Постанова

від 04.07.2019 по справі 358/1349/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 358/1349/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9767/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Суханової Є.М.,

при секретарі - Слободяник Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Тітова М.Б., по справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Богуславської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода про визнання недійсним і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюк Д. звернувся до суду в інтересах держави з позовом, в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації №370 від 13 липня 2012 року та №441 від 28 серпня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 179,667 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та про внесення змін до розпорядження голови Богуславської районної державної адміністрації від 13 липня 2012 року №370 та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 165,9687 га (3,0133 га, 5,4299 га, 4,5382 га, 4,7752 га, 10,7884 га, 4,8009 га, 11,7987 га, 11,8775 га, 73,1131 га, 13,2971 га, 8,2060 га, 4,7403 га, 9,5601 га) для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та передачу в оренду вказаних земель;

- визнати недійсним укладений 27 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок площею 149,7204 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2014 року для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір (т. 1 а.с. 1-31).

Разом з тим, у вересні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюк Д. також подав позов, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації №369 від 13 липня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 17,3178 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та передачу в оренду вказаних земель;

- визнати недійсним укладений 29 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 17,3178 га з кадастровим номером НОМЕР_12 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір (т. 1 а.с. 37-61).

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядження Богуславської районної державної адміністрації щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки виділені землі значно перевищують встановлений законом граничний розмір, так як згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

На підставі розпоряджень за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок. Разом з тим, 26 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ А.Ф . Злагода укладено договір суборенди вищевказаних земельних ділянок площею 149,7204 га та 17,3178 га, що свідчить про те, що він не мав та не має на меті задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції. В подальшому 21 квітня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право суборенди земельних ділянок за СТОВ А.Ф. Злагода .

У порушення договорів оренди земельних ділянок Богуславська районна державна адміністрація згоди ОСОБА_1 на передачу орендованих земельних ділянок іншим особам в суборенду не надавала.

Також прокурор вказував на те, що всупереч вимогам ст. 123 ЗК України спірні земельні ділянки передавались в користування на підставі технічної документації із землеустрою. При цьому, ОСОБА_1 не звернувся з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У зв`язку з тим, що укладенню спірних договорів оренди землі передувало прийняття незаконних розпоряджень Богуславською районною державною адміністрацією, не була проведена нормативна грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок, укладені на підставі незаконних розпоряджень органу державної влади оскаржувані договори оренди земельних ділянок теж є незаконними та підлягають визнанню недійсним на підставі ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року цивільні справи за вищезазначеними позовами об`єднано в одне провадження (т. 1 а.с. 65).

Голова Богуславської районної державної адміністрації - Старенька І.А. подала до суду письмову заяву в якій зазначила про визнання позову в повному обсязі, просила розглянути справу за відсутності представника (т. 3 а.с. 183).

15 січня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про застосування позовної давності, яка є підставою для відмови у позовах (т. 1 а.с. 76-82).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Марущак Я.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати позовну давність та відмовити заступнику керівника Кагарлицької місцевої прокуратури у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 87-98, 229-240).

Представник третьої особи СТОВ А.Ф. Злагода - Бондарчук Д.С., директор цього товариства - Зателепа О.Т. подали до суду письмові заяві в яких заперечували проти заявлених вимог, просили застосувати позовну давність та відмовити заступнику керівника Кагарлицької місцевої прокуратури у задоволенні позовних вимог, справу розглянути за відсутності представника (т. 1 а.с. 220-228 т. 3 а.с. 225-231).

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Богуславської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А.Ф. Злагода про визнання недійсними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Богуславської районної державної адміністрації № 369 від 13 липня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 17,3178 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та передачу в оренду вказаних земель. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Богуславської районної державної адміністрації № 370 від 13 липня 2012 року та № 441 від 28 серпня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 179,667 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та про внесення змін до розпорядження голови Богуславської РДА від 13.07.2012 № 370 та затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди ОСОБА_1 , на земельні ділянки загальною площею 165,9687 га (3,0133 га, 5,4299 га, 4, 5382 га, 4,7752 га, 10,7884 га, 4,8009 га, 11,7987 га, 11,8775 га, 73,1131 га, 13,2971 га, 8,2060 га, 4,7403 га, 9,5601 га) для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради строком на 10 років та передачу в оренду вказаних земель. Визнано недійсним укладений 29 грудня 2012 року між Богуславською РДА та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 17,3178 га з кадастровим номером НОМЕР_12 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області. Визнано недійсним укладений 27 грудня 2012 року між Богуславською РДА та ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок площею 149,7204 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та договір про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 02 січня 2014 року для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області. Стягнуто з Богуславської РДА Київської області на користь прокуратури Київської області судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 4800,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судові витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 4800,00 грн. (т. 4 а.с. 22-28).

Не погодившись з рішенням районного суду, 01 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури повністю (т. 4 а.с. 34-55).

На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, не взяв до уваги те, що у даній справі відсутні підстави для представництва інтересів держави органами прокуратури. Вказував, що спірними земельними ділянками належним чином користується вже близько 7 років та використовує їх з урахуванням погодженої у договорах орендодавцем нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сплачує орендну плату в розмірі 3% від їх нормативно-грошової оцінки по договору оренди від 27 грудня 2012 року - 68 521,21 грн., а по договору оренди від 29 грудня 2012 року - 10 130,91 грн.

Звертав увагу на те, що на підтвердження позовних вимог прокурор не надав доказів порушення економічних прав держави позивачем, спричинення їй збитків, а тому вважає, що права держави оспорюваними правочинами не порушені. Крім того, зауважував, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки з 01 січня 2013 року розпорядженням земельними ділянками за межами населених пунктів віднесено до компетенції органів Держземагенства України, правонаступником якого з 10 вересня 2014 року є Державна служба геодезії, картографії та кадастру України, якому було відомо про спірні розпорядження та оскаржувані договори оренди землі. Таким чином, районним судом неправомірно відхилено доводи відповідача про застосування строків позовної давності.

25 червня 2019 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Бущак В. надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 4 а.с. 74-91).

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Марущак Я.В., представник третьої особи СТОВ А.Ф. Злагода - Бондарчук Д.С., кожен окремо, підтримали скаргу і просили її задовольнити.

Представник заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури - Буцмак А.Ю., представник відповідача Богуславської районної державної адміністрації Київської області, кожен окремо, заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити без задоволення.

Інші особи до суду не прибули, були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 його представник - адвокат Марущак Я.В. в суді апеляційної інстанції не заперечував, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 4 а.с. 66-73, 94, 129-132).

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 19 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 215, 321, 393 ЦК України, ст.ст. 22, 93, 123, 201 ЗК України, ст.ст. 1, 3, 5 Закону України Про особисте селянське господарство , ст.ст. 15, 21 Закону України Про оренду землі , виходив з того, що оскаржувані розпорядження прийняті всупереч нормам чинного законодавства, а з огляду на те, що укладенню спірних договорів оренди землі передувало прийняття незаконних розпоряджень Богуславською районною державною адміністрацією, не була проведена нормативна грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок та у зв`язку з визнанням незаконними розпоряджень районної державної адміністрації, укладені на їх підставі оскаржувані договори оренди земельних ділянок теж є незаконним та підлягають визнанню недійсними.

Колегія суддів погодилась з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

За змістом ч. 1, 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Статтею 24 Закону України Про прокуратуру визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч. 4 ст. 56 ЦПК України (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України, в редакції Закону чинній на час звернення прокурора із зазначеним позовом) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 ст. 56 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту позовних заяв заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюка Д., повноваження державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечую реалізацію державної політики у сфері нагляду а агропромисловому комплексі, яким на день подання позову було Головне управління Держгеокадастру в області.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема і в частині дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру не передбачено повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, а тому прокурор пред`явив позов в інтересах держави як позивач про що зазначив в позовній заяві.

За змістом повідомлення начальника Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18 липня 2017 року, останній отримав запит і надав відповідну інформацію у зв`язку із зверненням до суду із зазначеним позовом, тому колегія суддів відхилила доводи апелянта про невиконання прокурором положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру (т. 1 а.с. 27, 56-57).

Таким чином, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюк Д., звертаючись з позовами обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, необхідність їх захисту, підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області №369 від 13 липня 2012 року про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 відведено та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 17,3178 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області за рахунок земель запасу Біївецької сільської ради строком на 10 років. Встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (т. 1 а.с. 48).

На підставі вказаного розпорядження 29 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 17,3178 га з кадастровим номером НОМЕР_12 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на 10 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 337697,10 грн. (т. 1 а.с. 49-51).

Розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області №370 від 13 липня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 179,667 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області та надано в оренду вказані земельні ділянки за рахунок земель запасу Біївецької сільської ради строком на 10 років (т. 1 а.с. 14).

Розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області №441 від 28 серпня 2012 року внесено зміни до розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області №370 від 13 липня 2012 року та вказано загальну площу земельних ділянок, які передаються в оренду - 165,9687 га, в тому числі: 3,0133 га, 5,4299 га, 4, 5382 га, 4,7752 га, 10,7884 га, 4,8009 га, 11,7987 га, 11,8775 га, 73,1131 га, 13,2971 га, 8,2060 га, 4,7403 га, 9,5601 га (т. 1 а.с. 15).

На підставі вказаних розпоряджень 27 грудня 2012 між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок площею 149,7204 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на 10 років (т. 1 а.с. 16-20).

02 січня 2014 року між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 27 грудня 2012 року з урахуванням рішення Богуславської районної ради від 25 грудня 2013 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок , відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 2284040,28 грн., а орендна плата становить 68521,21 грн. (т. 1 а.с. 21).

26 лютого 2016 року між ОСОБА_1 (орендар) та СТОВ А.Ф. Злагода (суборендар) укладено договори суборенди вищевказаних земельних ділянок загальною площею 149,7204 га та 17,3178 га (т. 1 а.с. 22-26, 52-55).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону (ч. 2 ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство ).

За змістом. 1, 6 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації №369 від 13 липня 2012 року, №370 від 13 липня 2012 року та №441 від 28 серпня 2012 року.

Згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або суду.

Як було встановлено, відповідач ОСОБА_1 отримав на підставі оскаржуваних розпоряджень земельні ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства у розмірі 17,3178 га та 149,7204 га, що значно перевищує встановлений законом граничний розмір.

Крім того, Богуславською районною державною адміністрацією було порушено порядок передачі земельних ділянок в користування, який визначено ст. 123 ЗК України та ст. 50 Закону України Про землеустрій , тобто спірні земельні ділянки, межі яких не були винесені в натурі, передані на підставі технічної документації із землеустрою, проект землеустрою до оскаржуваних рішень не поданий.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані розпорядження Богуславської районної державної адміністрації № 369 від 13 липня 2012 року, № 370 від 13 липня 2012 року, № 441 від 28 серпня 2012 року прийняті всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство , ст. 123 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України Про землеустрій , у зв`язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню судом в порядку, передбаченому ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Крім того, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що укладенню спірних договорів оренди землі передувало прийняття незаконних розпоряджень Богуславською районною державною адміністрацією, не була проведена нормативна грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок, межі земельних ділянок не були винесені в натурі, земельні ділянки передані в оренду фізичній особі у розмірі 17,3178 га та 149,7204 га, що значно перевищує встановлений законом граничний розмір та без розроблення і затвердження проекту землеустрою, оскаржувані договори оренди земельних ділянок, які укладені всупереч вищенаведеним вимогам законодавства, підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Щодо застосування позовної давності у спірних правовідносинах

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16).

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся з даними позовами в інтересах держави Україна, а саме Головного управління Держгеокадастру України в Київській області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №910-р від 30 листопада 2016 року погоджено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Тому саме з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного розпорядження слід вважати, що Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, які раніше здійснювала Держсільгоспінспекція .

Враховуючи те, що з 30 листопада 2016 року передано контрольні функції органам Держгеокадастру, прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області 29 вересня 2017 року, строк позовної давності не пропустив.

Крім того, судом встановлено, що згідно інформації Богуславської районної державної адміністрації №07.2-34/709 від 07 березня 2018 року у Богуславській РДА відсутні будь-які відомості щодо надання оспорюваних розпоряджень для перевірки до прокуратури Богуславського району. Відомості щодо відміток з прокуратури про отримання вищевказаних розпоряджень також відсутні.

До суду не надано об`єктивних доказів, що з 2011 року прокурору було відомо про наявність оспорюваних розпоряджень Богуславської районної державної адміністрації Київської області та (або) вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених із ОСОБА_1 . Тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.

Відповідно до сталої практики Європейського Суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Отже, правовідносини, пов`язані з передачею земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, при цьому, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка була передана з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 04 липня 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

Є.М. Суханова