Рішення

від 13.06.2019 по справі 640/998/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/998/19

н/п 2/640/1299/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року

Київський районний суд м. Харкова

у складі головуючого: судді Чередник В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №640/998/19 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС (04071 м.Київ вул. Ярославська б.56-А) про захист прав споживача, притягнення до відповідальності, визнання договору недійсним в частині, визнання договору розірваним, повернення коштів, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

15.01.2019 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС про захист прав споживача, притягнення до відповідальності, визнання договору недійсним в частині, визнання договору розірваним, повернення коштів, відшкодування збитків та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було належним чином надано послугу за договором, що є явним недоліком продукції (послуги) та свідчить про неналежну якість послуги, не було дотримано умови договору та не було виконано своїх зобов`язань за договором, а також було внесено несправедливі умови до договору, тим самим було грубо порушено норми чинного законодавства України, умови договору в цілому та права позивача, як споживача, на підставі чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2019 року по справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Одночасно з поданням позовної заяви, 15.01.2019 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2019 року у справі заяву про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову.

26.02.2019 р. до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

05.03.2019 р. до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

28.03.2019 р. до суду представником відповідача подані заперечення.

В ході підготовчого судового розгляду відповідач подав до суду клопотання про ініціювання провадження про адміністративне правопорушення; клопотання про приєднання документів; клопотання про не приймання до уваги доказу; клопотання про приєднання до матеріалів справи документів та стягнення з позивача на користь відповідача збитків; клопотання про витребування у Київському відділу поліції ГУНП в Харківській області копій матеріалів кримінального провадження № 12018220490004838 від 13.11.2018 р. та приєднання їх до матеріалів справи.

Позивачем подано до суду заяву (письмові заперечення) на клопотання відповідача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.05.2019 року у справі клопотання відповідача про приєднання документів задоволено, в задоволенні іншої частини клопотань відмовлено, підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши усі обставини справи та повною мірою дослідивши наявні й подані суду докази, перевіривши об`єктивність та відповідність доводів учасників фактичним обставинам справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

14.11.2017 року між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 2237, за яким відповідач прийняв на себе зобов`язання надавати позивачу перелік відповідних послуг, зокрема, для попередження незаконного заволодіння транспортним засобом позивача.

Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що Виконавець надає Замовнику на території України наступні послуги:

- передача Інформації Замовнику й у Чергові частини Патрульної служби Національної поліції України з метою попередження незаконного заволодіння транспортним засобом;

- надання Інформації Замовнику про місцезнаходження транспортного засобу за його запитом;

- надання Замовнику Web -доступу до Інформації щодо транспортного засобу (BENISH GUAED ONLINE).

Розділом 1 цього ж договору визначено, що Інформація - відомості (повідомлення) про місцезнаходження транспортного засобу Замовника, про незаконне заволодіння транспортним засобом, а також інші відомості в залежності від домовленостей Виконавця та Замовника.

Згідно пункту 2.3 вказаного договору транспортний засіб Замовника: автомобіль марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Пунктами 3.4.5 та 3.4.6 зазначеного договору встановлено, що Виконавець зобов`язується негайно повідомляти за телефонними номерами, наданими Замовником, Замовника або його довірених осіб про ризик незаконного заволодіння транспортним засобом та негайно передати до Чергової частини Патрульної служби Національної поліції України Інформацію про ризик незаконного заволодіння транспортним засобом Замовника у випадку, якщо Виконавець не має можливості зв`язатися із Замовником або його довіреними особами, а також за дорученням Замовника чи його довірених осіб.

22.11.2017 року ОСОБА_1 сплатила 6 805, 80 гривень за рахунком ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС на оплату № 13384 від 14.11.2017 року за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року.

Пунктом 10.1 вказаного договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами або їхніми повноважними представниками і здійснення Замовником усіх передбачених договором платежів, і діє протягом одного року, тобто до 13 листопада 2018 року.

Під час дії договору з 14 листопада 2017 року по 13 листопада 2018 року сторони про його розірвання не заявляли, Замовник претензій щодо неналежного виконання своїх обов`язків Виконавцем не висував, Виконавець претензій щодо виконання Замовником своїх зобов`язань, зокрема стосовно своєчасної та повної оплати послуг Виконавця також не висував.

12.11.2018 року, в період дії зазначеного договору, невстановленими особами вчинено замах на злочин, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом позивача, а саме автомобіля марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 , на підставі чого було відкрито кримінальне провадження № 12018220490004838 від 13.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань наявний в матеріалах справи.

Попереджень від ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС про незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 до неї, як Замовника за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року та до Чергової частини Патрульної служби Національної поліції України не надходило, при тому, що з метою надання Виконавцем послуг на транспортний засіб Замовника було встановлено супутникову систему безпеки Benish Guard та протягом строку дії Договору Система працювала у звичайному для неї режимі.

У результаті замаху на злочин, автомобіль марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 зазнав технічних пошкоджень, на усунення яких потребуються кошти у сумі 60 435,08 гривень, а ОСОБА_1 зазнала моральних страждань у зв`язку з неналежними виконанням своїх зобов`язань ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , як Виконавцем за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року інформації та матеріальної шкоди її майну.

Ненадання ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , як Виконавцем за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року інформації, про незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходиться у причинному зв`язку з технічними пошкодженнями автомобіля марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 .

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження у поясненнях представника позивача та у матеріалах справи, зокрема: договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року (а.с.12-16); рахунок ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС (Виконавець) на оплату № 13384 від 14.11.2017 року за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року на суму 6 805, 80 гривень, отриману ОСОБА_1 (а.с. 17 ); витягом з ЄРДР від 13.11.2018 р. ( а.с.21) ; квитанцією про сплату ОСОБА_1 за рахунком ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС на оплату № 13384 від 14.11.2017 року за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року на суму 6 805, 80 гривень (а.с. 117 ), оригінал якої надано суду для огляду в ході судового розгляду; рахунком на оплату ремонту автомобіля марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 № 6897 від 24.11. 2018 року) а.с. 22); листом ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС на адресу ОСОБА_1 від 26.12.2018 року за №125-18 (а.с.29).

Доводи представників відповідача суд не приймає до уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження та прямо спростовуються матеріалами справи. Так, твердження про: безоплатність договору; про несплату ОСОБА_1 послуг за договором; про розірвання договору; про відсутність доказів замаху на злочин, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом позивача, а саме автомобіля марки Toyota LC 200, державний номер НОМЕР_1 та розміру матеріальних збитків; про неотримання підприємством квитанції про сплату ОСОБА_1 за рахунком ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС на оплату № 13384 від 14.11.2017 року за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року на суму 6 805, 80 гривень, прямо спростовуються зазначеними вище матеріалами справи, в тому числі, надані стороною відповідача.

Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі цього, враховуючи наявність укладеного договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, якими було встановлено цивільні права та обов`язки, на підставі чого у позивача та відповідача виникли певні зобов`язання один до одного.

Згідно положень ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до положень ст. 39 ГК України споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров`я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів.

Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав та відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками (виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав споживачів та іншими законодавчими актами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України визначено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

На підставі цього, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, суд вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України Про захист прав споживачів .

Так, згідно положень ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України Про захист прав споживачів держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють, зокрема, суди.

За змістом положень ст. 6 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем.

Виробник (виконавець) зобов`язаний забезпечити технічне обслуговування продукції.

Положеннями статті 10 Закону України Про захист прав споживачів визначено, якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема: відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання).

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача.

Аналогічні положення щодо розірвання договору містяться в ст. 907 ЦК України, в якій зазначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про захист прав споживачів шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Частиною 2 ст. 1210 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) від 01.02.2013 року, в якому наведено аналіз та вивчення практики застосування судами законодавства у вирішенні справ зазначеної категорії, виявлення існуючих недоліків і спірних питань у судовій практиці та законодавстві, можна відзначити наступне.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23, 1167 ЦК України.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами та доповненнями) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди надав роз`яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема: коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з чинною редакцією п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені § 3 глави 82 ЦК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди, зокрема, у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача.

В пункті 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Чинне законодавство не встановлює розмір морального відшкодування. Відповідно до положень ст. 23 ЦК України це право залишено за судом і визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. До того ж зазначена норма містить порядок визначення судом розміру грошового відшкодування моральної шкоди і з цього приводу наявні відповідні роз`яснення Верховного Суду України у п. 9 Постанови № 4, а саме: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно положень ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі.

Відповідна правова позиція вбачається з постанови Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-330цс16, в якій зазначено, що визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 Закону України Про захист прав споживачів . Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4).

Таким чином, в наведеній постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що наявність несправедливих умов в договорі є підставою для визнання такого договору недійсним в цілому, або в окремій його частині.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір містить в собі несправедливі умови щодо виключення відповідальності відповідача та обмеження прав позивача з цього приводу, тому договір має бути визнаний недійсним в окремій його частині з моменту укладання договору, а саме пункти 5.3. та 7.3. договору про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , умови яких є несправедливими та такими, що порушують принцип добросовісності наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Також підлягають задоволенню вимога позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 60 435,08 гривень та моральну шкоду у сумі 5 000 гривень, оскільки вони знаходяться у причинному зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків з боку БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , як Виконавця за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року. Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Крім того, підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 щодо розірвання договору, оскільки є встановлений судом факт істотного порушення договору ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС , як Виконавцем за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року, а саме пункту 2.1, який передбачає надання Замовником послугу у вигляді передачі Інформації Замовнику й у Чергову частину Патрульної служби Національної поліції України з метою попередження незаконного заволодіння Транспортним засобом.

В іншій частині позовній заяві ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки вимога ОСОБА_1 до суду щодо притягнення ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС до відповідальності та стягнення з нього штрафу на користь держави не може буди розглянута судом у порядку позовного провадження. Суд роз`яснює ОСОБА_1 про її право звернутися з відповідною скаргою та у відповідному порядку до органу в компетенції якого знаходиться розгляд скарг споживачів щодо порушення їх прав.

Також не підлягає задоволенню вимога ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС на її користь 6 805, 80 гривень, сплачених в якості оплати за договором про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року, оскільки під час дії договору з 14 листопада 2017 року по 13 листопада 2018 року ОСОБА_1 до іншої сторони договору з заявою про його дострокове розірвання не зверталася.

На підставі викладеного, керуючись ст.10, 12, 13,76, 81, 82, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 15, 16, 20,23, 215, 217, 610, 611, 626, 627, 901, 906, 1209, 1210, Законом України Про захист прав споживачів суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсними з моменту укладення договору про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС пункти 5.3. та 7.3..

Визнати розірваним договір про надання послуг № 2237 від 14.11.2017 року, укладеий між ОСОБА_1 та ТОВ БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС ( код ЄДРПОУ 40926020, 04071 м.Київ вул. Ярославська б.56-А) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) загальну суму збитків (майнову шкоду) у розмірі 60 435,08 грн. (шістдесят тисяч чотириста тридцять п`ять гривень 08 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС ( код ЄДРПОУ 40926020, 04071 м.Київ вул. Ярославська б.56-А) на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.

Позивач: ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС ( код ЄДРПОУ 40926020, 04071 м.Київ вул. Ярославська б.56-А)

Повне судове рішення складено 18.06.2019 р.

Суддя В.Є. Чередник