Ухвала

від 18.06.2019 по справі 910/14304/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/14304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Київенерго

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Пінчук В.І.)

від 29.11.2018

та постанови Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Сулім В.В., судді - Коротун О.М., Смірнова Л.Г.)

від 25.02.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест

до Публічного акціонерного товариства Київенерго

про стягнення 21497,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 стягнуто з Публічного акціонерного товариства Київенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест 21 497,00 грн попередньої оплати за договором від 23.10.2014 № 8373234 та 1 762,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статей 509, 599, 610, 611 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу різницю між вартістю, оплаченої теплової енергії, та вартістю, фактично спожитої теплової енергії, що становить 21315,29 грн, у зв`язку з припиненням дії договору на постачання теплової енергії у гарячій воді. Твердження відповідача стосовно того, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх порушених прав, суд відхилив, зазначивши, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 8373234 від 23.10.2014 , і на виконання цього договору позивач здійснював попередню оплату за вказану теплову енергію, тому стягнення переплати за договором від 23.10.2014 № 8373234 не є стягненням відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Окрім того, 04.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест подало клопотання про прийняття додаткового рішення у цій справі, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства Київенерго з будь - якого рахунку виявленого державним (або приватним) виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі № 910/14304/18 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства Київенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що клопотання про прийняття додаткового рішення слід відхилити, оскільки вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката позивачем не заявлялись і відповідно судом не розглядались. Окрім того, суд зауважив, що заявник не надав доказів отримання зазначених послуг і понесених витрат у розмірі 13 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 у справі №910/14304/18 скасовано та прийняте нове рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест про розподіл судових витрат, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Київенерго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач до позовної заяви надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, і у позовній заяві вказав, що докази щодо розміру понесених позивачем судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у цій справі. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотанні про ухвалення додаткового рішення з тих підстав, що вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката позивачем не заявлялися і відповідно судом не розглядалися, визнав помилковим.

Оскільки було встановлено, що витрати позивача на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн документально підтверджені та доведені, а Публічне акціонерне товариство Київенерго у суді першої інстанції не заявляло заперечень щодо суми наданих послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МДМ Інвест про розподіл судових витрат задовольнити.

01.04.2019 Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/14304/18 до суду касаційної інстанції.

Скаржник зазначає, що судові рішення щодо суті спору ухвалені з порушенням норм статей 525, 526, 599, 610, 611, 1212 Цивільного кодексу України та статей 14, 86 Господарського процесуального кодексу України, а постанова суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат - з порушенням норм статей 123, 162 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Ретельно вивчивши матеріали справи та касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа, що є розглядається, є малозночною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Заявник, посилаючись на пункт 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки ухвалені у справі рішення мають явні ознаки неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а отже касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики стосовно попередньої оплати за договором та компенсації витрат на послуги правової допомоги.

Суд касаційної інстанції, після ретельного вивчення доводів скаржника та матеріалів касаційної скарги, дійшов висновку, що зміст касаційної скарги зводиться до питання юридичної оцінки обставин справи, а також питання оцінки співмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов`язані з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи, що є насамперед завданням судів першої та апеляційної інстанції і не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Сама по собі незгода сторони з оцінкою судом конкретних обставин справи не може бути підставою для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність вагомих аргументів заявника на підтвердження його доводів щодо наявності підстав, що підпадають під дію підпункту а) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/14304/18 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною 5 статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/14304/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Київенерго на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 у справі №910/14304/18 разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко