Постанова

від 03.07.2019 по справі 912/1445/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року м.Дніпро Справа № 912/1445/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання: Вітко Г.С.,

представники сторін:

від ФГ "Агроекохолод": Іванов С.І., представник, ордер серія КР №55213 від 01.02.2019 р.;

від ТОВ "Стокко": Флоренко О.Ю., представник, ордер серія КР №71624 від 01.07.2019 р.;

Кноблох І.В., арбітражний керуючий, свідоцтво № 425 від 01.03.2013 р.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стокко на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 (повний текст ухвали складено 17.05.2019, суддя Коваленко Н.М.) у справі №912/1445/17

за позовною заявою №4 від 10.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" (далі - ТОВ "Стокко"), вул. Єгорова, 28/22, м. Кропивницький, 25006, код ЄДР 32415827,

до відповідача 1. ПП "Галант-Україна", вул. Тараса Карпи, 76, м. Кропивницький, 25006, код ЄДР 36119824

та відповідача 2. Фермерського господарства "Агроекохолод" (далі - ФГ "Агроекохолод"), вул. Квіткова, 1, с. Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДР 37964349

про визнання недійсними договору генерального підряду та акту приймання-передачі

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До господарського суду 10.01.2019 надійшла позовна заява №4 від 10.01.2019 кредитора ТОВ "Стокко" до відповідачів з вимогами:

- прийняти до розгляду дану позовну заяву в межах розгляду справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладений між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 датований 23.04.2015, укладений між ПП "Галант-Україна" та ФГ "Агроекохолод" про приймання-передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне , Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: овочесховища (незавершене будівництво), площа забудови 7086,7 кв.м; прохідної, площа забудови 11,6 кв.м; вагової, площа забудови 13,7 кв.м; вагів, площа забудови 81 кв.м; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м; чилера, площа забудови 8,9 кв.м; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м; пожежного резервуару; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; ганка, площа забудови 1,7 кв.м; ганка, площа забудови 1, 7 кв.м; вимощення, площа забудови 460 кв.м; вимощення, площа забудови 13880 кв.м; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м; огорожі, довжиною 400 п.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м.;

- судові витрати в сумі 7 048,00 гривень покласти на відповідача;

- витребувати у фермерського господарства оригінали договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 та акту приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, датованого 23.04.2015, які укладені між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна", і оглянути їх в судовому засіданні під час слухання даної справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що:

- оспорюваний договір генерального підряду від 04.01.2012, а також акт приймання передачі від 23.04.2015, які укладені та підписані від імені банкрута заступником директора Кривошеєю A.M. , вчинені ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності і внаслідок зловмисної домовленості з Лисенком О.Ю. , який на той час був одночасно засновником і керівником банкрута та ФГ "Агроекохолод";

- укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 по будівництву "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків;

- акт приймання-передачі від 23.04.2015 об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, який від імені банкрута укладений заступником директора Кривошеєю A. M ., вчинений ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності та внаслідок зловмисної домовленості з Лисенком О.Ю. ; спірний акт укладений в порушення умов спірного договору генерального підряду та з численними порушеннями чинного в Україні законодавства; спірний акт укладено в період, коли на майно банкрута було накладено арешт та заборону вчиняти відносно нього будь-які дії.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тим, що не позивач не обґрунтував та не довів, що внаслідок укладення відповідачами спірного правочину було ускладнене або стало неможливим ефективне звернення стягнення на майно відповідача 1.

Також, не знайшла свого підтвердження правова позиція позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності відповідача 1, щоб уникнути виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь позивача.

За умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачами на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Стокко , в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 року повністю і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року, укладений між фермерським господарством Агроекохолод і приватним підприємством Галант-Україна ; визнати недійсним акт від 23.04.2015 року, укладений між приватним підприємством Галант-Україна та фермерським господарством Агроекохолод на виконання умов договору генерального підряду № 1/12 від 04.01.2012 року про приймання-передання об`єкт нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що господарським судом Кіровоградської області під час розгляду позову не були виконані вимоги частини 8 статті 80 ГПК України, а саме ним прийняті доводи відповідача - 2, зазначені у відзиві, який судом залишений без розгляду і ці доводи покладені в основу ухвали, якою відмовлено в задоволені позовних вимог.

Суд ухвалою від 14.01.2019 року, зокрема, зобов`язав відповідача - 2 не пізніше 11.02.2019 року надати господарському суду належним чином посвідчені копії договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року та акту приймання - передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду датованого 23.04.2015 року.

Так, відповідач - 2 не виконав вимоги суду та не надав копії витребуваних договору генерального підряду та акту приймання-передачі.

Апелянт вважає, що господарським судом першої інстанції було залишено без реагування невиконання відповідачем - 2 вимог суду про надання належно посвідчених копій витребуваних судом документів та надання їх оригіналів для огляду в судовому засіданні. В порушення вимог частини 2 статті 74 ГПК України, незважаючи на ненадання відповідачем - 2 витребуваних доказів та не вчинення дій (ненадання витребуваних оригіналів доказів), суд першої інстанції прийняв доводи відповідача - 2, які містяться у відзиві, який судом залишений без розгляду.

В ухвалі господарського суду Кіровоградської області зазначено, що ухвалою від 12.02.2019 року відповідач - 2 був зобов`язаний надати для огляду у судовому засіданні оригінали наданих ним до суду разом із відзивом письмових доказів, і який, згідно із ухвалою суду, залишений без розгляду.

В ухвалі також зазначено, що ухвалою від 05.03.2019 року в черговий раз було зобов`язано відповідача - 2 надати оригінали документів для огляду.

Таким чином скаржник вважає, що господарський суд залишив поза увагою невиконання відповідачем-2 вимог суду і протягом всього терміну розгляду справи не надав оригінали витребуваних документів для їх огляду в судовому засіданні.

Скаржник також вважає, що, суд першої інстанції, порушуючи принцип рівності сторін перед законом, під час розгляду справи запропонував товариству надати відповідь на відзив відповідача - 2.

Апелянт вважає, що досліджуючи оспорюваний договір генерального підряду, суд першої інстанції порушив засади господарського судочинства щодо неупередженості розгляду справи та навів лише окремі положення спірного договору і залишив поза увагою та без оцінки інші положення договору. Також в ухвалі відсутнє будь-яке дослідження судом наведених ним положень спірного договору та зазначення того, чи виконувалися сторонами ці умови.

Апелянт посилається на те, що в ухвалі суду не повно викладено доводи і обґрунтування позовних вимог, а судом не досліджено більшість доводів апелянта та залишилися без дослідження і оцінки, а також не відхилені майже всі надані апелянтом докази.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не встановлювалися дати чи строк складення та підписання спірних договору та акту приймання-передачі, а висновки суду першої інстанції з цього питання ґрунтуються виключно на показах відповідача 2, відзив якого начебто залишений судом першої інстанції без розгляду.

На думку скаржника, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою висновки, складені ліквідатором, та долучені до матеріалів справи про банкрутство.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що майнові вимоги товариства захищені в судовому порядку шляхом присудження до стягнення заборгованості за договором №212/1 будівельного підряду не обґрунтований, незаконний та не відповідає дійсним обставинам справи.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції щодо причин затримання затвердження проекту та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок зроблені виключно на показах відповідача - 2, наведених у відзиві, начебто залишеного судом без розгляду і не підтверджені жодним доказом.

Суд першої інстанції обґрунтовував факт подання до ДАБІ декларації про початок будівництва лише 05.10.2012 року, хоча будівництво на об`єкті розпочато в лютому 2012 року (апелянт доводив, що в листопаді 2011 року) технічними причинами , які судом не були наведені.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв на віру покази відповідача - 2, які містяться у залишеному без розгляду відзиві щодо того, що замовником будівництва овочесховища є ФГ Агроекохолод та послався лише на копію акту перевірки інспекції від 30.08.2013 року, при цьому змінивши її зміст.

Скаржник вважає, що висновок суду про те, що оспорюваний акт приймання-передачі вчинений в межах виконання договору генерального підряду, спростовується як змістом оспорюваного договору, так і самим актом.

Також апелянт вважає, що суд залишив поза увагою та не дав відповідної оцінки також іншим доводам, про те, що сторони, укладаючи спірний договір, не мали наміру його виконувати.

Апелянт вважає, що оспорювані договір та акт є підробленими, фіктивними, були складені та підписані під час розгляду даної справи про банкрутство з метою унеможливити повернення незаконно переданого майна від банкрута відповідачеві - 2, а укладення договору та акту завдало шкоди правам та інтересам апелянта.

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Арбіртажний керуючий - ліквідатор ПП Галант Україна Кноблох І.В. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить задовільнити апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 року повністю та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги ТОВ Стокко в повному обсязі та визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року, укладений між фермерським господарством Агроекохолод і приватним підприємством Галант-Україна ; визнати недійсним акт від 23.04.2015 року, укладений між приватним підприємством Галант Україна та фермерським господарством Агроекохолод на виконання умов договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року про приймання-передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

Інші учасники справи не скористались правом надати відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Верхогляд Т.А., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Стокко на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 та призначено розгляд справи на 03.07.2019.

03.07.2019 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Учасники справи надали пояснення та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 слід залишити без змін з огляду на наступне.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

04.01.2012, між ФГ "Агроекохолод" в особі директора ОСОБА_1, як замовник та ПП "Галант Україна", в особі Кривошеї A. M ., як генпідрядник, укладений договір генерального підряду №1/12.

Відповідно до предмету вказаного договору генпідрядник зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: "Комбіноване сховище плодово-овочевої продукції на 10 тисяч тон", розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

Пунктом 1.4 договору генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій замовника. Обладнання постачається замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання яке придбаває генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з замовником. У порядку погодження цін, замовник може визначити постачальника, у якого генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

За змістом пункту 1.6 вказаного договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по договору (за виключенням робіт, які виконуються на протязі гарантійного терміну), є декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує генпідрядником по цьому договору є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 договору).

Розділом 4 договору, сторони передбачили зобов`язання генпідрядника, і п.4.2 погодили, що підрядник погоджує з замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

Пунктом 8.6 договору сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

Здача приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт. (п. 11.1 договору)

Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, генпідрядник надає замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

За змістом п.12.1 договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

Приймання об`єкту до реєстрації декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує замовник.

Між відповідачем 1. та ТОВ "Стокко", який в даній справі є кредитором, 27.02.2012 укладено договір №212/1 будівельного підряду. Згідно з пунктом 1.1. договору №212/1 кредитор зобов`язався, відповідно з вимогами проектно-кошторисної документації, виконати власними силами та силами залучених субпідрядників роботи по будівництву об`єкту "Комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон" (далі - сховище) в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

В період з 2012 по 2014 роки кредитор (ТОВ "Стокко") виконав будівельні роботи по будівництву сховища та передав їх банкруту шляхом оформлення і підписання актів форми КБ-2в та форми КБ-3. ПП "Галант-Україна" розрахунок в повному обсязі не здійснило, заборгованість перед ТОВ "Стокко" складає 4 444 868,73 грн.

Позивач з метою захисту порушеного права у травні 2014, вересні 2015 та у червні 2016 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовами до ПП "Галант-Україна" про стягнення заборгованості. Тобто скористався за своїм вибором одним із способів захисту його порушеного права та інтересу шляхом пред`явлення позову з вимогою про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду №212/1 від 27.02.2012. Таким чином, позивач має право вимоги виконання судового рішення, як стягувач за судовим наказом, виданим на підставі відповідного рішення суду. Отже, майнові права позивача захищені в судовому порядку шляхом присудження до стягнення заборгованості за вказаним договором.

В грудні 2011 року, ФГ "Агроекохолод" уклав з генеральним проектувальником ПП "Аю-Даг" договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодо-овочевої продукції на 10 тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області.

Вказана проектна організація у 2012 році розробила вказаний проект.

Затвердження вказаного проекту відбулося лише 24.09.2012, у зв`язку з отриманням лише 12.04.2012 технічних умов приєднання електроустановок юридичних осіб (крім населення) до електричних мереж за №279/79, виданих ПАТ "Кіровоградобленерго", та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок, які розташовані під об`єктом будівництва, а саме укладання між ФГ "Агроекохолод" та орендодавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , договорів оренди земельних ділянок, (копії договорів від 03.09.2012, знаходяться в матеріалах проектної документації).

На дату укладання договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, ОСОБА_1 , обіймав посади керівника виконавчих органів в обох юридичних особах.

02.01.2012 ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_7 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

Відповідно до прав та обов`язків, які визначені у вказаному договорі, ОСОБА_8 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12.

Щодо підписання акту приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015, то відповідно до змісту вказаного акту, ОСОБА_8 підписував вказаний акт від імені ПП "Галант Україна" на підставі довіреності.

За актом приймання-передачі Генпідрядник - позивач передав, а Замовник (ФГ "Агроекохолод") прийняло результати робіт за договором генерального підряду №1/12.

На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%).

Як вбачається зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі за № П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс відповідача ФГ "Агроекохолод" майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області (зазначену обставину також підтвердив представник позивача (ФГ "Агроекохолод" в судовому засіданні).

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант- Україна" із забороною його відчуження.

18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні С.О. про примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод" з метою опису та арешту майна, що належить ПП "Галант-Україна". Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні C.O. на примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод", що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП "Галант-Україна" - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ "Агроекохолод" не оскаржувалась.

6.Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) - провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 ГПК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону встановлено - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

При цьому, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватись з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 04/01/5026/1089/2011 та від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.)

Колегія суддів погоджується, що в даному випадку спірний правочин укладений сторонами у 2012 році, тобто майже за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 1 (т.1 а.с. 11).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не була застосована, спростовується змістом позову, з якого вбачається, що саме ця норма була підставою для вимог позивача (т.1 а.с. 18).

Укладення такого правочину є проявом вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству під час здійснення підприємницької діяльності.

Тому, такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав, зазначених у ст. 20 Закону.

За ч. 1-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписантами договору може бути представник сторони договору.

Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 3 статті 237 ЦК України визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

Стаття 238 ЦК України визначає перелік правочинів, що їх може вчиняти представник. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Але у ч. 3 ст. 238 ЦК України міститься заборона на вчинення правочинів представником від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, установлених законом.

02.01.2012 ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_7 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

ОСОБА_8 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12.

Так, колегією суддів встановлено, що акт приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015 ОСОБА_8 підписував від імені ПП "Галант Україна" на підставі довіреності.

Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас, серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦК України визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження ТОВ "Стокко" у своїй позовній заяві про порушення господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) без відповідного обсягу цивільної дієздатності нівелює спроби поставити такий договір під сумнів як недійсний.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутня пряма законодавча заборона для юридичних осіб вчиняти правочин через поєднання їх представницьких органів в одній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

В п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Статтею 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

За актом приймання-передачі, генпідрядник - позивач передав, а замовник (ФГ "Агроекохолод") прийняло результати робіт за договором генерального підряду №1/12.

На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%).

Вказані факти і обставини спростовують безпідставні твердження апелянта стосовно того, що дії відповідачів не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а також про те, що нібито передачу майна боржника вчинено у період дії арешту та заборони на його відчуження.

Положення ст. 202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 1-6 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Положення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів посилається також на судову преюдицію обставин, встановлених господарським судом в аналогічній справі.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі № 912/1445/17 встановлені обставини дійсності цього правочину. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 постанова державного виконавця про накладення арешту на майно та заборону його відчуження ПП "Галант-Україна" була визнана незаконною.

01.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою скасував постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 та закрив провадження по справі, дійшовши висновку, що спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Після скасування Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2016, постанови державних виконавців про накладення арешту та заборону його відчуження в межах різних виконавчих проваджень ВП № 49262520 від 12.05.2016 та ВП № 46264909 від 21.05.2015 судом не скасовані і чинні.

Як вбачається із змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 по справі за № П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс відповідача ФГ "Агроекохолод" майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області (зазначену обставину також підтвердив представник позивача (ФГ "Агроекохолод" в судовому засіданні).

В процесі судового розгляду Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант- Україна" із забороною його відчуження.

18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохни С.О. про примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод" з метою опису та арешту майна, що належить ПП "Галант-У країна".Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохно CO. на примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод", що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП "Галант-Україна" - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ "Агроекохолод" не оскаржувалась.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на вищенаведені судові рішення є безпідставним, оскільки вони не містять підстав для звільнення позивача від доказування обставин справи через інший склад сторін, ніж у справі, що розглядається ( ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Таким чином, висновок позивача про очевидну незаконність передачі в грудні 2015 року з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс ФГ "Агроекохолод" майна: незавершеного будівництва Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області всупереч постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 (провадження ВП № 46264909) про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант-Україна" із забороною його відчуження не є таким, що встановлений та неоспорений у цій справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду встановлено від 14.01.2019 року у справі №912/1445/17 встановлено що, 4 січня 2012 року між відповідачем (Замовником) та позивачем (Генеральним підрядником) укладено договір Генерального підряду № 1/12 (а.с.63).

Відповідно до предмету вказаного договору Генпідрядник зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: "Комбіноване сховище плодово- овочевої продукції на 10 тисяч тон, розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області".

Пунктом 1.4 Договору Генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій Замовника. Обладнання постачається Замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання яке придбаває Генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з Замовником. У порядку погодження цін, Замовник може визначити постачальника, у якого Генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

За змістом пункту 1.6 вказаного Договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по Договору (за виключенням робіт, які

виконуються на протязі гарантійного терміну), є Декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

Пунктом 2.1 Договору Сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує Генпідрядником по цьому Договору є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 Договору)

Розділом 4 Договору, Сторони передбачили зобов`язання Генпідрядника, і п. 4.2 погодили, що Підрядник погоджує з Замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

Пунктом 8.6 Договору Сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

Здача приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт, (п. 11.1 договору).

Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, генпідрядник надає замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

За змістом п. 12.1 Договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

Приймання об`єкту до реєстрації Декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує Замовник.

В грудні 2011 року, ФГ "Агроекохолод" уклав з генеральним проектувальником ПП "Аю-Даг" договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області ( а.с. 62).

Вказана проектна організація у 2012 році розробила проект.

Будівництво об`єкту почалося в лютому 2012 року, але по технічних причинах лише 05.10.2012 ФГ "Агроекохолод" звернулося до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області з декларацією про початок виконання будівельних робіт. У вказаній декларації було зазначено про початок будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 6 тисяч тон. Номер декларації - 08312182127.

ФГ "Агроекохолод" повторно звернулося до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області з декларацією про початок виконання будівельних робіт у зв`язку з технічною помилкою у попередній декларації стосовно місткості овочесховища, а саме замість 10 000 тисяч тон, зазначено 6 тисяч тон. Номер декларації - 083140660420 (а.с. 102).

Також, підтвердженням того, що Замовником будівництва вказаного овочесховища був ФГ "Агроекохолод" є те, що 30.08.2013 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області була проведена планова перевірка дотримання вимог ФГ "Агроекохолод" законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складений акт №1073/20 ІЗю-Олк (а.с. 88).

За змістом акту, власник будівництва ФГ "Агроекохолод", виконроб будівництва - ПП 'Талант - Україна".

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду, підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно- кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Ст. 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

За актом приймання-передачі, Генпідрядник- позивач передав, а Замовник (ФГ "Агроекохолод") прийняло результати робіт за договором генерального підряду №1/12 ( а.с. 158).

На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%)( а.с. 150, 148).

Вказані факти і обставини спростовують твердження позивача про нібито передачу майна боржника у період дії постанови державного виконавця ВПР ГТРУ юстиції у Кіровоградській області від 21.05.2015 за виконавчим провадженням №46264909 про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ПП "Галант-Україна" і забороною його відчужувати, що прямо суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.

Приписами частини першої статті 20 Закону про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено - правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема: боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

При цьому, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути дво - чи багатосторонніми (договори).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216, 875, 876, 877, 882 ЦК України, ст. 20 Закону.

Але у справі між сторонами - ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант- Україна" не було вчинено правочину по передачі майна поза межами договору Генерального підряду, а були вчинені дії в межах договору Генерального підряду від 04.01.2012 p., що в подальшому обумовило виникнення права власності у відповідача на спірне майно.

Колегія суддів тому враховує, що 11 грудня 2015 року відповідач у справі набув право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва у приватну власність.

Суд констатує право приватної власності як непорушне, законне, таке, що набувається на підставах, встановлених законом або договором, що і було здійснено відповідачем у даному випадку.

Стосовно ж посилання у позові на договір підряду між скаржником і кредитором, акт інвентаризації, знаходження спірного майна на балансі відповідача як незавершених капітальних інвестицій - всі ці обставини не можуть спростувати факт права власності на нерухомий об`єкт незавершеного будівництва відповідача, оскільки належним доказом наявності такого факту є саме зареєстроване право власності у відповідача на спірний об`єкт.

Довід скаржника про те, що господарським судом Кіровоградської області під час розгляду позову не були виконані вимоги частини 8 статті 80 ГПК України, а саме ним прийняті доводи відповідача - 2, зазначені у відзиві, який судом залишений без розгляду і ці доводи покладені в основу ухвали, якою відмовлено в задоволені їх позовних вимог є необґрунтованим з огляду на наступне.

Частиною 9 ст. 81 ГПК України встановлено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді даної справи суд першої інстанції скористався законодавчо наданим правом та розглянув справу наявними в ній доказами.

Апелянт доводить про те, що суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін перед законом, оскільки запропонував товариству надати відповідь на відзив відповідача-2 з чим колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що довід скаржника про те, що, досліджуючи оспорюваний договір генерального підряду, суд першої інстанції порушив засади господарського судочинства щодо неупередженості розгляду справи та навів лише окремі положення спірного договору і залишив поза увагою та без оцінки положення договору, в ухвалі відсутнє будь-яке дослідження судом наведених ним положень спірного договору та зазначення того, чи виконувалися сторонами ці умови, є немотивованим з огляду на таке.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього ж Закону усім суб`єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, колегія суддів ґрунтується на висновках, що зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Довід апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлювалися дати чи строк складення та підписання спірних договору та акту приймання-передачі, а висновки суду першої інстанції з цього питання ґрунтуються виключно на показах відповідача-2, відзив якого начебто залишений судом першої інстанції без розгляду є необґрунтованим з огляду на наступне.

До того ж, питання щодо невідповідності дати та строку зазначеного договору та акту приймання-передачі позивачем не ставилося.

Довід скаржника про те, що висновки суду першої інстанції щодо причин затримання затвердження проекту та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок не спростовують встановленими фактами дійсності оспорюваних правочинів, встановленими постановою Центрального апеляційного господарського суду 14.01.2019 у справі № 912/1442/17.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.3 ст. 87 ГПК України, сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Довід апелянта про те, що оспорювані договір та акт є підробленими, фіктивними, були складені та підписані під час розгляду даної справи про банкрутство з метою унеможливити повернення незаконно переданого майна від банкрута відповідачеві- 2, а укладення договору та акту завдало шкоди правам та інтересам апелянта є необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Як зазначено у п.24 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Колегія суддів вважає, оскільки Генеральним підрядником було передано Замовнику об`єкт нерухомого майна (незавершене будівництво) та на момент передачі даного майна претензій один до одного не мали, про що зазначено в акті приймання-передачі від 23.05.2015 (а.с.62) , підстави вважати даний правочин фіктивним відсутні.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Права скаржника не порушені.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Стокко на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 08.07.2019 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Т.А. Верхогляд

А.Є. Чередко