бригади, а з 26 березня 2003 року - слюсарем на току.

21 серпня 1997 року ВАТ Ташлицьке отримало державний акт на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_3 .

Відповідно до сертифікату іменних акцій товариства серія 01-ВИ № 977 та довідки ВАТ Ташлицьке від 14 квітня 1998 року № 644/04/98 ОСОБА_1 є власником 250 звичайних акцій ВАТ Ташлицьке на загальну суму 6250000 карбованців.

01 липня 2010 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 14311170003000613 про припинення ВАТ Ташлицьке , що підтверджується витягом з вказаного реєстру.

26 травня 2011 року між Маловисківською районною державною адміністрацією та СФГ Коробейко Василь Іванович укладено договір оренди землі згідно з умовами якого Маловисківська районна державна адміністрація (орендодавець за договором) передала СФГ Коробейко Василь Іванович (орендар за договором) земельні ділянки загальною площею 106 га в оренду строком на десять років.

23 лютого 2016 року на підставі вказаного договору оренди від 26 травня 2011 року за СФГ Коробейко Василь Іванович у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано, зокрема, право оренди земельної ділянки площею 6,3647 га з кадастровим номером: НОМЕР_1 .

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 371-р ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку № НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 згідно зі схемою поділу по ВАТ Ташлицьке на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12 квітня 2018 року 05 жовтня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

З матеріалів справи вбачається, що пред 'являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що, перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ Ташлицьке , він при розпаюванні земель підприємства не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), а тому просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай).

Відповідно до розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 371-р підставою для передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки № НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , зокрема, визначено рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року та заяву ОСОБА_1

20 квітня 2018 року СФГ Коробейко Василь Іванович оскаржило рішення суду першої інстанції з підстав вирішення вказаним судовим рішенням питання про права та інтереси господарства як орендаря земельної ділянки № НОМЕР_2 з 2011 року. Вказувало, що з 05 жовтня 2017 року (моменту проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку) право СФГ Коробейко Василь Іванович на оренду землі припинено.

Крім того, СФГ Коробейко Василь Іванович зазначило, що підставою для винесення розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 22 вересня 2017 року № 371-р про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки № НОМЕР_2 , кадастровий номер НОМЕР_1 , стало безпосередньо рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 05 вересня 2017 року.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Тобто право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення особи до списку, доданого до цього акта.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що право ОСОБА_1 на земельну частку (пай) з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи є порушеним, проте зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності на захист такого права.

До спірних правовідносин мають застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР .

За загальним правилом, сформульованим у статті 76 ЦК УРСР (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові.

За змістом пункту 6 Прикінцеві і перехідні положення ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Застосовуючи до спірних правовідносин строк позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку, що з часу передачі ВАТ Ташлицьке земель у колективну власність, тобто з часу коли було видано державний акт на право колективної власності на землю з додатком до нього, позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права і як вбачається із змісту позовної заяви знав про це.

З позовної заяви вбачається, що позивач вказував, що неодноразово звертався щодо видачі сертифікату до посадових осіб ВАТ Ташлицьке , проте до часу припинення ВАТ Ташлицьке його не було включено до списку осіб, які мають право на одержання земельної ділянки та сертифікат не видано.

Відповідно до частини другої статті 80 ЦК УРСР якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Враховуючи вказане, апеляційний суд правильно застосував положення статей 75 та частини першої статті 80 ЦК УРСР щодо обов`язковості застосування строку позовної давності, проте не перевірив доводи позовної заяви щодо причин звернення із позовом поза межами строку позовної давності, не встановив, до яких посадових осіб звертався ОСОБА_1 та якими доказами це підтверджується.

Отже, апеляційний суд, застосувавши за ініціативою суду згідно зі статтею 75 ЦК УРСР строк позовної давності, не дослідив доказів поважності причин пропуску такого строку.

Крім того, апеляційний суд вказував на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 376 ЦПК України, якою визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Тому, оскільки СФГ Коробейко Василь Іванович не було залучено до участі у справі, це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Повноваження апеляційного суду визначені ЦПК України.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) ВАТ Ташлицьке .

Вимог про виділення земельної ділянки із встановленням меж в натурі позивач не заявляв.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Оскільки позивач не заявляв вимог про визнання за ним права власності на земельну ділянку з конкретним кадастровим номером, на яку він претендує та яку в подальшому отримав у власність, то висновки апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі СФГ Коробейко Василь Іванович є необґрунтованими.

За таких обставин рішення апеляційного суду в повному обсязі вимогам закону не відповідає, тому підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 серпня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська