Постанова

від 15.10.2019 по справі 909/477/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа №909/477/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенка О.Л.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради за № 812/11.1-03/14в від 02.08.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 (повний текст рішення складено 15.07.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Шіляк М.А.)

у справі № 909/477/19

за позовом: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кортеж плюс , м.Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68542,54 грн.

ВСТАНОВИВ :

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТзОВ Кортеж плюс про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 68 542,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, Відповідач користувався зазначеною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки, який втратив чинність 24.01.2009. Проте, після втрати чинності такого договору відповідач не звернувся про продовження чи укладення нового договору оренди земельної ділянки і продовжує нею користуватись. Позивач вказує, що відповідач в період з 25.03.2016 по 23.05.2017 використовує земельну ділянку, яка перебуває у власності територіальної громади м. Івано-Франківська, в особі Івано-Франківської міської ради, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за землю. Позивач стверджує, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 у справі № 909/477/19 позов Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Кортеж плюс на користь Івано-Франківської міської ради 17 582,14 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 492,77 грн. судового збору. В частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 50 960,39 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів в розумінні ГПК України, які входять до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 50 960,39 грн. за 2016 рік.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу за № 812/11.1-03/14в від 02.08.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відділ у м. Івано-Франківську Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не в змозі надати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік, а позивачем вживались всі можливі заходи для одержання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Апелянтом подано до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме: службову записку Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради б/н і дати; лист Департаменту комунальних ресурсів № 11.1-07/730 від 01.08.2019, який адресований Департаменту правової політики Івано-Франківської міської ради; лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області б/н і дати, який адресований Департаменту комунальних ресурсів. Апелянт зазначає, що ним зазначені документи здобуті після винесення оскаржуваного рішення.

Згідно п. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Подані апелянтом до суду апеляційної інстанції докази (документи) виникли після винесення рішення Господарським судом Івано-Франківської області від 04.07.2019 року. За таких обставин, є новими доказами, які виникли після розгляду справи і на результати перегляду рішення не впливають.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 23.08.2019, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із Акта Департаменту комунальних ресурсів № 69 від 07.11.2016 щодо обстеження земельної ділянки інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Срібняком Р.З. проведено обстеження, зокрема, земельної ділянки за адресою: м АДРЕСА_1 . Симона АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 площею 0,7228 га.

В Акті зазначено, що земельна ділянка з площею 0,7228 га кадастровий номер 2610100000:20:007:0079 була надана в оренду на підставі п. 8 рішення 28 сесії Івано-Франківської міської ради від 28.09.2005 терміном на 3 роки для обслуговування виробничих будівель та споруд. Договір оренди № 040629400010 від 25.01.2006 втратив свою чинність 24.01.2009 . На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про продовження дії договору оренди земельної ділянки на площу 0,7228 га. На земельній ділянці розташовано: виробничі будівлі (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 В, свідоцтво про право власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради); пилорама (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 Г, свідоцтво про прав, власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міське ради); виробнича будівля ангарного типу (м. Івано-Франківськ, вул. Симона Петлюри, 8 Д, свідоцтво про право власності, б/н, 06.07.2004, видане виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради) які належать ТзОВ Кортеж плюс .

Згідно розрахунку позивача розмір збережених у себе відповідачем коштів, нарахованих за володіння і користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 8 в м. Івано-Франківську з площею 0,7228, з кадастровим номером 2610100000:20:007:0079 в період з 25.03.2016 по 23.05.2017 становить 68 542 ,54грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Відповідач є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою вул. Петлюри, 8 в м. Івано-Франківську з площею 0,7228, з кадастровим номером 2610100000:20:007:0079 (зазначений факт не заперечується сторонами).

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна (відповідачем) права користування земельною ділянкою, зокрема, продовження попереднього договору оренди чи укладення нового договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованим об`єктом цивільних прав.

Крім того, суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Перевіривши складений та наданий позивачем розрахунок, судом першої інстанції встановлено, що він виконаний з 25.03.2016 по 23.05.2017, при розрахунку взято до уваги розмір земельної ділянки 0,7226 га та нормативно грошова оцінка на відповідну дату кожного року. Розрахунок виконаний окремо з 25.03.2016 по 31.12.2016 - 50 960,39 грн. та з 01.01.2017 по 23.05.2017 - 17 582,14 грн., що разом складає 68 542,54 грн.

В матеріалах справи наявний витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік, проте відсутній - за 2016 рік.

Враховуючи положення статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснений за відсутності Витягу з нормативної грошової оцінки землі за 2016 рік, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю за 2016 рік. А відтак, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 50 960,39 грн. за 2016 рік. не підлягають до задоволення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/955/18.

Інформація в листі Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 21.12.2016 № 18-28-0.4-1927/2-16 не може бути належним доказом для розрахунку орендної плати. Адже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Твердження апелянта про те, що відділ Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області не в змозі надати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік., а позивачем вживались всі можливі заходи для одержання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, судом оцінюються критично.

При відмові у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів за 2016 судом першої інстанції також було враховано пропущений строк позовної давності за період з 25.03.2016 по 10.05.2016.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції не мав розглядати клопотання відповідача щодо пропуску строку позовної давності у цій справі щодо позовних вимог про стягнення коштів за 2016 рік, оскільки з огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в позові у цій частині за необґрунтованістю. Зазначене не вплинуло на правильність вирішення спору у даній справі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 17 582,14 грн. за 2017 рік., рішення суду першої інстанції не оскаржується у цій частині.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 276, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.В задоволенні апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради за № 812/11.1-03/14в від 02.08.2019 відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2019 у справі № 909/477/19 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Мирутенко О.Л.

суддя Кордюк Г.Т.