Постанова

від 19.06.2019 по справі 903/515/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. Справа№ 903/515/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 (повний текст складено 18.02.2019)

у справі №903/515/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі

до 1) Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна ;

2) Північно-західного регіонального управління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1) Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 2) ОСОБА_2

про стягнення 50 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Цунамі звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (далі, відповідач-1) та Північно-Західного регіонального управління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна (далі, відповідач-2) про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна (далі, третя особа-1) та ОСОБА_2 (далі, третя особа-2).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами зобов`язань згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № АК/5761256) від 22.02.2017, згідно якого відповідачем-1 застраховано цивільно-правову відповідальність позивача за шкоду, завдану третім особам (їх майну) під час ДТП.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі до Північно-західного регіонального управління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна .

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі грошові кошти у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення місцевого господарського суду в частині закриття провадження у справі із посиланням на пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства) мотивоване тим, що Північно-західне регіональне управління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна не може бути відповідачем у господарську процесі, оскільки не є юридичною особою (з урахуванням положень частини 1 статті 45 та положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, враховуючи, що відповідач -1 (страховик за Полісом АК/5761256) взяв на себе зобов`язання у межах суми страхового відшкодування (50000,00 грн.) виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (позивача), та потерпілою особою було стягнуто безпосередньо з позивача (завдавача шкоди) грошові кошти у сумі 51 301,46 грн., суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна про відшкодування (компенсацію) стягнутих безпосередньо з позивача як винуватця ДТП грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. (відповідно до положень статті 636 Цивільного кодексу України).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 18.03.2019 (про що відбиток поштового штемпеля на конверті) Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- оскільки до страховика звернувся лише страхувальник (позивач) з заявою про настання страхового випадку, а потерпіла особа не зверталася з заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно у страховика, з огляду на положення статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , не виник обов`язок щодо його виплати. При цьому, скаржник наголошує, що суд в оскарженому рішенні переплутав два види заяв, які подаються відповідно до Закону, та сприйняв заяву про настання страхового випадку як заяву про страхове відшкодування, що є принципово різними за своїм змістом та наслідками документами: перша слугує для повідомлення страховика про подію, а наслідком подання другої є виплата страхового відшкодування та вона подається особою, яка має право на таке відшкодування (потерпілим);

- ПАТ АСК Інго Україна виплатила своєму страхувальнику ( ОСОБА_2 ) страхове відшкодування згідно договору КАСКО у розмірі 50 000,00 грн. (так як сторони зафіксували ДТП шляхом складення Європротоколу і відповідно до умов договору страхування КАСКО, визначено ліміт у розмірі 50 000,00 грн.). після виплати страхового відшкодування за договором КАСКО ПАТ АСК Інго Україна звернулось до ПрАТ СК ПЗУ Україна з регресною вимогою у розмірі 50 000,00 грн., яка була задоволена та 16.02.2018 на рахунок ПАТ АСК Інго Україна було перераховано 50 000,00 грн.

- разом із відзивом на позов від 28.08.2018 вих.№1221/13 відповідачем-1 було надано до матеріалів справи платіжне доручення №12266 від 16.02.2018 про виплату страхового відшкодування (зазначене в додатках), однак у судовому засіданні під час дослідження доказів з`ясовано, що у матеріалах справи відсутня копія платіжного доручення про виплату страхового відшкодування, водночас, акт про відсутність будь-якого додатку до відзиву працівниками канцелярії суду не складався. Отже, відповідач скористався своїми правами та вчасно подав суду першої інстанції всі докази. 13.02.2019 відповідачем було повторно направлено до суду платіжне доручення про виплату страхового відшкодування, однак суд так і не врахував даний доказ при прийнятті рішення. З огляду на це, скаржник просить суд залучити платіжне доручення №12266 від 16.02.2018 до матеріалів справи та врахувати його при ухваленні рішення.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

26.04.2019 позивач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача-1 без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Позивач наголосив, що місцевим господарським судом було встановлено всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Із приводу доводів скаржника про те, що із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика має звертатись потерпілий, а не страхувальник, а заява, що додана позивачем до позовної заяви є лише заявою про настання страхового випадку (повідомлення про подію), а не заявою про виплату страхового відшкодування, позивач зазначив, що 13.09.2017 звернувся до ПрАТ СК ПЗУ Україна із заявою (копія додана до позовної заяви), в якій повідомив про настання страхового випадку та, водночас, просив здійснити виплату страхового відшкодування, що підтверджується змістом заяви; зазначені апелянтом обставини про те, що нібито відповідачем-1 страхове відшкодування в сумі 50000,00 гривень сплачено на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна , на вимогу останнього, не спростовують підставності позовних вимог позивача до відповідача-1 за цим позовом, оскільки не скасовують гарантованого Законом Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором права позивача на отримання страхового відшкодування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна у справі №903/515/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 у справі №903/515/18 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 залишено без руху . Роз`яснено Приватному акціонерному товариству Страхова компанія ПЗУ Україна , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 .

15.04.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що у судовому засіданні 15.02.2019 було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, а повний текст оскаржуваного рішення скаржником було отримано 27.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому апелянт має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Також скаржник у апеляційній скарзі просить суд долучити до матеріалів справи як доказ платіжне доручення №12266 від 16.02.2018, на яке він посилався під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 поновлено Приватному акціонерному товариству Страхова компанія ПЗУ Україна пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №903/515/18є вимоги про стягнення 50 000,00 грн., а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , - Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/5761256: строк дії - з 24.02.2017 по 23.02.2018; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

13.09.2017 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого (позивача) була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі Полісу АК/5761256, та транспортного засобу Opel, державний номер НОМЕР_2 , майнові інтереси щодо володіння, користування та розпорядження яким були застраховані Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія Інго Україна на підставі Договору добровільного страхування №520540758.17 та Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/0619926.

Вказана дорожньо-транспортна пригода була оформлена учасниками ДТП Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом), в якому зазначено, що водій автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, визнає свою вину.

Згідно з абзацем 3 пункту 2.11. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України Про Правила дорожнього руху №1306 від 10.10.2001, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка, водії таких транспортних засобів після складення ними зазначеного повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами д - є пункту 2.10 цих Правил.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Opel, державний номер НОМЕР_2 , та вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 101 301 грн. 46 коп. (відповідно до рахунку-фактури СТО №СФз-135 від 26.09.2017 та акту виконаних робіт №00135 від 26.09.2017).

24.10.2017 на підставі Договору добровільного страхування №520540758.17 Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. 00 коп. на користь потерпілої особи - власника автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 (відповідно до обставин, встановлених у рішенні Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17).

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 23.04.2018 у справі №167/1528/17, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі на користь потерпілої особи (власника автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) шкоду у розмірі 51 301 грн. 46 коп. (101 301 грн. 46 коп. - мінус 50 000 грн. 00 коп.).

21.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Цунамі сплатило власнику автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 , грошові кошти, присуджені до стягнення рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17 (відповідно до платіжного доручення №4209 від 21.05.2018).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що оскільки його цивільно-правова відповідальність станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі Полісу АК/5761256, однак потерпіла в ДТП особа (власник транспортного засобу Opel, державний номер НОМЕР_2 ) на власний розсуд пред`явила вимоги не до вказаної страхової компанії, а безпосередньо до позивача (винної в ДТП особи) та позивачем було відшкодовано потерпілій особі завдану в ДТП шкоду, позивач має право на захист своїх майнових інтересів за договором обов`язкового страхування (Полісу АК/5761256) та отримати від страховика за вказаним полісом (Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна ) компенсацію (відшкодування) коштів, виплачених потерпілому, у розмірі та обсязі згідно з обов`язками страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна грошові кошти у розмірі 50 000 грн. 00 коп., так як розмір страхової виплати за Полісом АК/5761256 у разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції не може перевищувати 50 000 грн. 00 коп. (відповідно до частини 33.2 статті 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України ).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача-1 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього кодексу.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 Цивільного кодексу України у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Як зазначено вище, 13.09.2017 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого (позивача) була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі Полісу АК/5761256, та транспортного засобу Opel, державний номер НОМЕР_2 , майнові інтереси щодо володіння, користування та розпорядження яким були застраховані Приватним акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія Інго Україна на підставі Договору добровільного страхування № 520540758.17.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Opel, державний номер НОМЕР_2 , та вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу становить 101 301 грн. 46 коп. (відповідно до рахунку-фактури СТО №СФз-135 від 26.09.2017 та акту виконаних робіт №00135 від 26.09.2017).

Таким чином, розмір завданої власнику транспортного засобу Opel, державний номер НОМЕР_2 , шкоди становить 101 301,46 грн.

Як зазначив відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, до нього не зверталась потерпіла особа (власник автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) із заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АК/5761256.

Як встановлено судом, 24.10.2017 на підставі Договору добровільного страхування №520540758.17 Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 50000 грн. 00 коп. на користь потерпілої особи - власника автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 (відповідно до обставин, встановлених у рішенні Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17).

Таким чином, залишок шкоди, невідшкодованої потерпілій особі, становив 51 301,46 грн. (101 301 грн. 46 коп. - мінус 50000 грн. 00 коп.).

Як встановлено судом, рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 23.04.2018 у справі №167/1528/17, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі на користь потерпілої особи (власника автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) шкоду у розмірі 51 301 грн. 46 коп. (101301 грн. 46 коп. - мінус 50 000 грн. 00 коп.).

Як встановлено судом, 21.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Цунамі сплатило власнику автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 , грошові кошти, присуджені до стягнення рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17 (відповідно до платіжного доручення №4209 від 21.05.2018).

Таким чином, потерпіла в ДТП особа (власник автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) задовольнила свої вимоги щодо відшкодування шкоди у повному обсязі шляхом отримання страхового відшкодування від свого страховика за договором добровільного страхування №520540758.17, враховуючи умови пункту 9.1.4.3. останнього на суму 50 000,00 грн., та шляхом отримання відшкодування безпосередньо від винуватця ДТП - Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі (позивача).

Однак, як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , - Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія ПЗУ Україна на підставі Полісу АК/5761256: строк дії - з 24.02.2017 по 23.02.2018; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

При цьому, відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011 № 698 Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України , затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: на період з дня набрання чинності цим розпорядженням до 31 грудня 2012 року в розмірі 10 000 гривень потерпілому; з 1 січня 2013 року - 25000 гривень потерпілому, з 01 лютого 2016 року - 50 000 гривень потерпілому.

Отже, оскільки дорожньо-транспортна пригода була оформлена її учасниками (водієм автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , та водієм автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) європротоколом, ліміт відповідальності страховика за Полісом АК/5761256 (відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна ) становить 50 000,00 грн. (франшиза = 0,00 грн).

Судом встановлено, що позивач 13.09.2017 звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна із заявою (копія долучена позивачем до позовної заяви), в якій повідомив про настання страхового випадку та, водночас, просив здійснити виплату страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Копія заяви, яка долучена позивачем до позовної заяви, відповідає вимогам статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , що підтверджується її змістом, зокрема, зазначенням в графі Форма виплати відшкодування - Прошу виплатити мені відшкодування згідно умов страхування - Перерахувати на банківський рахунок ; в графі Я проінформований (-а), що: зазначено - що позивач може бути позбавлений права на отримання страхового відшкодування - лише у випадку надання неправдивих відомостей в заяві, та оцінюється судом, в тому числі, як заява на виплату страхового відшкодування.

Наведеним спростовуються твердження скаржника про те, що до нього не звертався позивач із заявою на виплату страхового відшкодування.

Окрім іншого, обставин надання позивачем в заяві відповідачу-1 неправдивих відомостей встановлено не було, а відтак відсутні підстави для позбавлення позивача права на отримання страхового відшкодування, яке гарантоване Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України Про страхування ).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України Про страхування . До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода була оформлена її учасниками (водієм автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 , та водієм автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 ) європротоколом, ліміт відповідальності страховика за Полісом АК/5761256 (відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна ) становить 50 000,00 грн. (франшиза = 0,00 грн).

Таким чином, враховуючи, що відповідач-1 (страховик за Полісом АК/5761256) взяв на себе зобов`язання у межах суми страхового відшкодування (50 000,00 грн.) виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (позивача), та потерпілою особою було стягнуто безпосередньо з позивача (завдавача шкоди) грошові кошти у сумі 51 301,46 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Цунамі до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна про відшкодування (компенсацію) стягнутих безпосередньо з позивача як винуватця ДТП грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. (відповідно до положень статті 636 Цивільного кодексу України) є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Вищевказані висновки суду зроблені із урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц та від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів також встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказував на те, що Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна після виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування №520540758.17 у розмірі 50 000 грн. 00 коп. звернулось до відповідача-1 з вимогою про виплату 50 000 грн. 00 коп., та 15.02.2018 відповідач-1 сплатив на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна страхове відшкодування за Полісом АК/5761256 у сумі 50 000 грн. 00 коп.

У додатках до відзиву на позовну заяву (пункт 5) значилось копія п/д про виплату страхового відшкодування , однак, зазначений документ до відзиву відповідачем-1 долучений не був, що підтверджується Актом Господарського суду міста Києва від 04.09.2018, складеним на підставі Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28 (том 1, а.с. 85), чим спростовуються доводи скаржника про відсутність у матеріалах справи такого акту.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.1.5. Інструкції з діловодства в господарських судах України конверти (пакети), у яких надходять документи, приєднуються до одержаних документів. У разі одержання документів у пошкодженій упаковці, а також якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт (додаток 8) у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу-1 вищевказаного акту від 04.09.2018.

Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі, після того, як йому стало відомо про втрату доказу (платіжного доручення), 13.02.2019 він повторно направив його до суду. Матеріалами справи, у свою чергу, підтверджується, що копія платіжного доручення №12266 від 16.02.2019 про сплату Приватному акціонерному товариству Інго Україна страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. надійшла до суду лише 18.02.2019, тобто після прийняття оскарженого у даній справі рішення.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що ненадання скаржником платіжного доручення №12266 від 16.02.2019 про сплату Приватному акціонерному товариству Акціонерна страхова компанія Інго Україна страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., яке наразі долучено скаржником до матеріалів апеляційної скарги, зумовлено винятковістю такого випадку, а тому, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає такий документ на стадії апеляційного провадження, проте його оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Вказаним платіжним дорученням дійсно підтверджується факт сплати Приватним акціонерним товариством Страховою компанією ПЗУ Україна страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія Інго Україна за страхувальника - ТОВ Цунамі (потерпілий ОСОБА_2 ) згідно полісу обов`язкового страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК57612256 від 22.02.2017.

Водночас, як уже встановлено судом вище, Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи - власника автомобіля Opel, державний номер НОМЕР_2 (відповідно до обставин, встановлених у рішенні Рожищенського районного суду Волинської області від 19.02.2018 у справі №167/1528/17) у розмірі 50 000 грн. 00 коп. на підставі Договору добровільного страхування №520540758.17 , укладеного із потерпілим - ОСОБА_2 .

При цьому, відповідно до статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У даному випадку страховик Приватне акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія Інго Україна виплатив страхове відшкодування не за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а за договором добровільного страхування №520540758.17 засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків. Отже, відповідно до укладеного договору добровільного страхування у страховика (ПрАТ АСК Інго Україна ) не було правових підстав для стягнення виплаченого страхувальнику (вигодонабувачу) страхової виплати у порядку суброгації.

Відтак, сплата відповідачем-1 на користь ПрАТ АСК Інго Україна 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №12266 від 16.02.2019 жодним чином не спростовує обґрунтованості позовних вимог позивача до відповідача-1 за позовом у даній справі, оскільки не скасовує гарантованого Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором права позивача на отримання страхового відшкодування.

Що стосується позовних вимог ТОВ Цунамі до відповідача-2, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вказаних позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства), оскільки Північно-західне регіональне управління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна не може бути відповідачем у господарську процесі, адже не є юридичною особою (із урахуванням положень частини 1 статті 45 та положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача-1.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ПЗУ Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2019 у справі №903/515/18 залишити без змін.

Матеріали справи №903/515/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б.Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка