Рішення

від 26.06.2019 по справі 138/434/19

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/434/19

Провадження №:2/138/380/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2019 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Коняги В.А.,

представника відповідача Пинзара І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2019 представник позивача адвокат Піпко А.М. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (далі по тексту - СТОВ Прогрес ) про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з Договором оренди землі б/н від 01.12.2016 ОСОБА_2 передала СТОВ Прогрес в оренду земельну ділянку площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та яка належить ОСОБА_2 на праві власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 18.10.1999. Строк дії договору 25 років.

15.12.2016 державним реєстратором Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області Тавалікою О.М. прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32949751 та здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки згідно з вказаним вище договором оренди.

Разом з тим, ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, померла ще 25.07.2009 і не могла бути стороною вказаного вище договору оренди. За таких підстав відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України представник позивача просить визнати недійним договір оренди землі б/н від 01.12.2016 щодо земельної ділянки площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, сторонами якого вказані ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес . Також просить скасувати проведену на підставі даного договору державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, здійснену 15.12.2016 державним реєстратором Могилів-Подільської районної державної адміністрації Тавалікою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32949751 від 15.12.2016).

Крім цього, позивач є спадкоємицею померлої ОСОБА_2 і 02.02.2018 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, яку успадкувала після смерті матері. Представник позивача вважає, що внаслідок визнання договору оренди землі недійсним подальше використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки є незаконним, а тому відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України просить суд витребувати з незаконного володіння СТОВ Прогрес на користь позивача земельну ділянку площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11.02.2019 позовну заяву залишено без руху з наданням представнику позивача строку для усунення недоліків позовної заяви. 25.02.2019 на адресу суду на виконання вимог ухвали від 11.02.2019 надійшла заява адвоката Піпка А.М. про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 26.02.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву, витребувано докази та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 26.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Піпко А.М. не з`явились. Представник позивача подав суду заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити та розглядати справу у його відсутність. Також під час звернення до суду із позовом адвокат Піпко А.М. зробив заяву, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України для встановлення розміру витрат, які відповідач сплатив або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, відповідні докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Пинзар І.В. позов не визнав повністю і просив у позові відмовити. Суду пояснив, що спірний договір оренди був підписаний власницею земельної ділянки ОСОБА_2 ще за її життя. Договір був укладений на майбутнє. За таких підстав позивач не довів, що спірний договір підписаний не ОСОБА_2 , а відтак відсутні підстави для його визнання недійсним на підставі ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України. Вказав, що орендна плата нараховувалась за увесь період після смерті ОСОБА_2 і у 2018 році була виплачена спадкоємцю померлої - ОСОБА_1 . Також уточнив, що датою укладення договору є 01.12.2015, а чому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано, що договір від 01.12.2016, йому невідомо. Після подання державному реєстратору заяви про проведення державної реєстрації він не перевіряв, які відомості були внесені до реєстру.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновків, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 18.10.1999 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,41 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 74).

Згідно з Договором оренди землі б/н від 01.12.2015 ОСОБА_2 передала СТОВ Прогрес в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 77-78).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Однією із підстав припинення цивільної дієздатності є смерть особи.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

Згідно з копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.02.2018, зареєстрованим в реєстрі за № 139, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 13). Право власності позивача на дану земельну ділянку 02.02.2018 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 12).

Отже, на момент укладення договору оренди землі від 01.12.2015 ОСОБА_2 вже померла, цивільною дієздатністю наділена не була і висловлювати своє волевиявлення на укладення правочину не могла. Її спадкоємець ОСОБА_1 договір оренди землі із СТОВ Прогрес також не укладала.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так само у свої постанові від 04.06.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/3156/17 зробила висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Представник позивача адвокат Піпко А.М., обґрунтовуючи позовні вимоги також посилався на ч. 1 ст. 215 ЦК України, однак одночасно просив суд застосувати ч. 3 ст. 215 ЦК України та визнати недійсним спірний договір оренди землі. При цьому представник позивача просив визнати недійсним не договір оренди від 01.12.2015, який наявний в матеріалах справи, а договір оренди землі б/н від 01.12.2016. Однак існування такого договору представником позивача не обґрунтоване та докази на підтвердження таких обставин суду не надавались.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що позивачем та його представником не доведений факт існування договору оренди землі б/н від 01.12.2016, а також те, що визнання договору недійсним у разі його нікчемності законом не передбачено, суд приходить до висновку, що в позові в частині вимоги про визнання недійним договору оренди землі б/н від 01.12.2016 щодо земельної ділянки площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, сторонами якого вказані ОСОБА_2 та СТОВ Прогрес , слід відмовити.

При цьому суд також відхиляє і доводи представника відповідача про те, що оскаржуваний договір був підписаний на майбутнє ще до смерті ОСОБА_2 , оскільки будь-які докази на підтвердження таких доводів суду надані не були. Так само не були надані суду і докази про нарахування та виплату орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою позивачу у справі.

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації суд зазначає таке.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельну ділянку, укладення договору оренди землі та його реєстрація на час вчинення державним реєстратором оскаржуваних дій регулювалися Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон №161-XIV), Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав, серед іншого, підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, як видно, Законом №1952-IV розмежовано права, які підлягають реєстрації, а саме, державна реєстрація права власності та речових прав, похідних від такого права, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, та документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення .

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону №1952-IV).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію.

Із положень статті 20 Закону №1952-IV випливає, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Порядок подання заяв у сфері державної реєстрації прав та повідомлення власника об`єкта нерухомого майна про подані заяви визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У разі подання заяви про проведення реєстраційних дій у паперовій формі така заява формується, реєструється у базі даних заяв із зазначенням дати і часу реєстрації та скріплюється власним підписом заявника.

Більш детально умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок №1127).

Із положень пунктів 6, 7, 8 Порядку №1127 випливає, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Державний реєстратор, уповноважена особа за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та роздруковує заяву, на якій заявник (за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній) проставляє власний підпис. Така заява долучається до документів, поданих для державної реєстрації прав.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 22 Закону №1952-IV).

Відповідно до статті 24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Із аналізу вказаних вище норм випливає, що за наслідком розгляду заяви заявника або уповноваженої особи про реєстрацію відповідних прав та їх обтяжень за умови відповідності документів вимогам чинного законодавства, державним реєстратором приймається відповідне рішення про державну реєстрацію прав, на підставі якого вноситься запис до Державного реєстру прав про виникнення відповідного права.

З витребуваної судом копії реєстраційної справи (а.с. 63-79) суд встановив, що 10.12.2016 ОСОБА_3 подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , за ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1 від 18.01.2016, виданої СТОВ Прогрес (а.с. 64-69). При цьому вказана довіреність стосується прав виключно СТОВ Прогрес , а не ОСОБА_2 .

Разом з тим, за наслідком розгляду поданої заяви державним реєстратором прийняте рішення № 32949751 від 15.12.2016 про реєстрацію іншого речового права (оренди спірної земельної ділянки). Підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н, виданий 01.12.2016, орендар СТОВ Прогрес , орендодавець ОСОБА_2 , строк дії договору 25 років.

При цьому в матеріалах реєстраційної справи відсутня заява уповноваженої особи СТОВ Прогрес про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) - в даному випадку державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та яка належала ОСОБА_2 на праві власності .

Також, згідно інформаційної довідки № 112755270 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підставою виникнення іншого речового права на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 є договір оренди від 01.12.2016, тоді як в матеріалах реєстраційної справи міститься договір оренди, датований 01.12.2015.

Вказане дає суду підстави прийти до висновку, що державний реєстратор в порушення вказаних вище вимог законодавства провів реєстрацію або неіснуючого договору або договору, який відсутній в матеріалах реєстраційної справи та без відповідної заяви уповноваженого представника СТОВ Прогрес про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права).

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Так як суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, то остання не могла об`єктивно підписати договір оренди від 01.12.2015.

Як зазначалось вище, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що договір оренди був підписаний ОСОБА_2 ще за її життя, а орендна плата після смерті останньої виплачувалась її спадкоємцю ОСОБА_1 , так як докази на підтвердження таких обставин суду надані не були.

За таких підстав суд приходить до висновку, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором оренди землі від 01.12.2016 державним реєстратором проведена без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як власника даної земельної ділянки. Відтак позов у цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи дану позовну вимогу, представник позивача посилається на ст.ст. 387, 388 ЦК України і зазначає, що використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки є незаконним, а тому вона підлягає витребуванню у відповідача.

Стаття 1 Закону України Про оренду землі визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом вищенаведеної статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З контексту вказаної правової норми вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Відповідачем виступає особа, яка заволоділа чужим майном, або набула його за відповідним правочином з третьою особою. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул.

Частиною другою статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 755/16157/15-ц).

Аналізуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що застосування ст.ст. 387, 388 ЦК України можливе лише у разі відсутності у спірних правовідносинах договірних відносин або відносини, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном таке введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника лише у разі, якщо майно зареєстроване на праві власності за особою, від якої воно витребовується. Тобто у разі пред`явлення віндикаційного позову позивач має довести, що спірне майно вибуло з його володіння та незаконно перейшло у володіння іншої особи.

Разом з тим, у даному випадку відповідач користується спірною земельною ділянкою як орендар, а спірна земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1 , що представником відповідача у судовому засіданні не оспорювалось та підтверджується матеріалами справи.

Також за договором оренди земля передається у строкове, тобто тимчасове користування, і після спливу даного строку має бути повернута власнику. При цьому саме право власності так і залишається за власником майна і до орендаря не переходить.

За таких підстав суд приходить до висновку, що так як спірна земельна ділянка перебуває у власності позивача і не вибула з її володіння, ст.ст. 387, 388 ЦК України застосуванню до спірних правовідносин не підлягають. При цьому позивач не ставить питання застосування наслідків недійсності правочину, а відтак позов у цій частині є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є лише одна позовна вимога немайнового характеру, то розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 768,40 грн., а судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру, які задоволенню не підлягають, у сумі 1536,80 грн. суд покладає на позивача.

Також, враховуючи, що представник позивача зробив заяву щодо подання доказів для встановлення розміру судових витрат, суд відповідно до ч. 8 ст. 141, ч. 7 ст. 265 ЦПК України вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 30 ч. 1, 203 ч.ч. 2, 3, 210 ч. 1, 215 ч.ч. 1, 2, 346 ч. 1 п. 1, 387, 388, 638 ЦК України, ст.ст. 4 ч. 1, 11, 20, 22 ч. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , ст.ст. 124 ч. 4, 125 ЗК України, ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 12, 76-81, 141 ч. 1, 8, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес про визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки з незаконного володіння задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес в частині заявленої вимоги про скасування державної реєстрації задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,4107 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, здійснену на підставі договору оренди землі б/н від 01 грудня 2016 року державним реєстратором Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області Тавалікою Ольгою Миколаївною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 грудня 2016 року, індексний номер 32949751.

У позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки з незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес (код ЄДРПОУ 03731721) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судові витрати у виді судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. покласти на ОСОБА_1 .

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 31 липня 2019 року на 17 год. 00 хв. в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за адресою: вул. Сагайдачного, 1/30, м. Могилів-Подільський Вінницької області.

Надати позивачу ОСОБА_1 строк п`ять днів з дня ухвалення рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Піпко Андрій Миколайович, місцезнаходження: вул. Соборна, 41 АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 .

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес , місцезнаходження: вул. Наддністрянська, 2, с. Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03731721.

Представник відповідача: адвокат Пинзар Ігор Віталійович, місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя: Т.Ю. Лисенко

Повне судове рішення складене 26.06.2019.