Ухвала

від 19.11.2019 по справі 909/477/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 909/477/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Івано-Франківської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року (головуючий - Скрипчук О. С., судді - Кордюк Г. Т., Мирутенко О. Л.) у справі

за позовом Івано-Франківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кортеж плюс

про стягнення 68 542,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Івано-Франківської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 909/477/19, подана 07 листопада 2019 року.

За наслідками перевірки матеріалів касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, на які поширюється дія цієї частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.

Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 68 542,54 грн, що становить значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн станом на 2019 рік), а тому у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є малозначною.

Необхідність відкриття касаційного провадження у малозначній справі скаржник обґрунтовує наявністю у постановах Верховного Суду інших правових позицій щодо застосування статей 13, 15, 18, 20, 23 Закону України Про оренду землі і статті 1212 Цивільного кодексу України зокрема у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 916/2948/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Проте наведені у зазначених постановах Верховного Суду правові позиції стосуються лише встановлених у цих справах обставин стосовно наявності/відсутності підстав для відшкодування шкоди. При цьому висновки Верховного Суду у зазначених справах є універсальними, однак мають застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи.

Обґрунтування касаційної скарги Івано-Франківської міської ради зводяться лише до переоцінки доказів у справі, а не до прийняття оскаржених судових рішень всупереч правовим позиціям Верховного Суду.

Таким чином, оскільки доводи скаржника є необґрунтованими, а Суд з власної ініціативи не знайшов жодної з передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для перегляду постанови Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у малозначній справі № 909/477/19, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Суд зазначає, що у подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.

Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 909/477/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко

Судді І. С. Берднік

В. Г. Суховий