Постанова

від 27.06.2019 по справі 5017/2749/2012

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 5017/2749/2012 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін: Від Саласіна М.А. (переможець торгів) Ліквідатор Від ТОВ БК Гіперіон Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Поліщук Л.В. Арустамян К.А. адвокат Єпіхіна Ю.О., довіреність № б/н, дата видачі: 02.04.18; арбітражний керуючий Колмикова Т.О., посвідчення № 85, дата видачі : 08.02.13; адвокат Лук`янова А.О., посвідчення № 2391, дата видачі: 02.10.12; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2019 року (суддя суду першої інстанції: Лепеха Г.А.; час і місце винесення ухвали: 14.05.2019 об 11:24, пр. Шевченка, 29, м. Одеса, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 15) у справі за заявою кредитора до боржника Ліквідатор про№ 5017/2749/2012 Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі Відкритого акціонерного товариства Одеський домобудівельний комбінат , м. Одеса Колмикова Т.О. банкрутство ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 24.05.2016 ВАТ Одеський домобудівельний комбінат визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Колмикову Т.О.

12.04.2018 до канцелярії господарського суду надійшла заява (вх. №3-378/18) ТОВ Будівельна компанія Гіперіон про визнання аукціону з продажу майна ВАТ Одеський домобудівельний комбінат недійсним, який відбувся 09.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2019, окрім іншого, у задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Гіперіон (вх. №3-378/18 від 12.04.2018р.) про визнання аукціону від 09.02.2018 з продажу майна ВАТ Одеський домобудівельний комбінат відмовлено; продовжено строк ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства Одеський домобудівельний комбінат та повноважень ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Колмикової Т.О. до 18.06.2019.

Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2017 окрім іншого було включено до складу ліквідаційної маси ВАТ Одеський домобудівельний комбінат нерухоме майна (споруду) - залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

В своїй заяві ТОВ Будівельна компанія Гіперіон посилається на те, що ним було придбано за договором купівлі-продажу від 17.06.2016 залізничну під`їзну колію при ст. Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 у ТОВ Абріс-Н , а ТОВ Абріс-Н в свою чергу придбало зазначену залізничну колію у ВАТ Одеський домобудівельний комбінат на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2010.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідно до переліку об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 (тридцять сім сотих) частин промислової бази та залишились у власності ТОВ Абріс-Н , залізнична під`їзна колія не виступала предметом ані договору купівлі-продажу від 14.12.2007, ані договору про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008.

Що ж до посилань скаржника на те, що ТОВ Будівельна компанія Гіперіон було набуто право власності на залізничну під`їзну колію при ст. Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2016, укладеного між ТОВ Абріс-Н та ТОВ Будівельна компанія Гіперіон , так і на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2010, укладеного між ТОВ АБРІС-Н та ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , то відповідно до ст. 181, 220, ч. 2 ст. 331, 657 ЦК України договори щодо купівлі-продажу нерухомого майна укладені в простій письмовій формі та не посвідчені нотаріально, як то передбачено чинним законодавством, не є доказами набуття права власності ТОВ Будівельна компанія Гіперіон на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом № 142.

Заяву ТОВ Будівельна компанія Гіперіон про визнання аукціону від 09.02.2018р. недійсним господарський суд визнав такою, що не підтверджена належними доказами, а тому відсутні підстави вважати аукціон таким, що відбувся з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Гіперіон .

28.05.2019 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 по справі № 5017/2749/2012, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019, та ухвалити нову, якою заяву ТОВ БК Гіперіон задовольнити.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджено порядок проведення аукціону, не досліджено порушення, які були допущені ліквідатором під час його підготовки та проведення. Судом не прийнято до уваги порушення порядку проведення інвентаризації майна боржника, проведення його оцінки, визначення місцезнаходження та інше. Суд першої інстанції не надав оцінки доводам, не перевірив їх, не відобразив позицію заявника в ухвалі, тобто фактично не розглядав порушення, які були допущені під час проведення аукціону.

Апелянт звертає увагу, що станом на 2016 рік власником промислової бази, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 31 було ТОВ БК Гіперіон , що підтверджують відомості про речове право у Державному реєстрі нерухомого майна, а під`їзна залізнична колія увійшла до складу цілісного майнового комплексу.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень колія не могла бути відчужена як нерухоме майно окремо від цілісного майнового комплексу. Натомість ТОВ БК Гіперіон , який має у власності ЦМК, правомірно зареєструвало колію як складову частину належного йому об`єкту нерухомого майна.

Як зазначає апелянт, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.04.2018, за ТОВ БК Гіперіон з 17.07.2017 зареєстровано на праві власності майновий комплекс загальною площею 13 597,7м.кв. однією з складових частин якого є під`їзна залізнична колія на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом № 142 за адресою м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 31 .

З урахуванням вищевикладеного, апелянт вважає, що на момент проведення спірного аукціону та укладання договору купівлі-продажу боржник не був власником майна у вигляді під`їзного шляху при станції Одеса-Застава 1 примикаючої стрілки № 142, а тому ліквідатор не мала право його продавати.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019року у справі № 5017/2749/2012; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.06.2019 року; роз`яснено учасникам справи про їх право до 18.06.2019 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи; призначено справу № 5017/2749/2012 до розгляду на 27 червня 2019 о 12:00.

В судове засідання 27.06.2019 з`явився ліквідатор Колмикова Т.О., представник переможця торгів Саласіна М.А., та представник апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон , інші представники сторін не з`явилися, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчить штамп канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали від 31.05.2019. В матеріалах справи містять Рекомендовані повідомлення про отримання копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019 по справі № 5017/2749/2012 іншими учасниками справи № 5017/2749/2012.

Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає .

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2019року , якою було призначено справу № 5017/2749/2012 до розгляду на 27 червня 2019 о 12:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 03.06.2019 . Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон , яка була надіслана усім сторонам по даній справі, сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України .)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 27.06.2019, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Із змісту апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон вбачається, що апелянт оскаржує ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019року в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Гіперіон (вх. №3-378/18 від 12.04.2018р.) про визнання аукціону від 09.02.2018 з продажу майна ВАТ Одеський домобудівельний комбінат недійсним. Будь-які доводи апелянта щодо незаконності продовження строку ліквідаційної процедури боржника та повноважень ліквідатора в апеляційній скарзі відсутні.

Отже, колегія суддів переглядає ухвалу місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Гіперіон (вх. №3-378/18 від 12.04.2018р.) про визнання аукціону від 09.02.2018 з продажу майна ВАТ Одеський домобудівельний комбінат недійсним, з якою не погоджується апелянт.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

12.04.2018 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон про визнання аукціону недійсним, в якій заявник просить визнати недійсним аукціон з продажу майна банкрута ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , який відбувся 09.02.2018 року.

В обґрунтування наданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон посилається на те, що залізнична під`їзна колія на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом № 142, яка була продана ліквідатором банкрута на аукціоні 09.02.2018, є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон та на дату проведення аукціону не перебувала у власності банкрута.

Статтею 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута.

У відповідності до приписів ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Згідно з ст. 43 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю. Оцінка майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, здійснюється обов`язково із залученням суб`єктів оціночної діяльності у порядку, визначеному Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Статтею 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Приписами ч. 3 ст. 55 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною.

Виходячи з положень наведеної норми, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціонів).

До предмету дослідження з питань розгляду недійсності результатів аукціону, входять встановлення обставин підготовки до проведення аукціону (інвентаризація та оцінка майна банкрута), дотримання організатором аукціону вимог, які ставляться Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до його проведення.

При вирішенні спорів про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними, слід встановити таке: чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів або аукціону (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 по справі №926/767-б/15).

Так предметом розгляду, в даному випадку, є заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон про визнання аукціону недійсним, у зв`язку з продажем майна, яке не належить боржнику .

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2017 ліквідатор Відкритого акціонерного товариства Одеський домобудівельний комбінат звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про включення до складу ліквідаційної маси ВАТ Одеський домобудівельний комбінат нерухомого майна (споруди) залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 у справі № 5017/2749/2012, зокрема, включено до складу ліквідаційної маси ВАТ Одеський домобудівельний комбінат нерухоме майна (споруду) залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

В мотивах оскаржуваної ухвали судом першої інстанції зазначено, що наказом Української державної будівельної корпорації Укрбуд № 442 від 15.11.1994 на підставі Указу Президента України від 15.06.1993 № 210 Про корпоратизацію підприємств , Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508, наказу Міністерства економіки України від 27.08.1993 № 54 та Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 19-93 на базі Державного підприємства Одеський домобудівний комбінат шляхом його перетворення створено Відкрите акціонерне товариство Одеський домобудівний комбінат . Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 134 від 30.01.1995 Про прийняття рішення з приватизації корпоратизованого підприємства дозволено приватизацію майна Одеського домобудівельного комбінату як підприємства, перетвореного у відкрите акціонерне товариства в процесі корпоратизації шляхом продажу акцій. Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області № 643 від 25.05.1998 процес приватизації ВАТ Одеський домобудівний комбінат визнаний завершеним, роботу комісії з продажу акцій ВАТ Одеський домобудівний комбінат припинено у зв`язку з завершенням усіх видів продажу акцій.

Таким чином, місцевий господарський суд зазначив, що ВАТ Одеський домобудівний комбінат є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства Одеський домобудівний комбінат .

У відповідності до даних техніко-розпорядчого акту станції Одеса-Застава-І Одеської залізниці, затвердженого 15.05.1984, складеного на бланку Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення, домобудівельний комбінат значилось власником залізничної гілки, яка примикає стрілочним переводом № 142 до залізничної станції Одеса-Застава-1.

В 2008 році спеціалізованою організацією ТОВ Експрес-Проект виготовлений на ім`я ВАТ Одеський домобудівний комбінат технічний паспорт на залізничну під`їзну колію при станції Одеса-Застава-1, яка примикає стрілочним переводом № 142, в парній горловині Нового парку, загальною площею 2 707, 69 погонних метрів. Як вбачається з даного технічного паспорту, зазначена залізнична під`їзна колія належить ВАТ Одеський домобудівний комбінат .

01.06.2008 відокремленим структурним підрозділом Одеська дирекція залізничних перевезень затверджено інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії ВАТ Одеський домобудівний комбінат , яка примикає до станції Одеса-Застава 1, відповідно якої власником вказаної під`їзної колії є ВАТ Одеський домобудівний комбінат .

Станом на час прийняття даної ухвали, боржником не укладалось правочинів, за яким передавалось би право власності іншій особі, будь-яких належних доказів відчуження вказаної залізничної під`їзної колії не надано, отже, під`їзна колія залишається у власності ВАТ "Одеський домобудівний комбінат".

Рішенням комітету кредиторів ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" від 05.12.2017р. включено до складу ліквідаційної маси банкрута нерухоме майно (споруда) - залізнична під`їзна колія при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142.

Отже, розглянувши клопотання ліквідатора, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане нерухоме майно - залізнична під`їзна колія при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом №, 142 підлягає включенню до ліквідаційної маси ВАТ Одеський домобудівельний комбінат .

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 залишено без змін, а скаргу ТОВ БК Гіперіон без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ТОВ БК Гіперіон суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянтом не доведено набуття права власності на майно, яке оскаржуваною ухвалою включено до ліквідаційної маси, а саме на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом № 142.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ БК Гіперіон на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 у справі №5017/2749/2012.

У вересні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю АБРІС-Н звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області по справі № 5017/2749/2012 від 12.12.2017, в якій просить її скасувати.

Скаржник вважає, що ліквідаційна маса сформована за рахунок нерухомого майна, яке не належить боржнику, а тому у ліквідатора були відсутні підстави для включення до ліквідаційної маси залізничної під`їзної колії при станції Одеса-Застава-1.

06.12.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких скаржник зазначає, що 14 грудня 2007 року між боржником та ТОВ АБРІС-Н укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого у власність ТОВ АБРІС-Н переходять у тому числі Склад ГСМ та Депо. 20 лютого 2008 року між боржником та ТОВ АБРІС-Н укладено нотаріальний договір про реальний поділ промислової бази, відповідно до якого у фактичному користуванні ТОВ АБРІС-Н знаходиться у тому числі склад ГСМ та Депо. На затвердження скаржника, до складу переданого за даними договорами майна була також включена й залізнична під`їзна колія на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 р. у справі №5017/2749/2012 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В постанові від 18.02.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд зазначив, що за доводами апеляційної скарги ТОВ БК Гіперіон , яка була розглянута та залишена без задоволення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018, товариство набуло право власності на майно, яке було включено судом першої інстанції до ліквідаційної маси боржника, на підставі договору купівлі від 19.01.2010, укладеного між ТОВ АБРІС-Н та ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , яке в подальшому було продано ТОВ АБРІС-Н на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2016, укладеного між ТОВ АБРІС-Н та ТОВ БК Гіперіон .

ТОВ АБРІС-Н в своїй апеляційній скарзі, також, як на підставу набуття права власності на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142, посилається на договори купівлі від 19.01.2010, укладений між ТОВ АБРІС-Н та ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , та від 17.06.2016, укладений між ТОВ АБРІС-Н та ТОВ БК Гіперіон .

У постанові Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи ст.181, 220, ч. 2 ст. 331, 657 ЦК України, зазначив, що як договір купівлі-продажу від 19.01.2010 укладений між ТОВ АБРІС-Н та ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , так й договір купівлі-продажу від 17.06.2016, укладений між ТОВ АБРІС-Н та ТОВ БК Гіперіон , укладені в простій письмовій формі та не посвідчені нотаріально, як то передбачено чинним законодавством для договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому колегія суддів дійшла висновку, що дані договори не є доказами набуття права власності ТОВ БК Гіперіон на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом № 142.

Доводам за апеляційною скаргою ТОВ АБРІС-Н , а саме щодо набуття права власності на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142 за договорами купівлі-продажу від 19.01.2010 та від 17.06.2016 вже було надано належну правову оцінку під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 за апеляційною скаргою ТОВ БК Гіперіон .

Також колегія суддів відзначила, що ТОВ АБРІС-Н під час здійснення апеляційного перегляду посилалось на договір купівлі-продажу від 14.12.2007, за яким ТОВ Абріс-Н придбало у ВАТ Одеський домобудівний комбінат 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі та договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 укладений між ТОВ Абріс-Н та ВАТ Одеський ДБК , за якими, за твердженням апелянта, у власність ТОВ АБРІС-Н перейшло майно, в тому числі й залізнична під`їзна колія на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142.

На вказані доводи, а саме щодо набуття права власності на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 та договору про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008, посилалось й ТОВ БК Гіперіон під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 за скаргою даного товариства.

Судом апеляційної інстанції у постанові від 11.06.2018 було зазначено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14.12.2007 ТОВ Абріс-Н придбало у ВАТ Одеський домобудівний комбінат 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі.

В подальшому між ТОВ Абріс-Н та ВАТ Одеський ДБК укладений нотаріально посвідчений договір про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008, відповідно до п. 4 договору сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі та які за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна залишаються у власності ТОВ Абріс-Н .

Відповідно до переліку об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 частин промислової бази та залишились у власності ТОВ Абріс-Н , транспортний цех №1, до якого входять споруди ж/д Пути та Стрелочные переводы , залізнична під`їзна колія не виступала предметом ані договору купівлі-продажу від 14.12.2007, ані договору про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008.

Отже, доводам, на які посилається ТОВ Абріс-Н , а саме щодо набуття права власності на залізничну під`їзну колію на станції Одеса-Застава 1, що примикає стрілочним переводом №142 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2007 та договору про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008, також було надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ТОВ БК Гіперіон (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 по справі № 5017/2749/2012 встановлено факт того, що залізнична під`їзна колія при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142 правомірно включена до складу ліквідаційної маси боржника, та в свою чергу ТОВ БК Гіперіон не доведено факту набуття права власності на означене майно.

Додатково до висновків апеляційного господарського суду у даній справі, які пов`язані із переглядом двічі в апеляційному порядку ухвали господарського суду про включення під`їзної залізничної колії при станції Одеса-Застава-1, яка примикає до неї стрілочним переводом № 142, до складу ліквідаційної маси банкрута, де таке включення було визнано судами правомірним, оскільки не доведено факту вибуття спірного майна із власності ВАТ Одеський домобудівельний комбінат на законних підставах, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Фактично між банкрутом та ТОВ БК Гіперіон існував спір про право власності на залізничну під`їзну колію із стрілочним переводом № 142, який повинен був бути вирішений в порядку ст. 392 ЦК України шляхом звернення будь-якої із вказаних осіб до господарського суду із позовом про визнання права власності, оскільки таке право не визнається та оспорюється іншою особою.

Дій, направлених на захист свого порушеного права у встановленому законом порядку, жодна із сторін не здійснила.

Замість цього банкрут звернувся до господарського суду із заявою про включення вказаного майна до ліквідаційної маси з посиланням на те, що відсутні належні докази про вибуття спірного майна із власності банкрута на законних підставах, тобто право власності банкрута на вказане майно не припинялося. Фактично господарський суд першої та апеляційної інстанцій надавав правову оцінку обставинам вибуття спірного майна із власності банкрута при розгляді питання про включення цього майна до ліквідаційної маси.

Інший учасник по справі в особі ТОВ БК Гіперіон , який також вважає себе власником спірної залізничної під`їзної колії із стрілочним переводом № 142, посилається на набуття права власності на вказане майно шляхом вчинення низки правочинів, в тому числі за участю ВАТ Одеський домобудівельний комбінат , а також наявністю запису про державну реєстрацію права власності на спірне майно станом на день проведення аукціону, який є предметом оскарження по справі.

За нормами Цивільного Кодексу України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які традиційно поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За ЦК до первинного способу набуття права власності відноситься:

- набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК);

- набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК);

- визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК);

- набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. На майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК);

- набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК);

- набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права:

- на підставі правочинів (ст. 334 ЦК);

- в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК);

- в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК);

- у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Загальною ознакою похідного способу набуття права власності є правонаступництво, тобто перехід права власності від одних осіб до інших. Таким чином, підстава набуття права власності у одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності у інших осіб і навпаки . Отже, важливе значення у таких випадках є визначення моменту, коли до набувача майна переходить право власності .

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Якщо розглядати обставини набуття права власності на спірне майно спочатку утворення цього майна, то з матеріалів даної справи вбачається та підтверджується відповідними документами, що таке право до 2007 року належало беззаперечно теперішньому банкруту в особі ВАТ Одеський домобудівельний комбінат . Вказані обставини визнаються усіма сторонами та учасниками даної справи, в тому числі ТОВ БК Гіперіон , жодна із сторін по справі не заперечує право власності банкрута на спірне майно у період до 2007 року. Представник апелянта підтвердив у своїх поясненнях в судовому засіданні 27.06.2019 про те, що первісним власником спірного майна був банкрут.

Згідно ст. 75 ч. 1 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином вказані обставини не підлягають доведенню в суді при розгляді даної справи.

Що стосується ствердження апелянта про вибуття спірного майна із власності банкрута у зв`язку із вчиненням низки правочинів, то окрім висновків господарських судів по даній справі при розгляді питання про включення майна до ліквідаційної маси, колегія суддів зазначає наступне.

1) Ані в нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу від 14.12.2007 , за яким ТОВ Абріс-Н придбало у ВАТ Одеський домобудівельний комбінат 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі, ані в нотаріально посвідченому договорі про реальний поділ промислової бази від 12.02.2008 , де відповідно до п. 4 договору сторони визначили перелік об`єктів нерухомості, які увійшли до складу 37/100 частин промислової бази по вул. Промислова, 31 у м. Одесі та які за домовленістю сторін внаслідок поділу спільного майна залишаються у власності ТОВ Абріс-Н , не вказано в переліку майна, яке визначено сторонами як предмет купівлі-продажу та в наступному предмет реального поділу, таке майно як залізнична під`їзна колія із стрілочним переводом № 142 .

2) Посилання апелянта на те, що нібито спірна колія не є самостійним об`єктом купівлі-продажу, оскільки структурно входить до складу інших об`єктів, наприклад складу ГСМ або транспортного цеху, не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, які б існували станом на день укладення договору купівлі-продажу від 14.12.2007 у вигляді додатків до цього договору, або інших документів. Саме з цих підстав апеляційний господарський суд відхилив клопотання апелянта про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, за допомогою якої апелянт намагався підтвердити правомірність включення спірного майна до цілісного майнового комплексу та державної реєстрації права власності на спірне майно у складі ЦМК з 17.07.2017 за апелянтом. На думку колегії суддів судова будівельно-технічна експертиза в 2019 році не може бути допустимим доказом в порядку ст. 77 ГПК України у підтвердження наміру сторін щодо включення у предмет купівлі-продажу за договором 2007 року конкретного майна, яке фактично відсутнє в тексті договору ані як окремий об`єкт купівлі-продажу, ані як складова частина інших об`єктів.

3) Факт відсутності у сторін договору купівлі-продажу від 14.12.2007 на момент його укладання дійсного наміру продати спірну колію, повністю підтверджується наступними діями цих сторін, а саме 19.01.2010 між цими ж сторонами був укладений інший договір купівлі-продажу майна, предметом якого вже була безпосередньо залізнична під`їзна колія, що примикає стрілочним переводом № 142 . Тоді виникає питання навіщо сторонам договору 2007 року укладати новий договір купівлі-продажу в 2010 році, якщо вони домовлялися про продаж спірної колії у першому договорі, як про це стверджує апелянт? Не може одне й те ж майно бути предметом купівлі-продажу двічі за різними договорами між одними й тими ж сторонами, оскільки це передбачає повторне відчуження вже проданого майна продавцем та повторну його оплату покупцем, що в будь-якому разі не відповідає дійсності.

4) На договір від 19.01.2010 також посилається апелянт як на підставу вибуття спірної колії із власності банкрута. Але договір купівлі-продажу від 19.01.2010 має просту письмову форму без нотаріального посвідчення, тому в силу положень ст. ст. 220, 657 ЦК України вважається нікчемним стосовно об`єктів нерухомості, про що доходив висновків апеляційний господарський суд у даній справі у постановах від 11.06.2018 та від 18.02.2019, з чим повністю погоджується колегія суддів під час розгляду даної апеляційної скарги.

З цього питання слід додати наступне: Стаття 181 ЦК України надає визначення нерухомих та рухомих речей. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення . Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі .

Таким чином слід вважати очевидним, що залізничну колію не можливо вільно переміщувати у просторі без її демонтажу. І тільки складові колії (рейки, шпали, баласт, земляне полотно, стрілка примикання) можуть бути переміщені у просторі без їх знецінення та зміни призначення. Але складові колії не є об`єктом нерухомості, оскільки демонтована (знята з земельної ділянки) під`їзна колія не може вважатися повноцінною. Використання колії за призначенням без її знаходження в змонтованому стані на земельній ділянці не уявляється можливим. Все це вказує на те, що залізнична під`їзна колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомим майном , оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом, за допомогою якого залізничний транспорт може під`їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів або пасажирів).

5) Усі інші правочини, на які посилається апелянт, є похідними від вищевказаних правочинів, в тому числі й дії апелянта щодо включення спірного майна до складу ЦМК та державної реєстрації права власності, тому не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності вибуття спірної залізничної під`їзної колії із власності банкрута до моменту її продажу на аукціоні в порядку, передбаченому законодавством про банкрутство.

Щодо доводів апелянта нібито судом першої інстанції взагалі не досліджено порядок проведення аукціону, не досліджено порушень, які були допущені ліквідатором під час його підготовки та проведення, порушення порядку проведення інвентаризації майна боржника, проведення його оцінки, визначення місцезнаходження та інше, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи , крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Як вбачається із поданої Товариством з обмеженою відповідальністю БК Гіперіон заяви про визнання аукціону недійсним, заявник посилався лише на факт приналежності проданого на аукціоні майна саме заявнику на праві власності. Будь-яких інших доводів заявником в заяві про визнання аукціону недійсним не зазначалося.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі розглянута заява ТОВ БК Гіперіон в межах заявлених вимог та доводів.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі лише на те, що господарський суд не дослідив порядок підготовки та проведення аукціону без наведення конкретних фактів допущених порушень з боку учасників аукціону або його організаторів, колегія суддів розцінює як намагання перекласти обов`язок доказування певних обставин у справі на господарський суд, що не передбачено діючим Господарським процесуальним кодексом України.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 86 ГПК України встановлює правові норми для господарського суду щодо оцінки доказів:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що заява ТОВ Будівельна компанія Гіперіон про визнання аукціону від 09.02.2018р. недійсним, не підтверджена належними доказами, а тому суд не вбачає підстав вважати аукціон таким, що відбувся з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Гіперіон правомірно відмовив. Будь-яких порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права господарським судом колегія суддів апеляційного господарського суду не встановила.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі № 5017/2749/2012.

Інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України, апелянтом не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2019 у справі № 5017/2749/2012 без задоволення, а вказаної ухвали господарського суду - без змін.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Гіперіон залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2019 року по справі № 5017/2749/2012 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

Л.В. Поліщук