Рішення

від 21.06.2019 по справі 260/478/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2019 рокум. Ужгород№ 260/478/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

представника позивача - Орбан Н.Л.

представників відповідача - Мартин М.М., Худанич І.М.,

представника третьої особи 1 - Навроцький В.В.,

представника третьої особи 2- Мокрянин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" до Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Авіаційна лізингова компанія", Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143 " про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрсиббанк" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Авіаційна лізингова компанія", Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143 " в якій просить суд: 1) Визнати дії державного виконавця щодо відмови у перерахуванні коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), яка згідно розрахунку станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн. - протиправними; 2) Зобов`язати Іршавський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перерахувати кошти, отримані від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), яка згідно розрахунку станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Авіаційна лізингова компанія" був укладений договір про надання кредитних послуг № 11276815000.

23 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Авіаційна лізингова компанія"укладено додаткову угоду № 11319679000 до генерального договору про надання кредитних послуг № 11276815000. В якості забезпечення виконання позивальником зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство -12143" відповідно до договору іпотеки від 04 березня 2008 року передало в іпотеку нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, загальною площею 3753,8 кв.м., шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 область, м. АДРЕСА_2 , вул АДРЕСА_3 .

27 лютого 2019 року предмет іпотеки було реалізовано на електронних торгах СЕТАМ за ціною 4409068,00 грн. Представник позивача звернувся до Іршавського РВ ДВС із заявою про перерахування суми коштів отриманих від реалізації майна згідно ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" на погашення заборгованості по КД 11276815000 від 25 грудня 2007 року, яка станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн. Однак, відповідач листом від 27 березня 2019 року повідомив позивача, що вимога про перерахування коштів, отриманих від реалізації майна на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року не може бути задоволена. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. У судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували. Зазначили, що позивачем не проведено державну реєстрацію іпотеки, у зв`язку з чим він не має пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог, за рахунок предмета іпотеки.

Представник третьої особи 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за відсутності судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, необхідно виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України "Про іпотеку" пріоритету права іпотеко держателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

В судовому засіданні представник третьої особи 1 проти задоволення позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні підтримав позицію представників відповідача та представника третьої особи 1, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Також зазначив, що Господарським судом м. Києва розглянуто спір між тими ж самими сторонами та з того самого предмету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 25 грудня 2007 року між Акціонерним товариством інноваційним банком "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 11276815000.

Відповідно до вказаного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні послуги у валюті, що дорівнює 3971559,00 грн., у порядку і на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору № 11276815000 у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором і зобов`язань за індивідуальними угодами, які є невід`ємною частиною цього договору банком буде прийнято, зокрема: іпотека нерухомості (основних фондів), а саме: нерухомості (нежитлового об`єкту) за адресою: АДРЕСА_4 . АДРЕСА_2 , вул АДРЕСА_3 , що є власністю ВАТ "Іршавське АТП-12143".

24 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська авіаційна лізингова компанія" укладено додаткову угоду № 11319679000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальна угода) № 11276815000 від 25 грудня 2007 року.

04 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "Укрсиббанк" та Відкритим акціонерним товариством "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" укладено договір іпотеки.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Відкрите акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" передає іпотекодержателю наступне нерухоме майно: комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 район, м АДРЕСА_3 та належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іршавської міської ради № 318 від 19 жовтня 2006 року.

В Іршавському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження АСВП № 40191330, де боржником є ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143".

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, що позивач по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року) не виступає стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні.

В ході проведення виконавчих дій у вищевказаному виконавчому провадженні, державним виконавцем встановлено, що за боржником ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" зареєстровано нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, загальною площею 3753,8 кв. м. та 2 земельні ділянки: пл.. 2,9455 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 :06: НОМЕР_2 :0035 та 1,4695 кадастровий номер № НОМЕР_3 :01:001:0018, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

27 лютого 2019 року предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс загальною площею 3753,8 кв. м. та 2 земельні ділянки: пл. 2,9455 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 :06:009:0035 та 1,4695 кадастровий номер № НОМЕР_3 :01:001:0018, що знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Іршава, вул.. АДРЕСА_3 , буд АДРЕСА_3 було реалізовано на електронних торгах ДП СЕТАМ за ціною 4409068, 00 грн., що підтверджується протоколом проведенням електронних торгів № 390150 від 27 лютого 2019 року.

28 лютого 2019 року АТ "Укрсиббанк" звернувся до Іршавського РВ ДВС із заявою, в якій просить перерахувати суму заборгованості, визначену виконавчим листом № 705/90/12 (2/705/198/12) та згідно ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), яка згідно розрахунку станом на 28 лютого 2019 року становить 1960443,98 грн.

01 березня 2019 року АТ "Укрсиббанк" звернувся до Іршаського РВ ДВС із заявою, в якій просив: 1) Перерахувати йому суму заборгованості, визначену виконавчим листом № 705/90/12 (2/705/198/12) у розмірі 778021,31 грн.; 2) Перерахувати йому як іпотеко держателю, згідно ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року) у розмірі 1182422,67 грн.

Іршавський РВ ДВС листом від 27 березня 2019 року № 14.5-36/3274 повідомив позивача, що заявлена ним у заявах від 28 лютого 2019 року та 01 березня 2019 року вимога щодо перерахування коштів у розмірі 1182422,67 грн., крім тих, які передбачені виконавчим листом № 2/705/198/12 про стягнення з ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство 12143" на користь ПАТ "Укрсиббанк" 778021,31 грн. боргу, не може бути задоволена.

В обґрунтування такої відмови, відповідач зазначив, що по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року було укладено договір іпотеки б/н від 04 березня 2008 року, але не проведено державну реєстрацію іпотеки у відповідності до ст. 4 Закону України "Про іпотеку" шляхом обтяження нерухомого майна іпотекою, у зв`язку з чим, АТ "Укрсибббанк" не має пріоритет право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Крім того, вказав, що АТ "Укрсиббанк" не пред`явлено на виконання до Іршавського РВ ДВС виконавчого документа, передбаченого статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону № 1404 розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1404 грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Згідно з ст. 47 Закону № 1404 стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону № 1404 за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону № 1404 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" (в чинній редакції) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній, на момент укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній, на момент укладення договору іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Вказана стаття регулює виникнення, застосування і пріоритет іпотеки, в той же час, державна реєстрація іпотеки врегульована статтею 4 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній, на момент укладення договору іпотеки) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952 - IV (в редакції, чиннній на момент укладення договору іпотеки) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема: обмеження речових прав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить дані про зареєстровані речові права, їх обмеження, суб`єктів речових прав, об`єкти нерухомого майна, відомості про осіб, в інтересах яких вчинено обмеження речового права, копії документів про правочини, на підставі яких проведено реєстрацію прав, обмежень цих прав.

В той же час, судом встановлено, що по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року, укладено договір іпотеки від 04 березня 2008 року, однак не проведено державну реєстрацію іпотеки у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про іпотеку". Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що АТ "Укрсибббанк" не має пріоритет права іпотекодержателя на задоволення, забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

При передачі майна на реалізацію державним виконавцем проведено перевірку в відповідних реєстрах перебування вказаного майна в іпотеці або про накладення інших обтяжень на вказане майно, однак іпотеки на вказане майно або обтяження на вказане майно на підставі договору іпотеки від 04 березня 2008 року по кредитному договору № 11276815000 від 24 березня 2008 року виявлено не було.

Враховуючи вищенаведені норми Закону України "Про іпотеку", в редакцій, чинній на момент укладення договору іпотеки, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів позивача на, те, що норма про державну реєстрацію іпотеки набула чинності після укладення договору іпотеки від 04 березня 2008 року, оскільки і на момент укладення вищевказаного договору, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягало державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч .2 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що передбачений Законом України "Про іпотеку" та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовуються за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У той же час, якщо виконавчі дії вчиняються за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Як встановлено судом та зазначає сам позивач, АТ Укрсиббанк не є стягувачем у виконавчому провадженні АСВП № 40191330, позов про стягнення заборгованості з ПАТ "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" за кредитним договором № 11276815000 від 25 грудня 2007 року або звернення стягнення на предмет іпотеки не подавався.

Відтак, у зв`язку з відсутністю судового рішення (виконавчого напису нотаріуса) про звернення стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень слід виходити із загальних норм Закону України Про виконавче провадження , а тому посилання позивача на наявність у спірних правовідносинах порушення установленого Законом України Про іпотеку пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 826/17590/16, від 31 січня 2019 року № 826/11049/16, від 12 грудня 2018 року № 819/1343/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що заборгованість, на погашення якої позивач просить перерахувати кошти, отримані від реалізації іпотечного майна, ґрунтується виключно на розрахунках позивача, що не може вважатися беззаперечною підставою для задоволення цих вимог у виконавчому провадженні. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено повноваження органу виконавчої служби щодо визначення розміру заборгованості боржника. Відтак, у спірних правовідносинах, орган виконавчої служби не може з`ясовувати стан заборгованості боржника перед стягувачем/кредитором - іпотекодержателем, відповідно і виконати заявлену вимогу щодо погашення цієї заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про відсутність підстав для перерахування відповідачем коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000, у зв`язку з чим, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд не бере до уваги посилання представника третьої особи 2 на рішення Господарського суду м. Києва в справі № 5011-37/16131-2012, оскільки воно не стосується предмету позову у даній адміністративній справі.

З приводу наданих представником третьої особи 1 копій квитанцій на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором, то суд зазначає, що таке погашення здійснювалось на виконання рішення суду в господарській справі № 5011-37/16131-2012 в межах іншого виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів належним чином правомірність відмови у перерахуванні позивачу коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна на погашення заборгованості по кредитному договору № 11276815000 від 25 грудня 2007 року (додаткова угода № 11319679000 від 24 березня 2008 року), у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) до Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 29, код ЄДРПОУ 34783035), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Авіаційна лізингова компанія" (м. Київ, вул. Ревуцького, 13-б, код ЄДРПОУ 30181164), Публічне акціонерне товариство "Іршавське автотранспортне підприємство - 12143" (90100, Закарпатська область, м. Іршава, вул. Федорова, буд. 33, код ЄДРПОУ 00426383) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

СуддяН.Д. Маєцька