Рішення
від 20.06.2019 по справі 909/52/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/52/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Максимів Н. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ"

до відповідача: Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та визнання корпоративних прав

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 ,

до відповідача: Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ"

про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та відновлення корпоративних прав ОСОБА_4 як співвласника частки статутного капіталу (фонду) Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут"

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ( ОСОБА_4 ): ОСОБА_6

від відповідача (Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур): Челах А.В., Дудик Т.Б.

від відповідача Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ": Тугай І.М.

від третьої особи особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів (ОСОБА_5.): представники не з"явилися

від третьої особи особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ( ОСОБА_3): представники не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та визнання корпоративних прав.

Ухвалою суду від 14.01.19 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.02.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 05.03.19.

Ухвалою суду від 05.03.19 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 вх.№2509/19 від 11.02.19 про доповнення підстав та предмету позову; залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про часткове виключення підстави позову вх.№2932/19 від 20.02.19; задоволено клопотання Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" вх.№2444/19 від 06.02.19; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; залучено до участі у справі ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору; прийнято до розгляду позовну заяву вх.№2688/19 від 11.02.19 ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та відновлення корпоративних прав як співвласника частки статутного капіталу (фонду) Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" та об"єднано позовну заяву вх.№ 2688/19 від 11.02.19 в одне провадження з первісним позовом; відкладено підготовче засідання на 14.03.19, за наслідками якого залишено без розгляду заяву ОСОБА_4 . вх.№4125/19 від 11.03.19, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.04.19 та відкладено підготовче засідання на 04.04.19.

Ухвалою суду від 04.04.19 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 вх.№4266/19 від 12.03.19 про зобов"язання Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надати відповіді на поставлені питання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 07.05.19, за наслідками якого за клопотанням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради розгляд справи по суті відкладено на 23.05.19.

Ухвалою суду від 23.05.19, занесеною до відповідного протоколу судового засідання, розгляд справи по суті відкладено на 06.06.19.

В судовому засіданні 06.06.19, у відповідності до ст.207 ГПК України, заслухавши думку інших присутніх у судовому засіданні учасників справи та визнавши поважними причини неподання зазначеного клопотання позивачем у підготовчому провадженні, задоволено клопотання ОСОБА_1 вх.№7964/19 від 13.05.19 про долучення до матеріалів справи копії матеріалів земельно-технічної експертизи та земельно-оціночної експертизи та частково задоволено клопотання ( із заявою про внесення змін та доповнень до позовної заяви ) ОСОБА_4 вх.№6465/19 від 12.04.19 - прийнято до розгляду зазначену заяву в частині внесення виправлень до абзацу 2 та 8 на сторінці 6 та абзацу 2 на сторінці 9 позовної заяви ОСОБА_4 від 11.02.19. В решті заяви судом відмовлено з огляду на те, що в частині реєстраційної дії №11191200000004051 від 30.06.06 заява стосується ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 не є його представником та не наділена правом вчиняти відповідні процесуальні дії, а в частині внесення змін у п.2 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_4 . - у зв"язку з тим, що ці зміни за своєю правовою природою є збільшенням позовних вимог, які заявлені після закриття підготовчого засідання, що суперечить приписам ст.46 ГПК України.

В судових засіданнях 06.06.19, 11.06.19 та 18.06.19 оголошувалася перерва відповідно до 11.06.19, 18.06.19 та 20.06.19.

11.06.19 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 подано суду письмові пояснення вх.№10108/19, які судом залишаються без розгляду з огляду на приписи ст.168 ГПК України, оскільки подані під час розгляду справи по суті.

В судових засіданнях позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви вх.№2510/19 від 11.02.19. Зокрема, вказав на те, що:

- 12-го червня 1991 року рішенням № 101 виконавчого комітету Верховинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області зареєстровано Приватну виробничо-комерційну фірму "Прогрес-Прут" (статутний фонд підприємства - 270 тис. карбованців), засновником і власником якої є він, громадянин України ОСОБА_1 ;

- 13-го червня 2006 року він, ОСОБА_1, написав заяву, адресовану компетентним органам, якою просив провести державну перереєстрацію Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" та вважати власником Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" ОСОБА_5;

- вказана заява була ним зроблена і посвідчена нотаріально з метою підтвердження серйозності і добросовісності його намірів, та за своїм змістом і суттю носила виключно декларативний характер про наміри вчинити певні дії у майбутньому;

- зазначена заява жодним чином не являється офіційним, згідно законодавства, документом, який передає корпоративні права на ПВКФ "Прогрес-Прут", оскільки для зміни власника створеного ОСОБА_1 підприємства, необхідно було укласти відповідну угоду (правочин) щодо передачі корпоративних прав власника, який мав бути двосторонньо виражений у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до ст.11, 182, 191, 656 Цивільного кодексу України;

- згоди щодо передачі своїх корпоративних прав власника як статутного капіталу, так і ПВКФ "Прогрес-Прут" іншій особі не дійшов та рішення щодо зміни власника ПВКФ "Прогрес-Прут", як того вимагає законодавство та Статут ПВКФ "Прогрес-Прут", не приймав;

- вказана заява вибула з володіння позивача без його відома та була використана гр. ОСОБА_5 для проведення реєстраційних дій щодо зміни власника ПВКФ "Прогрес-Прут";

-в реєстраційній картці 30.06.06 позивач підтвердив місцезнаходження фірми за адресою по вул . Є. Бандери, 1 оф . 406 в м. Івано-Франківську, і те, що він, ОСОБА_1, є одноосібним засновником і керівником даної фірми, в той же час, в реєстраційній картці державним реєстратором помилково не вказано розмір статутного фонду (капіталу) в сумі 270 тис. карбованців, який зазначено в пар. 1 розділу 4 Статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" і підтверджується рішенням Виконавчого комітету Верховинської районної ради народних депутатів від 12.06.1991 року за №101, яким затверджено та зареєстровано Статут ПВКФ "Прогрес-Прут";

-рішення №1 від 27.06.2006 року, підписане ОСОБА_5 ., про доповнення предмету діяльності підприємства, зміни його місцезнаходження та затвердження нової редакції Статуту Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес- Прут" є незаконним, оскільки на час прийняття такого рішення гр. ОСОБА_5. не була ані власником, ані засновником ПКВФ "Прогрес-Прут";

-оспорювані позивачем реєстраційні дії є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відбулися поза волею позивача, без його відома і з порушенням ст. 113 Господарського кодексу України та ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та позбавили позивача корпоративних прав власника створеного ним підприємства;

-державний реєстратор під час допиту його в якості свідка у кримінальному провадженні № 12013090010001615 підтвердив ті обставини, що при вчиненні реєстраційної дії № 11191050001004051 від 05.07.2006 року (реєстрація змін до установчих документів ПВКФ "Прогрес-Прут") та № 11191070002004051 від 06.07.2006 року (внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу) до нього особисто зверталась ОСОБА_5 . Поданих документів було недостатньо для здійснення реєстрації зміни власника фірми, оскільки не було подано статуту ПВКФ "Прогрес-Прут", договору та акту про передачу корпоративних прав на ПВКФ "Прогрес-Прут", укладених та підписаних від імені діючого та нового власника, і відповідно нотаріально посвідчених; реєстратор визнав, що вчинив реєстраційні дії помилково і що такі дії суперечать параграфу 1, 5 пункту 11 Статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" а також, не відповідають вимогам Цивільного кодексу України; реєстратор також підтвердив те, що ОСОБА_1 не звертався за вчиненням реєстраційних дій.

Додатково зазначив, що не підтримує позовні вимоги в частині скасування реєстраційної дії номер запису: 11191200000004051 від 30.06.2006 року.

Щодо позовної давності зазначив, що ним не подавались жодні документи для здійснення реєстраційних дій, він не підписував реєстраційні картки, не отримував документи по результатах проведення реєстрації, а про обставини вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника та керівника ПВКФ "Прогрес-Прут" та зміни назви фірми дізнався тільки 23.11.2018 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1, адресованою начальнику слідчого відділення Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Демківу О. І., яким позивачу надано дозвіл на ознайомлення та зняття копій документів з матеріалів кримінального провадження №12013090010001615 від 10.05.2013 року, порушеного по факту самовільного захоплення ПП "Прогрес-Буд ІФ" земельної ділянки, підроблення містобудівної документації і незаконного будівництва. Посилається на те, що в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого-судді Івано-Франківського міського суду Пастернак І.А. від 13.11.2018 року по справі № 344/18615/18, слідчим було отримано дозвіл на тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у реєстраційній справі ПП "Прогрес-Буд ІФ" (ПВКФ "Прогрес Прут" і.к. 13643053), та перебували у володінні відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради. Саме при ознайомленні з матеріалами даного кримінального провадження позивач отримав доступ до реєстраційної справи №111900405125 Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ". Зауважив, що у зв"язку з його важкою хворобою починаючи з 2006 року діяльність ПВКФ "Прогрес Прут" не проводилась, відтак, знаючи про те, що фактично діяльність фірми є зупиненою, позивач зазначає, що він був переконаний у тому, що жодних змін по фірмі не могло бути без його рішення та відома.

Представники відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві вх.№1754/19 від 01.02.19. Зокрема, вказали на те, що:

- відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів, а правочином, згідно статті 202 ЦКУ, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

-згідно статті 347 ЦКУ особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності; у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру;

- відповідно до частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції від 29.01.2006р., у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи;

-таким нотаріально посвідченим документом, який засвідчує передання права засновника (учасника) іншій особі, є нотаріально засвідчена заява позивача від 13.06.2006р.; при цьому посилаються на листи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №3808 від 24.05.06, №3742 від 24.05.07 та №6030 від 25.05.09, у яких зазначено, що документом про передачу права засновника (учасника) іншій особі, з одночасною передачею відповідного майна, який має подаватися державному реєстратору може бути, зокрема, заява засновника про передачу права засновника іншій особі;

-ОСОБА_1. заява від 13.06.06 не відкликалася та не скасовувалася, докази того, що вказана заява вибула з його володіння поза його волею - відсутні;

-з моменту державної реєстрації нової редакції статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" від 05.07.2006р. (запис №11191050001004051), статут підприємства в редакції від 12.06.1991 р., на який посилається Позивач, втратив чинність, а Статут підприємства, зареєстрований 05.07.2006р. (запис № 11191050001004051), не містить положень про обмеження щодо зміни найменування підприємства;

-дії державного реєстратора щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП "ПРОГРЕС-БУД ІФ" від 05.07.2007р. (реєстраційна дія №11191050001004051) є правомірними та здійснювалися ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом № 755-IV, відтак просили суд в позові відмовити.

Крім того, підтримали вимоги, викладені у заяві про застосування позовної давності вх.№1755/19 від 01.02.19. Зокрема, вказали на те, що позивачем неодноразово вказувалось про те, що він відчужив свої корпоративні права в 2006 році. Так, при поданні адміністративного позову в липні 2014 року до Івано-Франківського міського суду про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування в частині надання права користування земельною ділянкою, визнання нечинним Державного акту на право постійного користування землею, скасування державної реєстрації земельної ділянки, позивачем було вказано та власним підписом підтверджено те, що "власник ПВКФ "Прогрес-Прут", ОСОБА_1, передав корпоративні права на підприємство ОСОБА_5., яка змінила найменування підприємства на ПП "Прогрес-буд ІФ", затвердила нову редакцію статуту та змінила юридичну адресу підприємства , крім того позивачем було вказано, що на сьогодні, тобто на 3 липня 2014 року, за наявними відомостями, власником ПП "Прогрес-буд ІФ" є ОСОБА_3, та згідно статуту IIIІ "Прогрес-буд ІФ" є правонаступником ПВКФ "Прогрес-Прут". В подальшому, позивач, в доповненнях до збільшення позовних вимог від жовтня 2014 року підтвердив, що ним було відчужено корпоративні права ПВКФ "Прогрес-Прут". Крім того, в лютому місяці 2015 року, при поданні і підписанні позовної заяви ОСОБА_7, та представником ОСББ "Гетьмана Мазепи, 35 А, ОСОБА_1 було вказано, що 13.06.2006 року право володіння ПВКФ "Прогрес-Прут" було передано ОСОБА_5 ." Наведене, на думку представників відповідача, свідчить про те, що позивач знав про те, що він не являється власником ПВКФ "Прогрес-Прут" починаючи з липня 2014 року. Відтак, з посиланням на ч.1 ст.257, ч.1 ст. 261, ч.3, 4 ст. 267 ЦК України просили суд застосувати наслідки пропуску позовної давності у вказаній справі та відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - ПП "Прогрес-Буд ІФ" проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№2078/19 від 05.02.19. Зокрема, вказав на те, що:

-ПП "Прогрес-Буд ІФ" як замовник будівництва, здійснювало зведення багатоквартирного житлового будинку по вул.Гетьмана Мазепи, 35 А в м.Івано - Франківську на земельній ділянці, переданій підприємству в постійне користування;

-позивач - ОСОБА_1 є представником і керівником Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку СББ "Гетьмана Мазепи, 35А", яке було створене в будинку, розташованому на належній ПП "Прогрес-буд ІФ" земельній ділянці;

-з моменту створення зазначеного ОСББ, ОСОБА_1 подавалися численні скарги в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, позовні заяви до Івано-Франківського міського суду, Івано-Франківського окружного адміністративного суду, Господарського суду Івано-Франківської області та суду апеляційної та касаційної інстанцій, у яких ОСОБА_1 оскаржував видану ПП "Прогрес-буд ІФ" дозвільно-проектну документацію, правовстановлюючі документи на землю тощо;

-наведене підтверджує, що ОСОБА_1 подавав позови до підприємства, яке вже не було його власністю і в якому він не виконував обов`язки керівника; при цьому ОСОБА_1 неодноразово згадував, що ним було уступлено права на вказане підприємство в користь ОСОБА_5. ;

-позивачу було відомо про те, що діючим директором та власником ПП"Прогрес-буд ІФ" є ОСОБА_3;

-обставини уступлення ОСОБА_1 прав на підприємство в користь ОСОБА_5 та в подальшому перехід прав до ОСОБА_3 із зміною найменування підприємства відображено в численних судових рішеннях, що винесені в спорах за участю ОСОБА_1, а документи, які стосуються переходу права власності на підприємство та зареєстровані статути підприємства надавались відповідачем у справі № 809/3058/13а, і з цими документами ОСОБА_1 ознайомлювався в 2013 році, відтак позивач знав і міг дізнатися про можливе порушення свого права, проте, з 2006 року жодних дій по оскарженню реєстраційних дій позивачем не вчинялися, і як наслідок - ОСОБА_1 пропустив строк на звернення до суду з відповідним позовом, що є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові;

-нотаріально засвідчена заява позивача від 13.06.2006р. є документом, який засвідчує передання права засновника (учасника) іншій особі, що підтверджується листами Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №3742 від 24.05.07 та №6030 від 25.05.09, у яких зазначено, що документом про передачу права засновника (учасника) іншій особі, з одночасною передачею відповідного майна, який має подаватися державному реєстратору може бути, зокрема, заява засновника про передачу права засновника іншій особі;

-позивач не оспорює заяву від 13.06.06 та рішення ОСОБА_5. Від 30.06.06, а без їх скасування оскаржувані реєстраційні дії не можуть бути визнані незаконними;

-державний реєстратор, який вчиняв дій та приймав рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів, діяв в межах наданих йому повноважень та в порядок та спосіб, визначений законодавством України.

Представник ОСОБА_4 в судових засідання позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що:

- статутний фонд ПВКФ "Прогрес-Прут" у розмірі 270 тис. карбованців сформовано за рахунок спільних коштів подружжя;

-заява від 13.06.06 посвідчена нотаріально без відома та згоди ОСОБА_4 та жодним чином не являється офіційним, згідно законодавства, документом, який передає корпоративні права на ПВКФ "Прогрес-Прут", оскільки, для зміни власника створеного за рахунок спільних коштів подружжя підприємства необхідно було укласти відповідну угоду (правочин) щодо передачі корпоративних прав власника, який мав бути двосторонньо виражений у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню;

-в процедурі здійснення реєстраційних дій ОСОБА_4 жодної участі не приймала, а про обставини вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника та керівника ПВКФ "Прогрес-Прут", зміни назви фірми дізналась тільки з отриманого по пошті 05.02.2019 року відзиву, адресованого її чоловікові - ОСОБА_1 та його пояснень і наданих на її вимогу копій документів, доданих до заявленого ним позову від 10.01.2019 року;

-з 2005 року тимчасово припинено виробничо-комерційну та господарську діяльність ПВКФ "Прогрес-Прут" у зв`язку з тяжким захворюванням ОСОБА_1, тому, знаючи про те, що фактично діяльність фірми є зупиненою, чоловік був переконаний, що жодних змін по фірмі не могло бути без його рішення та відома, відтак, за усіх можливих способів обізнаності, ОСОБА_4 реально могла довідатися щодо вчинення оскаржуваних дій виключно на підставах та в порядку, зазначеному вище, а саме 05.02.2019 року під час ознайомлення з копією реєстраційної справи №111900405125, наданої ОСОБА_4 її чоловіком;

-корпоративні права ОСОБА_4 в статутному капіталі ПВКФ "Прогрес-Прут" підтверджуються в силу положень ст. 60, Сімейного кодексу України.

Наголосив, що ОСОБА_4 не підтримує позовні вимоги щодо скасування реєстраційної дії номер запису: 11191200000004051 від 30.06.2006 року.

Представник відповідача - ПП"Прогрес-буд ІФ" проти позову ОСОБА_4 Заперечив з підстав, викладених у заяві вх.№3796/19 від 05.03.19. Додатково зазначив, що даний спір не відноситься до господарської юрисдикції та просив провадження у справі в цій частині закрити. Зауважив, що ОСОБА_4 не правильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту є компенсація вартості відчуженого ОСОБА_1 підприємства.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур Челах А.В. вказав на те, що даний спір не відноситься до господарської юрисдикції. Зазначив, що ОСОБА_4 не є учасником ПВКФ "Прогрес-Прут" та нею неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки зі змісту позовних вимог не вбачається, яким чином мають бути відновлені її корпоративні права.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з"явилися, хоча про дату, час та місце судових засідань належним чином повідомлялися. Ухвали суду у даній справі ОСОБА_3 вручено, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Водночас, ухвали суду у даній справі, направлені ОСОБА_5. за адресою, яка зазначена ПП "Прогрес-буд ІФ" у клопотанні вх.№2444/19 від 06.02.19 про залучення третіх осіб, повернулися на адресу суду із відмітками органу поштового зв"язку "за закінченням терміну зберігання". Крім того, ОСОБА_5. та ОСОБА_3 повідомляли про судове засідання 20.06.19 шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Господарського суду Івано-Франківської області на офіційному порталі "Судова влада України".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому ОСОБА_5. мала можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання ОСОБА_5. кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не об`єктивною причиною, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від ОСОБА_5. про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 та ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі ОСОБА_5. та ОСОБА_3 за наявними в ній матеріалами, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників процесу,дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

06.11.1987 року виконкомом Кривопільської сільської ради Верховинського району зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта ОСОБА_4 . та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ), оригінали яких було надано представником ОСОБА_4 для огляду в судовому засіданні.

12-го червня 1991 року рішенням №101 виконавчого комітету Верховинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області було зареєстровано Приватну виробничо-комерційну фірму "Прогрес-Прут". Засновником і власником даної фірми являлася фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 . Статутний фонд підприємства становив 270 тис. карбованців.

13-го червня 2006 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. посвідчено заяву позивача - ОСОБА_1., адресовану компетентним органам, у якій ОСОБА_1 просив провести державну перереєстрацію Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" та вважати власником Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" ОСОБА_5. У цій же заяві ОСОБА_1 зазначив, що будь-яких претензій матеріального характеру до Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" не має.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача в судових засіданнях вбачається, що таку заяву позивач мав намір реалізувати у встановленому законом порядку після досягнення домовленостей щодо продажу (передачі) та отримання ним вартості корпоративних прав ПВКФ "Прогрес-Прут", однак згоди щодо передачі своїх корпоративних прав іншій особі позивач не дійшов, відповідного рішення щодо зміни власника ПВКФ "Прогрес-Прут" не приймав, однак вказана заява вибула з володіння позивача та була використана гр. ОСОБА_5. для проведення реєстраційних дій щодо зміни власника ПВКФ "Прогрес-Прут".

30.06.2006 року позивачем заповнювалася реєстраційна картка на внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ПВКФ "Прогрес-Прут", у якій позивач зазначив місцезнаходження фірми (вул. Є. Бандери, 1 оф. 406 в м. Івано-Франківську), а також власника та керівника фірми - ОСОБА_1(розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду 0 грн.). Відповідні реєстраційні дані до ЄДРПОУ вніс державний реєстратор ОСОБА_8, номер запису: 11191200000004051 від 30.06.2006 року.

Того ж дня (30.06.2006 року), гр. ОСОБА_5. за своїм підписом подала державному реєстратору реєстраційну картку, в якій зазначила засновниками фірми ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду 0 грн.) та ОСОБА_5. (розмір внеску до статутного або складеного капіталу (статутного фонду 1000 грн.), адресу місцезнаходження підприємства ( вул. Незалежності, 39 кв. 3), та предмет діяльності фірми: будівництво, проектування та ремонтно-будівельні і монтажні роботи житлових і нежитлових будівель і споруд.

Згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів від 30.06.2006 року ОСОБА_5. подала державному реєстратору наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу; оригінал установчих документів з відміткою про їх державну реєстрацію; свідоцтво про державну реєстрацію; копію квитанції, виданої банком; два примірники установчих документів в новій редакції.

Державним реєстратором ОСОБА_8 30.06.06 відмовлено у проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів у зв"язку з невідповідністю відомостей про засновників(учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

05.07.2006 року згідно описів документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до установчих документів від 05.07.2018. року ОСОБА_5. подала реєстратору наступні документи: реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу; оригінал установчих документів з відміткою про їх державну реєстрацію; копію квитанції, виданої банком; нотаріально посвідчену копію заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників; два примірники установчих документів в новій редакції та реєстраційну картку про внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР( у тому числі рішення №1 від 27.06.06 власника Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" ОСОБА_5. про доповнення предмету діяльності підприємства, зміни його місцезнаходження та затвердження нової редакції Статуту Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес- Прут".

05.07.06 державним реєстратором ОСОБА_8 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, зокрема місцезнаходження ПВКФ "Прогрес-Прут" (по вул. Незалежності, 39 кв . З в м. Івано-Франківську).

06.07.06 державним реєстратором ОСОБА_8 проведено державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, а саме змінено керівника юридичної особи, а також виключено зі складу осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи ОСОБА_1 та включено ОСОБА_5. (номер запису 11191070002004051).

25.01.07 Т.Я.Кучірка від імені ПВКФ "Прогрес-Прут" звернувся із запитом про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно зазначеної виписки від 25.01.2007 року ОСОБА_5. значиться керівником ПВКФ "Прогрес-Прут" з правом вчиняти усі юридичні дії від імені фірми без доручення та будь-яких обмежень.

26.01.07 Кучіркою Т.Я. державному реєстратору подано документи від імені ПВКФ "Прогрес-Прут" про реєстрацію змін щодо найменування підприємства і затвердження нової редакції статуту.

Відповідну реєстраційну дію за № 11191050003004051 від 26.01.2007 року (проведення державної реєстрації змін щодо найменування ПВКФ "Прогрес-Прут", яку змінено на приватне підприємство "ПРОГРЕС-БУДІФ", та нової редакції Статуту) вчинено державним реєстратором Дудиком Т.Б.

07.10.08 державним реєстратором Дудиком Т.Б. здійснено запис №11191060005004051 щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП "Прогрес Буд ІФ".

Рішенням № 1 від 21.03.2011 року, яке прийняте та підписане від імені власника ПП "Прогрес-Буд ІФ" ОСОБА_3. , змінено власника підприємства, доповнено предмет діяльності, змінено місцезнаходження фірми та прийнято нову редакцію Статуту. Рішення № 3 від 05.04.2013 року прийняте та підписане від імені власника ПП "Прогрес-Буд ІФ" ОСОБА_3 змінено керівника підприємства.

15.04.2011 року державним реєстратором Струтинським В.О. здійснено записи №11191050009004051 щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи та № 11191070010004051 від 15.04.2011 року щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

30.03.2012 року державним реєстратором Струтинським В.О. здійснено запис № 11191070011004051 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

03.03.2014 року державним реєстратором Гаврищуком М.В. здійснено запис № 11191070012004051 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах.

Вищенаведені факти підтверджуються реєстраційною справою № 111900405125 Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ", копія якої міститься в матеріалах справи.

Вважаючи усі вищезазначені реєстраційні дії незаконними та такими, що підлягають

скасуванню, оскільки вчинені без згоди та відома позивача та з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Щодо юрисдикції.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, за змістом п.1ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Суд констатує, що справи, які відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені ст.20 ГПК України. Зокрема, згідно зазначеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.З огляду на наведені положення статті 167, 55 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку у статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією, 3) має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 січня 2018 року у справі №925/1321/16). Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 904/5857/17). Відповідно до п. 1.2., 1.3, 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року за №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення. Спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них належать до корпоративних спорів, оскільки установчі документи юридичної особи затверджуються під час її створення, подаються для державної реєстрації та в подальшому регулюють відносини щодо управління нею. У тих випадках, коли позивач (засновник, учасник, акціонер, член юридичної особи) одночасно (у межах однієї позовної заяви) заявляє до суб`єкта владних повноважень вимоги, що є похідними від інших вимог у корпоративному спорі, справа підлягає розгляду в господарському суді. Приймаючи до уваги вищенаведене та виходячи з того, що спір у цій справі виник із порушення права позивача як власника та засновника ПВКФ"Прогрес-Прут" внаслідок незаконних дій щодо подання державному реєстратору заяви ОСОБА_1 . без його волі та відома та підписання ОСОБА_5. рішення №1 від 27.06.06 від імені власника ПВКФ "Прогрес-Прут", спір у цій справі є корпоративним і підлягає вирішенню господарським судом. При цьому судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 344/10480/16-а, згідно якої якщо позов зумовлений необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, то виключається розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Крім того, слід зазначити, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов(ч.6, 10ст.30 ГПК України).Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі. З огляду на викладене, судом відхиляються твердження представників відповідачів про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції господарського суду.

Щодо застосування актів законодавства.

За змістом ст.5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відтак, приймаючи до уваги положення вищенаведеної правової норми, суд при вирішенні даного спору керується законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Щодо вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про скасування реєстраційних дій.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону(ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців(ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

За змістом ст.4 вищезазначеного закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.

За змістом ст.29 Закону України"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів; оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів. У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи. У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною мети установи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія відповідного судового рішення. Якщо документи для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи подаються засновником (учасником) юридичної особи або особою, уповноваженою засновниками (учасниками), особисто, державному реєстратору додатково пред`являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.

Як слідує з матеріалів реєстраційної справи, зокрема реєстраційної картки від 30.06.06, всупереч ч. 1 ст. 29 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" документи для проведення державної реєстрації змін до Статуту Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут" подавав не засновник чи уповноважена ним особа, а інша особа - ОСОБА_5., яка станом на 30.06.06 не була ні власником, ні учасником Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут", оскільки станом на 30.06.06 одноосібним власником та засновником зазначеної фірми був ОСОБА_1 , що підтверджується статутом ПВКФ "Прогрес-Прут" та записом №11191200000004051 щодо підтвердження відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, державний реєстратор ОСОБА_8 під час допиту його в якості свідка у кримінальному провадженні № 12013090010001615 від 10.05.2013 року та у заяві свідка серії ННТ 337650 , посвідченій приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В., копія якої міститься в матеріалах справи, підтвердив ті обставини, що 30.06.06 при відмові у вчиненні реєстраційної дії, при вчиненні реєстраційної дії № 11191050001004051 від 05.07.2006 року ( реєстрація змін до установчих документів ПВКФ "Прогрес-Прут") та № 11191070002004051 від 06.07.2006 року ( внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу) до нього особисто зверталась ОСОБА_5 . Крім того, ОСОБА_8 зазначив, що поданих документів було недостатньо для здійснення реєстрації зміни власника фірми, оскільки, не було подано статуту ПВКФ "Прогрес-Прут", договору та акту про передачу корпоративних прав на ПВКФ "Прогрес-Прут", укладених та підписаних від імені діючого та нового власника, і відповідно нотаріально посвідчених. Реєстратор визнав, що вчинив реєстраційні дії помилково і що такі дії суперечать параграфу 1, 5 пункту 11 Статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" а також, не відповідають вимогам Цивільного кодексу України. Реєстратор також підтвердив те, що позивач - ОСОБА_1 не звертався за вчиненням реєстраційних дій, та зазначив, що згідно роз"яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, зокрема, листів №2318 від 31.03.05 та №3742 від 24.05.07 заява ОСОБА_1 від 13.06.06 не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки не містить положень щодо виходу ОСОБА_1 зі складу засновників та передачі майнових та немайнових прав засновника(учасника) іншій особі.

Згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №2318 від 31.03.05, відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) , або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника), або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи.Тобто, як вбачається із зазначеної вище норми Закону, державному реєстратору подається один із вказаних у цій статті документів.

Суд констатує, що заява ОСОБА_1 від 13.06.06 не містить положення про вихід ОСОБА_1. зі складу засновників ПВКФ "Прогрес-Прут", відтак не є документом, зазначеним у ч.3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", на підставі якого здійснюється відповідна реєстраційна дія.

Посилання позивача на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 25.08.2004 року за № 5764 "Про надання роз`яснень з питань реєстрації змін до установчих документів приватного підприємства" судом до уваги не приймаються, оскільки цей лист стосується нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу корпоративних прав власником приватного підприємства іншій фізичній особі, тоді як у даній справі досліджуються обставини та підстави написання позивачем- ОСОБА_1 . заяви від 13.06.06.

Не приймаються судом до уваги і посилання представників сторін на ст.11, 182, 191, 656 Цивільного кодексу України та листи Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва №3742 від 24.05.07 та №6030 від 25.05.09, оскільки у відповідності до ст.5 Цивільного кодексу України вищенаведені норми закону та листи не мають зворотньої дії у часі.

Крім того, судом не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1. з посиланням на ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України про недійсність рішення №1 від 27.06.06 за підписом ОСОБА_5., оскільки позивачем- ОСОБА_1 не заявлялася вимога про визнання зазначеного рішення недійсним.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами(ст.113 Господарського кодексу України).

За змістом ч.3 ст. 62 ГК України підприємство діє на підставі статуту.

Відповідно до п.1 розділу 5 Статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" в редакції від 12.06.1991р. управління фірмою та контроль за її діяльністю здійснює власник без будь-яких обмежень. Реорганізація фірми та її ліквідація проводиться за рішенням власника. Власник фірми може передати свої права іншій особі, при цьому назва фірми зберігається (п.51 розділу 11 статуту).

Всупереч наведеному, рішення № 1 від 27.06.2006 року про доповнення предмету діяльності підприємства; зміни його місцезнаходження та затвердження нової редакції статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" приймала особа, яка не являлась власником чи засновником даної фірми та жодним чином не була уповноваженою на ухвалення такого рішення.

Беручи до уваги приписи ст.74 ГПК , суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 . та ОСОБА_4 . про порушення державним реєстратором вимог чинного законодавства при вчиненні реєстраційної дії №11191050001004051 від 05.07.2006 року. Оскільки всі наступні реєстраційні дії є похідними від реєстраційної дії №11191050001004051 від 05.07.2006 року, ці дії також є незаконними. При цьому слід зазначити, що у випадку, коли суб`єкт державної реєстрації прав не допустив порушень законодавства при проведенні державної реєстрації права, це не є перешкодою для розгляду спору за позовом, задоволення якого є підставою для скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.10.18 у справі №911/488/18 та від 04.09.18 у справі №915/127/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Судом встановлено факт наявності порушених прав та інтересів позивача та ОСОБА_4 ., а також відповідності обраного позивачем та ОСОБА_4 способу захисту порушених прав приписам чинного законодавства, відтак позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення. При цьому, судом не приймаються до уваги долучені до матеріалів справи згідно клопотання вх.№7964/19 матеріали земельно-технічної та комплексної судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертиз, оскільки у висновках експертів йдеться про обставини ( самовільне зайняття ПП "Прогрес-Буд ІФ" земельної ділянки площею 0,1424га для будівництва багатоквартирного житлового будинку, який згідно висновку земельно-технічної експертизи №05/07-16 від 18.07 16 є самовільним будівництвом), що не стосуються предмету даного спору.

Щодо вимоги про відновлення корпоративних прав ОСОБА_1

Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За змістом наведених норм права та відповідно до усталеної практики КГС ВС право на позов у особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються. Іншими словами, навіть у разі обґрунтованого позову, але якщо жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає. У цьому контексті КГС ВС залишив незмінною практику ВГСУ. Так, у постанові пленуму ВГСУ від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, було рекомендовано з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу в правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18 КГС ВС звернув увагу на те, що згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отож задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

До способів захисту корпоративних прав відносяться: відновлення порушених і визнання оспорених суб`єктивних прав, визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства, переведення на акціонера прав та обов`язків покупця акцій у зв`язку з наявністю переважного права на придбання акцій, що продаються, іншими акціонерами товариства, усунення загрози порушення суб`єктивних прав, вплив на особу, винну в порушенні суб`єктивних прав, та ін. При цьому використання способів захисту корпоративних прав може бути здійснено в рамках статей 16 ЦК України та 20 ГК України.

Матеріалами справи підтверджується, і сторонами не заперечується той факт, що ОСОБА_1 є засновником та власником ПВКФ"Прогрес-Прут".

Крім того, судом встановлено факт порушення прав та інтересів ОСОБА_1 . внаслідок вчинення реєстраційних дій з порушенням чинного законодавства, відтак позов в цій частині позовних вимог підлягає до задоволення.

Щодо позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого приписами ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що ним не подавались жодні документи для здійснення реєстраційних дій, він не підписував реєстраційні картки, не отримував документи по результатах проведення реєстрації, а про обставини вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника та керівника ПВКФ "Прогрес-Прут" та зміни назви фірми дізнався тільки 23.11.2018 року, що підтверджується заявою ОСОБА_1, адресованою начальнику слідчого відділення Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області Демківу О. І., яким позивачу надано дозвіл на ознайомлення та зняття копій документів з матеріалів кримінального провадження №12013090010001615 від 10.05.2013 року, порушеного по факту самовільного захоплення ПП "Прогрес-Буд ІФ" земельної ділянки, підроблення містобудівної документації і незаконного будівництва. Відтак, суд констатує, що позовну давність позивачем не пропущено. Щодо посилань відповідачів на судові рішення, які, на думку відповідачів, свідчать про обізнаність позивача - ОСОБА_1 про те, що ним відчужено корпоративні права на ПВКФ "Прогрес-Прут", суд констатує, що ці рішення не спростовують того факту, що про обставини вчинення реєстраційних дій щодо зміни власника та керівника ПВКФ "Прогрес-Прут" та зміни назви фірми позивач дізнався 23.11.2018 року.

Щодо заяви ОСОБА_1 вх.№554/19 від 14.01.19 про поновлення строку позовної давності, суд констатує, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_4 про відновлення корпоративних прав.

Суд зазначає, що відповідно до ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Способом захисту порушеного права ОСОБА_4 обрала відновлення корпоративних прав ОСОБА_4 як співвласника частки статутного капіталу (фонду) ПВКФ"Прогрес-Прут".

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст. 61 Сімейного кодексу України, вирішено, що "В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя".

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України).

Матеріали справи не містять заяви або згоди ОСОБА_4 на відчуження ПВКФ "Прогрес-Прут".

Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання( Постанова Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15).

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 61 СК України, якщо вклад до статутного капіталу господарського товариства (підприємства) зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином, із моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Таким чином, ОСОБА_4 неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, відтак зазначена позовна вимога не підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ОСОБА_1 понесено судові витрати у розмірі 18995,99 грн., з яких: судовий збір - 3 842,00 грн. ( 1 925, 00 грн. - за немайнову вимогу та 1921,00 грн. - за майнову вимогу), витрати на правову допомогу - 14 999 грн., послуги банку - 154,99 грн. (149,99 грн. + 5 грн. комісія).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо(ст.15 ГПК України).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00грн. слід покласти на Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій державного реєстратора.

Щодо решти сплаченого ОСОБА_1 судового збору у розмірі 4,00 грн., слід зазначити, що за змістом ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 4,00грн., у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (Постанова Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 у справі № 910/15357/17).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач - ОСОБА_1 подав суду:

- договір про надання правової допомоги №19 від 17.12.18(т.1, а.с.111), укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським об"єднанням "Станіслав Груп"(об"єднання), за умовами якого об"єднання бере на себе зобов"язання надавати правову допомогу клієнту щодо питань, передбачених цим договором та замовленнями, які є невід"ємними додатками до цього договору(п.1.1 договору); види, вимоги, відповідальні особи за надання правової допомоги, яка надається клієнту, вказуються у замовленні на надання правової допомоги(п.1.2 договору); розмір гонорару, який клієнт сплачує об"єднанню, визначається сторонами в замовленні, яке є невід"ємною частиною цього договору(п.3.1 договору).

-замовлення №1 від 17.12.18(т.1, а.с.113) на надання правової допомоги, згідно з п.1.1 та 1.2 якого клієнт доручає об"єднанню, а об"єднання бере на себе зобов"язання надати наступні юридичні послуги - підготовка позовної заяви про оскарження дій державного реєстратора щодо зміни власника та затвердження нової редакції статуту ПВКФ "Прогрес-Прут" та представництво інтересів клієнта у перших двох засідання у разі відкриття провадження Івано-Франківським окружним адміністративним судом на підставі позовної заяви, вказаної у п.1.1 даного замовлення; оплата за надання правової допомоги згідно замовлення становить 15000,00грн.(п.3.1 замовлення);

-рахунок-фактуру №21 від 17.12.18(т.1, а.с.113) згідно договору про надання правової допомоги №19 від 17.12.18, у якому значиться найменування послуги - за надання юридичних послуг згідно замовлення №1 до договору про надання правової допомоги №19 від 17.12.18 та загальна вартість послуг - 15000,00грн.;

-квитанція №0.0.1215748887.1 від 18.12.18(т.1, а.с.113) про сплату ОСОБА_1 14999,00грн. згідно рахунку-фактури №21 від 17.12.18 на користь адвокатського об"єднання "Станіслав Груп";

-акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №18 від 05.03.19, з якого вбачається, що на підставі договору про надання правової допомоги №19 від 17.12.18 та замовлення №1 від 17.12.18 об"єднання надало клієнту правову допомогу, зазначену у розділі "Найменування послуг" загальною вартістю 15000,00грн.

За результатами дослідження зазначених доказів суд приходить до висновку про недоведеність розміру понесених позивачем - ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, оскільки:

- згідно договору про надання правової допомоги №19 від 17.12.18 клієнтом є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , тоді як позивачем у даній справі є фізична особа ОСОБА_1 ;

-у замовленні №1 від 17.12.18(т.1, а.с.113) на надання правової допомоги, зазначено, що об"єднання бере на себе зобов"язання надати наступні юридичні послуги - підготовка позовної заяви про оскарження дій державного реєстратора щодо зміни власника та затвердження нової редакції статуту ПВКФ "прогрес-Прут" та представництво інтересів клієнта у перших двох засідання у разі відкриття провадження Івано-Франківським окружним адміністративним судом на підставі позовної заяви, вказаної у п.1.1 даного замовлення, тоді як справа розглядається Господарським судом Івано-Франківської області;

-згідно рахунку-фактури №21 від 17.12.18(т.1, а.с.113) значиться найменування послуги - за надання юридичних послуг згідно замовлення №1 до договору про надання правової допомоги №19 від 17.12.18;

-акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №18 від 05.03.19 містить найменування послуг, що не передбачені замовленням №1 від від 17.12.18 та не зазначені у рахунку-фактурі №21 від 17.12.18, та унеможливлює встановлення реальної вартості наданої кожної із перелічених в акті послуг.

З огляду на наведене, судові витрати на професійну правничу допомогу, у тому числі витрати по сплаті комісії банку, суд залишає за позивачем.

ОСОБА_4 сплачено судовий збір у розмірі 3846,00 грн., з яких 1925,00 грн. за немайнову вимогу та 1921,00 грн. за майнову вимогу, а також понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи:

-копією додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 03.05.19, згідно якої за надання послуг замовником оплачується виконавцем гонорар у сумі 800,00грн. за участь у кожному судовому засіданні у господарському суді Івано-Франківської області по справі №909/52/19;

- квитанціями до прибуткових ордерів від 06.06.19, 11.06.19, 18.06.19 та 20.06.19;

-актами наданих послуг від 11.06.19, 18.06.19 та 20.06.19.

Судом враховано, що представник ОСОБА_4 приймав участь у судових засіданнях, сукупна тривалість яких становить понад 4 години, що підтверджується протоколами відповідних судових засідань, відтак суд вважає доведеним факт понесення ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу та співмірності цих витрат із позовними вимогами.

Разом з тим, за приписами ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, згідно з ч.9 ст.129 ГПК України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги часткове задоволення позову ОСОБА_4 , витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача-ОСОБА_4 та Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій державного реєстратора.

Щодо судового збору, з огляду на часткове задоволення позову ОСОБА_4 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842,00грн. слід покласти на ОСОБА_4 та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур.

Стосовно решти сплаченого ОСОБА_4 судового збору у розмірі 4,00 грн., слід зазначити, що за змістом ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на відсутність клопотання ОСОБА_4 про повернення судового збору у розмірі 4,00грн., у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.

Керуючись ст.124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.2, 4, 5,20,30,49, 73, 74, 76-79, 80, 86, 91, 129, 207,233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу Україн, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" та Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та визнання корпоративних прав.

Частково задовольнити позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Прогрес-Буд ІФ" та до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій державного реєстратора та відновлення корпоративних прав ОСОБА_4 як співвласника частки статутного капіталу (фонду) Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут".

Визнати незаконними та скасувати наступні реєстраційні дії державного реєстратора з моменту їх вчинення:

№11191050001004051 05.07.06 (реєстрація змін до установчих документів Приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут );

№11191070002004051 від 06.07.06 (внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДР про юридичну особу);

№11191050003004051 від 26.01.07 (реєстрація зміни назви Приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут на Приватне підприємство Прогрес Буд ІФ );

№ 11191060005004051 від 07.10.07 (щодо підтвердження відомостей про юридичну особу ПП Прогрес Буд ІФ );

№11191050009004051 від 15.04.11 (щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи );

№11191070010004051 від 15.04.11 року (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не по`вязані зі змінами в установчих документах);

№11191070011004051 від 30.03.12 (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не по`вязані зі змінами в установчих документах);

№11191070012004051 від 03.03.2014 року (щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не по`вязані зі змінами в установчих документах).

Відновити корпоративні права ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_4 ) засновником та власником Приватної виробничо-комерційної фірми Прогрес-Прут , код ЄДРПУО - 13643053.

Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур(вул.М Грушевського,21, м.Івано-Франківськ, код 04054346) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_4 ) 3842,00(три тисячі вісімсот сорок дві гривні) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4 в частині відновлення корпоративних прав ОСОБА_4 як співвласника частки статутного капіталу (фонду) Приватної виробничо-комерційної фірми "Прогрес-Прут".

Стягнути з Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців управління реєстраційних процедур(вул.М Грушевського,21, м.Івано-Франківськ, код 04054346) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_5 ) 1921,00(одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) судового збору та 1600,00(одну тисячу двісті гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.07.2019

Суддя Матуляк П. Я.


Суд	Господарський суд Івано-Франківської області
Дата ухвалення рішення	20.06.2019
Оприлюднено	02.07.2019
Номер документу	82739911
Судочинство	Господарське

Бойко Світлана Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 20.06.2019 по справі 909/52/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —909/52/19

Рішення
від 20.06.2019 по справі 909/52/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ