Ухвала

від 20.05.2019 по справі 308/3885/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/3885/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,за участюслідчого ОСОБА_3 , захисника власника майна ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотанняслідчого укримінальному провадженні№ 22019070000000006 від 25.01.2019 року старшого слідчого в ОВС2відділення слідчоговідділу УСБУв Закарпатськійобласті підполковникаюстиції ОСОБА_3 ,погоджене начальником відділу прокуратуриЗакарпатської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, -

в с т а н о в и в:

Старший слідчйи в ОВС2відділення слідчоговідділу УСБУв Закарпатськійобласті підполковникюстиції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого суддіз клопотанням про накладення арешту на майно.

В обгрунтування вимог клопотанняпосилається на те, що19.01.2019 року в кабіні вантажного автомобіля марки «VOLVO», д.р.з. НОМЕР_1 , причіп д.р.н.з. НОМЕР_2 під управлінням громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переміщено через митний кордон України, митний пост "Ужгород" Закарпатської митниці ДФС, з приховуванням від митного контролю 17 старовинних ікон, які можуть становити культурну цінність.

8 травня 2019 року в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено наступні предмети:

1.Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 26x35 см.;

2.Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 29x20 см.;

Приймаючи доуваги викладенета те,що уоргану досудового розслідування є підстави вважати, що всі вилучені у ОСОБА_7 предмети містять ознаки речового доказу, як визначено ч. 1 ст. 98 КПК України і будуть використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, зокрема, вилучені вищевказані предмети, можуть бути віднесені до історичних та культурних цінностей, що потребує додаткового експертного дослідження і є частиною культурних цінностей, контрабандне переміщення яких через митний кордон України організував ОСОБА_7 , вчиняючи продовжуваний злочин та вищевказані предмети можуть бути викрадені у невстановлених досудовим слідством осіб та перебувати у розшуку, а отже вказані вилучені речі є предметом кримінальних правопорушень, відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК України, у зв`язку із чим слідчий просить накласти арешт на вилучене майно.

У відповідності до ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому слідчий у клопотанні просить накласти арешт на вилучені в ході проведення обшуку предмети.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав та мотивів викладених у клопотанні.

Захисник власника майна ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, надавши суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні клопотання. Наголосив на тому, що слідчий не надав доказів, що вилучене майно має відношення до обставин, яке відбулося 19.01.2019 року під час перетину кордону.

Заслухавши думкуслідчого про доцільність накладення арешту на майно вилучене під час обшуку 08.05.2019 року, заперечення захисника власника майна ОСОБА_4 , перевіривши докази, якимиобґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчимвідділом УСБУв Закарпатськійобласті проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 25.01.2019 року внесені до ЄРДР за № 22019070000000006, попередня правова кваліфікація ч.1 ст. 201 КК України.

8 травня 2019 року в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено наступні предмети:

1.Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 26x35 см.;

2.Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 29x20 см.;

Як встановлено слідчим суддею, вилучені предмети не входять в перелік на вилучення яких слідчим суддею надано дозвіл, а відтак вважається тимчасово вилученим майном і підлягає або арешту або поверненню власнику.

Постановою старшого слідчого в ОВС2відділення слідчоговідділу УСБУв Закарпатській області підполковникаюстиції ОСОБА_3 від 08.05.2019 року в порядку ст.ст. 98, 100, 110 КК України:вилучені в ході обшуку речі, а саме: Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 26x35 см.; Ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 29x20 см. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22019070000000006.

Зазмістом конституційнихнорм таположень кримінальногопроцесуального законодавства тягар доведеностіобґрунтованості тверджень клопотаньпро необхідністьнакладення арешту на майно,покладенийна органидосудового розслідування,-ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.100КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170-174 цього Кодексу.

Відповідно до ст.131КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є арешт майна.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.168КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч.2 ст.167КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якоїфізичної або юридичної особиза наявностідостатніх підстав вважати, щовоновідповідаєкритеріям,зазначеним у статті98 цього Кодексу(ч. 2, ч. 3 ст.170КПК України) .

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частинидругої цієїстатті,арештнакладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявностідостатніхпідставвважати,щовоновідповідає критеріям,зазначениму статті 98цьогоКодексу.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя, судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арештмайнанакладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявністьобґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінальногоправопорушення або суспільно небезпечногодіяння,щопідпадаєпід ознаки діяння,передбаченого законом України про кримінальнувідповідальність(якщо арешт майнанакладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальної конфіскації майна(якщо арештмайна накладається увипадку, передбаченому пунктом 2частини другоїстатті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням,неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку,передбаченомупунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеженняправавласності завданнямкримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПК України визначено, що заборона або обмеження користування,розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, якіпідтверджують,щоїх незастосуванняпризведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст.132КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Як встановлено слідчим суддею, вилучені предмети не входять в перелік на вилучення яких слідчим суддею надано дозвіл, а відтак вважається тимчасово вилученим майном і підлягає або арешту або поверненню власнику.

Окрім цього, слід зазначити, що в порушення вимог статті 171 КПК України не надано суду належність та достовірність відомостей про наявність документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Такожнедоведеноорганомдосудовогорозслідування ііснуванняризиків,визначених у абзацідругомуч.1ст.170КПКУкраїниабо достатністьпідставвважати,щотакі ризики можуть матимісце,якінеобґрунтованоналежнимчином метузастосуваннятакогозаходу забезпечення вданомукримінальномупровадженні.

Крімтого,матеріалипровадженнянемістятьбудь-якихвідомостей наобґрунтування того, щопотребидосудовогорозслідуваннявиправдовуютьтакийступіньвтручанняу праваі свободиособи,проякийідетьсявклопотанніслідчого, завдякичомуможебутивиконане завдання,длявиконанняякогослідчийзвернувсядосудузклопотаннямпронакладенняарештунаданеконкретнемайно.

Такожслідчийсуддязвертаєувагунате,щодоклопотанняпроарештимайнаслідчий не долучивжоднихдоказівта ненавівжоднихдоводів,що дозволялибслідчомусудді встановити розумністьтаспіврозмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження.

Наданіслідчимматеріалидоклопотання,непідтверджуютьпідстави,метутане містять відповідногообґрунтуваннянеобхідностіарештумайна,атакож розмірушкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,тому, слідчийсуддявважає,щоклопотанняпронакладення арештуназазначеневищемайно,єбезпідставним.

Зтекстуклопотаннявбачається,щовоноскладаєтьсязвикладенняскороченого змісту фактичнихобставинкримінальногоправопорушення(фабули),встановленихорганомдосудовогорозслідуваннятачисленнихпосилань наположенняКПКУкраїнибезналежногообґрунту-ванняспіввідношеннявказанихположеньпроцесуальногозаконузфактичними обставинами даногокримінальногопровадження.

Прицьому,обов`язокдоведеннянеобхідностіарештупокладаєтьсянаслідчого, який звернувсязклопотаннямпроарештмайна.

Іззмістуклопотання,матеріалівпровадження,якідоводів,висловленихслідчим усуді, вбачається,щоорганомдосудовогослідства недоведено,щоікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 26x35 см.; та ікона з ознаками значних пошкоджень та старіння розмірами 29x20 см. проарештякихставитьсяпитання, маєзначення доказу вданомукримінальномупровадженнііпідпадаєпідкритерії, визначеніуст.98КПКУкраїни, зокрема:необґрунтовановдостатніймірі,щовонаєзнаряддям/засобомвчиненнякримінального правопорушення,якісамеслідикримінальногоправопорушеннявонанасобізберегла, і якіінші відомостіможнаотриматизаїїдопомогою,щоможутьбути використаніяк доказ фактучи обставин, щовстановлюютьсяпідчаскримінального провадження.

Всилуст.41КонституціїУкраїни,ст.1протоколу №1доКонвенціїпрозахистправ людиниіосновоположнихсвободкожнафізичнатаюридичнаособамає правоволодітисвоїм майном.Ніхтонеможебутипозбавленийсвогомайнаінакше,ніжнакористьсуспільства іна умовах, передбаченихЗакономабозагальнимипринципамиміжнародногоправа.

Стаття1ПершогопротоколудоЄвропейськоїконвенціїгарантуєправона вільне володіння своїммайном,якезвичайноназиваєтьсяправомнавласність.

Крімтого,відповіднодопрактикиЄвропейськогосуду,длятого,щобвтручанняв право власностівважалосядопустимим,воноповиннослужитинелишезаконній метівінтересах суспільства,аповиннабутирозумнаспівмірністьміжвикористовуванимиінструментамиітієюметою,накотруспрямованийбудь-якийзахід,що позбавляєособу власності. Розумна рівновагамаєзберігатисяміж загальнимиінтересамисуспільстватавимогамидотримання основних правособи.Іншимисловами,заходищодообмеженняправавласностімають бути пропорційнимищодометиїхзастосування.

Натеперішнійчасслідчимнедоведено,щовзастосуванніцьогозаходуєнеобхідність,іщопотребидосудового розслідуванняуданомукримінальномупровадженні,виправдовують на теперішній частакий ступіньвтручанняуправаі свободиособи,якарешт зазначеного нерухомого майна.

Відтак,доводислідчого щодонеобхідностінакладенняарештуз метоюзабезпечення збереженнямайнаякречовихдоказів,єбезпідставнимитанемотивованими.

Беручидоувагивищевикладене,оцінюючирозумністьтаспіврозмірність обмеженняправа власностізавданнямкримінального провадження,наслідкиарештумайна длятретіхосіб, обґрунтованістьнеобхідностіобмеженняуправівласностімайном,слідчий суддя приходить до висновку, щоклопотанняслідчогоєнеобґрунтованимтатакимщонепідлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.173КПК України відмова у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.

Керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395КПК України, слідчий суддя,-

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотанняслідчого укримінальному провадженні№ 22019070000000006 від 25.01.2019 року старшого слідчого в ОВС2відділення слідчоговідділу УСБУв Закарпатськійобласті підполковникаюстиції ОСОБА_3 ,погоджене начальником відділу прокуратуриЗакарпатської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і проголошено 24.05.2019 року о 16 55 годині.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1