Рішення

від 24.06.2019 по справі 904/544/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

24.06.2019м. ДніпроСправа № 904/544/19 За позовом Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

до Приватного підприємства "Гарант-Капітал плюс", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Новомосковький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про витребування майна

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Іщенко С.П., довіреність №07 від 10 січня 2018 року, головний спеціаліст юридичного управління виконавчого комітету

Від відповідача: Шпак В.І., ордер серія ДП №746/007 від 09 січня 2019 року, адвокат, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2185 від 14 вересня 2010 року

Від третьої особи: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Територіальна громада м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- витребувати у Приватного підприємства "Гарант-Капітал плюс" на користь Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради нежитлове приміщення літ. А матеріал стін - цегла, загальною площею 287,3 кв. м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська (Гетьманська), будинок 26.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що територіальна громада м. Новомосковська є власником нежитлового приміщення літ. А матеріал стін - цегла, загальною площею 287,3 кв. м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська (Гетьманська), будинок 26. Однак, названий об`єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, оскільки ТОВ "Алді Машгруп" незаконно набуло право власності на спірний об`єкт та, в подальшому, відчужила його ПП "Гарант-Капітал плюс", а тому є всі підстави для витребування цього майна законному власнику.

У позовній заяві позивач також вказує про те, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що на момент відчуження нерухомого майна, яке є предметом спору у даній справі, ТОВ "Алді Машгруп" було повноважним власником даного майна, не мало будь-яких обмежень в реалізації права власності. Обставини, з якими позивачем пов`язується недійсність правочину є неправомірність дій державного виконавця, внаслідок яких протиправно було відчужено майно, належне органу місцевого самоврядування. Однак, недійсність правочину не може бути обумовлена обставинами, які не існували на момент його вчинення, а тому ТОВ "Алді Машгруп" на момент укладення оспорюваного правочину було власником приміщення, що відчужувалося і це право було зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Відповідач вказує про пропуск позивачем строку позовної давності за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав. Фактично позивач намагається оспорити події відчуження майна майже десятирічної давнини, які йому були добре відомі ще з 2009 року, однак ніяких належних дій та застосування відповідних судових процедур позивач не здійснив. За поясненнями відповідача, у 2011 році позивач звертався із позовом до відповідача з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу даного нерухомого майна, як об`єкту нерухомого майна, яке є предметом позову у даній справі, так і відносно іншого належного ПП "Гарант-Капітал Плюс" майна, однак ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 та від 08.12.2011, позовну заяву було повернуто, позов по суті не розглядався. У відзиві на позов відповідач наводить перелік питань, в порядку ст. 90 ГПК України, та просить позивача надати відповіді на запитання та до відповіді на кожне запитання долучити письмові докази, які підтверджують відповідні відповіді.

Приватне підприємство "Гарант-Капітал плюс" просить покласти на позивача судові витрати по даній справі, які складаються з надання послуг правової допомоги адвокатом, за ставкою 400 грн./1 година роботи адвоката, та на даний час складають 52 годин (20 800 грн.). Орієнтовні додаткові витрати на правову допомогу протягом розгляду даної справи становлять приблизно 30 годин (12 000 грн.), та залежать від обсягу часу, що буде витрачатися для надання правової допомоги.

08 квітня 2019 року від Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради до господарського суду надійшла заява про відмову від надання відповідей в порядку ст. 90 ГПК України. Заява мотивована тим, що у відповіді на позовну заяву, яку позивач отримав 21.03.2019, відповідач поставив 10 питань, кожне із яких складається з декількох підпитань не тільки до позивача, а й до інших осіб, які не є стороною у даній справі, з вимогою долучити письмові докази на кожну із відповідей. В свою чергу, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 87 ГПК України). Безперечним є той факт, що Територіальна громада м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради та її представник, не можуть бути обізнаними стосовно фактичних обставин організації роботи окремих юридичних осіб, в процесі здійснення ними господарської діяльності, за результатами якої формується документообіг.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 08 квітня 2019 року позивач зазначає, що без зловживання процесуальними правами, використав право на звернення до суду з вимогою відновити становище, яке існувало до порушення права власності шляхом витребування у Приватного підприємства "Гарант-Капітал Плюс" спірного нежитлового приміщення. Зазначені відповідачем у відзиві виписки зі справи №2а-2997/12/0470, яка, на думку останнього, є аналогічною, містять абсолютно іншу матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд ухвалив рішення по суті, зокрема, встановлені судом обставини у відношенні іншого комунального майна. На думку позивача, безперечним фактом в даній справі, який не може спростувати відповідач та який повинен бути врахований при розгляді, є відсутність волі законного власника (Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради) на відчуження спірного об`єкту нерухомості. Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" незаконно набуло право власності на спірний об`єкт нерухомості, у зв`язку з чим не мало права його відчужувати, то є всі правові підстави та фактичні обставини для витребування цього об`єкту нерухомості у Приватного підприємства "Гарант-Капітал Плюс" на користь Територіальної громади міста Новомосковська в особі Новомосковської міської ради на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. В свою чергу, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються, оскільки право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Під час вивчення обставин та ознайомленні з матеріалами реєстраційної справи на спірне приміщення, в січні 2019 року позивачем було виявлено, що при оформленні ТОВ "Алді Машгруп" права власності на спірне майно, мало місце суттєве порушення норм чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, про яке до цього часу Територіальній громаді м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради не було відомо. А саме, виявлено той факт, що Свідоцтво про придбання нерухомого майна від 01 липня 2009 року, видане приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г. та зареєстроване в реєстрі за №369, прямо та істотно суперечить вимогам частини 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", частини 3 статті 72 Закону України "Про нотаріат", пункту 247 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 03.03.2004 № 20/5, в редакціях, що були чинними на час спірних правовідносин.

26 квітня 2019 року від Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради до господарського суду надійшли клопотання:

про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: - витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований станом на 09.04.2019; - копію листа від 11.04.2019 за вихідним №678/0/2-19; - копію листа від 15.04.2019 за вихідним №13.26-27/19816;- копія рішення від 04.12.2002 №169 "Про внесення змін до Статуту КП "ЖЕО";

про відмову Приватному підприємству "Гарант-Капітал Плюс" у відшкодуванні витрат на правову допомогу, яке мотивоване тим, що відповідачем не надано до суду жодного доказу у відповідності до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а надані розрахунки є приблизними, як зазначив сам відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.03.19. Встановити співмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача взагалі не представляється можливим. Відповідно, при розподілі судових витрат, унеможливлюється застосування судом приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти задоволення клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів не заперечує, однак заперечує проти клопотання про відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, просить повернути його без розгляду.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, явку повноважного представника не забезпечила, про день, час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2019 позовну заяву Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради залишено без руху; запропоновано усунути недоліки позовної заяви: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі 1 921,00 грн. та направити на адресу відповідача та третьої особи позовну заяву з додатками, надати до суду докази направлення.

18 лютого 2019 року до господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, надано оригінал платіжного доручення №43 від 08.02.2019 про сплату судового збору у розмірі 1 921,00 грн., описи вкладення у цінний лист та копію фіскального чеку від 18.02.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №904/544/19; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.03.2019. Підготовче засідання відкладалось з 18.03.2019 на 09. 04. 2019.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 02.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 витребувано у Комунального підприємства "Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради" оригінали матеріалів технічної інвентаризації (інвентаризаційну справу) на нежитлове приміщення літ.А матеріал стін - цегла, загальною площею 287,3 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська (Гетьманська), будинок 26, для огляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2019 витребувано у приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Людмили Григорівни належним чином засвідчені копії наступних документів: свідоцтва від 01 липня 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за №369, яким посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" належить право власності на майно, яке складається з нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 287,3 кв. м., розташованого за адресою: вулиця Радянська, будинок 26, в місті АДРЕСА_1 Дніпропетровської АДРЕСА_2 ; документи, на підставі яких було видано Свідоцтво від 01 липня 2009 року, зареєстроване в реєстрі за №369, в тому числі: постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яка затверджена Начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції; акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; акт державного виконавця про те, що публічні торги (аукціон) не відбулися, затверджений Начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції тощо.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2019 підготовче засідання відкладено на 15.05.2019.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 24.05.2019.

Розгляд справи відкладався з 24.05.2019 на 24.06.2019.

07.06.2019 до господарського суду надійшов лист від 04.06.2019, яким приватний нотаріус Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г. надала витребувані судом докази, крім акту про те, що публічні торги не відбулися.

В судовому засіданні 24.06.2019 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради №913 від 22.10.2008 за Територіальною громадою м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради зареєстровано право власності на нерухоме майно нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою Дніпропетровська область АДРЕСА_1 , видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.10.2008 номер витягу 20704334, а.с.29-30, т.1).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.12.2003 (а.с.38-39, т.2) державним виконавцем державної виконавчої служби, на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2003 № 17/242 про стягнення заборгованості у розмірі 3557529,48грн. з КП "Житлово-експлуатаційне об`єднання" на користь ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" було відкрито виконавче провадження.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 08.05.2007 було накладено арешт на майно територіальної громади м. Новомосковськ, що закріплене за КП "ЖЕО" м. Новомосковськ згідно доданого до постанови переліку, в тому числі: нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі будинку № АДРЕСА_3 по вул. Радянській в м. Новомосковську загальною площею 284,4м.кв. (п.53 Переліку) (постанова державного виконавця міститься в матеріалах інвентаризаційної справи, яка була надана на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2019 (с.135-136, т.1)).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2007 у справі № 17/242 було проведено заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме: стягувача ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" було замінено на його правонаступника - ТОВ "Алді Машгруп".

На підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2007 у справі № 17/242 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Шутенко А.А. здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового наказу №17/242.

Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Шутенко А.А. від 18.06.2009, знято арешт, накладений державним виконавцем на майно, закріплене за КП "ЖЕО" м. Новомосковську, в тому числі нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_3 м. Новомосковську загальною площею 284,40м.кв.

Постанова державного виконавця про зняття арешту від 18.06.2009 мотивована тим, що, у відповідності до вимог ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", в процесі примусового виконання, об`єкти нерухомого майна, закріплені за КП "ЖЕО" м. Новомосковськ, а саме: вбудовані нежитлові приміщення, було передано стягувачу, ТОВ "Алдімашгруп", в рахунок часткового погашення боргу за ухвалою №17/242.

01 липня 2009 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г. видано Свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 369, яким посвідчено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" (що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, житловий масив Тополя -3, будинок 11, корпус 1, квартира 136, код ЄДРПОУ 34408261) належить право власності на майно, яке складається з нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 287,3 кв. м., розташоване за адресою: вулиця Радянська, будинок 26, в місті Новомосковську Дніпропетровської області (а.с.31, т.1).

Зазначене Свідоцтво видане нотаріусом на підставі статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (із змінами і доповненнями), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.99 № 68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 745/4038, акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого Начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції 18 червня 2009 року.

На підставі Свідоцтва про придбане нерухоме майно (ВМС №900028/01.07.2009) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" було зареєстровано в Комунальному підприємстві "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" право власності на нежитлове приміщення загальною площею 287,3 кв. м., розташоване за адресою: вулиця Радянська, будинок 26, в місті Новомосковську Дніпропетровської області (Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23264870 від 10 липня 2009 року, а.с.32. т.1).

29 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" (код ЄДРПОУ 34408261) (продавець) та Приватним підприємством "Гарант - Капітал Плюс" (код ЄДРПОУ 36615253) (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до умов якого (п. 1.1.) ТОВ "Алді Машгруп" передає у власність ПП "Гарант - Капітал Плюс" (покупець), а покупець приймає нежитлове приміщення загальною площею 287,3 кв. м., і сплачує за нього обговорену грошову суму.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г., зареєстровано в реєстрі за № 635.

Нежитлове приміщення, що відчужується, розташоване за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Радянська, будинок 26 та має наступні характеристики: опис об`єкта: літ. А - нежитлове приміщення, матеріал стін - цегла, загальною площею 287,3 кв. м. (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, відчужуване нежитлове приміщення належить продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 01 липня 2009 року приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г. за реєстровим № 369, зареєстрованого КП "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10 липня 2009 року за реєстраційним № 25185850.

Продаж нежитлового приміщення за згодою сторін вчинюється за 128000,00 грн. (сто двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) (п.2.1. договору).

На підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2009 за ПП "Гарант-Капітал Плюс" зареєстроване право власності на нерухоме майно (реєстрація прав власності була здійснена Комунальним підприємством "Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24269568 від 27 жовтня 2009 року, а.с.35-36, т.1).

Позивач просить витребувати об`єкт нерухомості у приватного підприємства "Гарант-Капітал Плюс", як такий, що вибув з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з його волі іншим шляхом, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Відповідно ч. 1 до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Отже, для застосування приписів ст. 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.

До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Разом з цим, вимога у віндикаційному позові є речово-правовою і може бути подана щодо індивідуально визначеного майна. Крім того, віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов`язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Таким чином предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 05.06.2019 №926/1288/18, для вірного застосування положень ст. 387 та п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, суду необхідно встановити: хто саме є власником чи володільцем спірного майна на момент звернення з позовом до суду; хто саме був власником майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею наведеної особи; яким саме шляхом вибуло спірне майно з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, і що це вибуття вказаним шляхом сталося саме не з волі зазначених осіб.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що:

територіальна громада м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради депутатів була зареєстрованим власником спірного майна - нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд.26, починаючи з 27.10.2008 (номер витягу 20704334 від наведеної дати).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" набуло право власності на спірне майно в результаті проведення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2003 №17/242, з продажу арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. У зв`язку з тим, що майно не було продане з прилюдних торгів, за згодою стягувача ТОВ "Алді Машгруп" майно було передано останньому в рахунок погашення заборгованості КП "ЖЕО". Свідоцтво про право власності на майно було видане 01.07.2009 приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г.

В подальшому, власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: місто Новомосковськ, вулиця Радянська, будинок 26 та має наступні характеристики: опис об`єкта: літ. А - нежитлове приміщення, матеріал стін - цегла, загальною площею 287,3 кв. м., станом на дату звернення позивача з позовом до суду, стало Приватне підприємство "Гарант-Капітал Плюс", яке придбало спірне майно на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2009 року у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп".

Таким чином, територіальна громада м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради депутатів була власником спірного майна на момент такого вибуття вказаного майна поза волею територіальної громади. Приватне підприємство "Гарант-Капітал Плюс" є новим власником, добросовісним набувачем спірного майна станом на дату звернення Новомосковської міської ради з позовом до суду.

Встановлюючи обставини вибуття спірного майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння (у даній справі - КП "ЖЕО", якому спірне майно передано в оперативне управління), суд зазначає таке.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірне майно було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" (стягувачу) без його згоди, а відтак, вибуло з володіння власника неправомірно.

Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові (ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

При цьому, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ").

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 ЦК територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відтак, територіальна громада як власник об`єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Новомосковської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

З матеріалів справи убачається, що 04.12.2002 Новомосковська міська рада прийняла рішення "Про внесення змін до Статуту КП "ЖЕО" (Статут КП "ЖЕО" міститься в матеріалах справи, а.с.59-64, т.2), яким доповнила п.1. Статуту КП "ЖЕО" наступним: правонаступником житлово-експлуатаційного об`єднання вважати КП "ЖЕО" з моменту реєстрації комунального підприємства; п.4.1. Статуту викласти в наступній редакції: майно підприємства є власністю Новомосковської міської ради і закріплюється за ним на праві оперативного управління з моменту реєстрації комунального підприємства (а.с.91 т.1).

Таким чином, спірне майно було закріплено за рішенням міської ради за Комунальним підприємством "ЖЕО" на праві оперативного управління.

Згідно статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 6 статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження" (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Положення аналогічного змісту щодо реалізації належного боржникові нерухомого майна містяться в пункті 5.10.4. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 № 74/5 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Виходячи з викладеного, з прилюдних торгів може здійснюватися реалізація лише майна, яке на праві власності належить саме боржникові.

Разом з тим, вищенаведені положення чинного законодавства не були враховані державним виконавцем при проведенні виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №17/242 від 19.11.2003.

Згідно ч. 6 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент прийняття державним виконавцем постанови від 18.06.2009 про передачу приміщення ТОВ "Алді Машгруп"), реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Якщо торги не відбулися чи майно не було продане, майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. При передачі стягувачу майна державним виконавцем складається акт. Постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу стягувачу майна є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно відповідно до чинного законодавства (п. 5.12.7 Наказу Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій" (в редакції, що діяла на момент прийняття державним виконавцем постанови від 18.06.2009 про передачу приміщення ТОВ "Алді Машгруп").

Постановою державного виконавця ВДВС Новомосковського МР1О від 18.06.2009 нерухоме майно загальною площею 287,3 кв.м., що розташоване за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська,26,, було передано стягувачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп".

Позивач посилається на те, що Свідоцтво про право власності на майно від 01.07.2009, видане приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г., суперечить вимогам частин 1, 3, 4, 6 статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час видачі цього свідоцтва та зазначеного пункту 5.10.4. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 №74/5 в редакції, що була чинною на той же період.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2019 у приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Людмили Григорівни були витребувані належним чином засвідчені копії наступних документів: - свідоцтва від 01 липня 2009 року про придбання арештованого майна; документи, на підставі яких було видано Свідоцтво від 01 липня 2009 року, зареєстроване в реєстрі за №369, в тому числі: постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яка затверджена Начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції; акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу; акт державного виконавця про те, що публічні торги (аукціон) не відбулися, затверджений Начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції тощо.

На виконання ухвали господарського суду приватним нотаріусом були надані копія свідоцтва про придбання арештованого майна; постанову про передачу майна стягувачу та акт про передачу майна стягувачу, в якому зазначено, що торги не відбулися. Щодо Акту про те, що публічні торги не відбулися, приватний нотаріус зазначив про його відсутність, у зв`язку з тим, що пунктом 247 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі Свідоцтва такий акт не вимагається.

Разом з тим, відповідно до п.247 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Мінюста №20/5 від 03.03.2004, у разі якщо публічні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про придбання такого майна стягувачеві на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

В Акті про передачу майна стягувачу від 18.06.2009, складеного державним виконавцем відділу ДВС Новомосковського МРУЮ Шутенко А.А., зазначено про те, що згідно повідомлень ДФ ТОВ "Форт" від 27.04.2009 за №1720 та від 01.06.2009 за №189/8-05 спірне майно не було реалізовано через відсутність заявок покупців. Торги були визнані такими, що не відбулися.

За змістом частини 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Таким чином, спеціальним законом щодо даних правовідносин встановлено, що підставами для оформлення за стягувачем права власності на вищезазначене майно є:

постанова державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби;

акт державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про те, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

Зі змісту Свідоцтва про право власності на майно від 01.07.2009, яке видано приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кібець Л.Г., вбачається, що свідоцтво про право власності видано з порушенням вимог п.247 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Мінюста №20/5 від 03.03.2004, тобто за відсутності складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не відбулися.

Про відсутність такого акта при видачі свідоцтва зазначає приватний нотаріус у відповіді на ухвалу господарського суду від 24.05.2019.

В цьому свідоцтві мається посилання, як на підставу для його оформлення, лише на акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції 18 червня 2009 року.

Таким чином, передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури та складений державним виконавцем акт про передачу майна стягувачу, вчинені з порушенням вимог діючого законодавства.

Після отримання вказаного свідоцтва, 29 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді Машгруп" та Приватним підприємством "Гарант-Капітал Плюс" було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г., зареєстровано в реєстрі за № 635. Тобто, відчуження майна ТОВ "Алді Машгруп" на користь ПП "Гарант-Капітал Плюс" відбулося майже відразу після оформлення за ним права власності на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Новомосковської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури примусового виконання рішення господарського суду щодо стягнення заборгованості з Комунального виробничого "ЖЕО".

Щодо застосування позовної давності до спірних відносин.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, заявляє про пропуск позивачем позовної давності та просить застосувати позовну давність до спірних відносин.

В свою чергу, позивач вважає, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. Позивач звертає увагу суду на правову позицію, яка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 916/2129/15, яку залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 05.10.2016 по цій же справі.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що про порушення свого права власності позивачу було відомо з 2009 року. Відповідач додає копію позовної заяви з додатками, згідно якої Новомосковська міська рада зверталася до Приватного підприємства "Гранат-Капітал Плюс" до Господарського суду Дніпропетровської області з вимогами про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення загальною площею 287,3 кв.м., що розташовані за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська,26 та витребування цього майна з чужого незаконного володіння. Позовна заява підписана особисто міським головою м.Новомосковська Морозом С.А., що свідчить про обізнаність позивача із обставинами продажу нерухомого майна, яке є предметом розгляду уданій справі.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 та від 08.12.2011, позовну заяву було повернуто, позов по суті не розглядався.

У 2012 році Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Новомосковської міської ради Дніпропетровської області звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 2а-2997/12/0470) з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Новомосковського міжрайонного управління юстиції, третя особа - приватне підприємство "Гарант Капітал Плюс", в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 08.07.2009, про передачу майна стягувачу щодо передачі ТОВ "Алдімашгруп" нежитлового приміщення.

Так, дана судова справа стосувалася іншого об`єкту нерухомості, який також придбало ПП "Гарант-Капітал Плюс" у ТОВ "Алдімашгруп" у 2009 році (на це звертає увагу суду позивач та просить не враховувати її при розгляді справи). Однак в цій справі було розглянуто вимогу прокурора про визнання неправомірною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 08.07.2009. Зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2012 (справа № 2а-2997/12/0470) вбачається, що позивачу було відомо про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі №17/242 від 19.11.2003 та об`єднання виконавчого провадження у зведене виконавче провадження про стягнення боргу з КП "Житлово-експлуатаційне об`єднання", засновником якого є територіальна громада в особі Новомосковської міської ради.

З наведеного вбачається, що як позивачу, так і прокурору, який діяв в його інтересах, достеменно було відомо про відчуження декількох об`єктів нерухомого майна, у тому числі й спірного нерухомого майна, набувачем яких в порядку купівлі-продажу від ТОВ "Алдімашгруп" було ПП "Гарант-Капітал Плюс".

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Доказів наявності поважних причин пропуску позовної давності матеріали справи не містять.

Оскільки Приватним підприємством "Гарант-Капітал плюс" доведено, що позивач у цій справі дізнався про порушення свого права у 2011 році (25.10.2011 позовна заява Новомосковської міської ради про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння надійшла до господарського суду Дніпропетровської області, про що зазначено в ухвалі господарського суду від 01.11.2011), суд доходить висновку про те, що звернення позивача з позовом у даній справі відбулося з пропуском строк позовної давності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень статті 388 Цивільного кодексу України, та відмову у позові за наслідками спливу позовної давності за заявленими вимогами.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури примусового виконання наказу господарського суду №17/242 від 19.11.2003.

Суд вважає безпідставним посилання позивача на правову позицію Верховного суду України від 05.10.2016 у справі №916/2129/15 щодо неможливості застосування позовної давності до правовідносин з витребування майна з чужого незаконного володіння.

Доводи позивача про те, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України не застосовуються, суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

За цими висновками Великої Палати Верховного Суду інститут позовної давності до правовідносин, що регулюються ст. 388 Цивільного кодексу України, застосовується.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, оскільки його продаж відбувся в порядку, встановленому для виконання судового рішення (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України), оскільки при розгляді даної справи встановлено, що державним виконавцем неправомірно вчинені дії з примусової реалізації майна боржника при примусовому виконанні наказу господарського суду №17/242 від 19.11.2003. Майно, яке передано стягувачу ТОВ "Алді Машгруп", належало на праві власності територіальній громаді м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, а не Комунальному підприємству "ЖЕО", та не могло бути відчужено за відсутності рішення власника - територіальної громади міста.

За умовами статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Приватне підприємство "Гарант-Капітал плюс" просить покласти на позивача судові витрати по даній справі, які складаються з надання послуг правової допомоги адвокатом, за ставкою 400 грн./1 година роботи адвоката, та на даний час складають 52 годин (20 800 грн.). Орієнтовні додаткові витрати на правову допомогу протягом розгляду даної справи становлять приблизно 30 годин (12 000 грн.), та залежать від обсягу часу, що буде витрачатися для надання правової допомоги.

У якості доказів надання правової допомоги відповідачем надано до матеріалів справи ордер серія ДП №746/007 від 09 січня 2019 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2185 від 14 вересня 2010 року (а.с.93-94, т.1).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (стаття 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Проте, матеріали справи не містять детального опису виконаних робіт (наданих послуг) та акту приймання-передачі наданих адвокатом послуг, пов`язаних з розглядом справи; витрати відповідача на послуги адвоката не підтверджені належними фінансовими документами, оскільки суду не надано видаткових касових ордерів у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017 № 148 або платіжних доручень про перерахування коштів адвокату.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у розмірі 1 921,00грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Територіальної громади м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ Дніпропетровської області до Приватного підприємства "Гарант-Капітал плюс", м. Новомосковськ Дніпропетровської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Новомосковький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Новомосковськ Дніпропетровської області про витребування майна - відмовити у повному обсягу.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00грн. покласти на Територіальну громаду м. Новомосковська в особі Новомосковської міської ради.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.07.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва