Ухвала

від 14.08.2019 по справі 2-1233-1/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1233-1/10

провадження № 61-14901ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2010 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Вест , Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання майнового права на отримання в натурі об`єкта будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ Науково-виробнича фірма Вест , Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, в якому просив суд визнати за ним майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування квартири АДРЕСА_1 , згідно договору № 501-Г інвестування будівництва.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 майнове (речове) право на отримання в натурі об`єкта інвестування - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2010 року залишено без змін.

02 серпня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направила касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року визначено в розмірі 1 921,00 грн.

За змістом касаційної скарги та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вартість спірної квартири складає 187 689,00 грн.

З огляду на викладене, ціна позову у даній справі становить 187 689,00 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн Х 100 = 192 100,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2010 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Вест , Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання майнового права на отримання в натурі об`єкта будівництва.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько