Постанова

від 09.02.2010 по справі 35/143-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

                                                         ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2009 року                                                            Справа №35/143-09

                                                      Колегія суддів у складі:

              головуючий суддя Токар М.В., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.  

при секретарі Криворученко О.І.

за участю :

прокурора –Червенко А.Г., посв. №276 від 24.12.08 року

представників сторін:

позивач – не з‘явився;

відповідачів –1) Єлісеєв М.І., дов. б/н від 30.01.07 року; 2) не з‘явився;

третіх осіб –1) Бабич В.А., дов. №07/9028 від 22.10.09 року ; 2) ОСОБА_3, дов. №335 від 04.02.08 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_4 (вх. №2908Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 2 вересня 2009 року по справі №35/143-09

за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі  Кулиничівської селищної ради, смт. Кулиничі

до 1. Відкритого акціонерного товариства “Сад”, с. Затишшя

      2. Харківської районної державної адміністрації Харківської області

треті особи:

1.          Державне підприємство “Центр державного земельного кадастру” в особі Харківської філії, м. Харків

2.          Фізична особа - ОСОБА_4, м. Харків

про визнання недійсним договору, -

встановила:

Харківська міжрайонна прокуратура Харківської області звернулася в інтересах держави в особі  Кулиничівської селищної ради, позивача, до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Сад” та Харківської районної державної адміністрації Харківської області, першого та другого відповідачів, про визнання недійсним укладеного відповідачами договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2008 року у справі № 35/143-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2008 року рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2009р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2008р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Після надходження 06.05.2009р. справи до господарського суду Харківської області справі присвоєно новий №35/143-09.

Прокурором 16.07.2008р. було надано відмову від позову.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 02 вересня 2009 року (повний текст рішення підписаний 09.09.2009 року) (суддя Светлічний Ю.В.) прийнято відмову прокурора та припинено провадження в позові в цій частині. В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Третя особа –ОСОБА_4 з рішенням не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення господарського суду Харківської області незаконне, необґрунтоване, таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв’язку з цим просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позов Кулиничівської селищної ради, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ВАТ “Сад” та Харківською районною державною адміністрацією від 10.12.2204 року, зареєстрований 29.12.2004 року за №18 та скасовано державну реєстрацію.

Представники позивача та другого відповідача в судове засідання не з"явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6145470, №6146809, про вручення їм копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та другого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевим господарським судом про необхідність рогляду даної справи по суті після відмови прокурора від позову, так як відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників першого відповідача та третіх осіб, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 10.12.2004 року між  Харківською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та відкритим акціонерним товариством «Сад», орендарем,  було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав орендареві земельну ділянку   загальною площею 608,2117 га, в тому числі сільськогосподарських угідь –564,8984 га, несільськогосподарських угідь –43,3133 га, яка знаходиться за межами населеного пункту згідно з планом землекористування. Вказаний договір набрав чинності з дня його державної реєстрації, тобто з 29 грудня 2004 року.

Рішенням XXV сесії IV скликання Харківської обласної ради від 29 березня 2005 року був затверджений проект землеустрою щодо встановлення і зміни меж села Затишшя Харківського району Харківської області.

Зі змісту позовної заяви прокурора вбачається, що прокурор просив визнати недійсним спірний договір, так як у зв‘язку з прийняттям вищевказаного рішення частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах населеного пункту -  Кулиничівської селищної ради, та перебуває на підставі пункту 12 Перехідних положень земельного кодексу України у віданні відповідної ради, в даному випадку - у віданні позивача.

Виходячи зі змісту частини  1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою- третьою, п‘ятою та шостою статті 203 цього кодексу саме в момент вчинення правочину.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

08 серпня 2008 року. XXXI сесією V скликання Харківської обласної ради було прийняте рішення №860-У “Про внесення змін до рішення обласної ради від 29 березня 2005 року “Про встановлення межі села Затишшя Кулиничивської селищної ради Харківського району”.

Згідно підпункту 1 пункту 1 рішення Харківської обласної ради від 08 серпня 2008 року, пункт 1 рішення цієї ж ради від 29 березня 2005 року, на якому ґрунтуються вимоги позивача, був викладений у наступній редакції:

“1. Відмовити у встановленні та зміні меж села Затишшя Кулиничивської селищної ради Харківського району, відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення і зміни межі села, розробленого Державним підприємством “Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.”.

Редакція пункту 2 рішення Харківської обласної ради від 29 березня 2005 року також була змінена, а саме : рекомендовано Кулиничивській селищній раді вжити заходів щодо розроблення проекту землеустрою на підставі документів, передбачених чинним законодавством України, його погодження відповідно до вимог чинного законодавства України та звернутися до обласної ради з оформленим належним чином поданням.

Правомірність рішення Харківської обласної ради від 08 серпня 2008 року №860-У, а також наявність порушень з боку Кулиничивської селищної ради встановлена постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року по справі №22-а-7944/2008, що набрала законної сили.

Встановлені зазначеним судовим рішенням факти не доводяться знову при вирішенні данної справи відповідно до вимог частини 2 статті  35 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 173 Земельного кодексу України, межа села - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію такого села від інших територій.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно з частиною 1 статті 176 Земельного кодексу України межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд державний акт про зміну меж населеного пункту, ані прокурором, ані позивачем суду не  надавалися.

А отже межі села Затишшя не були змінені і станом на момент розгляду справи не має підстав стверджувати, що будь-яка частина орендованої ВАТ “Сад” за спірним договором земельної ділянки знаходилась чи знаходиться в межах села Затишшя.

Зі змісту частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою для захисту цивільного права (різновидом якого є господарське суб‘єктивне право) є його порушення, невизнання або оспорювання.

Спірний договір набрав чинності з дня його державної реєстрації, тобто з 29 грудня 2004 року, невід'ємною частиною цього договору є акт погодження меж землекористування від 23 вересня 2003 року, підписаний у тому числі й головою Кулиничівської селищної ради Клоком М.І.

Отже прокурором та позивачем не було доведено наявності будь-яких порушень прав Кулиничивської селищної ради, яка на момент укладення спірного договору та розгляду даної справи не мала жодних прав на будь-яку частину спірної земельної ділянки, у зв‘язку з чим в даному випадку немає і підстав для судового захисту прав позивача від порушень відповідача.

До того ж згідно з частиною 4 статті 32 Закону України “Про оренду землі” встановлено, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не с підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

А відповідно до частини З статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.

Ствердження третьої особи - ОСОБА_4 про те, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, не взяв до уваги надані ОСОБА_4 документів які, на його думку, свідчать про перетин спірної земельної ділянки із земельною ділянкою, яка належить  ОСОБА_4, не можуть вважатися обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом  в інтересах держави в особі  Кулиничівської селищної ради про визнання спірного договору недійсним з підстав порушення  при його укладенні саме прав  Кулиничівської селищної ради. При цьому, в ході розгляду даної справи прокурор не змінював предмету або підстав позову в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України. До того ж прокурор не наділений правом звертатися до господарського суду з позовом в інтересах громадян.

ОСОБА_4 є за процесуальним статусом у даній справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, а не позивачем або третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору, у зв‘язку з чим судове рішення у даній справі має бути спрямовано на захист права позивача, тоді як за захистом прав ОСОБА_4, на порушення яких він посилається, він може звернутися до суду в окремому судовому процесі.

Отже надані ОСОБА_4 документи не стосуються підстав та предмету спору по цій справі і доводи ОСОБА_4 про перетин спірної земельної ділянки із земельною ділянкою, яка йому належить, та надані ним документи не можуть вважатися підставою для задоволення позову у даній справі.

Посилання третьої особи –ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.09.2007 року є необґрунтованим, так як він не надав ані належним чином завіреної копії цього рішення, ані доказів набрання ним чинності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

 Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

Постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2009 року  у справі №35/143-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                   Токар М.В.  

                                 Суддя                                                                   Ільїн О.В.  

                                 Суддя                                                                   Камишева Л.М.