Рішення

від 11.07.2019 по справі 915/1302/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 915/1302/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області (просп. Богоявленський, 314, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54050)

в інтересах держави в особі: Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, (вул. Соборна, 86, смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210, код ЄДРПОУ 04376682)

до відповідачів :

1. Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 160, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 26086878);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» (вул. Радянська, 27, с. Новопетрівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57330, код ЄДРПОУ 36363689),

про : визнання недійсним договору про сумісну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

за участі представників учасників справи:

Від позивача, не з`явився

Від відповідача 1, не з`явився

Від відповідача 2, Сливко О.М., згідно ордера

Прокурор, Данилова О.Г.

ВСТАНОВИВ:

06.05.2019 керівник Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №(15-32) 3499 вих.19 від 25.04.2019 в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області до відповідачів: Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 160, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 26086878) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» про:

1)визнання недійсним договору про сумісну діяльність від 03.01.2013 та додаткової угоди до нього від 07.07.2016, укладені між Пересадівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» ;

2)зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» повернути постійному землекористувачу - Пересадівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області земельну ділянку площею 216,63 га, яка складається з ділянки площею 151,73 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 64,9 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , розташовану в межах Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області загальною вартістю 5180726,01 грн.

Як на підставу позову прокурор посилається на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України Про прокуратуру , статей 203, 207, 215, 235, 1131, 1133, 1212 Цивільного кодексу України, статей 12, 19, 124 Земельного кодексу України, статей 21 Закону України "Про оренду землі", статей 2, 10, 33, 60 Закону України Про місцеве самоврядування та обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір укладено з грубим порушенням вимог законодавства, з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, спірний договір суперечить інтересам держави та має бути визнаний недійсним з наступних підстав:

- право розпорядження землею, в силу статті 317 ЦК України, є виключно у власника, тобто у Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, а не у постійного користувача - Пересадівської ЗОШ;

-Пересадівська ЗОШ не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, вона не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Як на момент укладення спірного договору, так і на теперішній час школа не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність. Крім того, головною метою діяльності навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. Водночас, основним видом діяльності ТОВ Агро-ЮТАС є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Тобто мета, яку переслідують сторони договору, з урахуванням їх видів діяльності є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту спірного договору.

Указане дає можливість зробити висновок, що єдиним внеском навчального закладу у спільну діяльність є земельні ділянки загальною площею 216,63 га, які він на виконання п.3.1 угоди передав ТОВ Агро-ЮТАС під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання, що також підтверджується листом Пересадівської ЗОШ від 30.01.2019;

- оспорюваний договір не відповідає вимогам ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі , оскільки укладений за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону;

- внаслідок укладення цього договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що не належить до повноважень навчального закладу. Адже, ТОВ Агро-ЮТАС згідно договору про сумісну діяльність використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

При цьому, школою не розроблено нового проекту відведення земельної ділянки, внаслідок чого земля, що їй виділена для ведення підсобного господарства, використовується для товарного сільгоспвиробництва.

Станом на 28.01.2018 земельні ділянки загальною площею 216,63 га оброблено, вони використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (засіяно озимою пшеницею), що підтверджується інформацією Пересадівської ЗОШ;

- недотримання законодавства при укладенні спірного договору порушує інтереси держави як інституту, котрий покликаний врегулювати відносини у сфері використання майна, у тому числі комунальної форми власності

Підстави звернення до господарського суду за захистом інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що органом, який на даний час є власником спірних земель - Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області з жовтня 2018 року (часу проведення відповідного аналізу) не вжито жодних заходів до усунення порушень, в тому числі шляхом подачі позову про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1302/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 11.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2019, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання до суду заяв по суті справи.

05.06.2019 на адрес суду надійшов відзив ТОВ Агро-ЮТАС , яким відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволені позову

Заперечення відповідач обґрунтовує наступним:

- твердження прокурора щодо приховання спірним договором правовідносин оренди землі є безпідставними оскільки правовідносини оренди землі між ТОВ АГРО-ЮТАС та Пересадівською ЗОШ на підставі акту на право постійного користування землею є неможливими в силу закону і, як наслідок, не можуть приховуватись за допомогою будь-якого іншого правочину;

- рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16 за позовом ТОВ АГРО-ЮТАС до Пересадівської ЗОШ визнано чинним договір про сумісну діяльність,укладений 03.01.2013 року між Пересадівською ЗОШ та ТОВ АГРО-ЮТАС Таким чином, судом всебічно розглянуто та встановлено правову природу договору, права та обов`язки сторін за договором, строк його дії, підстав для визнання договору недійсним судом у справі №915/303/16 не виявлено;

- у позовній заяві заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області не наведено причини, які перешкоджають Воскресенській селищній раді Вітовського району Миколаївської області захищати інтереси держави і які є підставами для звернення заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області до суду.

Відповідач-2 просить суд застосувати строки позовної давності, обґрунтовуючи свою вимоги тим, що виходячи з правової позиції Верховного Суду України, сформованої в постанові від 29 жовтня 2014 року в справі № 6-152цс14, та положень пункту 1 частини першої статті 19 Закону України Про прокуратуру від 1991 року, Миколаївська місцева прокуратура № 2 Миколаївської області при належному здійсненні нею прокурорського нагляду могла і повинна була дізнатися про укладення оспорюваного правочину, а тому перебіг позовної давності для Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області почався ще 03 січня 2013 року, а закінчився 03 січня 2016 року.

07.06.2019 Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області подано суду листа за вих. №1582/02-54 від 06.06.2019, яким позивач повідомляє суд про те, що позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу за відсутності представника селищної ради.

10.06.2019 підготовче засідання у справі відкладено на 09.07.2019.

18.06.2019 прокурором подано суду відповідь на відзив, якою вважає позовні вимоги обґрунтованими, заперечення відповідача вважає безпідставними, вважає позовні вимоги законними і обґрунтованими з підстав викладених у позовній заяві.

Крім того, у відповіді на відзив прокурор посилається на наступне:

- щодо рішення господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16.

В рішенні господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16 за позовом ТОВ Агро-ЮТАС до Пересадівської ЗОШ про визнання договору чинним не надавалась оцінка законності укладання спірного договору та його умовам, в тому числі на предмет удаваності, а лише вирішувалося питання щодо строку дії вказаного договору;

- щодо пропуску строку позовної давності.

Заперечення обґрунтовано посиланнями на норми ст. ст. 256, 261 ЦК України, правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц та від 22.12.2018 у справі №910/4715/16 та мотивовано тим, що Воскресенській селищній раді про факт первинного порушення своїх інтересів саме внаслідок укладення спірного Договору відомо не було, оскільки нею отримано права на ділянки лише у вересні 2018 року. Миколаївській місцевій прокуратурі №2 про допущені порушення законодавства при укладенні спірного Договору стало відомо наприкінці 2018 року під час вивчення стану законності при використанні земель закладів освіти. Таким чином, прокурор дізнався про порушення інтересів держави у зв`язку із передачею спірної земельної ділянки в користування лише у 2018 році, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності, а тому вважає строк звернення прокурора із вказаним позовом до господарського суду, не пропущений.

25.06.2019 відповідачем-2 подано суду заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач-1 вважає недоведеними прокурором обставин приховання сторонами договору про сумісну діяльність інших правовідносин, зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16 за позовом ТОВ АГРО-ЮТАС до Пересадівської ЗОШ визнано чинним договір про сумісну діяльність; вважає, що прокуратурою не подано доказів в обґрунтування підстав для здійснення судового захисту інтересів селищної ради прокуратурою та наявності обставин, які перешкоджають здійсненню такого захисту прав та інтересів Воскресенською селищною радою особисто.

08.07.2019 Відповідачем -2 подано суду лист за вих. №36 від 08.07.2019 про те, що Пересадівська ЗОШ не заперечує проти позовних вимог просить розглянути справу за відсутності представника навчального закладу.

09.07.2019, за результатами підготовчого провадження, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 11.07.2019.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовні заяві та відповіді на відзив. Школа не здійснює обробіток земельної ділянки, її участь обмежується передання земельної ділянки у користування. Крім того, стосовно застосування в цій справі строку позовної давності прокурор зазначає, що початком перебігу строку позовної давності є вересень 2018 року, оскільки саме в цей період Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про передання земельних ділянок у комунальну власність та здійснено їх державну реєстрацію. Воскресенська селищна рада дізналась про порушення свого права у вересні 2018 року.

Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просить у задоволені позову відмовити, застосувати строк позовної давності.

Решта учасників справи правом участі у судовому засіданні не скористались, їх явка у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

На підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Розглядаючи цю справу, суд відзначає, що відповідач 1 не скористався своїм правом на викладення міркувань щодо предмету спору у відповідних заявах по суті спору, листом від 08.07.2019 позовні вимоги не заперечує.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням сесії Пересадівської сільської ради Жовтневого району (Вітовського) Миколаївської області №5 від 18.09.2001 Пересадівській ЗОШ надано у постійне користування 2 земельні ділянки площею 151,73 га та 64,9 га (загалом 216,63 га) ріллі із земель запасу Пересадівської сільської ради Жовтневого (Вітовського) району Миколаївської області для ведення підсобного сільського господарства.

На підставі вказаного рішення закладом отримано державний акт на право постійного користування землею площею 216,63 га (серії НОМЕР_3 ), який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №216 від 27.06.2002.

За інформацією Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області земельні ділянки із кадастровими номерами НОМЕР_1 (площею 151,73 га) та НОМЕР_2 (площею 64,9 га) розташовані в адміністративних межах Воскресенської селищної ради (за межами с. Пересадівка) та перебувають в користуванні Пересадівської ЗОШ І- III ступенів згідно акту на право постійного користування землею серія НОМЕР_3 від 27.06.2002.

У подальшому, 03.01.2013 між Пересадівською ЗОШ та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-ЮТАС (далі - ТОВ Агро-ЮТАС ) укладено договір про сумісну діяльність (далі договір) на земельні ділянки | загальною площею 216,63 га.

Пунктом 9.1 договору визначено строк дії правочину, який вираховується з і моменту підписання до 28.12.2015.

Маючи бажання припинити дію договору про сумісну діяльність, у лютому 2016 року Пересадівська ЗОШ звернулась до ТОВ Агро-ЮТАС з пропозицією розірвати правочин. Однак, відповідний лист на адресу товариства скеровано школою з порушенням встановленого п.9.2 строку для вирішення зазначеного питання. У зв`язку з чим, ТОВ Агро-ЮТАС звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання договору чинним.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16 за позовом ТОВ АГРО-ЮТАС до Пересадівської ЗОШ визнано чинним договір про сумісну діяльність,укладений 03.01.2013 року між Пересадівською ЗОШ та ТОВ АГРО-ЮТАС .

З урахуванням рішення суду, 07.07.2016 між Пересадівською ЗОШ та ТОВ Агро-ЮТАС укладено додаткову угоду до договору про сумісну діяльність. Пунктом 1.3 договору внесено зміни до правочину від 03.01.2013 та продовжено строк його дії до 28.12.2022.

Предметом позову у справі є визнання недійсним договору про сумісну діяльність та повернення земельної ділянки .

Відповідно до ст. 95 ЗК України, постійні землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Земельним законодавством України розмежовано поняття прав власності та постійного користування землею за обсягом правомочностей. У той час, як елементами (правомочностями) права власності на землю є право володіти, користуватися і розпоряджатися нею, елементами (правомочностями) права постійного користування землею є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, але не розпорядження нею.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.), а відсутність такої правомочності у праві - і відповідну відсутність можливості її реалізації по відношенню до виду права. Право постійного користування земельною ділянкою за своїм змістом є правом володіння і користування нею, що повністю узгоджується зі змістом положень ст.ст. 92, 95 ЗК України, а тому не охоплює можливості розпоряджатись землею, у тому числі шляхом передачі у користування іншим особам.

З огляду на викладене, Пересадівська ЗОШ, як постійний користувач земельних ділянок, не наділена правом передавати ці землі в користування третім особам.

Згідно інформації Відділу у Вітовському районі ГУ Дежгеокадастру у Миколаївській області від 10.01.2019 земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_2 площею 64,90 га для ведення підсобного сільського господарства зареєстрована за Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області як комунальна власність в межах території Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області. Згідно витягу із технічної документації, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 1713096,92 грн.

Також відповідно до даних Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 151,73 га для ведення підсобного сільського господарства зареєстрована за Воскресенською селищною радою Вітовського району Миколаївської області як комунальна власність в межах території Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області. Згідно витягу із технічної документації, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 3 467 629,09 грн.

Отже, земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2 4823383900 НОМЕР_4 є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області. Загальна вартість двох земельних ділянок становить 5180726,01.

В силу статті 317 ЦК України право розпорядження майном є виключно у власника, наразі право розпорядження землею є у Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, а не постійного користувача.

Здійснення спільної діяльності регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів.

Частиною 2 ст.1131 ЦК України визначено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Частиною 1 ст.1133 ЦК України визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб, які завдяки своїм вкладам досягають спільної мети.

Відповідно до п. 1.5 Статуту, головною метою навчального закладу - Пересадівської ЗОШ є забезпечення реалізації прав громадян на здобуття повної загальної середньої освіти.

Пересадівська ЗОШ не є сільськогосподарським прибутковим підприємством, вона не здійснює науково-методичну діяльність в аграрній сфері. Як на момент укладення спірного договору, так і на теперішній час школа не має матеріально-технічної бази, працівників, видатків, які можуть бути вкладом у сумісну діяльність.

Зазначене дає підстави зробити висновок, що єдиним внеском навчального закладу у спільну діяльність є земельні ділянки загальною площею 216,63 га, які він на виконання п.3.1 угоди передав ТОВ Агро-ЮТАС під посів сільськогосподарських культур, обмежившись отриманням плати за її використання, що підтверджується листом Пересадівської ЗОШ від 30.01.2019, відповідно до якого школа не залучає до обробітку земельної ділянки вчителів та учнів, обов`язки щодо вирощування та збору врожаю в повному обсязі виконуються ТОВ Агро-ЮТАС , та визнається представником відповідача у судовому засіданні.

Наведені обставини, свідчать про те, що сторони спірного правочину під час його укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки його умовами передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачем підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

За змістом ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельної законодавства.

Згідно з ст.21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування, земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Спірний договір містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (п.3.1), строк дії договору оренди (п.9.1), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення (п.п.7.3-7.5). Крім того, земельна ділянка передана ТОВ Агро-ЮТАС на підставі акту приймання-передачі.

Також, відповідно до п.4.1 правочину ТОВ Агро-ЮТАС зобов`язується після підписання договору приступити до виконання його умов у встановлені договором строки, що узгоджується з положеннями ст.25 Закону України Про оренду землі , якою вищезазначені дії визнані одним із обов`язків орендаря.

Пунктом 64.6 ст.64 Податкового кодексу України передбачено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб.

Водночас, згідно інформації Очаківського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 29.01.2019 спірний договір на обліку в контролюючому органі не перебуває. Платником земельного податку є Пересадівська ЗОШ. Вищевказана земельна ділянка включена ТОВ Агро-ЮТАС до складу єдиного податку 4 групи.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

На момент укладення спірного правочину земля перебувала у державній власності. у зв`язку з чим, право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області, до числа яких відносились і спірні земельні ділянки належало Головному управлінню Держгеокадастру в Миколаївській області, а не навчальному закладу.

Таким чином, оспорюваний договір не відповідає вимогам ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі , оскільки укладений за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування -орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Отже, ураховуючи, що договір про сумісну діяльність укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, він відповідно до ч. 1 ст.235 ЦК України є удаваним.

У п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до п.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.п.1, 4, 5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст.207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Крім того, внаслідок укладення цього договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки, що не належить до повноважень навчального закладу.

Статтею 1 Закону України Про землеустрій передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Зокрема, ст. 19 ЗК України визначено таку категорію земель, як землі сільськогосподарського призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з ч. 1 ст. 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення.

Статтями 31, 33-37 ЗК України встановлений правовий режим видів використання сільськогосподарських земель.

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею, спірна земельна ділянка надана школі для ведення підсобного господарства.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 04 - для ведення підсобного господарства).

Поняття підсобного виробництва (господарства) визначено у ДСТУ 2960-94 Організація промислового виробництва. Основні поняття. Терміни та визначення як частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у добуванні або переробленні предметів праці для основного виробництва та проводиться у певних структурних підрозділах.

Відповідно до класифікації видів економічної діяльності, основним видом діяльності ТОВ Агро-ЮТАС є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (має КВЕД 01.11).

Відтак, ТОВ Агро-ЮТАС згідно договору про сумісну діяльність використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка навчальному закладу передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

При цьому, школою не розроблено нового проекту відведення земельної ділянки, внаслідок чого земля, що їй виділена для ведення підсобного господарства, використовується для товарного сільгоспвиробництва.

Згідно інформації Пересадівської ЗОШ станом на 28.01.2018 земельні ділянки загальною площею 216,63 га оброблено, вони використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (засіяно озимою пшеницею).

Таким чином, навчальний заклад фактично передав земельну ділянку в оренду суб`єкту підприємницької діяльності під посів сільськогосподарських культур та обмежився отриманням плати за використання земельної ділянки на власний рахунок.

Разом з тим, згідно зі ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів. При цьому, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Надання земель без проведення конкурсу не забезпечує захисту економічних та соціальних інтересів місцевого самоврядування, наповнення місцевих бюджетів, застосування ринкових ставок орендної плати за землю, що завдає істотної шкоди інтересам держави.

Зокрема, у разі проведення земельних торгів щодо продажу права оренди та наявності попиту на ділянку, під час аукціону збільшуватиметься стартова ціна на крок торгів з подальшим послідовним збільшенням ціни. Значення кроку торгів встановлюється організатором у розмірі до 5 відсотків стартової ціни земельної ділянки, або до 0,5 відсотка стартової плати за користування земельною ділянкою (оренди, суперфіцію, емфітевзису) у разі продажу права на неї (ст.137 ЗКУкраїни).

Вказане свідчить, що у разі дотримання конкурсної процедури надання в оренду спірної земельної ділянки можна було б забезпечити надходження значно більшої суми орендних платежів, ніж 1,5 тис. грн. за 1 га, визначений сторонами правочину (350000 грн. : 216,63 га).

Враховуючи, що спірний правочин не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України Про оренду землі , він не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, він підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Угоди, укладені з порушенням установленого законом порядку, відповідно до положень ст.210 ЗК України визнаються недійсними за рішенням суду.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, відповідно до ч.1 ст. 83 ЗК України є комунальною власністю.

Відповідно до ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На підставі ст.ст. 15-1, 117, 122 ЗК України, на виконання вимог розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №3563/0/14-18-СТ від 05.06.2018 передано до земель комунальної власності Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області в тому числі й обидві вказані вище земельні ділянки. Державну реєстрацію цього права селищною радою проведено 26.09.2018.

Отже, органом, який на даний час є власником спірних земель є Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області.

Відповідно до ст. ст. 319, 386 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З відповіді Воскресенської селищної ради від 21.03.2019 вбачається, що орган місцевого самоврядування володіє інформацією щодо використання спірних земельних ділянок ТОВ Агро-ЮТАС , оскільки у жовтні 2018 року радою проведений відповідний аналіз. При цьому, жодних заходів до усунення порушень, в тому числі шляхом подачі позову про визнання договору про сумісну діяльність недійсним, селищною радою дотепер не вжито.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Статтею 12 ЗК України та ст.33 Закону Про місцеве самоврядування в Україні визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин до яких, серед іншого, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів тощо.

Пункт 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Встановлення факту використання спірної земельної ділянки не Пересадівською ЗОШ, а іншою юридичною особою, яка фактично її отримала в оренду всупереч положень законодавства, для забезпечення своєї підприємницької діяльності, свідчить про те, що надання у такий спосіб земель було фактично спрямовано на набуття права на землю у позаконкурентному порядку, внаслідок чого не забезпечено застосування ринкових ставок орендної плати за землю. Крім того, використання землі не за цільовим призначенням порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням і охороною земель, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

Згідно ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на викладене, прокурор може заявити позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини Українського народу-членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча останній, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Вищевикладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів територіальної громади та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Воскресенської селищної ради.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України), державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

Статтями 13, 14 Конституції України передбачено, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України Про охорону земель визначено, що об`єктом І особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття і реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням земель, що перебувають під особливою охороною держави, становлять суспільний інтерес, а незаконне їх використання такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин, суд погоджується з тим, що прокурор може мав право подати цей позов в інтересах Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області.

Враховуючи, що Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області є власником спірної ділянки, однак не є стороною правовідносин щодо постійного користування землею навчальним закладом та договору про спільний обробіток з ТОВ Агро-ЮТАС , належним способом захисту є зобов`язання останнього повернути спірну земельну ділянку Пересадівській ЗОШ для ведення підсобного господарства, з використанням правового механізму передбаченого ст.1212 ЦК України.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 17.02.2016 та від 02.03.2016.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статей 257, 261 наведеного Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за вимогами ст. 261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов`язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний позивач або прокурор.

Наведе відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015 та підтримується усталеною судовою практикою Верховного Суду, зокрема у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі №922/2756/17.

Воскресенській селищній раді про факт первинного порушення її інтересів саме внаслідок укладення спірного Договору стало відомо з вересня 2018 року, оскільки в цей період нею отримано права на ділянки та здійснено її державну реєстрацію, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №163830315 від 17.04.2019.

Оскільки прокурор звернувся з цим позовом в інтересах власника земельної ділянки - Воскресенської селищної ради, початок перебігу строку позовної давності (строк, коли він міг довідатися про порушення своїх прав) для якої очевидно пов`язується з моментом набуття відповідного майна у власність (розпорядження), то і для прокурора цей строк почав перебіг не раніше ніж з того самого моменту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором позов подано у межах строку позовної давності, а заперечення відповідача -2 в цій частині є безпідставними.

Не приймаються судом і твердження відповідача в частині преюдиційності фактів, встановлених в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2016 у справі №915/303/16, оскільки в цій справі судом не було встановлено жодних обставин, пов`язаних із відповідністю договору критеріям дійсності, передбаченим, зокрема, ст. 203 ЦК України. Відповідне рішення суду про визнання чинним договору про сумісну діяльність від 03.01.2013 було пов`язано виключно із обставинами продовження строку його дії, а висновок, викладений в резолютивній частині рішення від 16.05.2016 прямо витікає з обраного позивачем способу захисту наведених вище інтересів та не підлягає розширеному тлумаченню.

Керуючись наведеними міркуваннями, господарський суд погоджується з твердженнями прокурора, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову підлягають покладенню на відповідачів.

Отже, сплачений прокуратурою при поданні позову судовий збір у розмірі 79631,89 грн. підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про сумісну діяльність від 03.01.2013 та додаткову угоду до нього від 07.07.2016, укладені між Пересадівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» .

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» повернути постійному землекористувачу - Пересадівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області земельну ділянку площею 216,63 га, яка складається з ділянки площею 151,73 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 64,9 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , розташовану в межах Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області загальною вартістю 5180726,01 грн.

4. Стягнути з Пересадівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 160, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 26086878) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 39815,95 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» (вул. Радянська, 27, с. Новопетрівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57330, код ЄДРПОУ 36363689) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 39815,95 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

8. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Воскресенська селищна рада Вітовського району Миколаївської області, (вул. Соборна, 86, смт. Воскресенське, Вітовський район, Миколаївська область, 57210, код ЄДРПОУ 04376682);

відповідач: Пересадівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Воскресенської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (вул. Шевченка, 160, с. Пересадівка, Вітовський район, Миколаївська область, 57220, код ЄДРПОУ 26086878);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮТАС» (вул. Радянська, 27, с. Новопетрівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57330, код ЄДРПОУ 36363689).

Повний текст судового рішення складено і підписано 19.07.2019.

Суддя В.О. Ржепецький