Рішення

від 18.07.2019 по справі 236/4557/18

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 236/4557/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю: секретарів: Снігирьової О.Ю., Олійник С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів: Шалати С.С., Гетьманенко О.П., Кузнецової Т.С.,

Сельської О.З., Сущенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління національної поліції у Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Краснолиманський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого ОСОБА_1 зазначила, що вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 14.05.2015 її було виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 12.10.2015 виправдувальний вирок було скасовано.

Ухвалою ВССУ від 31.03.2016 вирок апеляційного суду скасований, призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 22.09.2016 її було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, призначено покарання у виді штрафу.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 вказаний вирок апеляційного суду скасовано. Кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.

Позивач зазначає, що в результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду на протязі 46 місяців 4 дні (з 25.07.2014 до 29.05.2018) незаконно перебувала під слідством та судом.

Незаконне притягнення позивачки до кримінальної відповідальності за злочин, який вона не скоювала зганьбило її честь та гідність, завдало непоправної шкоди її престижу та діловій репутації, та завдало моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона весь час перебувала у стані постійного страху і стресу, суттєво були порушені її нормальні життєві зв`язки та погіршились відносини з оточуючими людьми, постійно вимушена була виправдовуватись перед рідними, колегами, знайомими та друзями. Була вимушена захищатись від незаконних звинувачень, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а тому оцінює розмір завданої моральної шкоди в сумі 171258 грн., виходячі із розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи.

Крім того, 29.08.2018 на адресу керівництва Лиманського ВП Слов`янського ВП ГУНП Донецької області позивачкою скеровано заяву про повернення речових доказів, які були вилучені у неї в 2014 році, та передані на відповідальне зберігання ЧП ОСОБА_4 , а саме: 1520 кг, 1580 кг, 6380 кг брухту чорного металу. На що їй листом від 05.09.2018 було відмовлено у видачі майна у зв`язку з його відсутністю із-за неналежного зберігання. Наслідком втрати вилученого майна як речового доказу у кримінальному провадженні їй завдано майнову шкоду у розмірі 62947 грн., оскільки вартість 1 тони брухту чорного металу складає 6640 грн.

Правовими підставами заявлених позовних вимог позивачка ст. ст. 56, 62 Конституції України, ст. ст. 1167, 1176 ЦК України та Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду .

У зв`язку із наведеним, позивачка просила суд стягнути із Державного бюджету України шляхом списання із відповідного казначейського рахунку на її користь грошові кошти у розмірі 171 258грн на відшкодування моральної шкоди та 62947 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірним рішенням та діями органу досудового слідства, прокуратури і суду.

Ухвалою судді від 02.01.2019 позовну заяву було залишено без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків (а.с.34-35).

11.01.2019 позивачкою надано уточнену позовну заяву (а.с.37-49) позовні вимоги не змінені.

Ухвалою судді від 14.91.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання, встановлений відповідачам п`ятнадцятиденний строк для надання відзивів на позов. Задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 щодо витребування матеріалів кримінального провадження № 236/1650/14-к з архіву Краснолиманського міського суду Донецької області (а.с.51-54).

15.02.2019 та 19.02.2019 до суду надійшли відзиви на позовну заяву від ГУ Національної поліції в Донецькій області та Прокуратури Донецької області, відповідно (а.с. 82-91. 98-101).

21.06.2019 ухвалою суду, на підставі заяви позивача, позовні вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування майнової шкоди залишені без розгляду Крім того, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, визначено Краснолиманський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с. 155-159).

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Донецькій області Гетьманенко О.П. (діючий на підставі довіреності а.с.95), зазначила, що відомості до ЄРДР за № 12014050420000700 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України внесено 25.07.2014 слідчим слідчого відділу Краснолиманського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області. 25.08.2014 по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України. 03.09.2014 зазначене кримінальне провадження направлено з обвинувальним актом до Краснолиманського міського суду. До Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області кримінальне провадження не надходило, посадовими особами відповідача досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню не проводилося.

В рамках реформування системи органів внутрішніх справ України Постановою КМУ №730 від 16.09.2015 ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, в тому числі - Головне управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, утворено 07.11.2015).

Згідно з Додатком 2 до вказаної постанови ліквідовано юридичну особу - Краснолиманський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671702), яка в теперішній час перебуває в стані припинення.

Оскільки спірні правовідносини мали місце у період діяльності Краснолиманського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області, при цьому законодавством чітко визначено, що органи та підрозділі Національної поліції не є правонаступниками міліції, жодних незаконних дій ГУНП в Донецькій області відносно позивачки не вчиняло та будь-якої шкоди останній не завдало, а отже ГУ Національної поліції в Донецькій області не є належним відповідачем у справі.

Крім того, відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, ніхто не обмежував позивачку у свободі пересування, не відсторонював від роботи (посади), не проводив інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, вона не втрачала можливості заробітку та не була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачкою не надано суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди, а отже її вимоги в цій частині є безпідставними.

Позивачка перебувала під слідством в органі досудового розслідування 10 днів (з 25.08.2014 - з моменту повідомлення про підозру до 03.09.2014 - моменту направлення обвинувального акту до суду).

Орган досудового розслідування не має ніякого відношення до того, що судовий розгляд справи тривав майже 46 місяців.

Позивачкою невірно розрахований розмір моральної шкоди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, оскільки відповідно до положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України розрахунковою величиною є не мінімальна заробітна плата, а прожитковий мінімум для працездатних осіб. На момент розгляду справи прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 грн.

Представник прокуратури Донецької області, в якому відповідач визнав частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 168 018,99 грн, та підтримав наданий до суду 19.02.2019 відзив. У відзиві заступник прокурора Донецької області Г. Коршун зазначив, що дійсно Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати. Таким чином існують підстави для відшкодування останній моральної шкоди. Проте, ОСОБА_1 передувала під слідством і судом 45 місяців 13 днів: з 25.08.2014 року (дата повідомлення про підозру) по 29.05.2018 року (дата закриття кримінального провадження), отже у неї виникло право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 168018,99 грн. (45,13 місяців х 3723 грн.).

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь моральну шкоду в рахунок відшкодування моральної шкоди 171 258грн.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Донецькій області Гетьманенко О.П. (діюча за довіреністю а.с.95) проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у позові відмовити. з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник відповідача прокуратури Донецької області Шалата С.С., Сельська О.З. (діюча за довіреністю а.с.122) позовні вимоги визнала частково.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив (а.с.76, 114, 128 ).

Суд, вислухавши учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, та кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні у Витязі з кримінального провадження № 12014050420000700 від 25.07.2014, зазначено, що 25.07.2014 до ЧЧ Краснолиманського МВ ГУМВСУ в Донецькій області надійшло повідомлення старшого прокурора Краснолиманської міжрайонної прокуратури Мороз Є.В. про те, що у домоволодінні по АДРЕСА_1 виявлений незаконний пункт прийому металобрухту. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 213 КК України (т.1 а.с.16 кримінального провадження № 236/1650/14к).

25.08.2014 слідчим СВ Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області Бовдою Д.А. у даному кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_1 про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 213 КК України (т.1 а.с.190-191 КП 236/1650/14к).

14.09.2014 обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по звинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 213 КК України надійшло до Краснолиманського міського суду Донецької області (т.1 а.с. 1 КП № 236/1650/14к).

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 14.05.2015 ОСОБА_1 було виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України. Скасований арешт, накладений на майно, яке визнано речовими доказами по справі (брухт чорного металу, ваги пологові, жорсткий диск), зазначено, що вказане майно підлягає поверненню ОСОБА_1 (т.3 а. с. 27-32 КП № 236/1650/14к).

Вироком апеляційного суду Донецької області від 12.10.2015 виправдувальний вирок було скасовано, ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Визначено речові докази по справі: 1520 кг, 1580 кг, 6380 кг брухту чорного металу, в тому числі ваги полові для зважування, які передані на зберігання ОСОБА_4 - конфіскувати (т. 3 а.с. 75-82 КП № 236/1650/14к).

Ухвалою ВССУ від 31.03.2016 вирок апеляційного суду Донецької області від 12.10.2015 скасований, призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції (т. 3 а.с. 133-135 КП № 236/1650/14к).

Вироком апеляційного суду Донецької області від 22.09.2016 вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 14.05.2015 скасовано, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500 грн. Речові докази визначено - конфіскувати (т. 4 а.с. 2-9 КП № 236/1650/14к).

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 вказаний вирок апеляційного суду скасовано. Кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати. (т. 4 а.с. 93-96 КП № 236/1650/14к).

Відповідно до ч. 1 ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачка наполягає на стягненні з Державного бюджету України моральної шкоди та матеріальної шкоди оскільки в результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду незаконно перебувала під слідством та судом.

21.06.2019 позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про залишення без розгляду позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Ухвалою суду від 21.06.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди з відповідачів - залишені без розгляду (а.с. 155-159).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі - Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно статті 3 Закону № 266/94-ВР у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Як встановлено судом Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 вказаний кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати. Закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 є передбаченою пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду підставою для відшкодування позивачці моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, від 12.07.2007).

Згідно статті статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Разом з тим згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10. 2018 у справі № 383/596/15.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3723 гривні, і саме з цієї суми позивачка просить розраховувати розмір моральної шкоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.10.1999 № 9-рп/99 у справі №1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

З досліджених судом матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України 25.08.2014, а отже суд погоджується з запереченнями представника прокуратури Донецької області щодо початку перебування її під слідством саме з цієї дати.

Позивачка перебувала під слідством та судом 45 місяців 6 днів: з 25.08.2014 (дата повідомлення про підозру) по 29.05.2018 (дата закриття кримінального провадження).

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як встановлено судом позивачка є молодою жінкою, має на утриманні трьох малолітніх дітей, мешкає в невеликому населеному пункті, працює педагогом організатором та вчителем інформатики молодших класів Дробишевської школи, тобто виконує виховні функції. Суд приходить до переконання, що само по собі тривале перебування позивачки під слідством та судом (понад 45 місяців) мало для неї негативні наслідки та суттєво впливало на її психо-емоційний стан, у неї були порушені нормальні життєві зв`язки, була спричинена шкода її діловії репутації, вона вимущена була докладати додаткових зусиль для підтвердження своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та організації свого життя.

За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами матеріального права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що позивачці було завдано моральної (немайнової) шкоди, тому вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в наступній сумі: 167535 грн. При цьому суд у своїх розрахунках виходить з розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, за період з 25.08.2014 року по 29.05.2018 року, який складає складає 45 місяців (3723 грн. х 45 місяців = 167535 грн).

При цьому суд не погоджується з запереченнями представника Головного управління національної поліції у Донецькій області з приводу того, що у спірних правовідносинах має застосовуватися в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не розмір мінімальної заробітної плати з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці, не є посадовим окладом, заробітною платою, а тому підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 до спірних правовідносин відсутні.

Суд зазначає, що частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Згідно з положеннями про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005 №1232 Державне казначейство України є юридичною особою.

Згідно пунктів 1, 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011(далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 4 Положення).

Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте, Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. В ст. 25 БК України встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Відповідно до п.8 ст.7, пунктів 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України Про державний бюджет .

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 ( у редакціїпостанови КМ України від 30.01.2013 № 45).

Відповідно до п. п. 35, 38 цього Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Отже, відшкодування громадянам шкоди у випадках передбачених Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду проводиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, тобто грошові кошти відшкодовуються Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою палатою Верховного Суду у справі № 910/23967/16 від 19.06.2018.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління національної поліції у Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ст. 14 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду сторони у цивільних справах звільняються від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.1167, 1176 ЦК України суд, Законом України № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління національної поліції у Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Краснолиманський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б.6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 167 535 грн. (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Донецький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 22.07.2019.

Суддя -