Рішення

від 04.07.2019 по справі 909/477/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/477/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс"

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68 542 грн 54 коп.

За участю:

від позивача: Мигович І.В.

від відповідача: Вовчук В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Івано-Франківською міською радою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68 542 грн 54 коп.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначити на 30.05.2019.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2019 суд постановив відкласти розгляд справи на 11.06.2019.

В судових засіданнях 11.06.2019 та 27.06.2019 судом оголошувались перерви до 27.06.2019 та 04.07.2019 відповідно, про що представники сторін повідомлялися під розписку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві та відповіді на відзив підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач є власником об'єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, уклав договір оренди земельної ділянки, який втратив чинність 24.01.2019. Проте, після втрати чинності такого договору відповідач не звернувся про продовження чи укладення нового договору оренди земельної ділянки і продовжує нею користуватись. Отже, відповідач в період з 25.03.2016 по 23.05.2017 використовує земельну ділянку, яка перебуває у власності територіальної громади м. Івано-Франківська, в особі Івано-Франківської міської ради, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за землю. Позивач вказав, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що обов'язковим для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок. В матеріалах справи відсутній витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік. В основу розрахунку суми безпідставно збережених коштів за період з 25.03.2016 по 31.12.2016 покладено не витяг з нормативно грошової оцінки землі, а лист відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську, який в силу норм чинного законодавства не може заміняти єдиного документу встановленого законом, на підставі якого така сума розраховується. Відповідачем також подано заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована тим, що позовна заява подана до суду 10.05.2019, отже позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 25.03.2016 по 10.05.2016 не підлягають задоволенню з урахуванням положень ст. 251, 252, 253, 254, 256, 257 Цивільного кодексу України.

Представник позивача щодо застосування строків позовної давності зазначив, що Івано-Франківська міська рада довідалася про порушення свого права, а саме про користування земельною ділянкою по вул. С. Петлюри, 8 у м. Івано-Франківську, відповідачем для обслуговування, виробництва (деревообробка) - адміністративних, виробничих та складських приміщень, без належних на те підстав в результаті проведення обстеження земельної ділянки Департаментом комунальних ресурсів, 07.11.2016, про що свідчить Акт обстеження земельної ділянки від 07.11.2016 № 69. Строк позовної даності спливає 07.11.2019. Позовна заява датована та фактично подана до суду 10.05.2019, отже строк подання позовної заяви не є пропущеним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Відповідно до 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківськ, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47, інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 07.11.2016 проведено обстеження земельних ділянок за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8, кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 площею 0,7226 га та кадастровий номер 2610100000:20:007:0095 площею 0,1815 га на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

21.10.2016 відповідачу надсилалось повідомлення № 1318/34.3-02/18в про проведення обстеження земельної ділянки у період з 01.11.2016 по 10.11.2016. Докази направлення містяться в матеріалах справи.

За результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки від 07.11.2016 № 69.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне: земельні ділянки використовуються для обслуговування виробництва (деревообробка) адміністративних, виробничих та складських приміщень.

Згідно публічної кадастрової карти України та відомостей суб'єкта речового права на земельну ділянку, в користуванні відповідача знаходиться дві земельні ділянки площею 0,7226 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 та 0,1815 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0095.

Земельна ділянка з площею 0,7226 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 була надана в оренду на підставі п. 8 рішення 28 сесії Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005 терміном на 3 роки для обслуговування виробничих будівель та споруд. Договір оренди № 040629400010 від 25.01.2006 втратив свою чинність 24.01.2009.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про продовження договору оренди земельної ділянки на площу 0,7226 га.

На земельній ділянці розташовано: виробничі будівлі (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 В, свідоцтво про право власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради); пилорама (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 Г, свідоцтво про прав, власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міське ради); виробнича будівля ангарного типу (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 Д, свідоцтво про право власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради) які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс".

Земельна ділянка з площею 0,1815 га кадастровий номер 2610100000:20:007:009 надана в оренду на підставі п. 23 рішення 43 сесії Івано-Франківської міської ради від 21.03.2014 № 1374-43. На даний час діє додаткова угода від 30.09.2013 № 167 до договору оренди № 041029400296 від 29.10.2010, терміном на 5 років.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" набувши право власності на об'єкт нерухомого майне розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, згідно п. 8 рішення 28 сесії Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005 уклало договір оренди земельної ділянки, який втратив чинність 24.01.2009. Після втрати чинності такого договору, відповідач не звернувся про продовження чи укладення нового договору оренди земельної і ділянки і продовжує нею користуватись.

Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою за адресою вул. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську з кадастровим номером 2610100000:20:007:0079 в період з 25.03.2016 по 23.05.2017 збереженої (заощадженої) у себе відповідачем, становить 68 542 грн 54 коп.

Відповідно до даних отриманих з Державної фіскальної служби в Україні (лист від 06.02.2017 № 45/9/09-15-12-03-23/3117) відповідач за 2016 рік за користування земельною ділянкою сплатив 51 218 грн 50 коп. та за 2017 рік - 27 606 грн 28 коп.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково з огляду на наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов'язань, характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, натомість вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.

Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Як зазначалось вище, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю").

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об'єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши складений та наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він виконаний з 25.03.2016 по 23.05.2017. При розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки 0,7226 га та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 25.03.2016 по 31.12.2016 - 50 960 грн 39 коп. та з 01.01.2017 по 23.05.2017 - 17 582 грн 14 коп., що разом складає 68 542 грн 54 коп.

В матеріалах справи наявний витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік, проте відсутній - за 2016 рік.

Враховуючи положення статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", позивачем не надано належних і допустимих доказів в розумінні Господарського процесуального кодексу України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 50 960 грн 39 коп. за 2016 рік.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем, відповідач сплатив земельний податок за 2017 рік в сумі 27 606 грн 28 коп. Представником позивача також зазначено, що в розрахунок дані про сплату земельного податку не включено.

Суд зазначає, що матеріали справи містять декілька листів ДПІ у м. Івано-Франківську, в яких зазначено різні суми як задекларованого так і сплаченого земельного податку. Сума, зазначена в розрахунку, що є предметом даного спору не підтверджена даними наведеними у листах ДПІ у м. Івано-Франківську. Таким чином, суд не може встановити ні період, ні конкретну суму вже сплаченого земельного податку за 2017 рік.

За викладених обставин, беручи до уваги матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68 542 грн 54 коп. є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в сумі 17 582 грн 14 коп. за 2017 рік. В частині стягнення в сумі 50 960 грн 39 коп. за 2016 рік слід відмовити. При відмові у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів за 2016 судом також враховано пропущений строк позовної давності за період з 25.03.2016 по 10.05.2016.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача слід стягнути на користь позивача 492 грн 77 коп. судового збору. Судовий збір в сумі 1 428 грн 23 коп. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68 542 грн 54 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортеж плюс" (вул. Симона Петлюри, 8, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 25071627) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004; ідентифікаційний код 33644700) 17 582 грн 14 коп. (сімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн 14 коп.) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 492 грн 77 коп. (чотириста дев'яносто дві грн 77 коп.) судового збору.

В частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 50 960 грн 39 коп. відмовити.

Судовий збір в сумі 1 428 грн 23 коп. залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п.п 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.07.2019.

Суддя М.А. Шіляк