Постанова

від 18.12.2019 по справі 358/1349/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 358/1349/17-ц

провадження № 61-15113св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури,

відповідачі : Богуславська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода на рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року в складі судді Тітова М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня

2019 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури

звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру України в Київській області з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними і скасування розпоряджень та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі розпоряджень Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року № 369, від

13 липня 2012 року № 370 та від 28 серпня 2012 року № 441, між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 27 грудня 2012 року та 29 грудня 2012 року були укладені договори оренди земельних ділянок площею 149,7204 га та 17, 3178 га відповідно, що розташовані на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства строком на десять років. 26 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода (далі - СТОВ А. Ф. Злагода ) був укладений договір суборенди вказаних земельних ділянок.

Оскаржувані розпорядження районної державної адміністрації суперечать вимогам закону, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачу передано в оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі, який значно перевищує встановлений частиною першою статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство граничний розмір - не більше 2,0 га; усупереч вимогам статті 123 ЗК України спірні земельні ділянки передані в оренду відповідачу на підставі технічної документації, проте ОСОБА_1 не звертався з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою земельної ділянки до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України передають у власність або користування такі земельні ділянки. Крім того, не була проведена грошова оцінка переданих в оренду земельних ділянок та Богуславська районна державна адміністрація Київської області згоди ОСОБА_1 на передачу спірних земельних ділянок в суборенду не надавала.

З урахуванням викладеного, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, посилаючись на те, що укладенню спірних договорів оренди передувало прийняття незаконних розпоряджень, просив визнати незаконними й скасувати вказані розпорядження районної державної адміністрації, а також визнати недійсними укладені на підставі цих розпоряджень договори оренди земельних ділянок на підставі вимог частини першої статті 203 та статті 215 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня

2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року № 369 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 17,3178 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на десять років та передачу в оренду вказаних земель.

Визнано незаконними та скасовано розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року № 370 та від

28 серпня 2012 року № 441 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 179,667 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на десять років та про внесення змін до розпорядження голови Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 № 370 й затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 165,9687 га

(3,0133 га; 5,4299 га; 4,5382 г;, 4,7752 га; 10,7884 га; 4,8009 га; 11,7987 га;

11,8775 га; 73,1131 га; 13,2971 га; 8,2060 га; 4,7403 га; 9,5601 га) для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на десять років та передачу в оренду вказаних земель.

Визнано недійсним укладений 29 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 17,3178 га з кадастровим номером 3220680300:01:001:0027 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Визнано недійсним укладений 27 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 договір оренди земельних ділянок площею 149,7204 га з кадастровими номерами 3220680300:01:006:0057, 3220680300:01:006:0058, 3220680300:03:003:0003, 3220680300:01:005:0022, 3220680300:04:006:0016, 3220680300:06:003:0129, 3220680300:06:001:0064, 3220680300:06:006:0034, 3220680300:01:006:0059,3220680300:06:006:0035, 3220680300:01:006:0060, 3220680300:01:001:0027 та договір від 02 січня 2014 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 27 грудня 2012 року для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувані розпорядження районної державної адміністрації прийняті всупереч нормам статей 22, 93, 123, 201 ЗК України, статей 1, 3, 5 Закону України Про особисте селянське господарство , статей 15, 21 Закону України Про оренду землі , що свідчить про їх незаконність. З огляду на те, що укладенню спірних договорів оренди земельних ділянок передувало прийняття незаконних розпоряджень Богуславської районної державної адміністрації Київської області, нормативна грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок проведена не була, такі договори підлягають визнанню недійсними. При цьому судом першої інстанції зазначено про те, що заступником керівника Кагаралицької місцевої прокуратури не пропущено строк позовної давності, оскільки функції з контролю додержання вимог земельного законодавства органи Держгеокадастру, в особі яких подано позов 29 вересня 2017 року, здійснюють з 30 листопада 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Також апеляційний суд погодився з тим, що прокурором не пропущено строку позовної давності при звернені до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року СТОВ А. Ф. Злагода подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишено те, що оспорювані договори оренди в повній мірі відповідають вимогам закону, при їх державній реєстрації не було жодних зауважень, відповідач більше семи років використовує спірні земельні з дотриманням вимог законодавства, виконує обов`язки орендаря, крім того сторони договору вчинили дії щодо приведення правочину у відповідність до вимог чинного законодавства, уклавши додаткову угоду, що свідчить про те, що права держави такими договорами оренди земельних ділянок не порушені.

Крім того, судами попередніх інстанцій неправомірно не застосовано строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідне клопотання у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення як стороною відповідача, так і третьою особою, що в силу вимог статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора, оскільки державному органу, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру України в Київській області, було відомо про існування оспорюваних розпоряджень з часу їх прийняття, а також про існування договорів оренди земельних ділянок з часу їх державної реєстрації.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою СТОВ А. Ф. Злагода та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Богуславської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 , третя особа - СТОВ А. Ф. Злагода , про визнання недійсним і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року № 369 про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 відведено та надано в оренду земельну ділянку загальною площею 17,3178 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області за рахунок земель запасу Біївецької сільської ради строком на десять років. Встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

На підставі вказаного розпорядження 29 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 17,3178 га з кадастровим номером 3220680300:01:001:0027 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на десять років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 337 697 грн 10 коп.

Розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року№ 370 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок загальною площею 179,667 га для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області та надано в оренду вказані земельні ділянки за рахунок земель запасу Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на років.

Розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 28 серпня 2012 року № 441 внесено зміни до розпорядження Богуславської районної державної адміністрації Київської області від 13 липня 2012 року № 370 та вказано загальну площу земельних ділянок, які передаються в оренду - 165,9687 га, в тому числі: 3,0133 га; 5,4299 га; 4,5382 га; 4,7752 га; 10,7884 га; 4,8009 га; 11,7987 га; 11,8775 га; 73,1131 га; 13,2971 га; 8,2060 га; 4,7403 га; 9,5601 га.

На підставі вказаних розпоряджень 27 грудня 2012 між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельних ділянок площею 149,7204 га з кадастровими номерами 3220680300:01:006:0057, 3220680300:01:006:0058, 20680300:03:003:0003, 3220680300:01:005:0022, 3220680300:04:006:0016, 3220680300:06:003:0129, 3220680300:06:001:0064, 3220680300:06:006:0034, 3220680300:01:006:0059, 3220680300:06:006:0035, 3220680300:01:006:0060 для ведення особистого селянського господарства на території Біївецької сільської ради Богуславського району Київської області строком на десять років.

За ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок.

02 січня 2014 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 27 грудня 2012 року з урахуванням рішення Богуславської районної ради Київської області від 25 грудня 2013 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок , відповідно до якого нормативно-грошова оцінка земельних ділянок становить 2 284 040 грн 28 коп., а орендна плата становить 68 521 грн 21 коп.

26 лютого 2016 року між ОСОБА_1 (орендар) та СТОВ А. Ф. Злагода (суборендар) укладено договори суборенди вищевказаних земельних ділянок загальною площею 149,7204 га та 17,3178 га.

З даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру України в Київській області до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними і скасування розпоряджень від 13 липня 2012 року № 369, від 13 липня 2012 № 370 та від 28 серпня 2012 року № 441, а також визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 27 грудня 2012 року й від 29 грудня 2012 року, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся 29 вересня 2017 року.

Стороною відповідача та третьою особою СТОВ А. Ф. Злагода під час розгляду справи судом першої інстанції заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга СТОВ А. Ф. Злагода ) підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої, третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частини четвертої статті 56 ЦПК України (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України, в редакції Закону, чинній на час звернення прокурора із зазначеним позовом) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 56 ЦПК України ).

Як вбачається зі змісту позовних заяв заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюка Д., повноваження державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечую реалізацію державної політики у сфері нагляду а агропромисловому комплексі, яким на день подання позову було Головне управління Держгеокадастру в області.

Відповідно до підпункту 30 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року , Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі, зокрема і в частині дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Положенням про Головне управління Держгеокадастру не передбачено повноважень щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, а тому прокурор пред`явив позов в інтересах держави як позивач про що зазначив в позовній заяві.

Виходячи з викладеного, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про дотримання прокурором положень статті 23 Закону України Про прокуратуру . Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, звертаючись з позовами, належним чином обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, необхідність їх захисту, підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 13 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК Українизавданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) cільськогосподарським підприємствам - для ведення товарногосільськогосподарського виробництва (частина третя статті 22 ЗК України ).

Положеннями частини першої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство передбачено, що для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектари, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Розмір земельної ділянки особистого селянського господарства може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами особистого селянського господарства відповідно до закону (частина друга статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство ).

За змістом частин першої, шостої статті 93 ЗК Україниправо оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 122 ЗК Українипередбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України .

Згідно зі статтею 393 ЦК Україниправовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або суду.

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 13 липня 2012 року № 369, від 13 липня 2012 року № 370 та

від 28 серпня 2012 року № 441.

Як було встановлено судами, відповідач ОСОБА_1 отримав на підставі оскаржуваних розпоряджень земельні ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства у розмірі 17,3178 га та 149,7204 га, що значно перевищує встановлений законом граничний розмір.

Крім того, Богуславською районною державною адміністрацією було порушено порядок передачі земельних ділянок в користування, визначений статтею 123 ЗК Українита статтею 50 Закону України Про землеустрій , тобто спірні земельні ділянки, межі яких не були винесені в натурі, передані на підставі технічної документації із землеустрою, проект землеустрою до оскаржуваних рішень не поданий.

Отже, правильним є висновок судів про те, що оскаржувані розпорядження Богуславської районної державної адміністрації прийняті всупереч вимогам

статті 19 Конституції України , статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство , статті 123 ЗК України, статті 50 Закону України Про землеустрій , у зв`язку з чим підлягають визнанню незаконними та скасуванню судом в порядку, передбаченому статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що укладенню спірних договорів оренди землі передувало прийняття незаконних розпоряджень Богуславською районною державною адміністрацією, не була проведена нормативна грошова оцінка наданих в оренду земельних ділянок, межі земельних ділянок не були винесені в натурі, земельні ділянки передані в оренду фізичній особі у розмірі 17,3178 га та 149,7204 га, що значно перевищує встановлений законом граничний розмір та без розроблення і затвердження проекту землеустрою, суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що оскаржувані договори оренди земельних ділянок, укладені всупереч вищенаведеним вимогам законодавства, підлягають визнанню недійсними на підставі статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України ).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256 , 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16).

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся з даними позовами в інтересах держави Україна, а саме Головного управління Держгеокадастру України в Київській області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р погоджено можливість забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Отже правильним є висновок апеляційного суду, що саме з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України вказаного розпорядження слід вважати, що Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, які раніше здійснювала Держсільгоспінспекція.

Тобто враховуючи те, що з 30 листопада 2016 року передано контрольні функції органам Держгеокадастру, прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

29 вересня 2017 року, строк позовної давності не пропустив.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що у Богуславській районній державній адміністрації Київської області відсутні будь-які відомості щодо надання оспорюваних розпоряджень для перевірки до прокуратури Богуславського району. Відомості щодо відміток з прокуратури про отримання вищевказаних розпоряджень також відсутні.

Також суди правильно зазначали, що суду не надано об`єктивних доказів, що з 2011 року прокурору було відомо про наявність оспорюваних розпоряджень Богуславської районної державної адміністрації Київської області та (або) вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених із ОСОБА_1 . Тому, колегія суддів відхилила відповідні доводи апелянта.

Отже, вимоги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури заявлені з дотриманням позовної давності.

Вищевикладене свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, правильно застосували норми матеріального права і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відхиляючи доводи відповідача та третьої особи, суди дійшли висновку, що останніми суду не надано об`єктивних доказів про те, що з 2011 року прокурору було відомо про наявність оспорюваних розпоряджень Богуславської районної державної адміністрації Київської області та (або) вищевказаних договорів оренди земельних ділянок, укладених із ОСОБА_1 .

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм процесуального права на свій розсуд. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. До того ж всі доводи касаційної скарги були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій та судами надано на них обґрунтоване спростування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував норми матеріального права, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю А. Ф. Злагода залишити без задоволення.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 22 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун