Постанова

від 11.07.2019 по справі 2-1233-1/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/6797/2019

справа №2-1233-1/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Вербової І.М., Саліхова В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Вест", Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання майнового права на отримання в натурі об`єкта будівництва ,-

встановив:

В січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, та просив ухвалити рішення, яким визнати за ним майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири АДРЕСА_1 , та визнати за ним майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_1 згідно договору №501-Г інвестування будівництва.

Вимоги обґрунтовує тим, що 14 листопада 2003 року між сторонами укладено Договір №501-Г інвестування будівництва.

Згідно із умовами договору він мав сплатити інвестиційний внесок, а товариство зобов`язалось після закінчення будівництва в четвертому кварталі 2004 року та здачі будинку в експлуатацію передати йому зазначену вище квартиру.

Свої зобов`язання ОСОБА_2 виконав належним чином, проте товариство у строк будівництво не закінчило, у зв`язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2010 року позовні вимоги задоволено, вирішено:

Визнати за ОСОБА_2 майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_3 .

Ухвалою Святошиського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2010 року виправлено описку у резолютивній частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2010 року відносно зазначення номеру квартири, і вказано вважати правильним запис: визнати за ОСОБА_2 майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_2 майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування - квартири АДРЕСА_2 , замість помилково зазначеного номеру квартири " в„–179" .

Не погодившись з ухваленим рішенням, в березні 2019 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить:

Залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, у справі №2-1233-1/10, оскільки оскаржуване рішення впливає на права та обов`язки.

Залучити в якості співвідповідача арбітражного керуючого - Тарасенка Тараса Петровича, юридична адреса: 09700, Київська обл., м.Богуслав, вул. Миколаївська, 27 ,оф. 58 , тел. НОМЕР_1 .

Скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест", Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта будівництва в справі №2-1233-1/10 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2

Визнати за ОСОБА_1 право на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої двокімнатної квартири АДРЕСА_7 . Визнати за ОСОБА_1 майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування - двокімнатної квартири АДРЕСА_7 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що участі у справі не приймала, проте ухваленим рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

В апеляційній скарзі посилається на те, що ще до моменту виникнення між сторонами правовідносин, на які посилається позивач, 13 березня 2003 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" та ТОВ "Дар`я і К" (інвестор) укладено Договір №13/03-2003(Г) інвестування будівництва, відповідно до умов якого у інвестора виникали майнові права, зокрема, щодо квартири АДРЕСА_8 .

В свою чергу, 27 травня 2003 року між ТОВ "Дар`я і К" та нею укладений Інвестиційний договір №10, відповідно до умов якого в неї виникали майнові права на цю саме квартиру.

Вказує, що генерального директора ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" притягнуто до кримінальної відповідальності. Окрім того, директора ТОВ "Дар`я і К" також притягнуто до кримінальної відповідальності.

20 серпня 2008 року до ЄДРЮОФОП внесено запис про припинення ТОВ "Дар`я і К".

У вересні 2018 року будівництво було відновлено, забудовником є ЗАТ "Молодіжний житловий комплекс "Академмістечко". В цей же період їй стало відомо, що відносно цього забудовника та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" порушені справи про банкрутство, арбітражним керуючим санацією обох товариств є Тарасенко Т.П. У вересні 2018 року ОСОБА_1 подано заяву арбітражному керуючому про включення її до списку інвесторів будинку, а в січні 2019 року від арбітражного керуючого стало відомо, що майнові права на квартиру належать іншій особі.

Посилаючись на викладені обставини, просить рішення скасувати та ухвалити нове відповідно до вимог апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що скаржник не вказує джерела, з якого у неї наявна копія Договору інвестування будівництва №13/03-2003(Г) від 13 березня 2003 року та не вказує місця знаходження оригіналу. Вказує, що у зазначеному договорі площа квартири є відмінною від тієї, що вказана в Інвестиційному договорі №10 від 27 травня 2003 року.

Також вказує, що згідно із інвестиційним договором, скаржник свої зобов`язання виконала з простроченням, у зв`язку із чим відповідно до умов договору ціна квартири підлягала коригуванню.

Посилається на те, що матеріали справи не містять довідок, що видані скаржнику та ТОВ "ДАР`Я і К", з яких би убачалось виконання ними своїх зобов`язань у повному обсязі.

Зазначає про наявність у справі вироку відносно директора ТОВ "ДАР`Я і К", якого визнано винним у вчиненні злочинів та привласненні чужого майна, відтак зазначене товариство не набувало прав, якими могло б розпорядитися у правовідносинах з ОСОБА_1

Вказує, що про порушення своїх прав скаржнику було відомо з грудня 2004 року, коли було прострочено здачу будинку в експлуатацію, що підтверджується її заявою, проте лише через 10 років після порушення справи про банкрутство вона звернулась до арбітражного керуючого ЗАТ "МЖК "АКАДЕММІСТЕЧКО" та через 15 років до суду. При цьому зазначає, що ОСОБА_2 у встановлені строки звернувся із кредиторськими вимогами до ТОВ "НВФ "ВЕСТ", щодо якого також порушено справу про банкрутство, та його вимоги включені до реєстру вимог кредиторів. Згодом, у зв`язку із санацією ЗАТ "МЖК "АКАДЕММІСТЕЧКО" його визнано інвестором, а 08 серпня 2018 року між ним та керуючим санацією укладено договір на завершення будівництва.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст.352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ст.1 ЦПК України ЦПК України в редакції Закону №1618-IV 18 березня 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України в редакції Закону №1618-IV 18 березня 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, як інвестору, належать майнові права на об`єкт і, оскільки, відповідачем не виконуються зобов`язання, суд дійшов висновку про задоволення вимог.

З матеріалів справи убачається, що 14 листопада 2003 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" (фірма) та ОСОБА_2 (інвестор) укладеного Договір №501-Г інвестування будівництва.

Згідно із умовами цього договору інвестор мав сплатити інвестиційний внесок у розмірі 197890 грн., а товариство зобов`язалось після закінчення будівництва в четвертому кварталі 2004 року та здачі будинку в експлуатацію передати інвестору двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

01 грудня 2009 року між сторонами підписано Додаток №1 до Договору №501-Г від 14 листопада 2003 року "Розташування квартири АДРЕСА_9 , проінвестованої ОСОБА_2 ", який містить поверховий план.

Відповідно до даних Довідки від 18 листопада 2003 року №501, що видана ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" за підписом директора ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 , які скріплені печаткою, ОСОБА_2 інвестиційний внесок сплати у повному обсязі, на підтвердження чого також надано копію квитанції.

При зверненні до суду позивачем також надано лист ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" від 04 квітня 2009 року №02/12 та від 17 лютого 2010 року №009/02 за підписами директора ОСОБА_9 , який скріплено печаткою, згідно із яким товариство не заперечує проти позовних вимог. Також надано лист, у якому зазначається, що станом на 17 лютого 2009 року будівництво корпусу "Г" за адресою: м.Київ, пл. Святошинська, 1 триває.

З приєднаних до апеляційної скарги документів убачається наступне.

13 березня 2003 року між 13 березня 2003 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" та ТОВ "Дар`я і К" (інвестор) укладено Договір №13/03-2003(Г) інвестування будівництва. Відповідно до умов цього договору у інвестора виникали майнові права щодо 14 квартир загальною площею 408,83 кв.м та вартістю 2 811 914 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_7.

Відповідно до умов договору 50% ціни мали бути сплачені протягом 30 днів з моменту підписання цього договору, інші 50% протягом 90 днів з моменту підписання цього договору.

Відомостей про сплату цих коштів не надано.

Відповідно до Додатку №1 до цього договору в перелік квартир також входить квартира в„–501, площею 71,96 кв.м .

27 травня 2003 року між ТОВ "Дар`я і К" та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір №10, предметом якого є інвестування ОСОБА_1 за рахунок власних коштів будівництва в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 72,96 кв.м, вартістю 187689 грн., яка є незмінною до 15 грудня 2003 року.

Строк оплати за цим договором у повному обсязі встановлено до 15 грудня 2003 року.

Згідно наданих квитанцій ОСОБА_1 сплачено вартість квартири окремими платежами в період з 28 травня 2003 року по 26 липня 2004 року.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 14 червня 2005 року у справі №1-341/05 директор ТОВ "Дар`я і К" ОСОБА_8 засуджено за ряд злочинів, які не кореспондуються з обставинами справи.

Відповідно до даних ЄДРЮОФОПГФ ТОВ "Дар`я і К" припинено 20 серпня 2008 року.

Щодо ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" ЄДРЮОФОПГФ містить такі відомості: 26.05.2017 - в стані припинення; Підстава: за судовим рішенням про банкрутство; Судове рішення: Судове рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури №85 від 23.05.2017; Найменування суду: Господарський суд міста Києва; Дата набуття чинності: 23.05.2017.

ОСОБА_1 посилається на те, що будівництво було відновлено ЗАТ "Молодіжний житловий комплекс "Академмістечко". Щодо цієї юридичної особи ЄДРЮОФОПГФ містить відомості: 24.09.2012 - порушено справу про банкрутство (санація); Підстава: за судовим рішенням про проведення санації; Судове рішення: Судове рішення про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією №50/279 від 28.08.2012; Найменування суду: Господарський суд м.Києва; Дата набуття чинності: 28.08.2012; керуючий санацією: Тарасенко Тарас Петрович. Одним із засновників є ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест".

Правовідносини, які склалися між сторонами у цій справі, регулюються Законом України від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (далі Закон №1560-ХІІ).

Відповідно до частини 5 статті 7 цього Закону інвестор має право володіти, користуватись і розпоряджатися об`єктами - результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно із статтею 4 цього Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь яке майно, а також майнові права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно із частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Отже відповідає вимогам закону висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" не виконувалися належним чином взяті на себе зобов`язання, а позивачем ОСОБА_2 в повному обсязі та вчасно сплачено інвестиційні платежі, зазначене є підставою для визнання за позивачем майнових прав.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що рішення суду виконано, Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 15 жовтня 2010 року здійснено державну реєстрацію прав на підставі цього рішення суду.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

При цьому принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Основою цього принципу є положення , відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися, тобто цей принцип гарантує остаточність рішень.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Практика ЄСПЛ виходить з розширеного розуміння терміну майна, зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. ЄСПЛ зазначає , якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу, зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що саме право очікування в контексті застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має захищатись як майно.

Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач ОСОБА_2 отримав законне рішення суду, яке ухвалено дев`ять років тому, відтак має право на правову визначеність.

Поряд з цим, у скаржника правовідносини виникли між нею та ТОВ "Дар`я і К" на підставі укладеного 27 травня 2003 року Інвестиційного договору №10 .

Проте скаржником не надано доказів на підтвердження факту набуття майнових прав на спірний об`єкт нерухомості станом на час ухвалення рішення у цій справі, як і доказів на підтвердження факту виконання умов Договору інвестування будівництва від 13 березня 2003 року, укладеного між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Вест" та ТОВ "Дар`я і К", а також повну оплату об`єкту інвестування ОСОБА_1 з огляду на те, що незмінність вартості визначена станом на 15 грудня 2003 року, проте оплата здійснювалась окремими платежами в строк до 26 липня 2004 року.

Відтак колегія суддів уважає, що звертаючись із апеляційної скаргою ОСОБА_1 не підтвердила факту набуття майнових прав на спірний об`єкт нерухомості та, як наслідок, набуття вимоги, яку можна б було кваліфікувати як право очікування.

Щодо вимог апеляційної скарги, якими є залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору; залучення в якості співвідповідача арбітражного керуючого - Тарасенка Т.П.; визнання за ОСОБА_1 право на частку в об`єкті незавершеного будівництва та майнового (речового) права на отримання в натурі об`єкта інвестування, суд апеляційної інстанції вказує на таке.

Відповідно до ч.3 ст.352 ЦПК України надає право на апеляційне оскарження і не вимагає залучення особи, яка не брала участі у справі, в якості третьої особи.

Залучення співвідповідача здійснюється за клопотанням позивача відповідно до ст.51 ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року і лише під час провадження у суді першої інстанції.

Прийняття судом апеляційної інстанції рішення за вимогами особи, яка не брала участі у справі, про визнання за нею певних прав, вирішення питання про відновлення порушеного права не належить до компетенції суду апеляційної інстанції і такі вимоги можуть бути заявлені в загальному порядку. Суд апеляційної інстанції уповноважений лише перевірити доводи особи, яка не брала участі у справі, про те, чи мало місце під час вирішення справи втручання у її права, свободи та інтереси, а якщо так, то відновити їх у спосіб скасування рішення в межах допущеного втручання.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що у цій справі не мало місце таке втручання у права, свободи та інтереси скаржника, яке підлягало б відновленню у спосіб скасування рішення, що не перешкоджає зверненню скаржника з метою ефективного захисту прав у визначений цивільним процесуальним законом спосіб із відповідними вимогами до суб`єктів спірних матеріальних правовідносин.

З огляду на установлене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2010 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді І.М. Вербова

В.В. Саліхов