Рішення

від 18.06.2019 по справі 911/2781/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2781/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації

до 1) Тхорівської сільської ради

2) Публічного акціонерного товариства Компанія Ельба

про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

прокуратури: Набок Ю.В.

позивача: не з`явився

вiдповiдача1: не з`явився

вiдповiдача2: Борух С.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації (надалі - позивач) до Тхорівської сільської ради (надалі - відповідач1), Публічного акціонерного товариства Компанія Ельба (надалі - відповідач2) про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2019 року відкрито провадження у справі № 911/2781/18, підготовче засідання призначено на 31.01.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.01.2019 року представником позивача подано заяву б/н від 16.01.2019 року про визнання позову щодо визнання недійсними рішень та договору оренди земельної ділянки.

До канцелярії Господарського суду Київської області 31.01.2019 року представником відповідача2 подано клопотання б/н від 31.01.2019 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2019 року підготовче засідання у справі № 911/2781/18 відкладено на 19.02.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.02.2019 року представником відповідача2 подано клопотання б/н від 18.02.2019 року та клопотання б/н від 18.02.2019 року про застосування строків позовної давності.

До канцелярії Господарського суду Київської області 19.02.2019 року представником відповідача2 подано відзив на позовну заяву б/н від 19.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2019 року підготовче засідання у справі № 911/2781/18 відкладено на 12.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 04.03.2019 року представником відповідача1 подано клопотання № 61 від 01.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.03.2019 року прокуратурою подано пояснення на клопотання № 33-02-999вих-19 від 07.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.03.2019 року представником відповідача2 подано клопотання б/н від 12.03.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2019 року підготовче засідання у справі № 911/2781/18 відкладено на 09.04.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 12.03.2019 року представником прокуратури подано відповідь на відзив на позовну заяву № 33-02-975вих-19 від 06.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.03.2019 року представником прокуратури подано пояснення на клопотання № 33-02-999вих-19 від 07.03.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 25.03.2019 року представником відповідача2 подано відзив на позовну заяву б/н від 25.03.2019 року, заперечення б/н від 25.03.2019 року на пояснення Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на клопотання про застосування строків позовної давності, заперечення на відповідь на відзив б/н від 25.03.2019 року та заперечення б/н від 25.03.2019 року на пояснення Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду.

До канцелярії Господарського суду Київської області 01.04.2019 року від представника відповідача1 надійшло клопотання № 88 від 29.03.2019 року.

У підготовчому засіданні 09.04.2019 року прокурор позовні вимоги підтримав. Представник відповідача2 проти позову заперечував.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 09.04.2019 року не з`явився.

Відповідач1, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 09.04.2019 року не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 09.04.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 07.05.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2019 року розгляд справи відкладено на 21.05.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 07.05.2019 року від представника відповідача1 надійшло клопотання № 106 від 03.05.2019 року про розгляд справи без участі представника.

До канцелярії Господарського суду Київської області 20.05.2019 року представником відповідача2 подано клопотання б/н від 20.05.2019 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття представника відповідача2 в судове засідання.

У судовому засіданні 21.05.2019 року прокурор позовні вимоги підтримав. Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 21.05.2019 року не з`явився.

Відповідач1 та відповідач2, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 21.05.2019 року не з`явилися.

В судовому засіданні 21.05.2019 року розгляд справи відкладався до 18.06.2019 року.

В судовому засіданні 18.06.2019 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представник відповідача2 проти позову заперечував, представники позивача та відповідача1 в судове засідання не з`явились.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.06.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Білоцерківською місцевою прокуратурою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110260000412 від 07.09.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, встановлено порушення вимог земельного законодавства під час надання в оренду ПАТ Компанія Ельба земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості), а саме, встановлено, що земельна ділянка промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення, площею 38,6 га, яка розташована в адміністративних межах Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, належить на праві постійного користування Державному підприємству Тхорівський спиртовий завод на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія Б НОМЕР_1 025693 від 1980 року, зареєстрованого за №2 для виробничих потреб.

Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №911 від 21.12.2009 року ДП Тхорівський спиртовий завод надано згоду на відчуження частини майна, яке знаходиться на вищевказаній земельній ділянці.

Згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель зерноскладу, солодовні та конюшні (літ. А, Б, В) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відповідне майно перейшло у власність до ПАТ Компанія Ельба (відповідач2).

В подальшому, рішенням Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба затверджено розроблену ПП Світлиця-нова технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба , площею 1,5163 га по АДРЕСА_1 .

Пунктами 2, 3 вказаного рішення припинено право користування частиною земельної ділянки, площею 1,5163 га ДП Тхорівський спиртовий завод згідно Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею №2 в 1980 році та надано в оренду ПАТ Компанія Ельба земельну ділянку, площею 1,5163 га терміном на 49 років. Цільове призначення: землі промисловості.

В подальшому, на підставі вищевказаного рішення сільської ради 28.07.2011 року між Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області та ПАТ Компанія Ельба укладено Договір оренди земельної ділянки площею 1,5163 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , терміном на 49 років, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Сквирському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.07.2011 року за №3224000040001379.

Прокуратура в позові зазначає, що п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішення) визначено, щодо розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до абзацу другого цього пункту державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об`єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05.02.2004 року № 1457-ІУ при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі під казенними підприємствами; земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Виходячи зі змісту ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається та реалізується державою через органи виконавчої влади.

Крім цього, відповідно до пункту г ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної, а не державної власності.

З огляду на викладене, незважаючи на місцезнаходження землі (в межах чи за межами населеного пункту), Законом виключено можливість органів місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної і комунальної власності, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належить частка (акції, паї).

Відповідно до п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 142 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення), земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Однак, як зазначає прокуратура в позові, рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба , прийнято всупереч ст. ст. 12, 84, 116, 122, 123, 141, 142, 149 Земельного кодексу України та п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності та ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій з перевищенням наданих законом повноважень та без розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування.

У зв`язку з чим, Заступником керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації подано позов до Тхорівської сільської ради та Публічного акціонерного товариства Компанія Ельба про визнання недійсним рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба на підставі ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України. Також, в позові заявлено вимогу про визнання недійсним укладеного на підставі спірного рішення ради Договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Тобто, наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовою підставою для укладення спірного Договору оренди землі від 28.07.2018 року є рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06, яке прийнято з грубими порушеннями вимог закону.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, під час укладання спірного договору стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням вищевикладеного, прокуратура в позові просить визнати недійсним також Договір оренди земельної ділянки площею 1,5163 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , терміном на 49 років, укладений між Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області та ПАТ Компанія Ельба , який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Сквирському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.07.2011 року за №3224000040001379, на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також, прокуратурою обґрунтовано об`єднання в позові кількох вимог, які пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами. Зокрема, підставою позову є незаконне вилучення земельної ділянки державної власності із постійного користування ДП Тхорівський спиртовий завод та надання її в оренду ПАТ Компанія Ельба у невизначений законодавством спосіб.

В обґрунтування звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації, Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури зазначив, що ст. 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

В позові заявлено вимоги про захист інтересів держави, порушених незаконним прийняттям Тхорівською сільською радою рішення про розпорядження землями державної власності, про що, як обґрунтовує прокуратура, стало відомо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017110260000412 від 07.09.2017 року, тобто під час виконання прокуратурою її безпосередніх функцій.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України починаючи з 2012 року та на даний час належним розпорядником спірної земельної ділянки державної форми власності являється саме Сквирська районна державна адміністрація.

Однак, Сквирська районна державна адміністрація не звернулася до суду щодо усунення порушених прав держави, у тому числі, шляхом визнання недійсним рішення Тхорівської сільської ради та договору оренди землі.

Зважаючи на викладене та те, що уповноваженим органом не належним чином виконуються свої повноваження, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації.

Також, в обґрунтування дотримання строків позовної давності прокуратура пояснила, що їй стало відомо про порушення вимог земельного законодавства, а саме про факт незаконної передачі спірної земельної ділянки у користування приватній юридичній особі, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12017110260000412 від 07.09.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та опрацювання відповідної інформації, отриманої під час досудового розслідування.

Відповідачем1 - Тхорівською сільською радою в ході розгляду спору позовні вимоги визнано.

Відповідач2 подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що кримінальне провадження № 12017110260000412 від 07.092017 року, в ході розслідування якого прокуратурі стало відомо про наведені в позові порушення, закрито 25.09.2018 року на підставі п.2.ч.1 ст.284 КПК України.

Також, відповідач2 зазначив, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України №911 від 21.12.2009 року ДП Тхорівський спиртовий завод надано згоду на відчуження частини майна, яке знаходиться на вищевказаній земельній ділянці.

Згідно з Договором купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: будівель зерноскладу, солодовні та конюшні (літ. А, Б, В) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 відповідне майно придбано ПАТ Компанія Ельба (відповідач2).

Відповідач2 зазначає, що оскільки, Публічному акціонерному товариству Компанія ЕЛЬБА була необхідна земельна ділянка площею 1,5163 га по АДРЕСА_1 для обслуговування придбаних будівлі зерноскладу, солодовні та конюшні (літ. А, Б, В), що розташовані на ній, Державне підприємство Тхорівський спиртовий завод , як землекористувач, надало згоду на відчуження вказаної земельної ділянки, що підтверджується листом від 07.09.2010 року вих. № 270.

В подальшому, рішенням Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба затверджено розроблену ПП Світлиця-нова технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба , площею 1,5163 га по АДРЕСА_1 .

Пунктами 2, 3 вказаного рішення припинено право користування частиною земельної ділянки, площею 1,5163 га ДП Тхорівський спиртовий завод згідно Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею №2 в 1980 році та надано в оренду ПАТ Компанія Ельба земельну ділянку, площею 1,5163 га терміном на 49 років. Цільове призначення: землі промисловості.

В подальшому, на підставі вищевказаного рішення сільської ради 28.07.2011 року між Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області та ПАТ Компанія Ельба укладено Договір оренди земельної ділянки площею 1,5163 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , терміном на 49 років, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Сквирському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.07.2011 року за №3224000040001379.

Відповідач2 зазаначає, що з огляду на ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в оренду), якою визначено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, відповідачем2 правомірно набуто в оренду земельну ділянку, на якій розташовані придбані ним будівлі.

Також, відповідач2 зазначає, що спірна земельна ділянка площею 1,5163 га по АДРЕСА_1 , яка передавалась в оренду Публічному акціонерному товариству Компанія ЕЛЬБА , на час прийняття Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області спірного рішення, вже мала кадастровий № НОМЕР_3 .

Згідно інформації з публічної кадастрової карти України за вказаним кадастровим номер зареєстрована ділянка площею 1,5163 га, цільове призначення - промисловості, комерційного використання і громадського призначення, тип власності - Комунальна власність.

У зв`язку з чим, відповідач2 зазначає, що спірна земельна ділянка до її передачі в оренду, вже перебувала в комунальній власності. Відповідач2 зазначає, що саме під час присвоєння кадастрового номеру спірній земельній ділянці фактично відбулося розмежування земель державної та комунальної власності і спірна земельна ділянка відійшла до комунальної власності. Відповідач 2 стверджує, що про прийняття рішення про передачу земельної ділянки у комунальну власність свідчить присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, що ніким не скасовано.

У відповіді на відзив відповідача2 прокуратура заперечила викладені у відзиві обставини, оскільки спірним рішенням Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба одночасно з затвердженням відповідачу2 технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості), було також вирішено питання про припинення права користування частиною земельної ділянки, площею 1,5163 га ДП Тхорівський спиртовий завод згідно Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_2 .

В той же час, відсутні жодні докази, які свідчать про прийняття окремого рішення про передачу спірної земельної ділянки з земель державної власності до земель комунальної власності, що до того ж суперечить ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності , згідно з якою при розмежуванні земель державної та комунальної власності не допускається передача до земель комунальної власності: землі під казенними підприємствами; земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що в адміністративних межах Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області розміщенні земельна ділянка площею 38,6 га, яка з 1980 року належала на праві постійного користування Державному підприємству Тхорівський спиртовий завод на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 зареєстрованого за № 2 для виробничих потреб.

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час передачі спірної земельної ділянки в оренду) землями промисловості визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості встановлюється законом.

Пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішення) визначено, щодо розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до абзацу другого цього пункту державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об`єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних капіталах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності: землі під казенними підприємствами; земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка входила до складу земельної ділянки, яка з 1980 року передбувала в користуванні Державного підприємства Тхорівський спиртовий завод на підставі Державного акта на право постійного користування землею серія НОМЕР_2 , згідно зі ст.ст. 6, 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності така земельна ділянка не могла передаватись до земель комунальної власності і право розпорядження такою земельною ділянкою державної власності належало відповідним органам виконавчої влади, а не місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, не зважаючи на місцезнаходження землі (в межах чи за межами населеного пункту), Законом виключено можливість органів місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної і комунальної власності, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належить частка (акції, паї).

Суд не приймає посилання відповідача2, що спірна земельна ділянка площею 1,5163 га по АДРЕСА_1 , яка передавалась в оренду Публічному акціонерному товариству Компанія ЕЛЬБА , на час прийняття Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області спірного рішення вже мала кадастровий № НОМЕР_3 , оскільки відповідні посилання не обґрунтовані жодними доказами та детальними поясненнями.

Зокрема, відповідач2 зазначає, що відповідний кадастровий номер було присвоєно земельній ділянці на підставі рішення сільради № 01-08-06 від 29.03.2011 року, про що відповідачу стало відомо з технічної документації із землеустрою.

Однак, відповідна технічна документація із землеустрою розроблялась ПП Світлиця-Нова щодо документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки саме відповідачу2. В той же час, відповідачем2 не надано пояснень щодо змісту відповідного рішення сільради № 01-08-06 від 29.03.2011 року та не надано суду примірнику відповідного рішення, яке з огляду на ст. 16 Закону України Про оренду землі та ст.116 Земельного кодексу України могло стосуватись надання сільрадою відповідачу2 дозволу на розроблення технічної документації з землеустрою.

Відповідно до п. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час прийняття рішення), надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Крім цього, відповідно до пункту г ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин належить вилучення земельних ділянок із земель комунальної, а не державної власності.

Оскільки, спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні державного підприємства, така земльна ділянка відноситься до земель державної власності, повноваження розпорядження якими належить відповідному органу виконавчої влади - Сквирській районній державній адміністрації.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Таким чином, Тхорівська сільська рада, яка є органом місцевого самоврядування, не мала повноважень розпоряджатись земельною ділянкою державної власності, тому спірне рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба , прийнято всупереч ст. ст. 12, 84, 116, 122, 123, 141, 142, 149 ЗК України та пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності та ст. ст. 20, 50 Закону України Про землеустрій з перевищенням наданих законом повноважень. Також, на підставі наведеного рішення ради укладено договір оренди землі з перевищенням повноважень.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Також за приписами ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

У Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Разом з тим із вказаного Рішення Конституційного Суду України вбачається, що такі рішення органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124

У зв`язку з чим, рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба на підставі ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, під час укладання спірного договору стороною (сторонами) порушено вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України якою визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З урахуванням вищевикладеного та ст. 16 Закону України Про оренду землі та ст.116 Земельного кодексу України, Договір оренди земельної ділянки площею 1,5163 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , терміном на 49 років, укладений між Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області та ПАТ Компанія Ельба , який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Сквирському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.07.2011 року за №3224000040001379, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

В той же час, суд зазначає, що визнання недійсним рішення ради пов`язано з порушенням компетенції органу, уповноваженого розпоряджатись землями, що не впливає на наявність підстав для набуття відповідачем2 права землекористування на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, яке по суті не підлягає дослідженню в межах заявленого у справі позову. Навіть в разі наявності у відповідача2 підстав для набуття права землекористування на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, відповідне право набувається і реалізується в порядку, визначеному чинним законодавством уповноваженим органом.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що про наведені в позові порушення прокуратурі стало відомо не за повідомленням уповноваженого органу, а під час здійснення прокуратурою процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12017110260000412 від 07.09.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та опрацювання відповідної інформації отриманої під час досудового розслідування. Відповідний позов має на меті не лише захист інтересів держави, а й відновлення законності.

Як визначено ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на норму ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор в залежності від обставин спору може мати статус позивача і враховуючи, що підстави для подання позову виявлені саме прокуратурою під час розслідування у кримінальній справі, строк позовної давності для відповідних позовних вимог має обраховуватись з врахуванням можливості прокуратури бути обізнаною з наявністю спірного рішення в момент їх прийняття, що відповідачем2 не обґрунтовано.

Таким чином, враховуючи, що з огляду на викладені у позові обставини прокурор виступає не як сторона у спірних земельних правовідносинах (в тому числі представляючи інтереси держави) і не на рівних засадах з іншими учасниками, натомість позов поданий у зв`язку з необхідністю відновлення законності в тому числі через протиправні дії посадових осіб відповідних державних органів, з урахуванням приписів частини другої статті 1 ЦК України правила позовної давності, передбачені цим Кодексом, не застосовуються.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з першої позовної вимоги покладається на відповідача1 в сумі 1762 грн., з другої позовної вимоги на відповідачів в рівних частках по 881 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації до Тхорівської сільської ради та Публічного акціонерного товариства Компанія Ельба про визнання недійсним рішення та договору оренди земельної ділянки задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним рішення Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області від 06.07.2011 року №01-10-06 Про надання в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі промисловості) ПАТ Компанія Ельба .

3. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 28.07.2011, площею 1,5163 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , терміном на 49 років, укладений між Тхорівською сільською радою Сквирського району Київської області та ПАТ Компанія Ельба , який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Сквирському районі, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис від 29.07.2011 року за №3224000040001379.

4. Стягнути з Тхорівської сільської ради (09050, Київська обл., Сквирський р-н, с. Тхорівка, вул. Домбеля, 37, код ЄДРПОУ 04359040) на користь Прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641) 2643 грн. витрат по сплаті судового збору

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Компанія Ельба (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська,22, код ЄДРПОУ 14352286) на користь Прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2; отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - 35216008015641) 881 грн. витрат по сплаті судового збору

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

повний текст складено 18.07.2019 року

Суддя А.Ю. Кошик