Постанова

від 22.07.2019 по справі 903/18/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року Справа № 903/18/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ПРЕМ`ЄР ФОНД МОЖЛИВОСТЕЙ" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16 травня 2019 року в справі №903/18/19 (суддя - В. А. Войціховський)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ПРЕМ`ЄР ФОНД МОЖЛИВОСТЕЙ"

до ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІВЕР КАПІТАЛ"

про стягнення 143 949 грн 68 коп..

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Закритий Недиверсифікований Корпоративний Інвестиційний Фонд Прем`єр Фонд Можливостей (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Волинської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача 93 483 грн 80 коп. основного боргу, пені в розмірі 9 348 грн 38 коп., інфляційних втрат в розмірі 32 719 грн 33 коп. та річних в розмірі 8 398 грн 17 коп..

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань згідно укладеного 25 лютого 2015 року між Позивачем та Відповідачем договору купівлі-продажу цінних паперів № БМ-25/02.

Відповідачем на адресу місцевого господарського суду було скеровано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4425/19 (том 2, а.с. 14-15).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16 травня 2019 року провадження у справі № 903/18/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4425/19 (за позовом Відповідача до Позивача про визнання договору недійсним).

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що питання виникнення та існування договірних зобов`язань між сторонами, встановлення факту наявності чи відсутності відповідних зобов`язань між сторонами за угодою, визначення існування суми основної заборгованості за договором, періоду виникнення суми боргу, встановлення, відтак, початку періодів для нарахування сум пені на розмір заборгованості за той чи інший період, сум інфляційних та трьох процентів річних, перебуває на думку суду, у безпосередній залежності від порядку та умов проведення розрахунків за договором, а також у безпосередній залежності від факту дійсності (недійсності) договору купівлі продажу цінних паперів від 25 лютого 2015 року №БВ-25/02, який було укладено між Позивачем та Відповідачем, та питання дійсності (недійсності) котрого виступає предметом спору у справі Господарського суду міста Києва №910/4425/19. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що надати в межах даної справи оцінку доводам сторін щодо законності спірної в межах справи № 910/4425/19 умови укладеного договору №БВ-25/02 купівлі-продажу цінних паперів від 25 лютого 2015 року господарський суд позбавлений процесуальної можливості.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, 4 червня 2019 року Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 11-113), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив скасувати ухвалу місцевого господарського суду як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, а справу направити для продовження розгляду справи по суті.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема виходив з того, що місцевим господарським судом при винесенні даної ухвали було порушено норми процесуального права, а саме частину 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку, на переконання апелянта, зважаючи на те, що ухвалою місцевого господарського суду від 18 квітня 2019 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16 травня 2019 року, і вже під час розгляду справи по суті було винесено дану ухвалу, місцевий господарський суд такими діями порушив норми процесуального права. Окрім того, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не було зазначено при винесення даної ухвали про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/4425/19 та про наявність підстав, які позбавляють місцевий господарський суд самостійно оцінити зібрані у справі докази.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 червня 2019 року (том 2, а.с. 144), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

А саме зазначеними вище пунктами статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачені наступні ухвали, про відмову у видачі судового наказу; про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; про повернення заяви (позивачеві (заявникові); про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; про зупинення провадження у справі; про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 21 червня 2019 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи № 903/18/19 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та, що постанова по даній справі буде виготовлена по 22 липня 2019 року.

3 липня 2019 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Відповідача, в котрому останній, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін. Зазначивши при цьому, що результати вирішення справи № 910/4425/19, предметом якої є правомірність укладення договору, вплине на предмет дослідження у справі № 903/18/19, зокрема на обгрунтованість підстав заявлення позову в ній. Також, зазначив, що фактично у даному випадку розгляд справи по суті не розпочався, адже судом до початку розгляду справи по суті вирішувались клопотання сторін, в першу чергу Позивача про витребування доказів, відповідно задоволення клопотання про зупинення провадження було здійснено судом до початку розгляду справи по суті, а не на стадії розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційної скаргу слід задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому розгляду справи, а справу направити для продовження розгляду справи по суті.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 18 квітня 2019 року (том 1, а.с. 207) підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 травня 2019 року на 11:00 год..

На адресу місцевого господарського суду надійшло клопотання від Відповідача про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/4425/19 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу цінних паперів № БМ-25/02 від 25 лютого 2015 року (том 2, а.с. 14-15).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 16 травня 2019 року провадження у справі № 903/18/19 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4425/19 (том 2, а.с. 83-84).

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме вимог частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до частин 1, 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Тобто: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Частиною 3 статті 201 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.

Між тим, статтею 194 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При цьому, зважаючи на норму частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України, на котру як на підставу відмови у задоволенні клопотання, акцентує увагу Позивача, колегія суддів констатує, що з її змісту вбачається, що мова йде саме про таку стадію судового процесу як -розгляду справи по суті, яка зважаючи на умови статті 201 Господарського процесуального кодексу України, у даній справі вже настала.

Відтак, з моменту відкриття судового засідання на стадії розгляду справи по суті (глава 6 Господарського процесуального кодексу України) в суді першої інстанції невід`ємно пов`язаний із моментом переходу до розгляду справи по суті.

Колегія суддів враховує й на те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 18 квітня 2019 року (том 1, а.с. 207) підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 травня 2019 року на 11:00 год.

Окрім того, із протоколу судового засіданні від 16 травня 2019 року та ухвали Господарського суду Волинської області (том 2, а.с. 78-82) вбачається, що суддя вчинив дії щодо відкриття судового засідання, оголошення справи яка розглядається та дії щодо розгляду наступних клопотань: про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (час в протоколі даної процесуальної дії -11:23:30); розгляд клопотання Позивача та постановлення судом ухвали про залучення до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТзОВ Універсал Капітал (час процесуальної дії занесений до протоколу судового засідання - 11:34:10); розгляд клопотання та винесення ухвали щодо зупинення провадження по даній справі.

Відтак, зважаючи на такі процесуальні дії судді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку з відкриття судового засідання в місцевому господарському суді розпочався розгляд справи по суті (про що й було зазначено суддею під час проведення судового засідання від 16 травня 2019 року та що відображено в протоколі судового засідання, як процесуальна дія під № 20 час - 11:30:38; том 2, а.с. 79).

При цьому колегія суду наголошує, що стаття 195 Господарського процесуального кодексу України, стосується безпосередньо стадії розгляду справи по суті в місцевих господарських судах (регулюється главою 6 розділу ІІІ ГПК України), котра настає після стадії підготовчого провадження (регулюється главою 3 розділу ІІІ ГПК України).

Це ще раз вказує на те, що норми частини 2, 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України можливо застосовувати лише на стадії розгляду справи по суті, котра як вказано вище настає в суді першої інстанції з оголошення головуючим судового засідання відкритим (котра в даній справі була вчинена, що знайшло своє відображення в протоколі судового засідання від 16 травня 2019 року та ухвалі суду від 16 травня 20019 року).

Все вищевказане на переконання колегії суду вказує на те, що дії суду першої інстанції щодо розгляду клопотання Відповідача та зупинення провадження по справі вчинені з порушенням норм процесуального права, а саме частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

А в цілому усе описане вище в судовому рішенні повністю нівелюють твердження Відповідача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо того, що розгляд справи не відбувся з огляду на розгляд в даному судовому засіданні цілої низки клопотань, які були заявлені Позивачем (адже на відміну від суду апеляційної інстанції, в суді першої інстанції, стадія розгляду справи по суті чітко відокремлена від стадії підготовчого провадження, та містить визначені законодавцем обмеження щодо можливостей зупинення провадження по справі).

При цьому, оцінюючи подане Відповідачем клопотання колегія суддів суду констатує наступне.

Відповідно до пункту 5 частини статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядалися іншим судом. При цьому пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку зазначає: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи; пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення; ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи; неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

При цьому колегією суддів встановлено, що Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів, який укладений між Позивачем та Відповідачем 25 лютого 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу, внаслідок чого Позивач набув права звернутися в суд з позовом щодо примусового стягнення такої заборгованості.

Колегією суддів встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4425/19 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження у даній справі, місцевий суд виходив з того, що предметом позову в розглядуваній справі є стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу цінних паперів, в той час як в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4425/19 за позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним такого договору, та на підставі якого Позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення заборгованості. При цьому, з огляду на вказане суд першої інстанції вирішив, що справи №910/4425/19 та №903/18/19 є взаємопов`язаними, і вирішення справи №910/4425/19 матиме істотне значення для правильного вирішення спору при розгляді справи №903/18/19.

Місцевий суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи №910/4425/19, у зв`язку з чим провадження у справі №903/18/19 було зупиненню до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/4425/19.

Водночас, колегія суддів констатує, що як вбачається з матеріалів справи договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-25/02, за яким Позивачем заявлено вимогу про стягнення на даний час є чинним, зобов`язання сторін за цим договором існують та не припинились.

У разі існування передбачених законом або договором обставин, які дозволяють Відповідачу не виконувати свої зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів, такі обставини можуть бути заявлені Відповідачем та оцінені місцевим судом під час розгляду даної справи.

У випадку пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як і у випадку пред`явлення кредитором позову до боржника про стягнення кредитної заборгованості, кредитор заявляє про порушення боржником права кредитора на належне виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим кредитор просить суд захистити це право. А тому звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки або з позовом про стягнення грошового боргу спрямовані на захист права кредитора на належне виконання боржником основного зобов`язання за кредитним договором.

Окрім того, місцевим господарським судом не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені ним самостійно при вирішенні даної справи, та яким чином встановлені в іншій справі обставини вплинуть на оцінку доказів, що ними сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі щодо наявності або відсутності саме юридичних підстав для стягнення заборгованості.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у справі №903/18/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/4425/19, місцевий господарський суд не навів належних мотивів та доводів щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/4425/19 та стосовно того, що зібрані у справі докази не дозволяють встановити й оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у цій справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки місцевий господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №903/18/19.

Підсумовуючи усе вищеописане, колегія суддів резюмує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Відтак, на час прийняття місцевим судом оскаржуваної ухвали об`єктивної неможливості вирішення спору у цій справі до вирішення справи №910/4425/19 не існувало (вказана правова позиція, висвітлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справах № 909/621/17 та № 902/731/17).

З наведених вище підстав апеляційний господарський суд відхиляє аргументи Відповідача у запереченні проти задоволення апеляційної скарги Позивача.

При цьому відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Договір фінансового лізингу від 1 липня 2016 року підлягає дослідженню місцевим господарським судом, оскільки вимоги Позивача у даній справі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли з такого договору.

Враховуючи вищеописане в даному судовому рішенні, судова колегія акцентує увагу, що розглядаючи позовні вимоги, що випливають з договору фінансового лізингу, місцевий господарський суд, у будь-якому випадку, мав би перевірити правомірність цього договору, стан його виконання сторонами, наявність чи відсутність встановлених законом або договором підстав щодо невиконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, що на переконання колегія суддів свідчить про безпідставність висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду іншої справи, предметом якої є вимоги про визнання недійсним такого договору фінансового лізингу.

Відтак, судом першої інстанції при винесенні ухвали про зупинення провадження не наведено аргументів щодо неможливості розгляду даної справи та необхідності зупинення провадження.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов необґрунтованого висновку, щодо зупинення провадження у справі.

Окрім того, як встановлено вище в даній постанові таке зупинення відбулося поза межами правового поля вимог частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на усе вищевстановлене, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі.

Згідно статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує, що усе вищевказане в даній судовій постанові вказує на неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Дане ж в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваної ухвали.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

З огляду на все вищевказане суд апеляційної інстанції задоволює апеляційну скаргу Позивача, та скасовує ухвалу від 16 травня 2019 року в даній справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню по справі і направляє справу для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ПРЕМ`ЄР ФОНД МОЖЛИВОСТЕЙ" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 16 травня 2019 року в справі №903/18/19 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 16 травня 2019 року в справі № 903/18/19 - скасувати.

3. Справу № 903/18/19 направити до Господарського суду Волинської області для продовження розгляду по суті.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу № 903/18/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.