Постанова

від 03.07.2019 по справі 759/18196/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 759/18196/15-ц

провадження № 61-18206св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Національна будівельна компанія ,

треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю Деннік , Товариство з обмеженою відповідальністю Стиль-Блюз ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року в складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Національна будівельна компанія (далі - ПрАТ Національна будівельна компанія ), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Деннік (далі - ТОВ Деннік ), Товариство з обмеженою відповідальністю Стиль-Блюз (далі - ТОВ Стиль-Блюз ), про стягнення неустойки.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2011 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 був укладений договір про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації. Відповідно до умов договору ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язався створити об`єкт нерухомості, а саме квартиру № 164 (попередній будівельний номер) на дев`ятому поверсі, загальною площею 118,68 кв. м, на АДРЕСА_1 (будівельний майданчик в межі вулиці Картвелішвілі) та передати його позивачу в строк до 30 червня 2012 року.

ОСОБА_1 зобов`язався замовити та придбати у власність через торговця лот облігацій у кількості 1 305 480 штук. Відповідно до договору комісії від 15 серпня 2011 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ Деннік лот облігацій емітента ПрАТ Національна будівельна компанія у кількості 1 305 480 штук, сплативши ТОВ Деннік 987 999,13 грн.

ТОВ Стиль-Блюз , який є замовником будівництва житлового комплексу, підтвердив виконання всіх зобов`язань ОСОБА_1 надавши виписку зі списку інвесторів. Відповідно до зазначеної довідки квартирі присвоєний номер 1181 та контрольна обмірна площа якої становить 119 кв. м.

Станом на 26 червня 2015 року ПрАТ Національна будівельна компанія не виконало умови договору, а саме не передало зазначений об`єкт нерухомості інвестору, у зв`язку з чим він звернувся до вказаного товариства з претензією від 26 червня 2015 року щодо невиконання умов договору від 15 серпня 2015 року та досудового врегулювання спору про відшкодування збитків.

22 вересня 2015 року між ОСОБА_1 і ПрАТ Національна страхова компанія було укладено договір міни, предметом якого є передача майнових прав в обмін на цінні папери. На виконання договору міни 05 жовтня 2015 року був підписаний акт приймання-передачі майнових прав в обмін на цінні папери, згідно з яким ОСОБА_1 передав відповідачу у власність цінні папери, які є предметом обміну за договором, а в подальшому ПрАТ Національна будівельна компанія передало ОСОБА_1 майнові права на квартиру в„– АДРЕСА_1 .

Вважає, що в діях ПрАТ Національна будівельна компанія вбачається порушення умов укладеного договору від 15 серпня 2011 року щодо дотримання строків передачі ОСОБА_1 квартири у період з 30 червня 2012 року до 05 жовтня 2015 року, що є неналежним виконанням договору та порушенням прав позивача як споживача послуг.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ Національна будівельна компанія на його користь неустойку у вигляді пені у розмірі 987 999,13 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2016 року (в складі судді Слободянюк С. В.) позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ Національна будівельна компанія на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені в розмірі 987 999,13 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПрАТ Національна будівельна компанія свої зобов`язання за договором від 15 серпня 2011 року не виконало в обумовлені сторонами строки (до 30 червня 2012 року), а виконало лише 05 жовтня 2015 року, тому права позивача як споживача порушені, тому він має право на стягнення пені відповідно до Закону України Про захист прав споживачів у період з 30 червня 2012 року до 05 жовтня 2015 року.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року стягнуто з ПрАТ Національна будівельна компанія на користь держави судовий збір у розмірі 6 890 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов задоволено, проте при його ухваленні судом не вирішено питання про судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що інвестуючи в цінні папери, а саме дисконтні облігації, ОСОБА_1 мав на меті створення доходу, що не може регулюватись законодавством про захист прав споживачів. Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені відповідно до Закону України Про захист прав споживачів .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач є виробником послуги, а позивач - споживачем послуги щодо будівництва об`єкта нерухомості. Відповідач - підрядна організація, яка саме так себе і характеризує в мережі інтернет, а також в дозвільних документах на будівництво вказаного будинку. Відповідач отримав від позивача грошові кошти через механізм продажу цінних паперів.

Позивач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що він не замовляв відповідачу послуги з будівництва нерухомого майна. Єдиним результатом укладення договору стало (і могло стати) отримання у приватну власність нерухомого майна - квартири для фізичної особи в особисте користування та розпорядження, і цей результат абсолютно не передбачає отримання якихось інвестиційних доходів.

Позивач має право на стягнення пені відповідно до Закону України Про захист прав споживачів , тому суди дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин норм Закону України Про інвестиційну діяльність .

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки , у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 серпня 2011 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 укладено договір про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації, відповідно до умов договору, ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалася створити об`єкт нерухомості, а саме трикімнатну квартиру № 164 (попередній будівельний номер) на дев`ятому поверсі (тип квартири 3Б), загальною площею 118,68 кв. м, на АДРЕСА_1 та передати його ОСОБА_1 у строк до 30 червня 2012 року.

ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалося створити або набути майнові права на резерв активів (майнові права на об`єкт нерухомості) для наступної передачі у власність інвестора майнових прав на резерв активів (майнових прав на об`єкт нерухомості) в обмін на випущені емітентом облігації. Інвестор зобов`язується у визначені цим договором строки придбати через торговця облігації емітента та обміняти ці облігації на майнові права на об`єкт нерухомості в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2.7 договору строк закінчення будівництва об`єкту будівництва - 30 червня 2012 року.

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що відповідач зобов`язаний у разі готовності укласти основний договір - договір міни, направити інвестору повідомлення про час та місце укладання основного договору.

Відповідно до пункту 2.2 указаного договору ОСОБА_1 зобов`язався замовити та придбати у власність через торговця лот облігацій в кількості 1 305 480 штук.

Відповідно до договору комісії від 15 серпня 2011 року, укладеного між ТОВ Деннік і ОСОБА_1 , останній (позивач) придбав у ТОВ Деннік лот облігацій емітента ПрАТ Національна будівельна компанія у кількості 1 305 480 штук, сплативши ТОВ Деннік 987 999,13 грн відповідно до платіжного доручення від 23 серпня 2011 року.

ТОВ Деннік надало довідку щодо засвідчення факту придбання ОСОБА_1 100 % лоту облігацій.

Між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 22 вересня 2015 року був укладений договір міни, відповідно до пункту 4.2.1 якого ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалася передати ОСОБА_1 у строк 10-ти днів з моменту підписання цього договору (міни) майнові права на об`єкт нерухомості, а саме трикімнатну квартиру № 164 (попередній будівельний номер) на дев`ятому поверсі (тип квартири 3Б), загальною площею 118,68 кв. м, на АДРЕСА_1 в обмін на цінні папери.

На виконання договору міни 05 жовтня 2015 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 був підписаний акт приймання-передачі майнових прав в обмін на цінні папери, згідно з яким ОСОБА_1 передав відповідачу у власність цінні папери, які є предметом обміну за договором, та в подальшому ПрАТ Національна будівельна компанія передало Науменку О. Г. майнові права на об`єкт, предметом обміну за договором є квартира в„– АДРЕСА_1 , загальною площею 119 кв. м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не звернув уваги, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України), а відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина друга статті 614 ЦК України).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами, відповідно до пункту 1.2.7 договору строк закінчення будівництва об`єкту будівництва - 30 червня 2012 року.

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги, що відповідач не довів належними та допустимими доказами, що визначений у договорі строк закінчення будівництва не є кінцевою датою виконання зобов`язання, отже не встановив всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, доводів сторін не перевірив, не надав їм належної правової оцінки та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Разом з тим, пунктом 5.1 договору від 15 серпня 2011 року визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України та умовами цього договору.

Метою укладеного між сторонами договору є придбання позивачем для власних потреб конкретно визначеної квартири у будинку, який зобов`язався створити (збудувати) відповідач.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Участь особи у будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України Про інвестиційну діяльність і у разі виникнення спору щодо виконання зобов`язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про захист прав споживачів .

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 Закону України Про захист прав споживачів ).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що у зв`язку порушенням строків виконання договору від 15 серпня 2011 року порушені права позивача, відмовив в стягненні пені, мотивуючи свої висновки тим, що договір міни укладено у 2015 році, однак не спростував належними та допустимими доказами, що строком виконання зобов`язання за договором про створення резерву активів (нерухомості) від 15 серпня 2011 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив, коли було закінчено будівництво будинку, в якому знаходиться спірна квартира.

Отже при розгляді справи апеляційний суд не перевірив з достатньою повнотою доводи позовної заяви, не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, у свою чергу, призвело до неправильного вирішення заявлених позовних вимог в частині стягнення пені з ПрАТ Національна будівельна компанія .

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, тому суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути вказані недоліки і перевірити доводи позивача та відповідачів, оскільки вони потребують встановлення обставин, які не були встановлені судом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська