Ухвала

від 02.07.2019 по справі 911/1107/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

2 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1107/18

Провадження № 12-93гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 911/1107/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Академії), Університету Державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 2 880 516, 60 грн за касаційною скаргою Академії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2019 року (судді Коротун О. М., Пономаренко Є. Ю., Смірнова Л. Г.) та рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року (суддя Конюх О. В.) та

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди № 1217172 від 14 березня 2012 року та стягнення з Академії на користь Університету Державної фіскальної служби України 2 880 516, 60 грн сплачених на підставі вищевказаного договору.

Рішенням від 1 жовтня 2018 року Господарський суд Київської області позов задовольнив повністю; визнав недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна № 1217172 від 14 березня 2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Міжрегіональна фінансово-юридична академія та Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України; стягнув з Академії в дохід держави 2 880 516, 60 грн судового збору.

Постановою від 14 березня 2019 року Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У квітні 2019 року Академія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2019 року у справі, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також скаржник просив зупинити виконання вказаних постанови та рішення в частині стягнення з Академії грошових коштів до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Академії, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, та відхилив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних у цій справі судових рішень.

19 червня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав цю справу разом із касаційною скаргою Академії на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що одним із доводів касаційної скарги є те, що правовідносини, які є предметом даної справи, носять публічно-правовий характер та судами не обґрунтована підсудність цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України, дійшла висновку, що підстави такої передачі відсутні, з огляду на таке.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що порушене скаржником у касаційній скарзі питання права стосується визначення предметної юрисдикції спору, оскільки однією з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції є порушення ними правил предметної юрисдикції.

Проте Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим висновком суду касаційної інстанції та зазначає, що відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною шостою статті 302 ГПК України, передбачає оскарження судового рішення з підстав порушення відповідним судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Тобто касаційна скарга має містити обґрунтовану вказівку на те, в чому саме особа, яка подала відповідну скаргу, вбачає порушення судом (судами) правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Однак з касаційної скарги Академії вбачається, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року оскаржуються не з підстав порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, а з підстави порушення судами норм матеріального права та процесуального права щодо правильності дослідження зібраних у справі доказів і встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи.

При цьому скаржник не вказує на те, що ця справа (або частина позовних вимог у ній) відноситься до юрисдикції інших, ніж господарські, судів. Також у поданій касаційній скарзі не ставиться й питання про закриття провадження у цій справі (в цілому чи в певній частині позовних вимог), адже Академія, не заперечуючи стосовно правильності розгляду цієї справи за правилами господарського судочинства, просить в результаті касаційного перегляду прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом.

Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд.

Отже, справу № 911/1107/18 разом з касаційною скаргою Академії слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 302, 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 911/1107/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Університету Державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 2 880 516, 60 грн за касаційною скаргою Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. І. Рогач Судді: Т. О. Анцупова Ж. М. Єленіна С. В. Бакуліна О. Р. Кібенко В. В. Британчук В. С. Князєв Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська