Постанова

від 27.06.2019 по справі 529/964/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа № 529/964/16-ц

провадження № 61-29234св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка ,

відповідач 1 - ОСОБА_1 ,

відповідач 2 (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач 3 ОСОБА_3 ,

відповідач 4 - приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша Сергій Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Диканського районного суду Полтавської області в складі судді Івашко Т. Ф., від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М. від 22 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка (далі - ТОВ Агрофірма ім. Довженка ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша С. М. про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передає позивачу земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської (Дібровської) сільської ради Диканського району Полтавської області площею 3,45 га строком на 5 років, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 . Далі, вказаний договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 12 листопада 2012 року під записом № 532100004000549. У подальшому позивач дізнався, що вказана земельна ділянка передана у користування на умовах оренди, згідно договору оренди № 5 від 31 березня 2016 року відповідачу ОСОБА_2 терміном на 49 років і саме цей договір зареєстрований відповідачем - приватним нотаріусом Решетилівського району Довбиш С. М. Тому, позивач звернувся із даним позовом і просить суд визнати договір оренди № 5 від 21 березня 2016 року на земельну ділянку площею 3,45 га кадастровий номер НОМЕР_2 , укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований приватним нотаріусом Решетилівського району Довбиш С. М. 22 березня 2016 року недійсним та скасувати державну реєстрацію.

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агрофірми Довженка та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним, у якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 15 серпня 2012 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Довженка відносно земельної ділянки загальною площею 3,4500 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та розташована на території Чапаєвської (Дібровської) сільської ради Диканського району.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що договір оренди від 15 серпня 2012 року між сторонами був укладений з ТОВ Агрофірма ім. Довженка, а орендарем є ТОВ ВП Гоголево Агрофірма ім. Довженка . Тому на його думку відповідно до частини першої статті 215 ЦК України є підстава недійсності правочину, а саме недодержання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року первісні позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 5 від 21 березня 2016 року на земельну ділянку площею 3,45 га кадастровий номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований приватним нотаріусом Решетилівського району Довбиш С. М. 22 березня 2016 року. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки проведену приватним нотаріусом Довбиш С. М., Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області індексний номер 289008 від 24 березня 2016 року.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ Агрофірми ім. Довженка та ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним. Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення первісний позовних вимог виходив із того, що оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки під час дії договору оренди землі з позивачем ТОВ Агрофірма імені Довженка , а тому, уклавши новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ОСОБА_2 , були порушені права позивача ТОВ Агрофірма імені Довженка на володіння та користування землею на умовах договору оренди, тому договір між ними суперечить чинному законодавству і підлягає визнанню недійсним. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий суд зазначив, що оспорюваний правочин законні права та інтереси ОСОБА_2 не порушує.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням районного суду, зазначив про те, що висновки місцевого суду зроблені на підставі повно, всебічно та об`єктивного дослідження наданих сторонами доводів, яким судом надана вірна правова оцінка.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме частину першу статті 210, частину третю статті 640, статтю 203, 215 та статтю 249 ЦК України, частину другу статті 125 ЗК України, частину першу статті 20, статтю 18 Закону України Про оренду землі .

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2017 року на адресу суду касаційної інстанції ТОВ Агрофірма ім. Довженка подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому заявник указує на те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів та не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу 529/964/16-ц з Диканського районного суду м. Полтави.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указану справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 15 серпня 2012 року між ТОВ Агрофірма імені Довженка та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає позивачу земельну ділянку, яка розташована на території Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 3,45 га строком на 5 років. Дана земельна ділянка ОСОБА_1 належала на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 .

Указаний договір оренди було зареєстровано у відділі Держкомзему у Диканському районі 12 листопада 2012 року під записом № 532100004000549. Відповідно до умов договору оренди, після закінчення строку договору позивач має право поновлення його на новий строк, а також на передання у семиденний термін після державної реєстрації.

Згідно з актом приймання-передачі від 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв в оренду дану земельну ділянку, та термін дії договору закінчується 12 листопада 2017 року.

01 квітня 2016 року позивачем ТОВ Агрофірма ім. Довженка було укладено з ОСОБА_1 додаткову угоду про внесення змін до діючого договору оренди, щодо збільшення орендної плати до 8,5% від нормативної грошової оцінки землі та строку дії договору, але надалі позивачем встановлено, що дана спірна земельна ділянка передана у користування на умовах оренди, згідно договору оренди № 5 від 21 березня 2016 року іншому орендарю ОСОБА_2 терміном на 49 років, який був зареєстрований приватним нотаріусом Решетилівського району Довбиш С. М. 24 березня 2016 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідну до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частини перша і третя статті 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам моральним засадам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. (Аналогічні положення містяться в пункті п?ятому Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Суди попередніх інстанцій, установивши, що між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки під час дії договору оренди землі з позивачем ТОВ Агрофірма імені Довженка , дійшли обґрунтованого висновку про те, що уклавши новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ОСОБА_2 , були порушені права позивача ТОВ Агрофірма імені Довженка на володіння та користування землею на умовах договору оренди, тому договір між ними суперечить чинному законодавству і підлягає визнанню недійсним.

Існування одночасно двох правочинів щодо одного об`єкту договору зобов`язань суперечить законодавству України.

Також правильними є висновки судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди від 15 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ім. Довженка , оскільки зазначений договір підписаний сторонами, зареєстрований у відділі Держкомзему у Диканському районі Полтавської області 12 листопада 2012 року, виконується належним чином і в строк, ОСОБА_2 не був стороною вказаного правочину та права і законні інтереси останнього оспорюваним правочином не порушено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обгрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун