Постанова

від 03.07.2019 по справі 2140/1989/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 2140/1989/18

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Час і місце ухвалення: 14.02.2019р., м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів: Єщенка О.В.,

Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря - Шепель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Диадема-Консалтинг на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року по справі за позовом приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Диадема-Консалтинг до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2014 року приватне підприємство Виробничо-комерційної фірми Диадема-Консалтинг звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС (в подальшому відповідача замінено правонаступником Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 року:

- № 0003712200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 1384625 грн.;

- № 0003702200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток на 323226,25 грн.;

- № 0001042203, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення п.2.5 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 66783,25 грн.;

- № 0001032203, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення п.п.9, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 765 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, позов було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 01.12.2014 р. № 0003712200 - повністю, № 0003702200 - повністю, № 0001042203 - частково на суму 11671,25 грн., № 0001032203 - частково на суму 680 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області від 01 грудня 2014 року за №0003712200, №0003702200. Справу в цій частині направлено для розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001042203 на суму 11671,25 грн. та за №0001032203 на суму 680,00 грн. - залишено без змін.

За наслідками розгляду даної адміністративної справи після часткового скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14.02.2019 року адміністративний позов Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Діадема-Консалтинг" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № 0003702200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 179 023,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 44 755,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № 0003712200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 20 723,56 грн., за штрафними санкціями в сумі 5 180,89 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг подала апеляційну скаргу, в якій апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

На думку апелянта, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ Компанія Укрхімекспорт , не надав належної оцінки доказам у їх сукупності.

Позивач зазначив, що у період липня-грудня 2013 року ТОВ Компанія Укрхімекспорт на виконання умов укладених договорів поставки, поставило ПП Виробничо-комерційній фірмі Диадема-Консалтинг мінеральні добрива (сульфат амонію, аміачну селітру та карбамід), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатом якості. На думку апелянта, зазначення у залізничних товарно-транспортних накладних в якості відправника товару ТОВ Страбіс-Агро , ПАТ Азот , ТОВ Українська аграрна та хімічна компанія , а не ТОВ Компанія Укрхімекспорт , не свідчить про нереальність здійснюваних між позивачем та ТОВ Компанія Укрхімекспорт господарських операцій. Апелянт посилається на те, що залізничні ТТН не є документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський та податковий облік, а в даному випадку витрати та податковий кредит підприємством було сформовано на підставі видаткових на податкових накладних, до змісту та форми яких у відповідача відсутні зауваження.

Придбані у вказаного контрагента мінеральні добрива були реалізовані контрагенту-покупцю ПП Багатогалузева фірма Таврія , що також підтверджується видатковими та податковими накладними. Матеріали справи містять залізничні накладні у підтвердження факту передачі-отримання відвантажених товарів контрагенту-покупцю.

Крім того, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що придбані позивачем у ТОВ Компанія Укрхімекспорт товари не обліковувались в бухгалтерській звітності позивача. Апелянт зазначає, що по-перше, вказане питання не було предметом розгляду справи у суді, а по-друге, аналіз рахунку 631, карточки вказаного рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 спростовує вказані твердження суду першої інстанції.

Апелянт вважає, що ним дотримано спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціям з ТОВ Компанія Укрхімекспорт та ПП Багатогалузева фірма Таврія , а тому податкові повідомлення-рішення в частині визначення податку на додану вартість та податку на прибуток по в цій частині є неправомірними та необґрунтованими.

Також апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно заниження підприємством податкових зобов`язань з податку на додану вартість, внаслідок не включення отриманих передоплат від ПП БФ Таврія . Позивач зазначив, що ПП ВКФ Диадема-Консалтинг у квітні, травні 2012 року було помилково перераховано на рахунок ПП БФ Таврія грошові кошти з призначенням платежу передоплата за зернові , у зв`язку з чим у день отримання помилково перерахованих коштів ПП БФ Таврія у повній сумі повернуло їх на розрахунковий рахунок позивача, однак, помилково у графі призначення платежу замість повернення передоплати за зернові вказало оплата за карбамід , оплата за амофос , оплата за аміачну селітру .

Позивач стверджує, що жодної з зазначених у платіжних дорученнях підстави для перерахування коштів не існувало та не існує, жодна цивільно-правова угода, яка була зазначена в платіжних дорученнях не існувала, а тому в даному випадку відсутні підстави для включення спірних сум до складу податкових зобов`язань з ПДВ.

З огляду на зазначене, апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогта прийняти нову постанову в цій частині, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 20.10.2014 року по 07.11.2014 року фахівцями ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 13.08.2014 року № 875, була проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Диадема-Консалтинг" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.11.2014 року № 390/21-03-22-01/21278751.

У висновках акту перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення:

1. пп.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.39.1 ст.39, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2013 р. у сумі 258581 грн., у т.ч. по періодах: 2-4 квартал 2011 року - 39378 грн., 1 квартал 2012 року - 9474 грн., півріччя 2012 року - 79484 грн., 3 квартали 2012 року - 99444 грн., 2012 рік - 143705 грн., 2013 рік - 75498 грн.;

2. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1107703,21 грн., у тому числі: його заниження всього у сумі 1142268,58 грн., та завищення всього у сумі 34565,40 грн.;

3. п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не роздрукування фіскальних звітних чеків у кількості 2 шт.;

4. п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

5. п.2.6 ст.2 Постанови НБУ від 15.12.2004 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме: несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 13356,65 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 року:

- № 0003712200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 1384625 грн., з яких за основним платежем на 1107703 грн., за штрафними санкціями на 276926 грн.,

- № 0003702200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток на 323226,25 грн., з яких за основним платежем на 256581 грн., за штрафними санкціями на 64645,25 грн.,

- № 0001042203, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення п.2.5 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у розмірі 66783,25 грн.,

- № 0001032203, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення п.п.9, 11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 765 грн.

Як вже зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 21.08.2018 року було скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області від 01 грудня 2014 року за №0003712200, №0003702200 та саме в цій частині справу направлено для розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

Таким чином, предметом розгляду даної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів у Херсонській області від 01 грудня 2014 року №0003712200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість на 1384625 грн. та №0003702200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток на 323226,25 грн.

Слід зазначити, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було встановлено нереальність здійснення господарських операцій з такими контрагентами-постачальниками, як:

БПП Бонус по придбанню дизельного палива (операції на загальну суму 447 719,15 грн. (без ПДВ), по яким до податкового кредиту віднесено ПДВ на загальну суму 89 543,83 грн.);

ТОВ Південні традиції по придбанню спиртних напоїв на загальну суму 20 293,05 грн. без ПДВ, по яким віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 4058,61 грн.

ПП Армавір по придбанню молочної продукції на загальну суму 7954,45 грн. без ПДВ, по яким до податкового кредиту включено ПДВ на суму 1590,89 грн.

Крім того, податковим органом встановлено нереальність здійснення господарських операцій при реалізації товарів, задокументованих від БПП Бонус , на загальну суму 447 719, 16 грн., в тому числі ПДВ 89 543,83 грн. з контрагентами-покупцями: ФГ ОСОБА_1 , ТОВ Денар , ПСП Зоря , ТОВ УГСП Афіни , ПФ Міс , ФГ С.А.Д. .

При цьому, згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих сум грошових зобов`язань з податку на прибуток, висновки відповідача про нереальність господарських операцій по контрагенту-постачальнику ПП "Бонус", внаслідок згортання неправомірно задекларованих валових витрат на суму 447 719,15 грн. та відповідно доходу на аналогічну суму, отриманого від контрагентів-покупців ФГ ОСОБА_1 , ТОВ Денар , ПСП Зоря , ТОВ УГСП Афіни , ПФ Міс , ФГ С.А.Д. , не вплинули на збільшення грошових зобов`язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0003702200.

Також слід зазначити, що згідно наданого відповідачем розрахунку донарахованих сум грошових зобов`язань та отриманих пояснень представника відповідача, судом першої інстанції встановлено, що висновок податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Південні Традиції" за липень, серпень, вересень 2011 року в сумі 20 293,05 грн., сума ПДВ складає 4 058,61 грн., в силу пп.102.1 ст. 102 ПК України та у зв`язку з закінченням строку давності (а саме сплив 1095 днів по податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року), не приймав участь в обчисленні об`єкта оподаткування за 2-4 кв. 2011 р. та відповідно не вплинув на визначення спірних сум грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями з податку на прибуток та ПДВ.

Фактично, підставою для висновку податкового органу щодо заниження сум податку на прибуток, та відповідно, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003702200 про визначення податкового зобов`язання з цього податку стали наступні порушення, які на думку відповідача, допустив позивач:

- пп. 138.1. п. 138.2 ст. 138 ПК України внаслідок того, що ПП "ВКФ "Диадема - Консалтинг" за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 рік неправомірно включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по придбанню товарів від ПП "Армавір" (код 31918339) у сумі 5 358,80 грн.

- п.п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв`язку із включенням до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрати по придбанню товарів від ТОВ Компанія Укрхімекспорт , з якими встановлено нереальність здійснення господарських операцій на загальну суму 1071593,9 грн.;

- п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137 ПК України внаслідок того, що ПП "ВКФ "Диадема - Консалтинг" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року завищено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок включення операцій з контрагентами-покупцями по реалізації, задокументованих товарів від ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" (код 35548946) за півріччя 2012 р. на суму 705 216,70, угоди з яким свідчать про нереальність здійснення господарських операцій;

- пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 розділу ІІІ ПК України внаслідок того, що ПП "ВКФ "Диадема - Консалтинг" занижено доходи, які відображені у Деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період, у зв`язку з відображенням реалізації послуг оренди по цінам, що є нижчими за звичайну ціну, у загальній сумі 116 273,00 грн.,

- пп. 138.10.5 п.138.10 ст. 138, п.141.1 ст.141 ПК України внаслідок того, що ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" завищено фінансові витрати на суму нарахованих відсотків за користування позиками в розмірі 776 529 грн. за період з 01.07.2011 по 31.12.2013 р., у зв`язку з використанням отриманих кредитних коштів в операціях, не пов`язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства - наданні фінансових допомог іншим юридичним особам, що вплинуло на донарахування податку на прибуток в сумі 156 460,00 грн.

В свою чергу, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року за № 0003712200 про збільшення суми грошових зобов`язань з ПДВ на 1 384 625,00 грн., стали висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що виразилось у:

- завищенні ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" задекларованої суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 304 933,17 грн. та задекларованої суми податкових зобов`язань у розмірі 229 997,16 грн. внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту та податкових зобов`язань сум ПДВ згідно податкових накладних по операціям з контрагентами - постачальниками ПП "Бонус", ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт", ПП "Армавір" з контрагентами-покупцями, у т.ч. ПП "БФ "Таврія", по яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій, та стало підставою для збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 75 142,98 грн. ( порушення суміжне з податком на прибуток).

- заниження ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму ПДВ 19653,00 грн. внаслідок реалізації послуг оренди по цінам, що є нижчими за звичайну ціну, і як наслідок є порушенням п. 188.1. ст. 188 розділу V ПК України (з урахуванням п.п. 102.1. ст. 102 ПК України) (порушення суміжне з податком на прибуток);

- заниження ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 318 202,26 грн. внаслідок не включення отриманих передоплат від ПП "БФ "ТАВРІЯ" (код 34458658) на загальну суму ПДВ 1 012 907,16 грн., а саме: за квітень 2012 року на суму ПДВ 694 704,9 грн.; за травень 2012 року на суму ПДВ 318 202,26 грн. (порушення не суміжне з податком на прибуток).

За наслідками розгляду даної адміністративної справи суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014р. № 0003702200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 179 023,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 44 755,75 грн. та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014р. № 0003712200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 20 723,56 грн., за штрафними санкціями в сумі 5 180,89 грн.

Суд першої інстанції визнав правомірним нарахування податковим органом податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку з безпідставним, на думку суду першої інстанції, включенням до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрати по придбанню товарів від ТОВ Компанія Укрхімекспорт , з якими встановлено нереальність здійснення господарських операцій на загальну суму 1071593,9 грн., а також визнав правомірним збільшення податковим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з не включенням позивачем отриманих передоплат від ПП "БФ "ТАВРІЯ" на загальну суму 1 012 907,16 грн.

Саме в цій частині апелянтом - приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг оскаржується рішення суду першої інстанції, тоді як відповідачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не подавалась.

З огляду на зазначене, та враховуючи положення ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог поданої ПП Виробничо-комерційна фірма Диадема-Консалтинг апеляційної скарги.

Що стосується включення позивачем до складу витрат, які враховуються у зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток, сум витрат по придбанню товарів від ТОВ Компанія Укрхімекспорт , колегія суддів зазначає наступне:

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

В ході розгляду справи встановлено, що 08.02.2012 року між ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" (Покупець) та ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" (Постачальник) укладено договір на поставку товарів № АС-04/12, предметом якого є постачання та передача у власність покупця товару, вказаного у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно специфікації № 1 від 08.02.2012 року до цього договору, сторони домовились, що партія товару - аміачна селітра в біг-бегах по 1000 кгу кількості 262 т відвантажується (передається перевізнику) до 20.03.2012 р. за ціною 3230,00 грн. у т.ч. ПДВ, на умовах СРТ ст. Херсон, Одеська залізниця.

Також, 28.03.2012 року між ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг"(Покупець) та ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" (Постачальник) укладено договір поставки № КМ-04/12, предметом якого є постачання та передача у власність покупця товару - карбаміду у мішках.

Згідно специфікації № 1 від 28.03.2012 року до цього договору, сторони домовились, що партія товару - карбамід у кількості 66,8 т передається покупцю у квітні 2012 р. за ціною 4230,00 грн. у т.ч. ПДВ, на умовах СРТ ст. Херсон - станція покупця.

У підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем були надані рахунки-фактури від 16.12.2011 р. № СФ-0000026, від 28.03.2012 р. № СФ-0000042, видаткові накладні від 19.12.2011 р. № РН-0000046, від 01.03.2012 р. № РН-0000016, від 18.03.2012 р. № РН-0000038, від 01.04.2012 р. № РН-0000029, податкові накладні від 16.12.2011 р. № 1, від 08.02.2012 р. № 1, від 29.03.2012 р. № 20, сертифікат якості № 104509.

В ході розгляду справи, представник позивача зазначав, що перевезення мінеральних добрив здійснювалося залізничним транспортом згідно долучених до матеріалів справи залізничних товарно-транспортних накладних, електронних документів Одеської залізниці.

В свою чергу, заперечуючи правомірність включення позивачем витрат по операціям з вказаним контрагентом, відповідач посилався на нереальність таких господарських операцій через неможливість встановити постачальника товару за умовами вказаних договорів, оскільки залізничні документи містять іншого відправника, а саме: ТОВ "Страбіс-Агро", ПАТ "Азот", ТОВ "Українська аграрна і хімічна компанія".

Відмовляючи у задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що дійсно, залізничні накладні містять найменування іншого відправника, а не контрагента позивача, тоді як ні договір поставки, ні специфікація, ні будь-який інший документ ( у т.ч. листування) не містять посилання щодо покладення обов`язку по фактичному відвантаженню такого товару на іншу особу, яка не є стороною за договором.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Норми Податкового кодексу України вказують на те, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Позивачем у підтвердження фактичного виконання укладених договорів були надані первинні бухгалтерські документи, на підставі яких підприємством сформовано дані податкового обліку.

При цьому, додатково у підтвердження реальності поставки позивачем були надані залізничні накладні.

Колегія суддів зазначає, що згідно висловленої Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 року по справі № 822/2373/17, від 18 квітня 2019 року у справі №813/4430/14 правової позиції, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що порушення правил, в тому числі перевезення, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що безпосередньо позивач не приймав участь в оформленні документів на перевезення.

З наданих пояснень позивача встановлено, що він придбав товар у посередника, а не виробника продукції.

З надано листа від компанії УкрХімЕкспорт встановлено, що вказана компанія також придбавала товар у посередника, при відвантаженні товарів в накладній обов`язково вказувались відомості щодо договору, згідно з яким здійснювалось постачання, номер вагону, а також складалось кілька видаткових накладних: одна між підприємством вантажовідправником на ТОВ Компанія УкрХімЕкспорт та друга між ТОВ Компанія УкрХімЕкспорт та вантажоодержувачем - в даному випадку ПП ВКФ Диадема-Консалтинг .

При цьому, в матеріалах справи наявні видаткові накладні від 19.12.2011 р. № 597, від 01.03.2012 р. № РН-0301048, від 18.03.2012 р. № РН-0318026, акт від 02.04.2012 р., якими підтверджується придбання ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" мінеральних добрив (селітри аміачної, карбаміду, сульфат амонію) у ТОВ "Страбіс-Агро", ТОВ "НФ Трейдінг Україна".

Таким чином, з наданих документів встановлено, що ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" виступало в якості посередника у придбанні товарів, а поставка товарів здійснювалась його контрагентами ТОВ "Страбіс-Агро", ТОВ "НФ Трейдінг Україна , ТОВ " Українська аграрна і хімічна компанія" одразу на адресу ПП ВКФ Диадема-Консалтинг , що не суперечить вимогам чинного законодавства, а фактичне отримання товару підтверджується наданими документами.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умови встановлення факту переміщення товару у процесі його поставки порядок заповнення товарно-транспортних накладних, залізничних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Зазначення в залізничних накладних в даному випадку не може бути беззаперечною підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум до витрат.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами правил оформлення документів або порушення ними правил ведення податкового обліку, або дотримання ними трудового законодавства, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами або іншими суб`єктами господарювання вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи у своїй сукупності відображають відомості щодо здійснюваних господарських операцій, дозволяють чітко встановити дати та місця здійснення господарських операцій, зміст здійснюваних операцій, їх кількісні та якісні характеристики та інші відомості, які мають значення для підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій.

Таким чином, позивачем належними первинними документами підтверджено факт отримання придбаного у ТОВ Компанія УкрХімЕкспорт товару, а саме, мінеральних добрив, а також надано докази подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, зокрема, продажу їх ПП "БФ "Таврія".

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, що підтверджує рух коштів та зміну майнового стану позивача.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не здійснювалось оприбуткування товару є безпідставним, з огляду на надані позивачем виписки по рахункам 631 за жовтень 2011 року -червень 2012 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 281. Надані позивачем документи свідчать про те, що позивачем було відображено у бухгалтерському обліку факт придбання товарів, їх було оприбутковано та відображено у бухгалтерському обліку подальшу їх реалізацію.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що визначення податковим органом підприємству податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1071593,9 грн. зв`язку із включенням до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрати по придбанню товарів від ТОВ Компанія Укрхімекспорт є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003702200 підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи, позицію суду апеляційної інстанції стосовно необґрунтованості висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт", суд дійшов висновку про неправомірне визначення податковим органом податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок визнання неправомірним включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентом-покупцем ПП "БФ "ТАВРІЯ" (код 34458658) по реалізації, придбаних від ТОВ "Компанія "Укрхімекспорт" товарів, як угод, які не спричиняють реального настання правових наслідків за квітень 2012 року у сумі ПДВ 140 453,33 грн.

Колегія суддів вважає неправомірним донарахування відповідачем грошового зобов`язання ПДВ позивачу в цій частині.

Щодо висновку відповідача про заниження підприємством суми податкових зобов`язань у розмірі 1 012 907,16 грн., внаслідок не включення отриманих від ПП "БФ "Таврія" передоплат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Статтею 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що на порушення п.187.1 ст.187 ПК України підприємством занижено суму податкових зобов`язань, в наслідок не включення отриманих передоплат на загальну суму ПДВ 1 012 907,16 грн., а саме, за квітень 2012 року на суму ПДВ 694704,9 грн., за травень 2012 року на суму ПДВ 318202,26 грн..

Відповідач зазначив, що факт зарахування коштів на рахунок позивача підтверджується банківськими виписками, згідно з якимиПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" отримало від ПП "БФ "ТАВРІЯ" на поточний рахунок грошові кошти з призначенням платежу передплата за карбамід, амофос, аміачну селітру на загальну суму 6 077 443,04 грн. у т.ч. ПДВ 1 012 907,16 грн.

В ході розгляду справи, з наданих доказів встановлено, що у 2012 році ПП "БФ "Таврія" дійсно здійснювало перерахування коштів на рахунок ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг", та в платіжних дорученнях вказувало призначення платежу - оплата за карбамід", "оплата за амофос", "оплата за аміачну селітру".

Однак, заперечуючи проти виявленого порушення, позивач посилався на те, що вказані грошові кошти не були передоплатою за мінеральні добрива, а фактично була поверненням помилково сплачених позивачем коштів на адресу ПП "БФ "Таврія".

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" у квітні, травні 2012 року було перераховано на адресу ПП "БФ "Таврія" грошові кошти з призначенням платежу "передоплата за зернові" згідно платіжних доручень, наявних у матеріалах справи (т.5 а.с.107-109). Однак, як зазначає позивач, будь-яких господарських операцій по поставці зернових, здійснено не було, що не спростовано податковим органом.

У зв`язку із помилковим перерахуванням коштів позивачем, ПП "БФ "Таврія" у день отримання помилково перерахованих коштів у повній сумі повернуло їх на розрахунковий рахунок ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" згідно платіжних доручень від 26.04.2012 р. № 373 на суму 50000 грн., від 26.04.2012 р. № 374 на суму 1240000 грн., від 26.04.2012 р. № 376 на суму 1400000 грн., від 27.04.2012 р. № 381 на суму 1060000 грн., від 28.04.2012 р. № 390 на суму 70,56 грн., від 28.04.2012 р. № 389 на суму 468229,44 грн., від 03.05.2012 р. № 412 на суму 198000 грн., від 08.05.2012 р. № 450 на суму 162813,60 грн., від 10.05.2012 р. № 458 на суму 383000 грн., від 10.05.2012 р. № 465 на суму 400000 грн., від 11.05.2012 р. № 469 на суму 393400 грн., від 16.05.2012 р. № 487 на суму 373000 грн.

Однак у вказаних платіжних дорученнях (крім платіжного доручення від 26.04.2012 р. № 373) ПП "БФ "Таврія" у графі призначення платежу помилково замість "повернення передоплати за зернові" зазначило "оплата за карбамід", "оплата за амофос", "оплата за аміачну селітру".

ПП "БФ "Таврія" листами від 28.04.2012 р. № 28/04-2, від 16.05.2012 р. № 16/05-4 повідомило позивача про необхідність вважати вірним призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях "повернення передплати за зернові".

Крім того, встановлено, що з приводу виправлення помилки у графі призначення платежу позивач звертався до ПАТ "Промінвестбанку", однак отримав відмову мотивовану відсутністю у банку повноважень на внесення змін до реквізиту платіжного доручення "призначення платежу" (лист від 04.05.2012 р. № 122-01-4/250).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належало контрагенту позивача - ПП "БФ "Таврія".

Суд також вірно вказав, що законодавчі норми, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, упорядковують правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Як вже зазначалось, ПП "БФ "Таврія", як суб`єкт господарювання листами від 28.04.2012 р. № 28/04-2, від 16.05.2012 р. № 16/05-4 повідомляв про зміну свого волевиявлення призначення платежу у розглядуваних платіжних дорученнях.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку визначальним для визначення правомірності дій податкового органу по визначенню позивачеві податкових зобов`язань з податку на додану вартість з підстав не включення до їх складу передоплат, є з`ясування чи дійсно були між сторонами господарські відносини щодо поставки мінеральних добрив, та чи є спірні суми саме оплатою товарів по вказаним операціям.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно між позивачем таПП "БФ "Таврія" були укладені договори на поставку мінеральних добрив, зокрема, карбаміду, аміачної селітри, амофосу.

Однак, з наданої позивачем виписки по рахунку 361 за січень-вересень 2012 року (розрахунки з покупцями) та рахунку № 631 за квітень-травень 2012 року (розрахунку з постачальниками) вбачається, що оплата ПП "БФ "Таврія" за товар здійснювалась окремо, а сплата коштів позивачем на адресу вказаного контрагента - окремо. Існувала заборгованість по сплаті за товар, однак, в подальшому така заборгованість була погашена. Грошові кошти, які сплачувались позивачем як покупцем на адресу постачальника - ПП БФ Таврія були відображені окремо по рахунку 631 та їх повернення також відображалось на вказаному рахунку. Зазначені документи підтверджують, що ПП БФ Таврія сплачувались кошти за товар (мінеральні добрива), придбаний у позивача, однак спірна сума по платіжним дорученням, розглядуваним в даному випадку, не є саме тими коштами в оплату товару.

Між ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" та ПП "БФ "Таврія" було проведено звірки взаємних розрахунків за квітень, травень 2012 року, якими підтверджено відсутність заборгованості та повернення у повному розмірі помилково перерахованих коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що грошові кошти, перерахування яких лише на підставі помилкового вказання іншого призначення платежу, було розцінено податковим органом, як порушення вимог п. 187.1 ст.187 ПК України, що виразилось у не включенні сум отриманих коштів до податкових зобов`язань з ПДВ, фактично не були оплатою товарів, а були поверненням переплати по господарським операціям, які не були виконані.

Зазначене дає підстави для висновку про безпідставність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п. 187.1 ст.187 ПК України та наявність підстав для нарахування ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" грошових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 1012907,16 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддіввважає, що податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 р. № 0003712200 також підлягає скасуванню у повному обсязі.

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення цих вимог відповідач не надав належних та достатніх правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції здійснював перегляд рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, та за наслідками розгляду справи дійшов висновку про не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, лише в частині, що переглядалась, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4872 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3285 від 11.12.2014 року.

Однак, рішення суду першої інстанції було стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 682,08 грн., та в цій частині рішення залишається без змін. Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума сплаченого до першої інстанції судового збору в розмірі 4189,92 грн.

Крім того, при зверненні позивача з апеляційною скаргою, ним було сплачено судовий збір у розмірі 7308 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6828 від 15.05.2019 року.

З огляду на викладені обставини, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до ст. 139 КАС України, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 11497,08 грн.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Диадема-Консалтинг задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми Диадема-Консалтинг задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0003702200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 79 558,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 19 889,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 року № 0003712200 в частині збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 086 979,58 грн., за штрафними санкціями в сумі 271744,89 грн.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259 на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг" (73000, м. Херсон, вул. К. Маркса, 88, код ЄДРПОУ 21278751) судовий збір в сумі 11 497,92 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто сім гривень 92 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 12 липня 2019 р.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Судді: О.В. Єщенко

Ю.В. Осіпов