Постанова

від 25.10.2019 по справі 911/1107/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1107/18

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,

представників учасників справи:

заступника керівника Києво-Святошинської міської прокуратури (далі - Прокуратура) - Кравчука О.І. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України),

позивача - Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) - Діанова О.І. (за довіреністю від 26.02.2019 № 99-99-10-03-33/18),

відповідача-1 - Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Академія) - Мельника Р.В. - керівник,

відповідача-2 - університету Державної фіскальної служби України (далі - Університет) - Грищенка В.В. (згідно з виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань),

розглянув касаційну скаргу Академії

на рішення господарського суду Київської області від 01.10.2018

(суддя Конюх О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019

(головуючий суддя - Коротун О.М., судді Пономаренко Є.Ю. і Смірнова Л.Г.)

за позовом Прокуратури в інтересах держави в особі ДФС

до Академії та

Університету

про визнання недійсним договору та стягнення 2 880 516, 60 грн.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про: визнання недійсним договору оренди від 14.03.2012 №1217172, укладеного Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України, правонаступником якого є Університет, та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", правонаступником якого є Академія (далі - Договір оренди); стягнення з Академії у доход держави грошових коштів у сумі 2 880 516,60 грн. за Договором оренди (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

2. Позов мотивовано тим, що Договір оренди суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки Університет незаконно відчужив Академії спірний об`єкт оренди - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір" згідно з договором купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 26.11.2007 (далі - Договір купівлі-продажу) з подальшим укладенням Договору оренди вказаного нерухомого майна з Академією. Проведеною Державною фінансовою інспекцією ревізією фінансово-господарської діяльності Університету державної податкової служби України за період 01.01.2012 по 01.03.2015, за наслідками якої складено акт від 27.04.2015 № 04-21/3, встановлено, що за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий бір" у період 2008 - 2014 років Університетом на користь Академії сплачено грошові кошти в розмірі 12 654 349,07 грн., у той час як згідно з Договором купівлі-продажу вартість реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", незаконно відчуженого Університетом, становила 3 142 235 грн., тобто сума орендної плати за вказаний період перевищила вартість продажу об`єкта нерухомого майна. За таких обставин прокурор вказує, що укладення Договору оренди завідомо суперечило інтересам держави та суспільства, оскільки наслідки укладання оспорюваного правочину призвели до втрат державного бюджету України, у зв`язку чим на підставі норм частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 215 ЦК України вказаний правочин підлягає визнанню недійсним із застосуванням визначених частиною третьою статті 228 ЦК України, статтею 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) наслідків його недійсності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Київської області від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019: позов задоволено повністю; визнано недійсним Договір оренди; стягнуто з Академії у доход держави 2 880 516,60 грн.; здійснено розподіл судових витрат.

4. Рішення та постанову мотивовано тим, що, Договір оренди є таким, що укладений із метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за наявності наміру обох сторін, оскільки як продаж спірного об`єкта нерухомого майна, так і подальша передача його в оренду завідомо були спрямовані на неправомірне заволодіння державною власністю з подальшим заволодінням приватною юридичною особою коштами державної установи, про що сторона орендаря не могла не знати. Укладення оспорюваного договору оренди мало своїм наслідком втрату державних коштів, які безпідставно сплачувалися Університетом Академії у вигляді орендних платежів за користування реабілітаційно-оздоровчим комплексом "Сосновий Бір", яким Університет мав право користуватися безоплатно як балансоутримувач, а орендні платежі за Договором оренди відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України підлягають стягненню у доход держави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Академія, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, просить скасувати відповідні судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим і апеляційним господарськими судами порушено норми матеріального права та не дотримано норми процесуального права, не з`ясовано в повному обсязі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, а саме:

- у матеріалах справи відсутні докази виконання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- Академія втратила статус добросовісного власника майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір" після набуття судовим рішенням у справі № 911/1030/16 законної сили 03.11.2016;

- вироком Бородянського районного суду Київської області від 05.12.2017, залишеним у силі ухвалою Київського апеляційного суду від 21.11.2018 у кримінальній справі №367/5357/16-к, ректора Національного університету державної податкової служби України Мельника П.В. визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України, у зв`язку з недоведеністю складу злочину в його діянні;

- зазначається, що Академією сплачувалися податки за отримані за Договором оренди орендні платежі за період з 01.01.2010 по 31.12.2013 у загальній сумі 3 457 503,54 грн. та земельний податок у загальній сумі 1 225 817,08 грн.; також проводилися будівельні роботи та закуповувалися меблі й інвентар, які встановлювалися в приміщеннях реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір", на загальну суму 5 643 311,60 грн., у той час як вартість придбання вказаного об`єкта нерухомості за Договором купівлі-продажу склала 3 142 235,00 грн.;

- рішенням господарського суду Київської області від 17.02.2009 у справі №18/007-09 визнано за Академією право власності на реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір" та зобов`язано Університет виконати зобов`язання за Договором купівлі-продажу, що спростовує висновок судів попередніх інстанцій про намір Академії та Університету укласти Договір оренди з метою незаконного заволодіння коштами державного бюджету України;

- відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, від 06.07.2015 у справі № 6-166цс15, доказом вини при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі;

- прокурором пропущений річний строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений в частині першій статті 250 ГК України, а також позовну давність, що має відраховуватися з моменту затвердження позивачем кошторису, за яким передбачалася оплата орендних платежів.

Позиції, викладені у відзиві на касаційну скаргу

7. ДФС у відзиві на касаційну скаргу просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16 встановлено факт оплати Університетом на користь Академії 13 016 083,20 грн. орендних платежів за період з 2008 по 2014 роки, що також було предметом спору у справі № 911/1023/17, за результатами розгляду якої постановою Верховного Суду від 15.02.2018 залишено в силі рішення господарського суду Київської області від 08.08.2017 у справі № 911/1023/17. Також позивач зазначає, що прокурором не пропущена позовна давність щодо звернення до суду з вимогами про визнання недійсним Договору оренди та стягнення коштів.

8. Прокуратура у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами правильно застосовано норми частини першої статті 203, частини третьої статті 215 та частини третьої статті 228 ЦК України, оскільки внаслідок укладення Договору оренди спірний об`єкт перебував у платному користуванні Університету, незважаючи на те, що до відчуження вказаного нерухомого майна користування ним Університетом здійснювалося безоплатно, тобто метою укладення Договору оренди було незаконне отримання коштів з державного бюджету України. Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2007 №143 та витребувано з незаконного володіння Академії на користь держави в особі ДФС реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір". Вказаним рішенням було встановлено незаконність відчуження спірного об`єкта, що й стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом про визнання недійсним Договору оренди та стягнення отриманих за цим договором грошових коштів. Крім того, вирок у кримінальній справі №367/5357/16-к не може вплинути на висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У зв`язку з викладеним Прокуратура просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Університет у письмових поясненнях (відзиві) на касаційну скаргу зазначає про необхідність залучення судами першої та апеляційної інстанції Університету як позивача у даній справі та наявність підстав для стягнення спірних сум на користь Університету згідно з положеннями його статуту, оскільки сплата орендних платежів за Договором оренди здійснювалася Університетом зі спеціального фонду, який формувався за рахунок отриманих Університетом коштів від надання встановлених законодавством платних послуг, якими Університет розпоряджається у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

10. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Ткаченко Н.Г. (головуючий), Білоус В.В. і Жуков С.В. справу № 911/1107/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка мотивована тим, що існують різні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 30.07.2019 у справі № 911/1108/18, а також у постанові від 13.08.2019 у справі № 911/1109/18.

11. Так, у постанові від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18 та у постанові від 30.07.2019 у справі № 911/1108/18 Касаційний господарський суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення заявлених позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДФС щодо визнання недійсними спірних договорів оренди та стягнення коштів в доход держави, дійшов висновку, зокрема, про те, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що невчинення ДФС (як органом уповноваженим державою здійснювати управління та контроль за ефективним використанням об`єктів державної власності та виділених установам, засновником яких вона є) заходів щодо оскарження спірних договорів оренди та стягнення в доход державного бюджету коштів, які були сплачені на їх виконання, порушує економічні інтереси держави та потребувало вжиття заходів прокурорського реагування та погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, врахувавши пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 3 частини першої статті 131 1 Конституції України, статті 23 Закон України "Про прокуратуру", а також рішення Європейського Суду з прав людини, дійшли висновку про те, що в даному випадку наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати управління та контроль за ефективним використанням об`єктів державної власності.

Водночас у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 зі справи № 911/1109/18 зазначено, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені обставини щодо дотримання прокурором процедури, встановленої частиною третьою та частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду прокурором з відповідним позовом, і що зазначені обставини підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті, та зазначено, що відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017: задоволено позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДФС та регіонального відділення

Фонду державного майна України в Київській області до Національного університету державної податкової служби України, Академії та виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області; скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2007 № 143 та витребувано з незаконного чужого володіння Академії на користь держави в особі уповноваженого органу ДФС об`єкт нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", що знаходиться за адресою: Київська область, смт Ворзель, по вулиці Кірова, 3, загальною вартістю 1 665 384,25 грн.

13. Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16, реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт Ворзель, вулиця Кірова, 3, перебуваючи у державній власності та на балансі Університету, був об`єктом освіти, оскільки використовувався для забезпечення діяльності закладу освіти як гуртожиток для проживання студентів Університету. На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Ірпінської міської ради 20.09.2007 згідно з рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 31.07.2007 № 143, за Національним університетом державної податкової служби України комунальним підприємством Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" в книзі: 1-29, номер запису: 160, реєстраційний номер: 20350050 було зареєстровано право власності на нерухоме майно - реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", який розташований за адресою: Київська область, смт Ворзель, вулиця Кірова, 3. У подальшому між Національним університетом державної податкової служби України та товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", правонаступником якого є Академія, 26.11.2007 укладено Договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна - реабілітаційно-оздоровчого комплексу "Сосновий бір".

14. Рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 також встановлено, що вказаний Договір купівлі-продажу укладений всупереч вимогам статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює мораторій на приватизацію (відчуження) об`єктів освіти та науки. Об`єкт нерухомого майна вибув з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу. Після проведення процедури відчуження, яка не відповідала вимогам законодавства України, вказаний об`єкт нерухомого майна перебував в оренді Університету і використовувався для проживання та обслуговування студентів та співробітників вузу.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Академією (як орендодавцем) та Університетом (як орендарем) укладено Договір оренди, за умовами якого:

- орендодавець зобов`язується передати орендарю в строкове платне користування приміщення майнового комплексу для проживання та обслуговування студентів і співробітників Національного університету державної податкової служби України, що знаходиться за адресою: Київської області, смт Ворзель, вул. Кірова, буд. 3, площею 3461 кв.м, а орендар зобов`язується прийняти це майно та після припинення цього договору повернути майно орендодавцю в належному стані (пункт 1.1);

- майно, що надається в користування, належить орендодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу (пункт 1.2);

- орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань на оренду житлових приміщень, що є предметом даного договору. Розмір орендної плати з урахуванням індексації становить 288 051, 66 грн. за 1 місяць з урахуванням ПДВ. Загальна сума договору складає 2 880 516,60 грн. з урахуванням ПДВ (пункт 3.1);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.03.2012 та діє до 31.12.2012 (пункт 5.1).

16. На виконання умов договору Університетом протягом періоду дії Договору оренди було сплачено Академії орендну плату в загальній сумі 2 880 516,60 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. ЦК України:

стаття 203:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша);

стаття 215:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин; частина третя);

стаття 228:

- у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина третя).

18. ГПК України:

стаття 75:

- обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

19. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що, оскільки реабілітаційно-оздоровчий комплекс "Сосновий бір", зважаючи на встановлений рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі №911/1030/16 факт його незаконного вибуття з власності держави, з порушенням законодавства при процедурі відчуження, будучи державним майном, безоплатно використовувався Університетом як гуртожиток для проживання студентів Університету, а після незаконного відчуження передача Академією в строкове платне користування вказаного об`єкта для проживання та обслуговування студентів і співробітників Університету на підставі Договору оренди, хоча до цього були всі підстави для користування вказаним нерухомим майном Університетом безоплатно, - свідчить про невідповідність оскаржуваного правочину інтересам держави і суспільства.

20. Зазначені обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, підтверджують, що сторони повинні були усвідомлювати протиправність укладання Договору оренди і суперечність його мети інтересам держави і суспільства.

21. Суд не приймає посилання скаржника на виправдувальний вирок Бородянського районного суду Київської області від 05.12.2017 у кримінальному провадженні №367/5357/16-к, оскільки сам по собі вирок не є обов`язковим доказом у доведенні наміру сторін в укладенні договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Визначення ціни продажу в результаті відкритих торгів не спростовує факту набуття спірного об`єкта нерухомості з порушенням вимог законодавства.

22. Отже, правовідносини, що виникли за Договором оренди, який був укладений у результаті незаконного набуття права власності на спірний об`єкт Академією, перебувають у прямій суперечності з інтересами держави і суспільства, оскільки призвели до втрат державного бюджету у сумі 2 880 516, 60 грн. у вигляді орендних платежів, які безпідставно сплачувались Університетом у період дії Договору оренди.

23. Судом не приймаються доводи скаржника про те, що Академія втратила статус добросовісного власника майна - об`єкта нерухомості після набуття рішення у справі № 911/1030/16 законної сили, оскільки в даній справі встановлювалися обставини щодо добросовісності набуття майна станом саме на дату вчинення правочину.

24. Посилання скаржника на сплату податків до державного бюджету з отриманих орендних платежів не стосуються предмета спору, як і витрати, які здійснив скаржник на свій розсуд у зв`язку з утриманням спірного об`єкта нерухомості.

25. Також Судом не приймаються як необґрунтовані посилання скаржника на рішення господарського суду Київської області від 17.02.2009 у справі №18/007-09, оскільки вказане рішення було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2009 та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, і за результатами нового розгляду провадження у справі № 18/007-09/9-10 було припинено.

26. Судом не приймаються доводи скаржника про пропущення прокурором позовної давності, оскільки підставою для визнання недійсним Договору оренди є укладення цього договору всупереч інтересам держави і суспільства, про що позивачу стало відомо після прийняття рішення господарським судом Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1030/16, яке набрало законної сили 03.11.2016.

27. При цьому до спірних відносин не може бути застосовано положення частини першої статті 250 ГК України щодо річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки правові наслідки вчинення правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, не є адміністративно-господарськими санкціями, які згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

28. Крім того, Судом не приймаються доводи Університету щодо наявності підстав для стягнення спірних сум, сплачених за Договором оренди, на користь Університету, оскільки стягнення у доход держави одержаного за правочином, вчиненим з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, законодавчо визначено у частині третій статті 228 ЦК України.

29. Що ж до доводів скаржника про відсутність доказів виконання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", то Суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців першого і другого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з абзацами першим, другим і третім частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Суди попередніх інстанцій, встановивши обставини, пов`язані з неналежним виконанням ДФС визначених законодавством повноважень та невжиттям нею жодних заходів цивільно-правового характеру щодо відновлення порушених інтересів держави та усунення порушень у сфері використання бюджетних кошів, дійшли висновку на підставі наявних у справі та оцінених доказів, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів в суді прокуратурою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Звертаючись з касаційною скаргою, Академія не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела порушення ними норм матеріального права і недотримання норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Академії залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

31. Водночас правовідносини у справі № 911/1109/18 хоча і є подібними з правовідносинами у цій справі № 911/1107/18, однак певні обставини, які мають значення для справи, є різними, зокрема, у справі № 911/1109/18 судами попередніх інстанцій не було з`ясовано необхідності представництва інтересів в суді прокуратурою. Отже, висновки у справі № 911/1109/18 були зроблені виходячи з інших, ніж у цій справі № 911/1107/18, обставин, у зв`язку з чим не можуть бути взяті під час розгляду останньої. До того ж справу № 911/1109/18 було передано на новий розгляд місцевого господарського суду, а направлення справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору в ній.

Судові витрати

32. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 01.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 911/1107/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Селіваненко

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

Б. Львов

К. Пільков

І. Ткач