Ухвала

від 27.06.2019 по справі 755/4304/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/4304/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2019 р. м.Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в заліДніпровського районногосуду м.Києва,клопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_4 про повернення майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100000000905 від 12 вересня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2019 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11 березня 2019 року між прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100000000905 від 12 вересня 2018 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 17000 грн.

04 червня 2019 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 з клопотанням про повернення майна, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , картки банківської ПриватБанк НОМЕР_1 , картки банківської ПриватБанк НОМЕР_2 , картки банківської ПриватБанк НОМЕР_3 , картки банківської ПриватБанк НОМЕР_4 , мобільного телефону марки «iPhone 6+» імей: НОМЕР_5 , грошових коштів у сумі 200 доларів США, купюр номіналом 100 доларів США, 2 шт., посилаючись на те, що під час ухвалення вироку не було вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні. Речі, які були вилучені під час обшуку та належать ОСОБА_4 не є доказами у кримінальному провадженні і є тимчасово вилученими речями.

В судовому засіданні з розгляду клопотання захисник ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Прокурор не заперечував проти клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , просив суд його задовольнити, оскільки вирок набув законної сили, а ці питання не були вирішено.

Інші учасники судового провадження, будучи належним чином повідомлених судом про час і місце судового засідання, в останнє не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення не подали, прокурор та захисник не заперечували проти розгляду клопотання у їх відсутність.

Суд вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100000000905 від 12 вересня 2018 року, заслухавши захисника та прокурора, дійшов такого висновку.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11 березня 2019 року між прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено йому покарання за ч.1 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 17000 грн.

При ухваленні вироку від 16 квітня 2019 року судом не прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки під час судового засідання прокурор не надав суду постанову про визнання предметів речовими доказами, а також ухвалу про накладення арешту.

Згідноч. 1 ст. 539 Кримінального процесуального кодексу України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

04 червня 2019 року захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про прийняття рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження у кримінальному провадженні.

Згідно протоколу обшуку від 23 жовтня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено: картку банківську ПриватБанк НОМЕР_1 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_2 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_3 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «iPhone 6+» імей: НОМЕР_5 , грошові кошти у сумі 200 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, 2 шт.

Згідно з ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно доч.2ст.168КПК Українитимчасове вилученнямайна можездійснюватися підчас обшуку,огляду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, якщо слідчий, прокурор не подасть до слідчого судді клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.

Аналізуючи вказані вимоги закону, долучені до клопотання матеріали та пояснення сторін у судовому засіданні, суд приходить до переконливого висновку, що вилучені під час обшуку 23.10.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 ,-картка банківськаПриватБанк НОМЕР_1 ,картка банківськаПриватБанк НОМЕР_2 ,картка банківськаПриватБанк НОМЕР_3 ,картка банківськаПриватБанк НОМЕР_4 ,мобільний телефонмарки «iPhone6+»імей: НОМЕР_5 ,грошові коштиу сумі200доларів США,купюрами номіналом100доларів США,2шт.є тимчасово вилученим майном, оскільки вони не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, та вони не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження №12018100000000905 відомості про те, що слідчим подавалось клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, а також про те, що таке клопотання розглядалось та було задоволено відсутні. Також зазначені матеріали не містять відомостей про те, що тимчасово вилучене майно було повернуто особі, у якої воно було вилучено.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право наефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Питання застосування інституту тимчасового вилучення майна врегульоване Главами 16 та 17 Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема статтями 167-175 цього Кодексу. Даними правовими нормами законодавцем визначено конкретне визначення можливої наступної долі вилученого майна, зокрема до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення.

Враховуючи викладене та те, що при ухваленні вироку Дніпровським районним судом м.Києва від 16 квітня 2019 року не було прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про повернення майна та повернути власнику тимчасово вилучене майно.

Керуючись ст. 131, 174, 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 вінтересах ОСОБА_4 про повернення майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100000000905 від 12 вересня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України задовольнити.

Повернути ОСОБА_4 майно, яке було вилучено у ході обшуку, проведенного 23 жовтня 2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: картку банківську ПриватБанк НОМЕР_1 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_2 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_3 , картку банківську ПриватБанк НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «iPhone 6+» імей: НОМЕР_5 , грошові кошти у сумі 200 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, 2 шт.

Копію ухвали вручити прокурору та захиснику, направити для відома учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1