Постанова

від 16.07.2019 по справі 915/1042/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/1042/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 (судді Разюк Г.П., Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018

(суддя Семенчук Н.О.)

у справі № 915/1042/18 Господарського суду Миколаївської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік-Нік"

до Миколаївської міської ради

про визнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною,

за відсутності представників сторін,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пік-Нік" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило суд визнати поновленим договір оренди землі, переданої на період будівництва 4-поверхового бізнес-центру по вул. Лягіна, 26/1 у м . Миколаєві , укладений з Миколаївською міською радою, а також визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі укладеною в запропонованій ним редакції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на дотримання ним встановленого порядку пролонгації договорів оренди, а також на те, що після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, від відповідача заперечення у поновленні цього договору не надходило, а тому, в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", вважає договір поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка № 2 площею 934 м 2 на період будівництва 4-поверхового бізнес-центру по вул. Лягіна, 26/1 на підставі п. 14.3 рішення Миколаївської міської ради від 25.06.2010 №47/45 передана ТОВ "Пік-Нік" в оренду строком на 3 роки. В подальшому 27.06.2013 рішенням Миколаївської міської ради № 29/41 строк оренди земельної ділянки продовжено на 5 років.

24.10.2013 між Миколаївською міською радою (орендодавецем) та ТОВ "Пік-Нік" (орендарем) укладено договір оренди землі № 9659 (Договір) строком до 16.08.2018. Пунктом 12.6 договору передбачено, що орендар, який належно виконує обов`язки відповідно до умов договору має за інших рівних умов переважне право на продовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що орендар зобов`язаний розпочати та завершити будівництво до спливу строку договору. У разі не закінчення будівництва до спливу строку договору та наміру скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, письмово повідомити про це орендодавця або повідомити про інший намір її подальшого використання, при цьому, орендна плата за землю вноситься до укладення нового договору або по день фактичного використання земельної ділянки (до повернення її за актом приймання-передачі), якщо орендар не буде мати намір поновляти договір.

З метою продовження договору оренди 29.01.2018 орендар через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернувся до орендодавця із заявою № 000075, до якої долучив проект додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки.

Оскільки орендодавець жодним чином не відреагував на подану орендарем заяву, не прийняв рішення про продовження договору та не підписав направлений йому проект додаткової угоди, останній звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, суди обох інстанцій визнали доведеною позивачем наявність всіх обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації переважного права орендаря, що належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди. Здійснивши аналіз викладених в проекті додаткової угоді умов та встановивши, що позивач дотримався встановленого порядку продовження договору і довів належне виконання умов договору оренди, натомість відповідач без жодного обґрунтування усунувся від врегулювання відносин з позивачем, чим порушив вимоги чинного законодавства та права позивача, суди дійшли висновків про наявність правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною.

Відповідач не погодився з судовими рішеннями у даній справі, тому подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і прийняти нове - про відмову в позові.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та на помилкову оцінку дійсних обставин справи, що в сукупності призвело до безпідставного задоволення позову про продовження орендних правовідносин за відсутності згоди на це орендодавця.

Так, за доводами скаржника, позивач втратив переважне право на продовження строку дії договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" внаслідок неналежного виконання умов договору щодо зобов`язання розпочати та завершити будівництво об`єкта протягом строку, на який договір було укладено.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2019.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі. При цьому, заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону не можуть бути відхилені без зазначення відповідних причин, а мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо.

Частиною 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Під час оцінки позовних вимог про визнання договору поновленим/додаткової угоди укладеною на відповідність їх вимогам чанного законодавства необхідно дослідити дотримання орендарем положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та встановити чи належним чином орендар виконує свої обов`язки за договором; чи повідомив орендар у встановлені строки орендодавця про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; чи додав орендар до листа-повідомлення проект додаткової угоди; чи повідомив орендодавець протягом місяця про наявність заперечень і про своє рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач в передбачений договором строк звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якої додав проект додаткової угоди.

Але, відповідач, в порушення приписів ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", залишив звернення позивача без відповіді, додаткову угоду не підписав без зазначення жодних заперечень щодо її змісту, не прийняв у встановлені Законом строки рішення про продовження договору, допустивши таким чином безпідставне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

За висновком колегії суддів, встановивши наведені обставини справи та приймаючи рішення про задоволення позову, господарські суди попередніх інстанцій дотримались всіх норм матеріального і процесуального права та правильно вирішили спір між учасниками даних правовідносин.

Щодо доводів скаржника про неналежне виконання позивачем умов договору щодо закінчення будівництва в обумовлені договором строки, то вони не тільки не свідчать про втрату позивачем переважного права на оренду вказаної земельної ділянки, а навпаки підтверджують необхідність врегулювання у встановленому законодавством порядку відносин, що існують між сторонами у зв`язку із тривалим будівництвом бізнес-центру, з метою здійснення якого була передана земельна ділянка. Враховуючи, що метою передачі в оренду земельної ділянки було будівництво об`єкта нерухомості на ній, доводи скаржника про порушення позивачем строків будівництва, за умови належного виконання орендарем зобов`язань з орендної плати, не можуть бути достатньою підставою для відмови в продовженні договору оренди землі. Крім того, відповідні доводи скаржника спростовуються умовами самого договору, в п.12.6 якого чітко передбачено умови і порядок продовження його дії.

Враховуючи, що жодні доводи відповідача про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на приписи ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018 у справі № 915/1042/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.