Рішення

від 24.06.2019 по справі 489/5639/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/5639/18 провадження №2/489/754/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 (далі - ТОВ Кедр-25 ) про стягнення недоплаченої заробітної плати

встановив :

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просив стягнути з ТОВ Кедр-25 різницю недоплаченої заробітної плати за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за понаднормово відпрацьовані години, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, компенсацію заробітку в зв`язку з порушенням строків його виплати, та фактично виплаченою сумою заробітної плати в розмірі 11763,74 грн.

Як на підставу позовних вимог вказав, що 21.06.2017 відповідно до наказу № 7-к від 20.06.2017 він був прийнятий на посаду охоронця ТОВ Кедр-25 , але фактично до виконання трудових обов`язків приступив 03.06.2017. Наказом № 1-к від 02.01.2018 його звільнено з займаної посади за власним бажанням. Графік його роботи був змінний та щомісяця йому нараховувалась заробітна плата у розмірі 3200,00 грн., з яких після утримання податків отримував на руки 2576,00 грн. Проте в порушення законодавства відповідач не здійснював йому доплату за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, а також понаднормово відпрацьовані години.

В червні 2018 він звернувся до Ленінського районного суду міста Миколаєва з позовною заявою про стягнення недоплаченої заробітної плати та інших виплат, але після виплати йому відповідачем 17000,00 грн., останній змусив його подати до суду заяву в якій він просив закрити провадження в зв`язку із досудовим врегулюванням спору. Однак, із виплачених йому коштів не було утримано жодних податків, що є порушенням трудового та податкового законодавства, а також не проведено повного нарахування і виплати заробітної плати з урахуванням доплат, передбачених статтями 106 - 108 КЗпП України, а також інших компенсаційних виплат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив в позові відмовити, посилаючись на відсутність будь-якої заборгованості перед позивачем за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за понаднормові відпрацьовані години, що підтверджено його розпискою про отримання повного розрахунку та відсутності претензій до ТОВ Кедр-25 .

При цьому вважає, що доводи викладені у позовній заяві не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодними доказами оскільки, ні у позивача, ні у відповідача не має оригіналів журналів приймання та здачі чергувань, а належним доказом є табель обліку використання робочого часу. Крім того в порушення статті 66 КЗпП України позивач зарахував перерву для відпочинку і харчування до робочого часу та вимагає за цей час оплату праці в подвійному розмірі, як за роботу в надурочний час. Також, в порушення статті 69 КЗпП України позивач безпідставно вимагає грошової компенсації за роботу за вихідні дні суботу та неділю, оскільки на підприємстві було запроваджено підсумковий облік робочого часу у зв`язку із безперервністю процесу охорони. Крім того, позивач жодного разу не залучався до роботи у вихідні дні, залучення до роботи у які відповідно до частини 3 статті 71 КЗпП України провинно здійснюватися на підставу наказу (розпорядження) власника або уповноваженого органу. Щодо вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати при звільненні то в день звільнення 02.01.2018 позивач не працював, а тому відповідно до вимог частини 1 статті 116 КЗпП України повний розрахунок з ним було проведено після пред`явлення ним вимоги. Крім того, підприємство не має жодної заборгованості перед позивачем, що підтверджується власноручним написом останнього на наказу№ 1-к від 02.01.2018 про звільнення та розпискою про отримання повного розрахунку та відсутності претензій до ТОВ Кедр-25 від 06.07.2018.

Також відповідач вважає, що строк для звернення до суду з вимог про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсації за затримку виплати заробітної плати при звільненні відповідно до статті 233 КЗпП сплинув, так як ці виплати не відносяться до заробітної плати і можуть бути пред`явлені в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.09.2018 (суддя Румянцева Н.О.) відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 23.11.2018 провадження у справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20.12.2018 ухвалу місцевого суду від 23.11.2018 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 16.01.2019 (суддя Тихонова Н.С.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.04.2019 № 329 за наслідками повторного автоматизованого розподілу (в зв`язку з відставкою судді Тихонової Н.С.) справа передана судді Коваленку І.В., ухвалою якого від 23.04.2019 прийнято до розгляду.

У судове засіданні сторони не з`явилися та в поданих письмових заявах просили розгляд справи здійснити за їх відсутності.

Позивач у своїй заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача в своїй заяві в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, суд дійшов наступного.

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої, третьої ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно зі статті 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Отже, відповідно до вказаних положень закону робота позивача понад місячну норму робочого часу та у святкові і неробочі дні повинна оплачуватися у подвійному розмірі годинної ставки, а робота у нічний час - не нижче 20 відсотків тарифної ставки за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не мала перевищувати 40 годин на тиждень.

Записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та наказом ТОВ Кедр-25 № 7-к від 20.06.2017 підтверджується, що ОСОБА_1 з 21.06.2017 був прийнятий на посаду охоронця з окладом згідно штатного розкладу. Підстава: заява ОСОБА_1 від 20.06.2017.

Наказом ТОВ Кедр-25 № 1-к від 02.01.2018 трудовий договір з ОСОБА_1 припинено за власним його бажанням на підставі статті 38 КЗПП України. Підстава: заява ОСОБА_1 від 19.12.2017.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення позивача до суду є виплата йому заробітної плати не в повному розмірі, що підтверджується наведеними в позовній заяві розрахунками.

Так, за розрахунком позивача за період з червня по грудень 2017 року відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/о/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік та статті 108 КЗпП України доплата за його роботу в нічний час має складати 2233,39 грн., за роботу в святкові та неробочі дні за статтею 107 КЗпП України доплата - 781,59 грн., за понаднормові години роботи за статтею 106 КЗпП України - 22201,92 грн. Крім того, компенсація за невикористані 14 днів відпустки становить 3189,65 грн., з яких при звільненні йому виплачено 1100,00 грн., у зв`язку із чим залишок становить 2089,65 грн. Середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку (з 02.01.2018 - 09.01.2018, за 7 календарних днів) відповідно до статті 117 КЗпП України складає 1457,19 грн.

У зв`язку із цим, за підсумком позивача сума заробітної плати до виплати становить 28763,74 грн. з яких йому виплачені лише 17000,00 грн., внаслідок чого невиплаченими залишаються 11763,74 грн.

Згідно копії журналу приймання та здачі чергування, який складається із рапортів здачі прийняття чергувань, які містяться в матеріалах цивільної справи № 2/489/1927/18, дослідити які просив позивач на підтвердження своїх доводів про фактично відпрацьований час, оскільки відповідачем такі документи не надано, тривалість зміни з 03.06.2017 становила з 07:00 години до 07:00 години наступного дня, а з 10.10.2017 - з 08:00 години до 08:00 години наступного дня, тобто 24 години.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, який здійснено позивачем з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/о/14-16/13 Про розрахунок тривалості робочого часу на 2017 рік : в червні 2017 року (з 03 - 31.06.2017) останній пропрацював 10 змін по 24 години, всього 240 годин, з яких понаднормово 81 година, нічні 80 годин, святкові і неробочі дні 16 годин (04, 28.06.2017); в липні 2017 року - 10 змін по 24 години, всього 240 години, з яких понаднормово 72 години, нічні 80 годин; в серпні 2017 року - 10 змін по 24 години, всього 240 годин, з яких понаднормово 65 годин, нічні 80 годин, святкові і неробочі дні 8 годин (24.08.2017); в вересні 2017 року - 11 змін по 24 години, всього 264 години, з яких понаднормово 96 години, нічні 88 годин; в жовтні 2017 року - 12 змін по 24 години, всього 288 годин, з яких понаднормово 121 година, нічні 96 годин, святкові і неробочі дні 8 годин (14.10.2017); в листопаді 2017 року - 10 змін по 24 години, всього 240 годин, з яких понаднормово 64 години, нічні 80 годин; в грудні 2017 року - 10 змін по 24 години, всього 240 годин, з яких понаднормово 80 годин, нічні 80 годин, святкові і неробочі дні 8 годин (25.12.2017).

Із доданих до відзиву відповідача виписок з Табелю обліку використання робочого часу слідує, що: в червні 2017 року позивач пропрацював 5 змін по 12 годин, всього 60 годин; липні 2017 року 16 змін по 12 годин, всього 192 години; серпні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; вересні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; жовтні 2017 року 16 змін по 12 годин, всього 192 години; листопаді 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; грудні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд критично ставиться до достовірності вказаних виписок.

Так, відповідно до чинного законодавства, для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується Табель обліку використання робочого часу, який є основним джерелом інформації з цього питання.

Типову форму табелів обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, який не передбачено складання виписок.

Крім того, із змісту виписок вбачається, що структурним підрозділом в них вказано Відділ збуту , а їх оформлення і підписання в графах Відповідальна особа , Керівник структурного підрозділу , Працівник кадрової служби здійснено однією особою директором ОСОБА_2 . При цьому, дата підписання виписок відповідальною особою відсутня.

Також в матеріалах справи є скарга ОСОБА_1 від 28.12.2017 до Прокуратури Миколаївської області, в якій він вказує на те, що на підприємстві вони працюють сутки через двоє і понаднормові години складають в середньому 80 годин на місяць, які не оплачуються, як і не оплачується робота в нічні години, святкові та неробочі дні.

Із листа Управління держпраці у Миколаївській області від 21.05.2018 № 9-17-18/2 слідує, що інспекторам праці 27.03.2018 було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ Кедр-25 , але будь-яка діяльність підприємства за його місцезнаходженням була відсутня. 28.03.2017 інспектором праці було повідомлено керівника ТОВ Кедр-25 , але керівник підприємства створив перешкоди в проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інспектору інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування.

Із змісту листа Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації від 25.05.2018 № Г-385-03 вбачається, що фахівцем управління праці департаменту праці та соціального захисту населення миколаївської міської ради від 21.05.2018 було здійснено вихід на ТОВ Кедр-25 за місцем фактичного розташування. Проте, документи необхідні для перевірки фактів викладених у зверненні ОСОБА_1 керівник підприємства надавати відмовився. В результаті чого був складений акт від 30.03.2018 № МК670/807/НД/АВ та в подальшому до ТОВ Кедр-25 застосовано фінансові санкції у розмірі 11169,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У зв`язку з тим, що відповідач у відзиві вказав, що немає оригіналів журналу приймання та здачі чергувань, на який вказує позивач, та в своїх доводах не спростував обставин, які вказані в копії журналу, який міститься в цивільній справі № 489/3615/18, суд вважає його належним та допустимим доказом у справі.

Крім того, інформація, яка наведена в журналі, який складається рапортів здачі чергування, відповідає іншим дослідженим доказам у справі щодо фактичної робочого часу позивача.

За такого, при визначення тривалості робочого часу позивача суд виходить з даних вказаного журналу та посадового окладу позивача 3200,00 грн., який сторонами не оспорюється.

Згідно положень частин першої, другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається із позовної заяви позивач здійснив розрахунок з дати фактичного допуску до роботи - 03.06.2017, а не 21.06.2017, як зазначено в наказі підприємства про прийняття його на роботу.

Так як правомірність наказу про прийняття на роботу в установлений законом тримісячний строк позивач не оскаржив, тому він вважається таким, що фактичного погодився з вказаним наказом. У зв`язку із цим, розрахунок має здійснюватися з 21.06.2017.

За такого, в червені 2017 року позивач пропрацював 4 зміни (21, 24, 27, 30.06.2017) по 24 години, всього 94 годин, тобто в межах встановленої норми тривалості робочого часу, з яких нічних 32 години, а робота в святкові і неробочі дні 7 годин (28.06.2017).

Також суд не погоджується із розрахунком позивача за липень та вересень 2017 року, оскільки в матеріалах цивільної справи № 489/3615/18 відсутні рапорти за 12.07.2017 та 04.09.2017.

Тому, в липні 2017 року позивач пропрацював 9 змін (03, 06, 09, 15, 18, 21, 24, 27, 30.07.2017) по 24 години, всього 216 годин, з яких понаднормових 48 годин, нічних 72 години, а в вересні 2017 року 10 змін (01, 07, 10, 13, 16, 19, 21, 22, 25, 28.09.2017) по 24 години, всього 240 годин, з яких понаднормових 72 години, нічних 80 годин.

Також суд не погоджується з розрахунком позивача нічних за червень та серпень 2017 року, оскільки згідно рапортів позивач заступив на зміну 27.06.2017 та 23.08.2017 о 07:00 годині та здав зміну наступного дня також о 07:00 годині, тобто робота, яка припала на святкові дні 28.06.2017 та 24.08.2017, складає по 7 годин.

Інші помісячні розрахунки робочого часу, які наведено в позовній заяві, є вірними, а тому суд з ними погоджується.

З урахуванням вищенаведених норм закону та встановлених судом обставин, підтверджених належними доказами, розмір заробітної плати, яка підлягала виплаті за фактично відпрацьований час та розмір недоплачених сум становить:

1. Доплата за понаднормові години роботи відповідно до статті 106 КЗпП України складає 17112,96 грн.

Розрахунок зроблено за формулою По/Нг*Пн*2 = Д, де: По - посадовий оклад; Нг - норма годин на місяць; Пн - кількість відпрацьованих понаднормово годин на місяць; Д - розмір доплати.

2. Доплата за роботу в святкові і неробочі дні відповідно до статті 107 КЗпП України складає 582,16 грн.

Розрахунок зроблено за формулою По/Нг*Св = Д, де: По - посадовий оклад; Нг - норма годин на місяць; Св - кількість годин відпрацьованих у святкові та неробочі дні; Д - розмір доплати.

3. Доплата за роботу в нічний час відповідно до статті 108 КЗпП України складає 1979,22 грн.

Розрахунок проведено за формулою По/Нг*Н*20% = Д, де: По - посадовий оклад; Нг - норма годин на місяць; Н - кількість нічних годин; Д - розмір доплати.

Загальна суму доплат позивачу відповідно до статей 106, 107, 108 КЗпП України складає 19674,34 грн.

У відповідності до статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористанні дні щорічної відпустки.

Згідно статті 6 Закону України Про відпустки загальна тривалість щорічної відпустки для працівників за відпрацьований робочий рік не може бути меншою ніж 24 календарних дні.

Як вбачається із позовної заяви за період роботи на підприємстві позивач у відпустці не перебував, а тому розмір грошової компенсації за відпустку, розрахунок якої здійснюється відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Враховуючи, що за відпрацьований період роботи позивач пропрацював повних 6 місяців, тривалість невикористаної відпустки позивача складає 12 днів.

Розрахунок позивача щодо кількості дні відпустки та відповідно розрахунку грошової компенсації суд вважає помилковим, так як згідно наказу підприємства від 20.06.2017 № 7-к ОСОБА_1 прийнято на роботу з 21.06.2017, а розрахунок позивача місячної заробітної плати є приблизним, а інших розрахунків сторони суду не надали.

Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в

календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Так як позивачу з урахування наведених вище доплат за весь період роботи з 21.06.2017 по 02.01.2018 за підрахунком суду має бути нарахована заробітна плата в сумі 40154,34 грн., відповідно компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки становить 2458,42 грн. (40154,34/196*12).

Із змісту позову вбачається, що при звільненні позивачу була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку в розмір 1100,00 грн.

Отже, заборгованість перед позивачем компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки складає 1358,42 грн. (2458,42 - 1100,00).

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Із змісту позову вбачається, що позивач просить здійснити компенсацію заробітку у зв`язку з порушенням строків його виплати посилаючись на статтю 117 КЗпП України, тобто про виплату середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, за 7 календарних днів затримки (з 02.01.2018 по 09.01.2018).

Тому, враховуючи встановлену статтею 13 ЦПК України диспозитивність цивільного судочинства, зокрема межі судового розгляду, при розрахунку середнього заробітку суд виходить з вказаного позивачем періоду затримки.

Доводи викладені відповідачем у відзиві, що в день звільнення 02.01.2018 ОСОБА_1 не працював, тому виплата була проведена після пред`явлення ним вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наказом про звільнення, відповідно до якого останнім робочим днем позивача є 02.01.2018.

Щодо наведеного у позові розрахунку середнього заробітку він не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, оскільки проведений виходячи з календарних, а не робочих днів, а туму суд виходить з власного розрахунку.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV наведеного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 у справі № 6-195цс14.

За розрахунком суду, з урахуванням доплат відповідно до статей 106, 107, 108 КЗпП України, заробітна плата в листопаді, грудні 2017 року відповідно складає 5818,19 грн., 6880,00 грн. У зв`язку із цим, середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяця роботи, що передували його звільненню, становить 302,33 грн. ((5818,19 + 6880,00) / (22 + 20)).

Кількість робочих днів за період з 03.01.2018 по 09.01.2018 становить 4.

Таким чином, розмір середнього заробітку складає 1209,32 грн. (302,33 х 4).

Із позову вбачається, що в рахунок заборгованості по заробітній платі відповідач додатково, після звернення позивача в червні 2018 року до суду з позовом, виплатив останньому в рахунок погашення заробітної плати 17000,00 грн.

З урахування вказаної суми позивач просить стягнути різницю між нарахованою відповідно до законодавства заробітною платою, з урахуванням встановлених доплат і компенсацій, та виплаченою сумою.

У зв`язку із цим, на користь позивача слід стягнути різницю в розмірі 5242,08 грн. (22242,08 - 17000,00), без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів, що є обов`язком роботодавця, як податковим агентом, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.08.2018 у справі № 489/3615/18 провадження за аналогічним позовом було закрито, суд вважає безпідставними.

Оскільки, як вбачається із позовної заяви по вказаній вище справі позивач заявляв позов, предметом якого було стягнення ненарахованої та не виплаченої заборгованості по заробітній платі у розмірі 28763,74 грн.

На відміну від вказаної справи, у справі предметом позову є стягнення різниця у нарахованій та фактично виплаченій заробітній платі в розмірі 11763,74 грн., тобто різні підстави та предмет позову.

Також не заслуговують уваги інші доводи відповідача, які викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами та не відповідають вимогам наведеного законодавства і не спростовують висновки суду.

Оскільки на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 314,05 грн. (704,80*44,56%).

На підставі наведено, керуючись статтями 19, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради Південь про стягнення недоплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 на користь ОСОБА_1 різницю недоплаченої заробітної плати за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за понаднормово відпрацьовані години, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та фактично виплаченою сумою заробітної плати, що складає 5242,08 грн. (п`ять тисяч двісті сорок дві гривні 08 коп.) , без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 на користь держави судовий збір в розмірі 314,05 грн. (триста чотирнадцять гривень 05 коп.) .

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Кедр-25 , код ЄДРПОУ 35835010, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Шосейна,2.

Повний тест судового рішення складено 24.06.2019.

Суддя І.В.Коваленко