Ухвала

від 18.06.2019 по справі 372/1901/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1901/19

Провадження 1-кп-171/19

ухвала

Іменем України

18 червня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі: ОСОБА_4 ,

за участю прокурора: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: ОСОБА_8

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 258 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28.05.2018 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, внесеному в ЄРДР за № 22018000000000322.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_9 , а саме квартиру, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 92,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151214780382), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_9 ; на нерухоме майно ОСОБА_10 , а саме земельну ділянкуплощею 0,1332га,кадастровий номер-3223155400:05:028:0130,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 924516532231,за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинокзагальною площею355,6кв.м.,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 13076632231,за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянкуплощею 0,15га,кадастровий номер-3223155400:05:078:0005,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 1334110332231,за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 458,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334100932231, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , яка являється мамою дружини обвинуваченого; на рухоме майно ОСОБА_11 ,а саме транспортний засіб марки «BMW» модель «X4», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 ; транспортний засіб «Maserati»,модель «Lеvante»,д.н.з. НОМЕР_4 ,2017року випуску.Також,просить заборонити обвинуваченому ОСОБА_8 , дружині обвинуваченого ОСОБА_11 , а також іншим особам у володінні (користуванні), яких перебуває вищезазначене рухоме майно, розпоряджатись та користуватись ним. Визначити порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №22018000000000322 шляхом передачі у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901), в управління наступне майно: квартиру загальною площею 92,3 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151214780382), за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Maserati», модель «Lеvante», д.н.з. НОМЕР_4 , 2017 року випуску; транспортний засіб марки «BMW» модель «X4», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_5 та зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) забезпечити реєстрацію прав на управління та інших речових прав, що виникатимуть на підставі даної ухвали щодо передачі Національному агентству в управління майна, на яке просить накласти арешт.

Обгрунтовуючи клопотання зазначив, що санкцією ч. 3 ст. 258 КК України, що інкримінована ОСОБА_8 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, а потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 заявлено цивільні позови про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 110000000 грн.

Право власності на вищевказане майно було зареєстровано за ОСОБА_11 після 15.08.2001, тобто після реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , а тому відповідно до положень ст.ст. 57, 60 Сімейного кодексу України 1/2 частка цього майна на праві спільної сумісної власності подружжя належить обвинуваченому.

Згідно з інформацією ДФС України доходи отримані ОСОБА_11 , значно менші, ніж вартість належного їй рухомого та нерухомого майна.

Дружина ОСОБА_8 , ОСОБА_11 діючи на підставі довіреності посвідченої начальником відділу забезпечення досудового слідства СБ України, 07.08.2018 реалізувала шляхом укладення договору-купівлі продажу квартиру, загальною площею 92,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від імені ОСОБА_8 його батькові пенсіонеру ОСОБА_9 , яка в подальшому була перереєстрована на останнього, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.06.2019.

27.05.2019 дружина обвинуваченого ОСОБА_11 згідно договору дарування від 27.05.2019 реалізувала земельну ділянкуплощею 0,1332га,кадастровий номер-3223155400:05:028:0130,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 924516532231,за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинокзагальною площею355,6кв.м.,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна 13076632231,за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер - 3223155400:05:078:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334110332231, за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 458,4 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334100932231, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , яка являється мамою дружини обвинуваченого, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.06.2019.

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна, як видуможливого покарання, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та вжиття заходів забезпечення кримінального провадження прокурор просить накласти арешт на майно, власником якого є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Також зазначив, що накладення арешту на майно, яке належить обвинуваченому на праві спільної сумісної власності подружжя, є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, з метою забезпечення відшкодування обвинуваченим шкоди, заподіяної вчиненням суспільно-небезпечного діяння, а також недопущення відчуження наведеного майна. Арешт майна обумовлюється тим, що до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні є загроза його приховання та подальшого відчуження. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не встановлено. Основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких вигод внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Вартість квартири загальною площею 92,3 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151214780382), за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу «Maserati», модель «Lеvante», д.н.з. НОМЕР_4 , 2017 року випуску та транспортного засобу марки «BMW» модель «X4», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , кожного окремо, перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що підтверджується долученим до матеріалів клопотання протоколами оглядів документів. У зв`язку з цим, зазначене арештоване майно може бути передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження або збереження його економічної вартості, і насамперед унеможливить отримання підозрюваним незаконних доходів (переваг) від вчинених кримінальних правопорушень. Майно обвинуваченого ОСОБА_8 , його дружини ОСОБА_11 та ОСОБА_9 відповідає критеріям, визначеним статтею 100 КПК України та статтею 19 Закону, та може без шкоди для кримінального провадження бути передане в управління Національному агентству для передачі в управління за договором. Вищезазначене арештоване майно потребує спеціальних заходів з управління ним, спрямованих на збереження та збільшення його вартості, сплату витрат на утримання тощо. Вирішення цих питань можливе лише силами Національного агентства. Вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству арештованого майна, обумовлено необхідністю унеможливлення отримування підозрюваним незаконних доходів (переваг) від вчинених кримінальних правопорушень

Обвинувачений та захисник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки у власності ОСОБА_8 відсутнє будь яке майно.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 4, 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Главою 2 КПКвстановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно дост. 9 КПКпід час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України,КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на мирне володіння майном має бути законним.

З наданих прокурором матеріалів вбачається, що договір купівлі-продажу квартири загальною площею 92,3 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151214780382), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладено 07.08.2018 року, тобто в час коли на вказане майно не було накладено жодних заборон.

Твердження прокурора щодо фіктивності договору купівлі-продажу, не підтвердженні жодним належним та допустимим доказом, а відтак ОСОБА_9 є законним володільцем спірного майна, і воно не може бути використано з метою забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання відносно ОСОБА_8 .

Положеннями ст.7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом положеньст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Статтею 131 КПКарешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3ст.132КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Поряд з тим, в судовому засіданні встановлено, що у кримінальному провадженні № 22018000000000322 обвинуваченим є ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не мають жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, а відтак до них не може бути застосовано конфіскацію майна, як видможливого покарання, а також стягнуто відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Також слід зазначити, що статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які становлять підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст.60 СК. За змістом цієї норми, майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Статтею 61 СК передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, а й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст.60 СК) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі вище викладеного, в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 314,315 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання про арешт майна та визначення порядку зберігання речових доказів в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, внесеному в ЄРДР за № 22018000000000322 - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 21 червня 2019 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3