Рішення

від 14.06.2019 по справі 664/2838/17

ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.06.2019

Справа №664/2838/17

Провадження №2/664/39/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 року Цюрупинський районний суд

Херсонської області

в складі: судді Заславець Н.В.

за участі секретаря судового засідання Степанової С.К.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Олешки Херсонської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , третя особа директор ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , про визнання незаконними і скасування наказів №023/2 від 26.05.2017 року і №067 від 01.11.2017 року про застосування дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , третя особа директор ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор ОСОБА_2 . про визнання незаконним і скасування наказу №067 від 01.11.2017 року про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В подальшому доповнив позов вимогами про скасування наказу за №023/2 від 26.05.2017 року про застосування дисциплінарної відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та просив поновити строки позовної давності у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду з позовом.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 зазначив, що він працював у ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування IV розряду з 16.05.2014 року. За весь час роботи до звільнення до позивача не застосовувались жодні дисциплінарні стягнення, його ніхто не повідомляв про наявність в його роботі порушень правил внутрішнього трудового розпорядку і не ознайомлював з ними, від нього ніхто не вимагав жодних пояснень, ніхто не зачитував жодних наказів про оголошення догани і при ньому жодні акти не складалися.

Відповідно до наказу директора Філії ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України Брилівський елеватор ОСОБА_2 за № 067 - к від 01.01.2017 року його було звільнено з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування IV розряду за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України , з посиланням на дві доповідні записки старшого майстра. Наказ про звільнення не надавався йому під розпис, про нього його лише було повідомлено в усній формі та запропоновано згодом прийти за трудовою книжкою. Вказав, що у керівника Філії були відсутні підстави для його звільнення, порушень, про які зазначено в наказі, він не вчиняв, тому наказ є незаконним та підлягає скасуванню, а він має бути поновленим на роботі на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У другій половині листопада (з 13.11.2017 року по 15.11.2017 року) він прийшов до відділу кадрів , де йому було видано його трудову книжку і з відповідним записом про звільнення. При цьому жодних підписів, щодо отримання трудової книжки від нього не вимагали і в її отриманні він не розписувався. З наказу про звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України вбачається, що його звільненню передували дві доповідні записки невідомого змісту від невідомої дати, без зазначення про наявність у нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Про існування наказу в.о. директора Філії ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України Брилівський елеватор ОСОБА_2 за № 023/2 від 26.05.2017 року про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, який став однією з підстав для звільнення, йому стало відомо 11.04.2018 року під час судового засідання, коли сторона відповідача вручила відповідний відзив з додатками. З відзиву відповідача від 05.04.2018 року № 130-2-21/2015 йому стало відомо що підставою звільнення стала раніше оголошена догана згідно наказу № 023/2 від 26.05.2017 року та доповідна записка старшого майстра ОСОБА_3 від 28.09.2017 року. Про наказ від 26.05.2017 року йому взагалі нічого відомо не було, тому наказ вважає незаконним та просить його скасувати, оскільки жодного разу до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. У зв*язку з цим вважає, що строк звернення з позовом до суду ним не пропущено, та враховуючи позицію відповідача про застосування строків давності він просить його поновити.

В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Лагода А.А. позовні вимоги підтримали. Позивач у свою чергу пояснив, що керівництво Філії запропонувало йому та іще одному працівнику звільнитися за власним бажанням, оскільки мало бути скорочення чисельності штату, а коли він відмовився,то був звільнений за порушення трудової дисципліни, про всі обставини він дізнався тільки в суді оскільки жодних порушень трудової дисципліни не допускав. Звільнення вважає незаконним, трудову книжку йому вчасно не видали. Про звільнення з роботи його повідомили після обіду 01.11.2017 року в усному порядку , копію наказу про звільнення йому взагалі не вручили, трудову книжку видали не одразу, точної дати не пам`ятає. Однак до адвоката він звернувся у листопаді 2017 року і уклав з ним договір на представництво в суді для подачі позову про поновлення на роботі. Також просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати на правову допомогу у розмірі 4480,00 гривень. В подальшому просив розгляд справи провести без нього.

Представник позивача ОСОБА_4 на підтримання позову пояснив, що позивач не був ознайомлений з наказом № 023/2 від 26.05.2017 року про оголошення про винесення догани, матеріали, які б передували прийняттю рішення про оголошення догани йому не пред`являлися, крім того у нього не відбиралися пояснення з приводу допущених ним порушень. Підставою винесення догани стала доповідна записка майстра від 25.056.2017 року щодо приниження честі і гідності майстра з боку електрика ОСОБА_1 яка, як і інші документи - акт та повідомлення не є належними доказами, оскільки вказані документи не були належним чином зареєстровані по підприємству про що свідчить відсутність відповідного штампу про реєстрацію, крім того інформація викладена у них, є суперечливою і не спростовує той факт, що від позивача не відбирались жодних пояснень з приводу допущених ним порушень. Наказ директора Філії ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України Кузуба Є ОСОБА_5 В ОСОБА_5 за № 067 - к від 01 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування IV розряду за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України , вважає незаконним ,оскільки жодних фактів на підтвердження невиконання позивачем обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, не встановлено , як і не встановлено ознак систематичності таких порушень, що є обов`язковою умовою для розірвання трудового договору з працівником саме за цією підставою. Рішення про його звільнення профспілковою організацією не приймалося через відсутність такої на підприємстві. Просив позов задовольнити та у подальшому розгляд справи провести без нього.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому з посиланням на положення ст.ст. 139,142 КЗпП України позовні вимоги не визнано та вказано, що ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни та правила внутрішнього трудового розпорядку, зокрема він, як електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування несе відповідальність за невиконання та неналежне виконання своїх посадових обов`язків та вказівок безпосереднього керівника, що передбачено п.4.1 посадової інструкції електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування . І саме через недотримання норм ст. 139 КЗпП України - за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку він отримав догану 26.05.2017 року відповідно до наказу №023/2 , винесеного на підставі доповідної записки старшого майстра та акта старшого майстра, в.о. начальника ПСО, сторожа. Позивач не виконав доручення щодо обслуговування відеонагляду, а також грубо образив старшого майстра ОСОБА_6 - свого безпосереднього керівника. Директором філії ОСОБА_1 було повідомлено щодо наявності доповідної записки відповідно до повідомлення №1 від 26.05.2017 року. З наказом про оголошення догани за №023/2 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 відмовився ознайомитися, що підтверджено актом №3 від 26.05.2017 року. 01.11.2017 року наказом №067-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи в порядку п.3 ст.40 КЗпП України - систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку на підставі доповідної записки старшого майстра ОСОБА_3 від 28.09.2017 року про систематичне порушення п.3.1.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку - не використання в роботі спецодягу. Директор філії 01.11.2017 року у повідомленні №2 запропонував ОСОБА_1 дати письмові пояснення у строк до 12.00 години 01.11.2017 року, від дачі пояснень ОСОБА_1 відмовився, що підтверджено підписами працівників Філії. Відповідно до п.3.1.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівники підприємства зобов`язанні використовувати спецодяг єдиного зразка, кольорової гами, закупленого і виданого Філією працівникам. Тому працівник був обґрунтовано звільнений з роботи за систематичне порушення трудової дисципліни після застосування до нього дисциплінарного стягнення протягом року.

У додаткових поясненнях відповідачем вказано, що позивачем невірно розраховано середньоденний заробіток, а відтак і загальний розмір ціни позову в частині вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середньоденний заробіток відповідно до довідки та розрахунку відповідача має становити 185,61 гривню,а не 258,18 гривень. У задоволенні позову просить відмовити у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду. Також відповідачем подано заперечення, в якому вказано, що позивачем не зазначено доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та не надано суду належного розрахунку таких витрат.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечили проти позову з посиланням на подані відзив та заперечення і зазначили про те, що позивачем безпідставно пропущено місячний строк звернення до суду, підстав для його поновлення немає, і з цих підстав у задоволенні позову просять відмовити. При цьому послалися на витребувані судом матеріали пенсійної справи позивача,з якої вбачається, що 03.11.2017 року позивач подавав до УПФ заяву щодо перерахунку пенсії та копію своєї трудової книжки з наявністю запису про звільнення, копія якої засвідчена працівником УПФ саме 03.11.2017 року, а до суду позивач звернувся з позовом лише 12.12.2017 року.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання з`явився один раз, позов не визнав і в подальшому до суду не з`являвся, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування IV розряду з 16.05.2014 року по 01.11.2017 року, звільнений з роботи із займаної посади відповідно до наказу директора Філії ПАТ Державна продовольчо - зернова корпорація України Брилівський елеватор ОСОБА_2 за № 067 - к від 01.01.2017 року - за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.5-10,44) на підставі доповідної записки старшого майстра. Відповідно до досліджених судом матеріалів - наказу за №023/2 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку на підставі доповідної записки старшого майстра та акта старшого майстра, в.о начальника ПСО та сторожа (а.с. 42) із відміткою , що ОСОБА_1 відмовився з ними ознайомитися.

Позивач категорично заперечив, що йому було відомо про наявність такого наказу та доповідної записки, також пояснив,що йому ніхто не пропонував надати пояснення з приводу доповідних записок.

З доповідної записки від 25.05.2017 р. вбачається, що 25.05.2017 року о 08-30 годині старший майстер разом з працівниками в літній курильні обговорював питання прийомки бетону та виясняв у електрика ОСОБА_1 , який підійшов до них, чому той не виконує дане йому зранку доручення та не знімає камери відеоспостереження, на що той відповів лайкою з матюками . Такий проступок електрика вважає негідним і таким, що принижує честь та гідність майстра на підприємстві (а.с.42). У повідомленні №1 від 26.05.2017 року , адресованого ОСОБА_1 за підписом в.о.директора Філії ОСОБА_2 зазначено, що відносно нього складена доповідна записка майстром ОСОБА_6 за вжиття у присутності свідків ненормативної лексики на адресу старшого майстра з відміткою на повідомленні, що ОСОБА_1 відмовився ставити підпис про отримання(а.с.43). Відповідно до Акта №3 від 26.05.2017 року ОСОБА_1 було оголошено наказ про накладення на нього стягнення і зачитано вголос, від підпису останній відмовився (а.с.43 на зв.).

Відповідно до доповідної записки старшого майстра ОСОБА_3 від 28.09.2017 року - електрик ОСОБА_1 систематично не використовує в роботі спецодяг, чим порушує Правила внутрішнього трудового розпорядку(а.с. 44 на зв). Повідомленням №2 від 01.11.2017 року , адресованого ОСОБА_1 за підписом в.о. директора Філії ОСОБА_2 , зазначено, що відносно нього складена доповідна записка старшим майстром ОСОБА_3 про систематичне невикористання спецодягу в роботі, чим порушує п.3.1.13 Правил внутрішнього трудового розпорядку,з пропозицією надати пояснення до 12-00 години 01.11.2017 року, з відміткою на повідомленні, що ОСОБА_1 відмовився ставити підпис про отримання(а.с.45). На доповідних записках, повідомленнях відсутні відомості щодо їх реєстрації у книзі вхідної кореспонденції.

Згідно ч. 1 ст. 147 КЗпП України , за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Наказом №023/2 від 26.05.2017 року на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, в чому полягало порушення в наказі не зазначено , а відповідно до доповідної записки - некоректна поведінка працівника до майстра, яка мала місце 25.05.2017 року. Суд дослідивши доповідну записку, повідомлення №1 та наказ №023/2, приймає до уваги заперечення позивача стосовно того, що йому не було нічого відомо про оголошення догани. При цьому стороною відповідача не було заявлено про виклик і допит свідків, які могли б підтвердити позицію відповідача на спростування пояснень позивача. Тому суд вважає, що позивачеві дійсно не було відомо про цей наказ, оскільки свої позовні вимоги він уточнив лише після того, як відповідачем було подано відзив з долученням копії наказу№023/2.

Наказом № 067 - к від 01.01.2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку за п.3 ст.40 КЗпП України , в чому полягали порушення в наказі не зазначено, хоча відповідно до доповідної записки ОСОБА_1 систематично не використовував у роботі спецодяг. Однак ніяких доказів щодо систематичного невикористання працівником спецодягу під час розгляду справи відповідачем не надано і в наказі не зазначено конкретно який пункт Правил внутрішнього трудового розпорядку ним було порушено. Крім цього, доповідна записка старшого майстра ОСОБА_3 датована 28.09.2017 року, а наказ про звільнення винесено 01.11.2017 року. Тобто, відповідач мав право застосувати дисциплінарне стягнення не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення, проте всупереч вимогам ч. 1 ст. 148 КЗпП України відповідач застосував дисциплінарне стягнення після спливу зазначеного строку, звільнивши працівника з роботи. Тому вказаний наказ є незаконним.

Відповідно до положень статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Відповідачем не зазначено жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що 26.05.2017 року до позивача дійсно було застосовано дисциплінарне стягнення. Порядок та строки накладення дисциплінарних стягнень 26.05.2017 р. та 01.11.2017р. на працівника, передбачені законодавством, відповідачем не було дотримано, як і не було враховано ступеня тяжкості вчиненого. По-перше, відповідачем не доведено систематичності порушення трудової дисципліни, а по-друге, не встановлено будь-якої шкоди, для застосування звільнення працівника. В таких діях відповідача вбачається явна упередженість у ставленні до позивача. Крім цього, у наказах відсутні посилання на конкретні обставини (факти), що свідчать про невиконання позивачем трудових обов`язків і порушення трудової дисципліни, не зрозуміло, за який конкретно дисциплінарний вчинок його притягнуто до відповідальності, які дії були протиправними (суперечили законодавству). А обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи прийнятий з порушенням строку, а також його не можна визнати таким, що відповідає тяжкості проступку, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що від вказаних дій позивача для роботодавця або інших осіб настали негативні наслідки, була заподіяна шкода, застосовані певні санкції тощо. З урахуванням цього, суд також не встановив систематичності порушень з боку працівника, які б стали підставою для звільнення.

Відповідно до позиції відповідача позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом , передбачений ст. 233 КЗпП України, і це є підставою для відмови у позові.

Позивач в обгрунтування причини пропуску строку послався на те, що отримав запізно копію трудової книжки, а копію наказу про звільнення йому взагалі не вручили, лише повідомили про звільнення в усному порядку.

Позовна заява до суду подана 12.12.2017 року(а.с.1). Договір про надання правової допомоги позивачем укладений 08.11.2017 рокуа.с.30). З копій документів, наданих УПФ - матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 03.11.2017 року позивач подавав до УПФ заяву щодо перерахунку пенсії та копію своєї трудової книжки з наявністю запису про звільнення. З книги обліку руху трудових книжок встановлено, що у даті видачі трудової книжки (пор.номер 13) є виправлення, хоча позивач взагалі заперечив наявність свого підпису у вказаній книзі(а.с.147),зазначивши у позові, що фактично трудову книжку отримав 13-15 листопада 2017 року.

Строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями ст.233 КЗпП України. Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк. Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника. У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення. Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Із отриманих доказів суд приходить до висновку, що 03.11.2017 року позивачу було вручено трудову книжку, що підтверджено матеріалами пенсійної справи, на що суд послався вище.

Поновлюючи строк позовної давності ОСОБА_1 , суд виходить з того, що звільненому працівнику відповідачем не була вручена копія наказу про звільнення. Крім того, 08 листопада 2017 року позивач уклав договір з адвокатом про надання йому правової допомоги з метою звернення до суду з позовом, що є доказом його наміру захищати своє право на працю, як незаконно звільненого. При цьому суд також враховує, що пропуск строку є незначним, а також те, що відповідачем застосовано дисциплінарні стягнення безпідставно, що призвело до порушення прав працівника, яке підлягає захисту, крім того, підлягає врахуванню і те, що відповідачем до суду подано документи через значний проміжок часу, що у подальшому стало підставою для уточнення позивачем позову.

За таких обставин суд вважає необхідним поновити позивачу пропущений строк і з урахуванням того , що звільнення позивача звільнення позивача з підстав, передбачених п.3 ч.1ст 40 КЗпП України є незаконним, приходить до висновку про необхідність скасування оспорюваних наказів про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення з роботи, з поновленням ОСОБА_1 на роботі на раніше займаній посаді.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 104 304,72 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з 02.11.2017 року по день ухвалення рішення судом.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Як встановлено судом, перед звільненням позивач працював і заробітна плата йому нарахована і виплачена по день звільнення - 01.11.2019 року. Сумарна заробітна плата ,з якої сплачено страхові внески за вересень-жовтень 2017 року відповідно до довідки від 05.06.2018 року склала 7795,45 гривень (а.с.90), а середньоденний заробіток при відпрацьованих за два місяці 42 робочих днях, становить відповідно 185 грн. 61 коп.

Кількість робочих днів за період з наступного дня після дати звільнення - 02.11.2017 року по день ухвалення даного рішення 14.06.2019 року склала 404 дні, а отже сума втраченого позивачем середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу складає 74986,44 гривень, виходячи з наступного розрахунку: 185,61 грн. х 404 дні.

Тому в цій частині заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1921.00 гривень.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4480,00 гривень. Позивачем надано розрахунок витрат на правову допомогу, однак доказів, що ним було здійснено оплату за отримані адвокатські послуги не надано. Тому підстав для відшкодування таких витрат в порядку ст. 137ЦПК України суд не знаходить.

Керуючись 133 , 137 , 141 , 247 ,258, ч.6 ст. 259, 263-265 , 273 , 354 ЦПК України , ст. ст. 40 , 139 , 147-149 , 233- 235 , суд

В И Р І Ш И В :

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання позову до ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України , Брилівський елеватор , третя особа директор ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор ,, про визнання незаконними і скасування наказів №023/2 від 26.05.2017 року і №067 від 01.11.2017 року про застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення правил трудового розпорядку та звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 до ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , третя особа директор ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , про визнання незаконними і скасування наказів №023/2 від 26.05.2017 року про застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення правил трудового розпорядку та за №067 від 01.11.2017 року про звільнення , поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази в.о. директора Філії ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України за №023/2 від 26.05.2017 року про застосування дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та за №067 від 01.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ІУ розряду Філії ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , за систематичне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Філії ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ІУ розряду з 01 листопада 2017 року.

Стягнути з Філії ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2017 року по 14.06.2019 року у розмірі 74986,44 гривень ( з урахуванням утриманих податків і зборів).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор в дохід держави судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду через Цюрупинський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його виготовлення його у повному обсязі.

Повне рішення у зв`язку із його об`ємністю та складністю буде виготовлено 24.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач : Філія ПАТ Державна продовольчо-зернова компанія України Брилівський елеватор , код ЄДРПОУ 39027920, юридична адреса: смт. Брилівка Олешківського району Херсонської області, вул. Радянська, №64.

Суддя: підпис Н.В. Заславець

Згідно з оригіналом.

Суддя Заславець Н.В.