Постанова

від 18.11.2019 по справі 759/18196/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.

Сержанюка А.С.

секретар судового засідання: Малашевський О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позивного провадження матеріали апеляційної скарги приватного акціонерного товариства Національна будівельна компанія на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Макаренко В.В., від 12 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Національна будівельна компанія , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Деннік , товариство з обмеженою відповідальністю Стиль-Блюз про стягнення неустойки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним по позовом.

Позов мотивував тим, що 15 серпня 2011 року між ним та приватним акціонерним товариством (далі ПрАТ) Національна будівельна компанія був укладений договір про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації. Відповідно до умов договору ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалося створити об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 будівельний майданчик в межі АДРЕСА_2 ) та передати його позивачу в строк до 30 червня 2012 року.

Він свої зобов`язання за договором виконав належним чином. Між тим, станом на 26 червня 2015 року ПрАТ Національна будівельна компанія умови договору не виконало, а саме не передало зазначений об`єкт нерухомості інвестору.

Вважав, що в діях ПрАТ Національна будівельна компанія вбачається порушення умов договору від 15 серпня 2011 року щодо дотримання строків передачі йому квартири у період з 30 червня 2012 року до 05 жовтня 2015 року, що є неналежним виконанням договору та порушенням прав позивача як споживача послуг.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Національна будівельна компанія" на користь ОСОБА_1 неустойку у вигляді пені в сумі 987 999,13 грн.

Ухвалою цього ж суду від 17 серпня 2016 року залишено без задоволення заяву про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2016 року.

Приватне акціонерне товариство Національна будівельна компанія з рішенням суду не погодилося та подало апеляційну скаргу. Послалося на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначало, що позивач, як сторона договору, не може бути визнаний споживачем, оскільки він, в розумінні Закону України Про інвестиційну діяльність є інвестором. Тому, інвестуючи в цінні папери, а саме в дисконтні облігації, позивач мав на меті створення доходу, що не може регулюватись законодавством про захист прав споживачів .

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна будівельна компанія задоволено. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374.ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2011 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 укладено договір про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації, відповідно до умов договору, ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалася створити об`єкт нерухомості, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ) та передати його ОСОБА_1 у строк до 30 червня 2012 року.

Відповідно до пункту 2.2 указаного договору ОСОБА_1 зобов`язався замовити та придбати у власність через торговця лот облігацій в кількості 1 305 480 штук.

Відповідно до договору комісії від 15 серпня 2011 року, укладеного між ТОВ Деннік і ОСОБА_1 , останній (позивач) придбав у ТОВ Деннік лот облігацій емітента ПрАТ Національна будівельна компанія у кількості 1 305 480 штук, сплативши ТОВ Деннік 987 999,13 грн відповідно до платіжного доручення від 23 серпня 2011 року.

ТОВ Деннік надало довідку щодо засвідчення факту придбання ОСОБА_1 100 % лоту облігацій.

22 вересня 2015 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 був укладений договір міни, відповідно до пункту 4.2.1 якого ПрАТ Національна будівельна компанія зобов`язалася передати ОСОБА_1 у строк 10-ти днів з моменту підписання цього договору (міни) майнові права на об`єкт нерухомості, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 будівельний майданчик в межі АДРЕСА_2 ) в обмін на цінні папери.

Станом на 26 червня 2015 року ПрАТ Національна будівельна компанія не виконало умови договору, а саме не передало зазначений об`єкт нерухомості інвестору, в зв`язку з чим він звернувся до ПрАТ Національна будівельна компанія з претензією від 26 червня 2015 року щодо невиконання умов договору № НБ-1015 від 15 серпня 2015 року та досудового врегулювання спору про відшкодування збитків спричиненого цим невиконанням.

На виконання договору міни 05 жовтня 2015 року між ПрАТ Національна будівельна компанія та ОСОБА_1 , був підписаний акт приймання-передачі майнових прав в обмін на цінні папери, згідно з яким ОСОБА_1 передав відповідачу у власність цінні папери, які є предметом обміну за договором, та в подальшому ПрАТ Національна будівельна компанія передало ОСОБА_1 майнові права на об`єкт, предметом обміну за договором є квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 119 кв.м.

За розрахунками позивача розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 987999,13 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що ПрАТ Національна будівельна компанія свої зобов`язання передбачені п.1.2.7. договору від 15 серпня 2011 року № НБ-1015 не виконало в обумовлені сторонами строки (до 30 червня 2012 року), а виконало лише 05 жовтня 2015 року, тому права позивача як споживача порушені та він має право на стягнення пені відповідно до Закону України Про захист прав споживачів у період з 30 червня 2012 року до 05 жовтня 2015 року.

Між тим, відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 4 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Участь особи у будівництві багатоквартирного будинку з метою набуття права власності на квартиру в ньому не є інвестицією в розумінні Закону України Про інвестиційну діяльність і у разі виникнення спору щодо виконання зобов`язань за договором про таку участь у будівництві зазначений Закон не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України Про захист прав споживачів .

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (частина п`ята статті 10 Закону України Про захист прав споживачів ).

Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що визначений у договорі від 15 серпня 2011 року № НБ-1015 про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації (далі також договір № НБ-1015) строк закінчення будівництва (до 30 червня 2012 року) є кінцевою датою виконання зобов`язання за цим договором матеріали справи не містять і наведений висновок районного суду щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем та порушення першим його прав як споживача, на думку колегії суддів, зі спірних договорів не випливає.

Відповідно до п. 1.1. договору НБ-1015, за цим договором емітент (відповідач) зобов`язується створити або набути майнові права на резерв активів (майнові права на об`єкт нерухомості) для наступної передачі у власність інвестора (позивача) майнових прав на резерв активів (майнових прав на об`єкт нерухомості) в обмін на випущені емітентом облігації (Лот 1). Інвестор зобов`язується у визначені цим договором строки придбати через торговця облігації емітента (Лот 1) та обміняти ці облігації на майнові права на об`єкт нерухомості в строки та на умовах, визначених цим договором. Торговець зобов`язується від свого імені за рахунок інвестора придбати облігації (Лот 1) на вторинному ринку на максимально вигідних для інвестора умовах у визначені цим договором строки.

Згідно з п. 1.2.7 договору НБ-1015 , строк закінчення будівництва об`єкту будівництва: 30 червня 2012 року.

Обов`язки емітента визначені в п. 2.1. договору НБ-1015, відповідно до яких, з моменту укладення цього договору та придбання інвестором облігацій в об`ємі 30 відсотків від кількості облігацій лоту 1 закріпити за інвестором майнові права на об`єкт нерухомості згідно п.1.2; за умови виконання інвестором умов договору передати у власність інвестору майнові права на об`єкт нерухомості шляхом укладання з інвестором договору міни майнових прав на об`єкт нерухомості на лот 1 (основний договір) у строки, вказані в цьому договорі; у разі готовності укласти основний договір направити інвестору повідомлення про час та місце укладення основного договору; у випадку відхилення в метражі (площі) об`єкту нерухомості в порівнянні з вказаною в п.п.1.2.5 цього договору в бік зменшення (на підставі даних БТІ), придбати у інвестора кількість облігацій, визначену в тому ж співвідношенні до 1 кв. м, що і основна кількість облігацій; виконати всі необхідні дії та доручення для набуття інвестором права власності на об`єкт нерухомості.

Крім того, відповідно до п. 4 договору НБ-1015 встановлений порядок набуття власності на майнові права на об`єкт нерухомості.

Так, виключне право на отримання майнових прав на об`єкт нерухомості в порядку, передбаченому цим договором, інвестор набуває після придбання ним повної кількості облігацій, що складають лот 1. Менша кількість облігацій не падає інвестору права на отримання майнових прав на об`єкт нерухомості.(п. 4.1) Майнові права на об`єкт нерухомості закріплюються за інвестором за умови придбання не менше 30 (тридцяти) % від лоту 1. (п. 4.2) Об`єкт нерухомості передається в стані, передбаченому п.п. 1.2.8 та 1.2.9 п. 1 цього договору.(п. 4.3.)

Після придбання інвестором лоту 1, та, у випадку відхилення в метражі об`єкту нерухомості в бік збільшення (на підставі даних КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ), додаткового придбання інвестором облігацій, відповідно до вимог п. п. 2.2. цього договору, емітент та інвестор укладають договір міни облігацій на майнові права на об`єкт нерухомості або зустрічні договори купівлі-продажу (надалі - основний договір).(п. 4.4.)

Право власності на майнові права на об`єкт нерухомості переходить до інвестора лише за умови зворотного надходження лоту 1 на рахунок емітента у ЦП в депозитарії.(п. 4.5.)

Для укладення договору міни сторони дотримуються наступного переддоговірного порядку: проект договору міни готує емітент і ознайомлює інвестора з його змістом, а також часом і місцем укладання, шляхом поштового відправлення договору на поштову адресу інвестора. Інвестор зобов`язується направити емітенту повідомлення про схвалення проекту основного договору або надати свої зауваження в п`ятиденний строк із дня отримання проекту договору міни. В разі не направлення повідомлення про схвалення, проект договору міни вважається взаємно погодженим сторонами. У разі виникнення розбіжностей, сторони досягають взаємної згоди шляхом переговорів протягом п`яти робочих днів з дня отримання емітентом зауважень від інвестора. Необґрунтоване неприбуття інвестора в час та місце укладення основного договору вважається ухиленням його від укладення основного договору. Якщо в процесі переддоговірної роботи будь-яка із сторін буде безпідставно ухилятися від укладення договору, то інша сторона має право звернутися до суду з вимогою про укладення договору міни на умовах, визначених цим договором. Якщо по проходженню переддоговірної роботи на умовах, викладених в цьому пункті, сторони не укладають основний договір протягом 30 днів з моменту відправлення емітентом повідомлення, вказаного в п. 2.1 цього договору, цей договір автоматично припиняється, емітент звільняється від обов`язку подальшого закріплення за інвестором майнових прав на об`єкт нерухомості і має право розпорядитися об`єктом нерухомості (майновими правами на нього) на свій розсуд.(п. 4.6.)

Пунктом 5.1 договору НБ-1015 встановлено, що у порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України та умовами цього .

Відповідно до п. 8.3. договоруНБ-1015, окрім того, договір набирає чинності з моменту придбання інвестором у перший термін, зазначений в п.п. 2 цього договору облігацій емітента, вказаних в п. 1.3. цього договору, пред`явлення інвестором або торговцем доказів про право власності інвестора на вищевказані облігації (виписки зберігача з рахунку у цінних паперах) емітента та діє до моменту повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань.

Отже, на думку колегії суддів, районним судом помилково зроблено висновок, що даним договором, сторони встановили обов`язок відповідача передати у власність інвестору майнові права на об`єкт нерухомості шляхом укладання з інвестором договору міни майнових прав на об`єкт нерухомості на лот 1 (основний договір) саме у строк закінчення будівництва об`єкту будівництва, тобто, 30 червня 2012 року.

Крім того, відповідно до договору комісії № БО-621 від 15 серпня 2011 року ( далі також договір комісії ), товариство з обмеженою відповідальністю Деннік , Комісіонер , з однієї сторони, і ОСОБА_1 , Комітент , з другої сторони, уклали договір про те, що після придбання облігації на період дії цього договору вважаються обтяженими зобов`язаннями щодо вільного відчуження їх іншим особам. Тому, Комітент зобов`язується блокувати придбані облігації на своєму рахунку у цінних паперах. Продаж придбаних за ним договором облігацій є можливим лише із дотриманням умов, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору комісії, комітент доручає комісіонеру виконувати функції керуючого рахунком у цінних паперах комітента та сплачувати всі витрати, пов`язані з відкриттям, функціонуванням рахунку у цінних паперах, перереєстрацією прав власності та зберіганням облігацій у зберігача (зберігач - ліцензована фінансова установа, що займається обліком прав власності та зберіганням облігацій), а саме: укладати договір зі зберігачем цінних паперів про відкриття рахунку у цінних паперах; підписувати від імені комітента документи по розпорядженню рахунком у цінних паперах, подавати документи, необхідні для розпорядження рахунком до зберігача; отримувати інформацію та документи про стан рахунку у цінних паперах та обіг цінних паперів на рахунку; отримувати, підписувати та надавати зберігачу документи щодо фінансових зобов`язань комітента по наданим зберігачем послугам; укладати угоди купівлі-продажу, міни, надавати посередницькі послуги з купівлі-продажу та міни цінних паперів; проводити розрахунки (сплачувати та/або отримувати грошові кошти) по зобов`язанням комітента і за рахунок комітента.

Пунктом 1.6. договору комісії термін дії договору встановлено: з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не довше 31 грудня 2012 року.

Згідно з п. 4 договору комісії, комітент зобов`язаний оплатити визначені у п. 1.1. облігації в строки та за ціною, визначеному у п. 2.1 п. 2.2 цього договору. Комітент зобов`язаний відшкодувати комісіонеру всі витрати, які виникли у останнього у зв`язку з виконанням договору. Якщо комітент використовував (використовує) свій рахунок у цінних паперах для операцій з цінними паперами, які не є об`єктом цього договору, а комісіонер оплатив (має оплатити) послуги зберігача за проведення цих операцій, то комітент зобов`язаний компенсувати комісіонеру такі витрати. Комітент зобов`язаний при укладанні цього договору надати комісіонеру документи та інформацію необхідні для ідентифікації особи, відкриття та обслуговування рахунку у цінних паперах. Комісіонер купує облігації, забезпечує їх поставку на рахунок у цінних паперах комітента не пізні 5-х робочих днів після отримання на свій банківський рахунок грошових коштів від комітента. Після оплати облігацій комісіонер надає комітенту тимчасове свідоцтво, у якому зазначається сплачена комітентом сума, кількість облігацій та термін, у який комісіонер здійснить дії для зарахування цінних паперів на рахунок комітента, (здійснить перереєстрацію прав власності). Факт зарахування облігацій на рахунок комітента підтверджується випискою зберігача про стан рахунку. Комісіонер гарантує, що куплені ним для комітента облігації мають законне походження, попередньо не були відчужені, заставлені, заарештовані, обтяжені іншими зобов`язаннями. Випуск цінних паперів зареєстровано згідно чинного законодавства Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Комісіонер, як керуючий рахунком, зобов`язаний виконувати складання, підписання та передачу зберігачу розпорядження на зарахування, списання, блокування та розблокування облігацій, куплених ним для комітента.

Підпунктом 7.3. договору комісії сторони погодили відповідальність за невиконання або не неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у розмірі 0,05% від розміру невиконаного зобов`язання.

Таким чином, хоча договором комісії і визначений термін дії цього договору з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не довше 31 грудня 2012 року, однак даний строк, на думку колегії суддів, теж не може бути визнаний кінцевою датою виконання відповідачем зобов`язання за договором НБ-1015.

Крім того, 22 вересня 2015 року ПрАТ "Національна будівельна компанія", в особі в.о. Голови правління Маринич І.А. ( Сторона-1 ), з однієї сторони, та ОСОБА_1 ( Сторона-2" ), з іншої сторони уклали договір міни № НБ-1015/1.

Визначивши таки терміни у договорі: будинок - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , об`єкт - обумовлений в договорі про створення резерву активів (нерухомості) до обміну на облігації об`єкт нерухомості, що знаходиться у будинку, майнові права - права вимоги на об`єкт, які дають право особі, що ними володіти, зареєструвати первинне право власності на об`єкт. На момент укладення цього договору майновими правами володіє Сторона-1.

Предметом вказаного договору є те, що Сторона-1 зобов`язується передати Стороні-2 майнові права на об`єкт, а Сторона-2 зобов`язується передати Стороні-1 належні їй на праві власності цінні папери. Право власності на обмінюване переходить до сторін одночасно під час підписання акту приймання - передачі майнових прав в обмін на цінні папери. Об`єкт, майнові права на який, є предметом обміну по цьому Договору, має наступні характеристики: поштова адреса будинку - АДРЕСА_3 , кількість кімнат - 3 кімнати, загальна площа - 119 м кв., житлова площа - 69.1 м кв.

Цінні папери (далі ЦП), які є предметом обміну по цьому Договору, мають наступні характеристики: вид ЦП Іменна безпроцентна (дисконтна) облігація, форма виписку облігації дисконтні, іменні, без документарна форма, емітент - ПрАТ "Національна будівельна компанія" код ЄДРПОУ 33057292, серія випуску І код ISIN - UA НОМЕР_1 ,номінальна вартість ЦП 1 грн, кількість ЦП 1 305 480 шт., загальна вартість ЦП 723244 грн.

Крім того, п.п. 4.2 та 4.3 договору міни передбачено, що Сторона -1 зобов`язана протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами договору та списання цінних паперів з рахунку Сторони-2 на користь Сторони-1, Стороні-2 майнові права на об`єкт за актом приймання - передачі майнових прав в обмін на цінні папери. Виконувати інші обов`язки, що випливають з цього Договору. Сторона-2 мас право: вимагати від Сторони - 1 виконання обов`язків за цим договором. Сторона-2 зобов`язана: протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами договору передати Стороні-1 ЦП шляхом списання із рахунку Сторони-2 на користь Сторони-1 та підписати акт приймання - передачі майнових прав в обмін на ЦП. На підставі отриманих Стороною - 1 даних з Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна в десятиденний строк з моменту підписання цього договору додатково внести кошти за надлишкову площу об`єкту в сумі -2656,00 грн, у тому числі ПДВ -442,67 грн. Виконувати інші обов`язки, що випливають з цього Договору.

Окрім іншого п.п. 5.2. договору міни встановлено, що обмін майнових прав на ЦП оформлюється відповідним актом приймання-передачі майнових прав на цінні папери.

Відповідно до п. 6 договору міни за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки у порядку передбаченому чинним законодавством.

Згідно п. 9 договору міни, сторони погодили, що цей договір укладено сторонами на виконання умов договору про створення резерву активів (нерухомості) для обміну на облігації № НБ-1015 від 15 серпня 2011 року. З моменту підписання договору всі результати попередніх переговорів, листування, тощо, з приводу відносин, врегульованих цим договором, втрачають силу та значення для сторін. Після підписання акту приймання - передачі майнових прав в обмін на цінні папери та здійснення остаточних розрахунків між сторонами цей договір вважається таким, що виконаний сторонами в повному обсязі та сторони не мають одна до одної будь - яких претензій. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту остаточного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

05 жовтня 2015 року сторони підписали акт приймання-передачі майнових прав в обмін на цінні папери. Відповідно до вказаного акту Сторона-2 передала, а Сторона-1 прийняла майнові права на об`єкт, який є предметом обміну по договору та має наступні характеристики: поштова адреса будинку - АДРЕСА_3 , кількість кімнат - 3 (три) кімнати, загальна площа - 1 19 м кв., житлова площа - 69.1 м кв. Вартість майнових прав, становить: 725900,00 грн в тому числі ПДВ 120983,33 грн. Цей акт складений у 2-х примірниках, по одному для кожної із сторін, та є невід`ємною частиною договору міни № НБ-1015/1 від 22 вересня 2015 року. Інвестор набуває права власності на вказане приміщення після отримання свідоцтва на право власності. Сторони претензій одна до одної не має.

Отже, на думку колегії суддів, висновок районного суду щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем та порушення першим його прав як споживача, зі спірних договорів не випливає і обставинам справи не відповідає.

Тому, апеляційну скаргу ПрАТ Національна будівельна компанія слід задовольнити, а рішення районного суду, на підставі п. 3) ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч. 6 ст. 259, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 3) ч. 1 ст. 268, 376, ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна будівельна компанія задовольнити.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше, як за п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Судді: С.В. Лівінський,

Р.В. Березовенко

А.С. Сержанюк