Постанова

від 18.11.2019 по справі 236/4557/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 236/4557/18 Номер провадження 22-ц/804/2632/19

Номер провадження 22-ц/804/2632/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2019 року Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 18 липня 2019 року (ухвалене під головуванням судді Саржевської І.В., повний текст складено 22 липня 2019 року) у справі № 236/4557/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Донецькій області, прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Краснолиманський міський відділ Головного управління МВС України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2018 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування посилалася на те, що вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 14.05.2015 року її було виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 12.10.2015 року виправдувальний вирок було скасовано.

Ухвалою ВССУ від 31.03.2016 року вирок апеляційного суду скасований, призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 22.09.2016 року її було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, призначено покарання у виді штрафу.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 року вказаний вирок апеляційного суду скасовано. Кримінальне провадження за її обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.

В результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури на протязі 46 місяців 4 дні (з 25.07.2014 року до 29.05.2018 року) незаконно перебувала під слідством та судом, що завдало їй фізичних та моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану,чим спричинена моральна шкода.

Крім того, їй не було повернуто належний їй та вилучений під час досудового розслідування метал вагою 9480 кг. Наслідком втрати вилученого майна як речового доказу у кримінальному провадженні їй завдано майнову шкоду у розмірі 62947 грн., виходячи із вартості 1 тони брухту чорного металу в 6640 грн.

Просила стягнути із Державного бюджету України шляхом списання із відповідного казначейського рахунку на її користь на відшкодування моральної шкоди 171258грн та на відшкодування майнової шкоди 62947 грн..

Ухвалою Краснолиманського міського суду від 21.06.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування майнової шкоди залишені без розгляду за заявою позивача.

Рішенням Краснолиманського міського суду від 18 липня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 167 535 грн. .

В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування посилається на те, що у позовній заяві відсутні посилання на стан здоров`я позивача,тяжкість чи зазнав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Судом першої інстанції не досліджено характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та не додано жодних доказів на підтвердження завданої моральної шкоди.

Крім того, при нарахуванні почивачу суми відшкодування моральної шкоди суд проігнорував пп.1,3,9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року про те, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом(01.01.2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.Слід застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання, проведене в режимі відеоконференції з Краматорським міським судом, з`явилися ОСОБА_1 та представник прокуратури Донецької області -Сельська О.З.. Від представника Головного управління національної поліції у Донецькій області надійшла заява про слухання справи у їх відсутність. Представники Державної казначейської служби України та Краснолиманського міського відділу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення повісток ( а.с.30-33).

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності підтверджується встановленими у судовому засіданні обставинами. Незаконно перебуваючи під слідством протягом 45 місяців внаслідок безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності, позивачка має на утриманні трьох неповлнолітніх дітей, мешкає в невеликому населенному пункті, перебування під слідством та судом мало для позивачки негативні наслідки,були порушені нормальні життєві зв`язки, спричинена шкода діловій репутації як педагога Вказаними діями порушувались конституційні права позивача, що дає йому право отримати відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Такий висновок суду підтверджується встановленими обставинами та узгоджується з положеннями статей 1167,1176 ЦК України та положеннями Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України 25.08.2014 року.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 14.05.2015 року ОСОБА_1 було виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 12.10.2015 року виправдувальний вирок було скасовано.

Ухвалою ВССУ від 31.03.2016 року вирок апеляційного суду скасований, призначений новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком апеляційного суду Донецької області від 22.09.2016 року позивачку було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, призначено покарання у виді штрафу.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2018 року вказаний вирок апеляційного суду скасовано. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості і вичерпанням можливості їх отримати.

Таким чином, в результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури на протязі 46 місяців 4 дні (з 25.07.2014 року до 29.05.2018 року) ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відповідно положення пункту 2 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду позивач має право на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, оскільки відносно неї було закрито кримінальне провадження за невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи і вичерпанням можливості їх отримати.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відшкодування моральної шкоди суд врахував, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року STANKOV v. BULGARIA , § 62).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати ОСОБА_1 , призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків, вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд визнає, що наведені обставини моральних страждань об`єктивно враховано судом першої інстанції під час визначення розміру справедливої сатисфакції порушення прав та правомірних інтересів позивача судом органами досудового розслідування,прокуратури.

Також колегією суддів апеляційного суду враховано, що відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах виконує також компенсаторну функцію, коли у зв`язку зі стражданням, яких зазнала фізична особа самим фактом перебування під слідством та судом, вона вправі вимагати сплати їй за рахунок держави певної грошової виплати як часткової сатисфакції, що завжди носить певний умовний характер.

При визначенні розміру моральної шкоди,яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції обгрунтовано застосував положення статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду ,згідно якої розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600, 00 гривень.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні. Доводи апеляційної скарги в цій частні є безпідставними.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд першої інстанції правильно застосував правило частини третьої статті 13 Закону та визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3723, 00 грн., яка підлягає стягненню з Державого бюджету України.

За таких обставин, обґрунтовано виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, надавши оцінку зібраним у справі доказам, які свідчать про характер, обсяг і тривалість страждань, яких зазнала позивач у справі у зв`язку із пред`явленням обвинувачення у скоєнні злочину щодо якого вину не доведено, тривалого перебування під слідством і судом, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, й інші негативні впливи внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого та позбавлення позивача можливостей у повному обсязі реалізувати нею свої звички і бажання, стягнув на користь ОСОБА_1 вказану суму на відшкодування моральної шкоди.

Зазначення в резолютивнй частині рішення відомостей про суб`єкта його виконання не впливає на правильність висновків суду.

Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Встановивши, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин із дотриманням норм процесуального права, інших доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень у апеляційній скарзі не наведено, апеляційний суд дійшов висновку, що апляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 368,374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Краснолиманського міського суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2019 року.

Судді: