Рішення

від 05.04.2019 по справі 405/4808/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/4808/18

2/405/864/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Драного В.В.

при секретарі: Дерев`янко А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 .

представників відповідачів ОСОБА_2 А. ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди у сумі 104 244 грн. В обґрунтування позову зазначив, що він у період з 23.08.2010 року по 30.12.2015 року був притягнутий органами міліції та прокуратури до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 307 КК України. Вказана кримінальна справа була порушена 23.08.2010 року слідчим СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області. 26.08.2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда відносно позивача обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постановою цього ж суду від 19.12.2012 року при черговому поверненні кримінальної справи прокурору даний запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд, тобто позивач перебував під вартою 28 місяців. 30.12.2015 року прокурор Кіровоградської місцевої прокуратури закрив вказане кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вказав, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.11.2017 року, зміненим постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06.06.2018 року, у справі за його позовом до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди з держави України стягнуто на його користь 204800 грн. моральної шкоди. При цьому, ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.11.2017 року провадження у цій справі в частині відшкодування майнової шкоди за втрачений заробіток закрито. В цій ухвалі було роз`яснено про обов`язок позивача звернутися до прокуратури для визначення розміру цієї шкоди. 23.04.2018 року позивач звернувся до Кіровоградської місцевої прокуратури із відповідною заявою, однак своїм листом від 07.05.2018 року прокуратура відмовила йому у задоволенні вказаної вимоги у зв`язку з ненаданням доказів для обчислення середнього заробітку. Позивач вважає, що саме відповідний орган слідства/прокуратури зобов`язаний витребовувати необхідні документи для визначення розміру завданої шкоди, але не менше встановленого законом мінімуму заробітної плати, коли не можна визначити дохід громадянина. Компенсація майнової шкоди за втрачений заробіток має становити не менше 104244 грн. (28х3723 грн.). За таких обставин, просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача 104244 грн. майнової шкоди.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

05.09.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Прокуратури Кіровоградської області, в якому вказано, що позивач перебував під судом та слідством з 23.08.2010 року по 05.04.2013 року, а з 23.08.2010 року по 19.12.2012 року - під вартою. Зазначено, що позивач не надав доказів на підтвердження розміру отримуваної ним заробітної плати чи доказів неможливості визначення отримуваного ним доходу в той період та наявності матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку. Позивач безпідставно обрахував розмір шкоди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати у 2018 році, а не на час вчинення щодо нього незаконних дій. За таких обставин просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

25.09.2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив Прокуратури Кіровоградської області, де зазначив, що ненадання доказів для обчислення середнього заробітку не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, оскільки саме орган прокуратури зобов`язаний з`ясовувати розмір заробітної плати, яку особа мала до вчинення щодо неї незаконних дій. В разі неможливості з`ясувати такий розмір, розмір шкоди визначається з встановленого законом мінімуму заробітної плати. Також вказав, що розмір деліктного зобов`язання щодо відшкодування майнових збитків (шкоди) визначається на момент відшкодування (розгляду справи, виконання робіт). Так само коригування розміру втраченого заробітку на момент його відшкодування передбачене законодавством.

16.11.2018 року представник Державної казначейської служби України подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що Казначейство не є учасником спірних правовідносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює на явність або відсутність обставин, що мають значення для справи. Зазначила, що оскільки вина Казначейства у спричиненні шкоди позивачу відсутня, то накладення будь-якої відповідальності на нього є неправильним. Вказала, що позивач не надав належних та достовірних доказів наявності матеріальної шкоди у вигляді втраченого заробітку, внаслідок його тримання під вартою. За таких обставин, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05.11.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Також заяву представника Прокуратури Кіровоградської області про витребування доказів у цивільній справі - задоволено, витребувано у позивача його трудову книжку або належним чином завірену її копію, а також інформацію про його доходи за 2010 рік та зобов`язано позивача надати у судове засідання призначене на 17.12.2018 року трудову книжку на ім`я ОСОБА_5 або належним чином завірену її копію та інформацію про його доходи за 2010 рік.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивач працював різноробочим на підприємстві Стронг-С . З 23.08.2010 року по 19.12.2012 року позивач був позбавлений свободи. Після цього він звернувся до суду про відшкодування йому матеріальної шкоди, однак провадження було закрито судом. Також зазначив, що трудова книжка позивача втрачена, оскільки на момент його затримання вона перебувала на підприємстві Стронг-С , де він працював. При цьому, дане підприємство за своєю адресою перебування не працює. На адвокатські запити стосовно виконання ухвали суду від 05.11.2018 року підприємство Стронг-С відповіді не надало. З підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник Прокуратури Кіровоградської області зазначила, що прокуратура не може з`ясовувати інформацію про дохід ОСОБА_5 в рамках представництва інтересів у суді, тобто поза межами кримінального провадження. Позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні підтримала відзив на позовну заяву, позов не визнала у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14.11.2017 року у цивільній справі № 405/4105/17 за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди провадження у справі в частині стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України компенсації майнової шкоди за втрачений заробіток в розмірі 89 600 грн. 00 коп. закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 9-17).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із вказаної ухвали, постановою про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 23.08.2010 року, винесеною слідчим СВ Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

23.08.2010 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2010 року. Постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.08.2010 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.03.2011 року ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 307 КК України у вигляді 9-ти років позбавлення волі, з конфіскацією особистого майна. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.06.2011 року зазначений вирок суду скасовано, кримінальну справу стосовно ОСОБА_5 повернуто прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу залишено взяття під варту.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.12.2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, повернуто прокурору Ленінського району м. Кіровограда для організації та проведення додаткового розслідування. Запобіжний захід ОСОБА_5 у вказаній кримінальній справі змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд.

Відповідно до Витягу з кримінального провадження № 12013120250001231, внесеного до ЄРДР 05.04.2013 року, попередня правова кваліфікація (КК України, 2001) ч. 3 ст. 307 КК України, 22.08.2010 року біля СТО Малібу на Олександрівському шосе м. Кіровограда було зупинено автомобіль Рено Логан , в салоні якого знаходився ОСОБА_5 , в ході проведення огляду автомобіля виявлено та вилучено речовину рослинного походження, яка згідно висновку спеціаліста є канабіс, загальною масою у висушеному вигляді 23887,4 гр.

В подальшому, постановою прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури Могильної О.М. про закриття кримінального провадження від 30.12.2015 року кримінальне провадження № 12013120250001231, розпочате 05.04.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, відносно ОСОБА_5 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 5-8).

Як вбачається з характеристики Підприємства Кіровоградської обласної спілки споживчих товариств Стронг-С на ОСОБА_5 , 1983 р.н., ОСОБА_5 був прийнятий на підприємство з 19.06.2010 року з іспитовим терміном два місяці. За час проведення робіт на підприємстві зарекомендував себе задовільно. В ході проведення робіт частково виконував свої обов`язки, які проявлялися в невиконанні поставлених перед ним завдань. Останній тиждень не виходив на роботу (а.с. 4).

23.04.2018 року позивач звернувся до прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури із заявою, в якій вимагав визначити розмір відшкодування йому матеріальної шкоди в частині втраченого заробітку внаслідок затримання та перебування під вартою за період з 23.08.2010 року по 19.12.2012 року. Зазначив, що мінімальний розмір компенсації майнової шкоди за втрачений заробіток має становити 104244 грн. (28 місяців х 3723 грн.) (а.с. 18).

Однак, заступник керівника Кіровоградської місцевої прокуратури у своєму листі від 07.05.2018 року № 81-55-18 зазначив, що зі змісту вказаної заяви неможливо встановити заробіток, який ОСОБА_5 втратив внаслідок затримання і тримання під вартою, а також поважних причин відсутності певних джерел доходів на момент затримання у разі їх наявності, у зв`язку з чим, підстави для визначення розміру відшкодування йому матеріальної шкоди відсутні (а.с. 19).

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Вказана шкода підлягає відшкодуванню на підставі Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади).

Частинами першою та другою статті 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону , залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Таким чином, чинне законодавство чітко визначає порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. При цьому, встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в даному випадку - прокуратури, а не суду, які за результатами визначення розміру такої шкоди виносять постанову, яка може бути оскаржена до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Прокуратура Кіровоградської області відповідної постанови стосовно ОСОБА_5 не виносила.

Крім того, згідно п. 8 Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1996 року № 6/5 , Генеральної прокуратури України від 04.03.1996 року № 3 та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 41 (далі - Положення), розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Відповідно до абз. 7 п. 9 Положення передбачено, що у тих випадках, коли не можна визначити доход громадянина (ще не наступив термін подачі декларації, або з інших причин), або коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення із Збройних Сил чи інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України або закінчення середньої школи, чи у разі хвороби тощо), розмір шкоди визначається виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати.

Тобто, розмір заробітку, який втратив громадянин внаслідок незаконних дій, може визначатися виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати лише у випадках, передбачених цим пунктом. Однак позивач не обґрунтовує своїх позовних вимог наявністю випадків, передбачених абз. 7 п. 9 Положення. Відтак, суд позбавлений можливості встановити розмір шкоди (втрачений заробіток), виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати. Також суд позбавлений можливості встановити розмір шкоди (втрачений заробіток) також і виходячи із середньомісячного заробітку громадянина, оскільки позивач під час розгляду справи не надав доказів, які вказували б на розмір його середньомісячного заробітку.

Більш того, надана позивачем характеристика підприємства Стронг-С не може бути достатнім доказом того, що позивач дійсно працював у цьому підприємстві на момент його затримання 23.08.2010 року, оскільки з її змісту не вбачається, що позивач працював там після закінчення іспитового терміну 19.08.2010 року.

При цьому, відповідно до п. 12 Положення у місячний термін з дня звернення громадянина орган, який здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст. 12 Закону постанову (ухвалу).

Однак суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений ст. 13 ЦПК України, позбавлений можливості самостійно витребовувати від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи для визначення розміру завданої шкоди.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 05.11.2018 року за заявою представника Прокуратури Кіровоградської області у позивача витребувано його трудову книжку або належним чином завірену її копію, а також інформацію про його доходи за 2010 рік, яка позивачем виконана не була з підстав припинення фактичної господарської діяльності підприємства Стронг-С та його відсутності за визначеним місцезнаходженням. При цьому, судом було роз`яснено порядок подання та витребування доказів, однак позивач правом на звернення до суду з клопотанням про витребування доказів не скористався.

Таким чином, оскільки встановлення розміру грошових доходів, втрачених ОСОБА_6 внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції прокуратури, а не суду, і прокуратура не виносила постанови з цього питання та, окрім цього, суду не надано належних доказів для самостійного визначення розміру майнової шкоди, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 83, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15.04.2019 року.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний