Рішення

від 01.07.2019 по справі 922/1119/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1119/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представників сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД МАСТЕР", 61068,м. Харків, проспект Московський, 181, код ЄДРПОУ 38160026;

до фізичної особи - підприємця Новрузов Асіф Рашид огли , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

про стягнення заборгованості по орендній платі за Договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року у розмірі 125 582,67грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРЕНД МАСТЕР", звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Новрузов Асіф Рашид огли заборгованості по орендній платі за Договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року, яка складається з: боргу за користування орендованим майном в сумі 81000,00 грн., пені в сумі 32 980,01 грн., 3% річних в сумі 2 826,00 грн., інфляційні втрати 8 776,66 грн., у загальному розмірі 125 582,67грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна №01-ШБ від 04.12.2017, який в подальшому додатковою угодою №1 від 23.03.2018 було достроково розірвано за згодою сторін та зафіксовано наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 120000грн., яку останній зобов`язаний був оплатити протягом двох календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків, водночас, як вказує позивач, відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на суму 39000грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 81000грн. - різниці боргу зі сплати орендної плати не погашеної відповідачем. Окрім цього, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 826,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8 776,66 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1119/19. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо переселання поштового відправлення: повернено закінчення терміну". Разом з цим, судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 01.07.2019 року, місцезнаходження відповідача - 63670, Харківська область, Шевченківський район, с. Сподобівка, вул. Кропивницького, 42, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними в у справі матеріалами.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, строк розгляду справи № 922/1119/19, відповідно до вимог ст. 248 ГПК України, закінчується 21.06.2019. Проте, відповідно до наказу № 126-в від 16.05.2019 суддя Новікова Н.А. з 05.06.2019 по 28.06.2019 перебуває у відпустці, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що останнім днем розгляду справи, в розумінні ст. 248 ГПК України, є перший день після відпустки судді, а саме: 01.07.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

04 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД МАСТЕР та Фізичною особою-підприємцем Новрузовим Асіфом Рашидом огли укладено договір №01-ШБ оренди нежитлових приміщень, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5 - 9, першого поверху№85, загальною площею 477.9 кв.м. в літері А-4 . розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок № 181 (сто вісімдесят один).

Згідно п. 3.1 договору, за користування Орендованим майном встановлюється щомісячна оренда плата в розмірі 30 000грн. За перший місяць оренди (грудень 2017) орендна плата сплачується не пізніше 15 (пятнадцятого) числа місяця, слідуючого за першим місяцем оренди, з 01.01.2018 року оренда плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця щомісячно наперед (не пізніше 7-го (сьомого) числа поточного місяця, за який справляється орендна плата). Якщо останній день сплати припадає на святковий (неробочий) день, то такий останній день переноситься на перший робочий день після святкових (вихідних) днів.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору, цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє протягом 12 календарних місяців до 31 травня 2018 року включно. Цей договір буде вважатися продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, що і цей Договір, якщо жодна із Сторін Договору не виявить бажання його припинити, попередивши про це письмово іншу Сторону не пізніше ніж за 10 днів до дати закінчення Договору.

На виконання умов договору відповідно до акту приймання передачі орендованого майна від 04.12.2017, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №1, цокольного поверху №5 - 9, першого поверху№85, загальною площею 477,9 кв.м., в літері А-4 , розташовані за адресою: м. Харків, проспект Московський, будинок № 181 .

Проте, 23.03.218 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №01 до Договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року, згідно п. 1.1, 1.2, 1.3 Сторони домовились достроково розірвати Договір оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року з 31.03.2018 року, що с останнім днем оренди нежитлових приміщень за Договором. Передача орендованого майна за Договором №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року оформлюється Сторонами актом прийому - передачі протягом п`яти календарних днів з моменту розірвання Договору. Заборгованість за користування орендованим майном складає 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 коп. У зв`язку з достроковим розірванням договору оренди, 02.04.2018 відповідач повернув позивачу орендоване майно, що підтверджується актом приймання передачі (повернення) орендованого майна від 02.04.2018.

Водночас, як вбачається з оборотно сальдової відомості ТОВ БРЕНД МАСТЕР по рахунку 361 за період з 04.12.2017 року по 11.04.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується в розмірі 81 000,00 грн., а саме за користування орендованим майном: в січні 2018 року - 21 000 (двадцять одна тисяча) грн 00 коп. в лютому 2018 року - 30 000 (тридцять тисяч) 00 коп. березні 2018 року - 30 000 (тридцять тисяч) 00 коп., у зв`язку з чим, останній і звернувся до суду за для стягнення з відповідача боргу з орендої плати у розмірі 81000грн., а також пені в сумі 32 980,01 грн., 3% річних в сумі 2 826,00 грн., інфляційні втрати 8 776,66 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно до ч. 7 ст. 179 ГПК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст 283 ГК України, До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 761 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас, як вбачається з додаткової угоди №1 до договору оренди, яка беззаперечно підписана позивачем та відповідачем особисто, сторони домовились про дострокове розірвання договору оренди нерухомого майна при чому сторони визначили, що відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість по орендній платі за користування майном, яка станом на момент розірвання договору оренди становила 120000грн., однак як вбачається з оборотно-сальдової відомості позивача, відповідач оплатив лиш 39000грн., у зв`язку з чим, останній просить стягнути 81000грн. - непогашеного боргу з орендної плати.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного погашення боргу з орендної плати відповідачем, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 81000грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснено остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки визначені договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних

Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 826,00 грн., інфляційні втрати 8 776,66 грн. та пеню в сумі 32 980,01 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 8 776,66 грн. та 3 % річних у розмірі 2 826,00 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 32 980,01 грн.., по орендній платі за січень 2018 на суму 21000грн. нараховану за період з 09.01.2018 по 11.04.2019 у розмірі 9131,25грн., по орендній платі за лютий 2018 на суму 30000грн. нараховану за період з 08.02.2018 по 11.04.2019 у розмірі 12297,53грн., по орендній платі за березень 2018 на суму 30000грню нараховану за період з 08.03.2019 по 11.04.2019 у розмірі 11551,23грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; розмір неустойки, якщо предметом неустойки є грошова сума (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Суд зазначає, що пеня є договірною величиною, яка підлягає застосуванню тільки в період дії договору.

У відповідності до п. 5.7. Договору оренди за порушення строків сплати орендної плати або за порушення строків передачі/повернення орендованого майна відповідно до умові даного Договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, 3% річних з простроченої суми, при цьому сума грошового зобов`язання повинна бути сплачена Орендарем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Пунктами 6.1, 6.2, 6.5 договору визначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін, при чому Строк цього Договору починає свій перебіг з моменту його підписання та діє протягом 12 календарних місяців до 31 травня 2018 року включно. Цей договір буде вважатися продовженим на тих самих умовах та на той самий строк, що і цей Договір, якщо жодна із Сторін Договору не виявить бажання його припинити, попередивши про це письмово іншу Сторону не пізніше ніж за 10 днів до дати закінчення Договору, Водночас, сам Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.

Отже, законодавством передбачено, що правовим наслідком розірвання договору є відсутність договору як підстави, з якою закон пов`язує здійснення прав і виконання обов`язків сторонами за цим договором.

Як вбачається з додаткової угоди №01 до Договору №01-ШБ оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року, Сторони домовились достроково розірвати Договір оренди нежитлових приміщень від 04.12.2017 року з 31.03.2018 року, що с останнім днем оренди нежитлових приміщень за Договором, водночас сторони визначили суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.03.2018 у розмірі 120000грн., яку відповідач зобов`язувався погасити в порядку визначеному додатковою угодою.

Таким чином, суд вважає, що договір оренди, як правова підстава відносин, які склались між сторонами припинив свою дію з 31.03.2018, у зв`язку з чим, у відповідача виникли обов`язки щодо оплати лише обумовленої заборгованості між сторонами.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи, що з 31.03.2018 договір оренди є розірваним, а його умови припинили свою дію, приймаючи до уваги, що сторонами визначено фіксований розмір заборгованості станом на момент розірвання договору, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення пені на підставі умов договору є необґрунтованими та безпідставно заявленими, оскільки пеню нараховано поза межами дії договору, а відтак такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 910/19094/17 від 16 жовтня 2018 року.

Підсумовуючи вищенаведене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 92602,66грн., яка складається з боргу за користування орендованим майном в розмірі 81000,00 грн., 3% річних в розмірі 2 826,00 грн. та інфляційних втрати у розмірі 8 776,66 грн..

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 1883,74грн.

Беручи до уваги те, що позов задоволено частково та враховуючи правила п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 1416,51грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Новрузов Асіф Рашид огли (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕНД МАСТЕР" (61068,м. Харків, проспект Московський, 181, код ЄДРПОУ 38160026) заборгованості у розмірі 92602,66грн., яка складається з боргу за користування орендованим майном в розмірі 81000,00 грн., 3% річних в розмірі 2 826,00 грн. та інфляційних втрати у розмірі 8 776,66 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1416,51грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "01" липня 2019 р.

Суддя Н.А. Новікова