Постанова

від 17.07.2019 по справі 537/2723/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2723/18 Номер провадження 22-ц/814/1727/19Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Бондаревської С.М., Карпушина Г.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання наказу №37 від 30 травня 2018 року про припинення трудового договору (контракту) за ст. 40 п. 1 КЗпП України незаконним, поновлення на роботі та виплату середньомісячної заробітної плати з дня звільнення по день поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2019 року , ухвалене під головуванням судді Хіневич В.І. у період часу з 15:24:27 год. 23 квітня 2019 року до 08:11:12 год. 24 квітня 2019 року ,-

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд визнати незаконним наказ № 37 від 30.05.2018 року про припинення з нею з 31 травня 2018 року трудового договору по п. 1 ст. 40 КЗпП України та прийняти рішення, згідно якого зобов`язати відповідача Кременчуцьку районну державну лікарню ветеринарної медицини поновити її з 31 травня 2018 року на посаді фельдшера ветеринарної медицини Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з відповідача Кременчуцької районна державна лікарня ветеринарної медицини, на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по вині роботодавця з 31 травня 2018 року по день поновлення її на роботі.

Підстави позову вмотивовувала тим, що вона працює з 01 лютого 1995 року в Кременчуцькій районній державній лікарні ветеринарної медицини. З 20 червня 2012 року по день звільнення працювала фельдшером ветеринарної медицини. На підприємстві обліковується 37 працівників. З них, безпосередньо лікарською справою займається лише 9 осіб. За свої кошти або кошти клієнтів, вони повинні були придбати інструментарій, лікарські та дезінфікуючі засоби. Щоб відстоювати свої та колег соціального-економічні права, 07 грудня 2017 року вона вступила до Вільної профспілки міста Кременчука та була обрана 22 січня 2018 року до виборного профспілкового органу Первинної профспілкової організації Кременчуцької державної лікарні ветеринарної медицини Вільної профспілки міста Кременчука, згідно протоколу установчих зборів. Повідомлення про обрання її до складу виборного профспілкового органу було надіслано вих. № 3 від 27.02.2018 року та зареєстровано під № 39 від 01.03.2018 року. Також, була надана копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських формувань, присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи 41958537. Відразу після створення первинної профспілкової організації вони намагалися створити спільний представницький орган з альтернативною профспілкою, щоб внести зміни і доповнення до діючого колективного договору, щоб мати можливість вирішити питання в законний спосіб, не тільки по забезпеченню усім необхідним, а також і по оплаті праці в період ліквідації інфекційних спалахів та засобів індивідуального захисту при даних спалахах. Роботодавець щоб не вирішувати дані питання, розпочав дії з приводу ліквідації первинної профспілкової організації шляхом скорочення чисельності фахівців підприємства, які є членами Вільної профспілки. 23 березня 2018 року її вперше попередили, що нібито, згідно постанови КМУ № 710 від 11 січня 2016 року Про ефективне використання державних коштів , для раціонального використання державних коштів прийнято рішення про скорочення штату працівників та нібито відповідно до наказу № 13 від 28 лютого 2018 року посада фельдшера ветеринарної медицини підлягає скороченню по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Отримавши попередження, вона побажала отримати фінансово-економічне обґрунтування цього рішення, яке було прийнято в односторонньому порядку роботодавцем, так як вона мала права водія і могла суміщати не тільки фельдшерську роботу, а й посаду водія, сторожа, санітара, економіста, бухгалтера, навіть керівника підприємства, маючи великий досвід, таку ж саму освіту як керівник підприємства, але який немає такого досвіду в практичній фельдшерській роботі. Дане попередження, враховуючи ті порушення чинного законодавства. Які допустив роботодавець, вона розцінювала як жарт, тим більше, що в 2018 році вівся прийом працівників на підприємстві, їй відомо, що був прийнятий санітар. 27 квітня 2018 року під № 132 булло надіслано листа про нібито надання погодження на скорочення трьох посад фельдшерів ветеринарної медицини, членів Вільної профспілки. У даному листі був навіть вказаний економічний ефект фонду заробітної плати, вразі скорочення працівників та вказаний дефіцит кошторису, який зменшився до 11059 грн. Начальник Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 О ОСОБА_3 Л. вважає, що звільнивши фельдшерів ветеринарної медицини, які безпосередньо беруть участь не тільки в лікуванні тварин м. Кременчука та прилеглих регіонів, а й ліквідації спалахів інфекційних захворювань, вона змогла б добитися економічного ефекту. Про можливий спалах інфекційних захворювань, чомусь її, як керівника підприємства, дане питання не турбує. Мало того, вона не побажала звільнити працівників допоміжних посад, але зберегти фельдшерський та лікарський потенціал підприємства. До профспілкової організації якою є Вільна профспілка міста Кременчука, роботодавець навіть не побажав звернутися. Вважає дії роботодавця протиправними та такими що порушують її права гарантовані їй Конституцією України.

27 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 уточнила та доповнила позовні вимоги, відповідно до яких просила суд постановити рішення, яким визнати незаконним наказ № 37 від 30 травня 2018 року про припинення з нею з 31 травня 2018 року трудового договору по п. 1 ст. 40 КЗпП України та прийняти рішення, згідно якого зобов`язати відповідача Кременчуцьку районну державну лікарню ветеринарної медицини поновити її з 31 травня 2018 року на посаді фельдшера ветеринарної медицини Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини; стягнути з відповідача Кременчуцької районна державна лікарня ветеринарної медицини, на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по вині роботодавця з 31 травня 2018 року по день поновлення її на роботі; стягнути з відповідача кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини про поновлення на роботі та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Стягнуто з Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 24223,10 грн.

Стягнуто з Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Стягнуто з Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць.

Стягнуто з Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави судовий збір в сумі 768,04 гривні.

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Вказує на те, що суд невірно надав оцінку доказам у справі, оскільки роботодавець порушив вимоги ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , так як не побажав надати обґрунтоване письмове подання, а також порушив вимоги ст. 41 цього Закону, оскільки не звернувся у вищестоящу профспілкову організацію, якою є ВПмК, за згодою про розірвання трудового договору.

Не погоджується з висновками суду щодо розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Кременчуцька районна державна лікарня ветеринарної медицини надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01 лютого 1995 року позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду ветеринарного санітара кременчуцького міського підприємства (лікарня) державної ветеринарної медицини. 17 січня 2003 року Кременчуцьке міське підприємство (лікарня) державної ветеринарної медицини реорганізовано в Кременчуцьку міську лікарню державної ветеринарної медицини (Підстава: наказ Державного департаменту ветеринарної медицини № 57 від 23.10.2002 року Про утворення територіальних органів Державного департаменту ветеринарної медицини).

20 червня 2012 року позивач переведена на посаду фельдшера ветеринарної медицини краківської дільниці ветеринарної медицини.

06 грудня 2017 року звільнена згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України по переведенню до Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини.

07 грудня 2017 року прийнята на посаду фельдшера ветеринарного відділу незаразних хвороб та профілактики неплідності тварин.

31 травня 2018 року позивач звільнена із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КзпП України в зв`язку із скороченням штату, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності в частині наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 31 травня 2018 року по 21 листопада 2018 року. В іншій частині позовні вимоги суд вважав недоведеними та безпідставними.

Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2і6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2і3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 43 КЗпП України, якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Судом встановлені наступні обставини звільнення позивача з займаної посади.

01 березня 2018 року за вих. № 39 на ім`я начальника Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини було направлено лист підписаний головою профспілкового комітету ППО КРДЛВМ ВПмК ОСОБА_4 , відповідно до якого повідомлялося, що 22 січня 2018 року на установчих зборах було створено Первину профспілкову організацію Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини Вільної профспілки міста Кременчука. На зборах обрано членами виборного профспілкового органу: Пищалку І.А. - головою профспілкового комітету, Новицького С.І.- заступником голови профспілкового комітету; Черниш Т.О.- членом профспілкового комітету; Кравченко В.А.- членом профспілкового комітету, Кривицьку О.Є. - членом профспілкового комітету.

27 лютого 2019 року ППО КРДЛВМ ВПмК було легалізовано в Головному територіальному управлінні юстиції у Полтавській області, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань від 26 лютого 2018 року.

23 березня 2018 року позивача ОСОБА_1 попереджено Кременчуцькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини під підпис про те, що згідно Постанови КМУ №710 від 11.10.2016 року Про ефективне використання державних коштів для раціонального використання державних коштів прийнято рішення про скорочення штату працівників.

Відповідно до наказу №13 від 28 лютого 2018 року Про скорочення штату працівників посада фельдшера ветеринарної медицини, яку вона займає в Кременчуцькій районній державній лікарні ветеринарної медицини, підлягає скороченню. Не раніше закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього попередження відповідно ст. 49-2 КЗпП України, вона підлягає звільненню з роботи по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, з виплатою компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпусток та вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Одночасно з цим позивач повідомлена про те, що на даний момент в установі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства.

Далі встановлено, що 27 квітня 2018 року на ім`я голів ППОКРДЛВМ ВПмК ОСОБА_4 та ППО Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_5 . ОСОБА_6 за вих. № 132 Кременчуцькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини направлено повідомлення про надання погодження на скорочення трьох посад фельдшерів ветеринарної медицини.

03 травня 2018року за вих.№ 10 на ім`я начальника Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини від Первинної профспілкової організації Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини Вільної профспілки міста Кременчука надійшла вмотивована відмова щодо скорочення трьох посад фельдшерів ветеринарної медицини.

23 травня 2018 року протоколом № 2 засідання профспілкового комітету Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини надано погодження відповідачу на скорочення трьох посад фельдшерів ветеринарної медицини.

Відповідно до наказу № 37 від 30 травня 2018 року Кременчуцької районної державної ветеринарної медицини про звільнення працівників , з метою ефективного та економічного використання бюджетних коштів у відповідності до постанови КМУ № 710 від 11 жовтня 2016 року про ефективне використання державних коштів , наказано /в частині, що стосується позивача/: 1. Звільнити із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату:… ОСОБА_1 - фельдшера ветеринарної медицини відділу незаразних хвороб та профілактики неплідності тварин з 31 травня 2018 року з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсації за дні невикористаних основної та додаткової відпусток за відпрацьований період з 07.12.2017 року по 31.05.2018 року. … 3. Внести зміни до штатного розпису по загальному фонду Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини з 01.06.2018 року, скоротивши три штатні одиниці фельдшерів ветеринарної медицини відділу незаразних хвороб та профілактики неплідності тварин.

У подальшому, 04 липня 2018 року наказом Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини № 47 про поновлення на роботі звільнених працівників, в зв`язку з тим, що штатний розпис з 01 червня 2018 року про скорочення посад фельдшерів ветеринарної медицини не був затверджений Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області, наказано: відмінити дію пункту 1 наказу № 37 від 30.05.2018 року по Кременчуцькій районній державній лікарні ветеринарної медицини. Поновити звільнених працівників, у тому числі і ОСОБА_1 - фельдшером ветеринарної медицини відділу незаразних хвороб та профілактики неплідності тварин на займаних посадах з 01 червня 2018 року. Виплатити цим звільненим особам середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

21 листопада 2018 року в судовому зсіданні позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом № 47 від 04 липня 2018 року та того ж дня копія даного наказу була отримана її представником ОСОБА_7 , що підтверджується підписом останнього на копії наказу, яка мається в матеріалах справи.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу №37 від 30 травня 2018 року про припинення з позивачем з 31 травня 2018 року трудового договору по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення її з 31 травня 2018 року на посаді фельдшера ветеринарної медицини Кременчуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним обставинам справи. Підстав для переоцінки доказів у справі апеляційним судом не встановлено.

У відповідності з вимогами ст.12 , 81 Цивільно процесуального Кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Надавши оцінку доводам позивача та обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень. Такий розмір стягуваної сатисфакції апеляційний суд вважає обгрунтованим та співмірним.

Судом встановлено, що мав місце вимушений прогул у трудовій діяльності позивача ОСОБА_1 у період з 31 травня 2018 року по 21 листопада 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обрахований судом першої інстанції розмір середньої заробітної плати, виходячи з середньоденного заробітку позивача в розмірі 198,55 грн., з обрахунку тривалості вимушеного прогулу 122 роб. Днів, таким, що становить 24223,10 грн., є правомірним та ґрунтується на належних доказах.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про її звільнення та поновлення на роботі, суд допустив порушення вимог матеріального та процесуального права.

Як вище зазначено судом апеляційної інстанції та встановлено судом першої інстанції, на час розгляду місцевим судом справи наказ про звільнення позивача з роботи був скасованим самим відповідачем та відновлено її трудові права, шляхом поновлення на роботі і виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням добровільного поновлення трудових прав відповідачки, місцевому суду необхідності досліджувати та давати оцінку незаконності звільнення позивачки з роботи, в тому числі надавати аргументи доводам позивача про незаконність наказу про звільнення в зв`язку з відсутністю згоди профспілкового комітету (ст. 39 закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , вимог ст. 43,252 КЗПП України) необхідності не було.

Відсутні підстави давати оцінку даним фактам і при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Факт визнання відповідачем незаконним наказу про звільнення від 30.05.2018 року є достатнім для вирішення спору.

Доводи апелянта щодо повторного її звільнення наказом від 22.12.2018 року № 76 не є предметом даного судового розгляду.

З огляду на вищевикладені обставини, доводи апеляційної скарги не спростували висновки місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Доводи, якими апелянт вмотивовує підстави оскарження рішення суду, були досліджені судом першої інстанції, внаслідок чого їм надана обґрунтована правова оцінка.

Заперечення ОСОБА_1 в частині невірного обрахунку середньоденної заробітної плати також не знаходять свого підтвердження, оскільки суд вірно взяв для обрахунку її розмір без зарахування до заробітної плати позивача за квітень травень 2018 року вихідної допомоги виплаченої позивачу при звільненні, що відповідає положенням розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995 року № 100, якими передбачені виплати, які підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2019 року.

Підстави для зміни розподілу рішення суду в частині судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, а апелянт звільнена від сплати судового збору за категорією спору, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок держави.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 квітня 2019 року,-залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : П.С. Абрамов

Судді: С.М. Бондаревська Г.Л. Карпушин