Постанова

від 22.07.2019 по справі 171/749/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6122/19 Справа № 171/749/18 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з 03 лютого 2005 року по 12 травня 2005 року перебував у трудових відносинах з Апостолівським ПТУ № 85, правонаступником якого є відповідач, та займав посаду керівника фізичного виховання з посадовим окладом 388 грн 00 коп., згідно штатного розпису.

На підставі наказу директора Апостолівського ПТУ № 85 Романової Н.М. № 14-к від 12 травня 2005 року та за рішенням первинної профспілкової організації від 11 травня 2005 року його було звільнено з займаної посади за п.3 ст.41 КЗпП України. З даним наказом про звільнення його не ознайомлено, оскільки в графі з наказом ознайомлений відсутній будь-який напис.

Зазначає, що ознайомився з наказом № 4-к від 03 лютого 2005 року, особовим листком по обліку кадрів від 18 лютого 2005 року, наказом № 14-к від 12 травня 2005 року, рішенням первинної організації профспілок від 11 травня 2005 року та іншими документами лише під час розгляду справи № 171/51/15-ц за його позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди.

Вважає, що вищевказані документи та їх копії не відповідають порядку ведення діловодства, оскільки не містять печатки учбового закладу ПТУ-85, нотаріально не посвідчені, ксерокопії документів надані суду завірені печаткою правонаступника, відсутня їх належна реєстрація у книзі наказів. Зокрема, наказ про його звільнення з посади за підписом директора Апостолівського ПТУ-85 Романової Н.М. не містить печатки вказаної установи.

Крім того позивач зазначає, що при звільненні його з роботи порушено норми чинного законодавства щодо відібрання пояснень щодо вчинення дисциплінарного проступку. Також, керівництвом навчального закладу не видано та не надіслано йому трудову книжку у передбачені законодавством строки при звільненні.

05 травня 2005 року ним направлено рекомендований лист на ім`я директора Апостолівського ПТУ-85 з вимогою про вручення йому наказу про звільнення, видачу трудової книжки та здійснення повного розрахунку з ним, однак вказані вимоги керівництвом навчального закладу не виконані.

Вважає неправомірним рішення профспілкового комітету від 11 травня 2005 року, яким надано згоду на його звільнення, оскільки вказане рішення прийняте без достатньої кількості голосів, на засідання профкому він не викликався, свої пояснення не надавав, що суперечить нормам трудового законодавства та завданням первинної профспілкової організації - представляти інтереси своїх членів та захищати їх трудові права.

Вчинення ним аморального проступку керівництвом навчального закладу не доведено, є обмовою та свідомою фальсифікацією фактів.

Звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України вважає безпідставним, тому що посада керівника фізичного виховання не віднесена до числа викладацьких.

З формулюванням причин звільнення та фактом свого звільнення він не згодний, оскільки звільнення відбулося без законних підстав, за весь період роботи до нього заходи дисциплінарного стягнення не застосовувалися.

Незаконні дії відповідача призвели до його моральних страждань протягом тривалого часу, втрати душевного спокою та погіршення стану здоров`я.

Згідно зробленого ним розрахунку розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день подачі позову становить 263 771 грн 07 коп., а заподіяну йому моральну шкоду оцінює в 50 000 грн.

У зв`язку із вищезазначеним, просить поновити його на роботі на посаді керівника фізичного виховання Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів , стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 263 771 грн. 07 коп. та заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року у задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення суду першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом було невірно обчислено строк, з якого він міг звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідач в порядку ст.360 ЦПК України подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав рішення суду першої інстанції, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом директора Апостолівського ПТУ № 85 № 4-к від 03 лютого 2005 року позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу до Апостолівського ПТУ № 85 керівником фізвиховання з 03 лютого 2005 року, оплата праці згідно штатного розкладу (а.с.21).

Згідно диплому НОМЕР_2 від 25 травня 1996 року, виданому ОСОБА_1 Дніпропетровським інститутом технічної творчості і патентознавства Товариства винахідників і раціоналізаторів України, позивачу присвоєно кваліфікацію патентознавець-економіст (а.с.22).

Згідно інформації, наданої Департаментом освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації на запит щодо документа про освіту ОСОБА_1 встановлено, що диплом НОМЕР_2 від 25 травня 1996 року, виданий ОСОБА_1 . Дніпропетровським інститутом технічної творчості і патентознавства не є документом про освіту державного зразка (а.с.24).

Наказом № 80 від 12 квітня 2005 року за безвідповідальне ставлення до виконання посадових обов`язків керівнику фізичного виховання ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.25).

Згідно доповідних учнів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 від 14 березня 2005 року, учні доводять до відома директора ПТУ-85 той факт, що викладач ОСОБА_1 на уроці фізкультури ображав учнів нецензурною лайкою, чим принижував їх гідність (а.с.26-28).

З доповідної учениці ОСОБА_7 на ім`я директора ПТУ-85 від 13 квітня 2005 року встановлено, що викладач ОСОБА_1 на уроках фізкультури та ДПЮ вдарив її (а.с.29).

Згідно доповідної майстра виробничого навчання ОСОБА_8 від 12 квітня 2005 року встановлено, що остання доводить до відома директора ПТУ-85 про те, що ОСОБА_1 в її присутності вдарив ученицю ОСОБА_9 , поводив себе неетично, грубо та зверхньо по відношенню до колег (а.с.30).

Відповідно до доповідної майстра виробничого навчання ОСОБА_10 від 15 квітня 2005 року вбачається, що вона доводить до відома директора ПТУ-85, що на уроці фізичної культури в березні місяці вчитель ОСОБА_1 проявив неетичну поведінку по відношенні до учениць ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.31).

Згідно доповідних учнів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 11 квітня 2005 року встановлено, що вони доводять до відома директора ПТУ-85 про факт побиття 08 квітня 2005 року ОСОБА_1 учениці ОСОБА_16 (а.с.32-33, 35).

Відповідно до доповідної учениці ОСОБА_16 від 11 квітня 2005 року вбачається, що вона доводить до відома директора ПТУ-85 про факт її побиття 08 квітня 2005 року вчителем ОСОБА_1 та переслідування її позивачем (а.с.34).

З доповідної учениці ОСОБА_18 від 11 квітня 2005 року вбачається, що вона доводить до відома директора ПТУ-85 про факт побиття її 08 квітня 2005 року невідомими особами (а.с.36).

Згідно листа директора професійно-технічного училища № 85 від 11 квітня 2005 року за вих. № 45 начальнику Апостолівського РВ УМВС та начальнику комісії в справах неповнолітніх при Апостолівській райдержадміністрації встановлено, що керівник ПТУ-85 повідомила про факт побиття учениці ПТУ-85 ОСОБА_16 керівником фізичного виховання ОСОБА_1 (а.с.37).

Наказом директора Апостолівського ПТУ-85 від 11 квітня 2005 року за № 78 створено комісію по розслідуванню випадку побиття учениці групи 12 ДГ ОСОБА_16 керівником фізвиховання ОСОБА_1 в складі голови комісії - ОСОБА_20 , заступника директора з НВЧ, членів комісії: ОСОБА_21 - заступника директора з НР, ОСОБА_22 - голови методкомісії, ОСОБА_23 - майстра виробничого навчання, ОСОБА_24 - заступника директора з НВР, ОСОБА_25 - голови профкому (а.с.38).

Згідно акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 102 від 13 квітня 2005 року встановлено, що судово-медичним експертом проведено обстеження ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якого встановлено, що тілесне ушкодження, знайдене у ОСОБА_16 у виді припухлості м`яких тканин та синцю нижньої кінцівки, причинене дією тупого твердого предмету, чи при ударі об подібний та відноситься до легких тілесних ушкоджень. Термін виникнення вказаного тілесного ушкодження може відповідати часу, указаному потерпілою - 08 квітня 2005 року (а.с.39).

Відповідно до подання директора Апостолівського ПТУ-85, внесеного до профсоюзного комітету трудового колективу ПТУ-85, керівник ПТУ-85 просить дати згоду на звільнення керівника фізвиховання ОСОБА_1 з посади згідно п.3 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (а.с.40).

Згідно протоколу № 26 засідання профкому Апостолівського ПТУ-85 від 11 травня 2005 року надано згоду на звільнення керівника фізвиховання ОСОБА_1 згідно ст.41 п.3 КЗпП України (а.с.41).

Наказом директора Апостолівського ПТУ № 85 № 14-к від 12 травня 2005 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади керівника фізвиховання з 12 травня 2005 року, згідно ст. 41 п.3 КзпПУ за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального поступку, не сумісного з продовженням даної роботи (а.с.42).

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , наданої директором Апостолівського ПТУ-85, заступником директора з НР Апостолівського ПТУ-85 позивач характеризується негативно (а.с.45).

Згідно звернення ОСОБА_1 до директора Апостолівського ПТУ-85 від 05 травня 2005 року, надісланого поштовим зв`язком, позивач вимагає надати йому для ознайомлення рішення профспілкового комітету навчального закладу про надання згоди на його звільнення, видати копію наказу про звільнення в разі наявності такого, трудову книжку та інші документи, провести з ним розрахунок (а.с.64).

Згідно відповіді від 19 листопада 2018 року за № 70 головою офтальмологічної МСЕК КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР повідомлено, що в направленні ОСОБА_1 на МСЕК ф.88/о та актах огляду МСЕК з 1992 року по 2018 рік в графі місце роботи хворого зазначено не працює та додано до вказаної відповіді копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 з останнім записом про трудову діяльність за жовтень 2002 року (а.с.118-120).

Відповідно до відповіді від 05 грудня 2018 року за № 79 головою офтальмологічної МСЕК КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР повідомлено, що ОСОБА_1 з 1992 року по даний час визначається інвалідом другої групи по зору. Вперше у ф.88 (направлення на медико-соціальну експертну комісію) копія трудової книжки надана у 2011 році, раніше не була представлена (а.с.125).

Згідно повідомлення головного лікаря КЗ Апостолівська ЦРЛ ДОР від 26.12.2018 року № 1844, при прийомі пакету документів ОСОБА_1 пред`явлено оригінал документу - трудова книжка НОМЕР_1 та її копія (а.с.140).

У штатному розписі Апостолівського ПТУ № 85 від 01.01.2005 року наявна посада керівника фізичного виховання, кількість штатних посад - 1, посадовий оклад - 388 грн. (а.с.151-152).

Відповідно до Журналу реєстрації трудових книжок Апостолівського ПТУ-85 трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 облікована під номером 99, з відміткою відіслано (а.с.153).

З посадової інструкції керівника фізичного виховання, затвердженої директором Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів встановлено, що до обов`язків керівника фізичного виховання входить, зокрема, організація та проведення учбових занять по фізичному вихованню (а.с.154-155).

Згідно довідки Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів , виданої директором та головним бухгалтером заробітна плата ОСОБА_1 складала: за лютий 2005 року - 570,49 грн., за березень 2005 року - 596, 32 грн., за квітень 2005 року - 175, 95 грн. (а.с.156).

Відповідно до наказу Головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації МОН України від 29.07.2008 року, № 646 перейменовано професійно-технічні навчальні заклади Дніпропетровської області, змінивши їх тип в межах бюджетних видатків, зокрема, професійно-технічне училище № 85 м.Апостолове - у Державний професійно-технічний навчальний заклад Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів (а.с.157).

Відповідно до п. 3 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 11.02.2015 року у справі №6-248цс-14 аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Зокрема, аморальним слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо. Аналіз положень пункту 3 статті 41 КЗпП України та Закону України Про освіту дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Згідно роз`яснень, викладених в п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП ), можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено лише внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок, повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Визначення поняття аморального проступку у законодавстві України відсутнє. Таке, на думку суду, є оціночним поняттям, а відтак потребує належної оцінки та дослідження фактів, які стверджують вчинення аморального проступку працівником та несумісність такого проступку з продовженням роботи.

Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено внаслідок загальної оцінки поведінки позивача, що полягало в його неетичній поведінці з учнями, колегами, неодноразовому побитті учнів, однак такі факти не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. Всі доводи відповідача щодо вчинення позивачем аморального проступку зводяться лише до письмових пояснень учнів та майстрів виробничого навчання Апостолівського ПТУ-85. Інших належних та допустимих доказів настання негативних наслідків для учениці ОСОБА_16 чи інших учнів внаслідок дій позивача відповідачем не надано, прямих доказів на підтвердження конкретного факту щодо вчинення неправомірної поведінки стосовно ОСОБА_16 відповідачем не долучено до матеріалів справи, клопотань щодо допиту осіб, які були безпосередніми очевидцями фактів неправомірних дій ОСОБА_1 не заявлялося.

Подання відповідачем доказів повідомлення директором Апостолівського ПТУ-85 начальника Апостолівського РВ УМВС, начальника комісії в справах неповнолітніх при Апостолівській райдержадміністрації про факт побиття учениці ОСОБА_16 та створення наказом директора ПТУ-85 комісії по випадку побиття учениці є недостатніми доказами підтвердження вчинення аморального поступку позивачем, оскільки суду не надано інших належних та допустимих доказів за результатами перевірки вказаного факту.

Посилання відповідача на акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 102 від 13 квітня 2005 року ОСОБА_16 , яким підтверджується наявність у останньої легких тілесних ушкоджень не доводить спричинення їй вказаних тілесних ушкоджень саме позивачем, оскільки належний та допустимий доказ, що підтверджує причинний зв`язок між неправомірними діями позивача і наслідками, що настали для ОСОБА_16 суду не надано.

Таким чином, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 08 квітня 2005 року вчинив аморальний проступок, несумісний з продовженням роботи на посаді керівника фізвиховання суду не подано.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що та обставина, чи вчинив позивач аморальний проступок, а також чи такий проступок у випадку його вчинення сумнісний із продовженням ним роботи на займаній посаді не було досліджено у повному обсязі відповідачем.

Такі докази щодо вчинення позивачем аморального проступку, як письмові доповідні учнів та майстрів виробничого навчання, копії яких засвідчені самим відповідачем, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки вказані докази викликають сумніви у їх достовірності.

Крім того, згідно ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого вони внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

Звільнення ОСОБА_1 було проведено зі згоди первинної профспілкової організації школи. Однак, суду не надано доказів, що позивач запрошувався на засідання профспілкового комітету або надав згоду на розгляд подання за його відсутності.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Дослідивши матеріали справи, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено обставин, що дають підстави для звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.41 КЗпП України.

За ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач посилається на те, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки з наказом про своє звільнення він ознайомлений не був, трудову книжку йому не видано.

Як вбачається з матеріалів справи з дня видачі наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи до дня звернення його до суду пройшло більше 12 років.

Як встановлено судом першої інстанції, трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 облікована під номером 99 з відміткою відіслано в Журналі реєстрації трудових книжок Апостолівського ПТУ-85. Відповідно до інформації, наданої головою офтальмологічної МСЕК КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР ОСОБА_1 з 1992 року по даний час визначається інвалідом другої групи по зору та вперше у ф.88 (направлення на медико-соціальну експертну комісію) копія трудової книжки ним надана у 2011 році, головою МСЕК додано копію трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Встановивши вищезазначені обставини у справі та керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст. 40, 233, 234 КЗпП України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у позивача трудової книжки НОМЕР_1 , копію якої ним надано до МСЕК у 2011 році, тобто позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку для поновлення на роботі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 223 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року № 9 встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку встановив, що позивач про своє звільнення був обізнаний щонайменше з 2011 року, а з позовними вимогами звернувся до суду лише 25 квітня 2018 року, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки даний позов подано після спливу передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові №61-32854св18 від 27 березня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо суперечливого змісту та невідповідності довідки, наданої головою офтальмологічної МСЕК КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР , зі змісту якої вбачається надання позивачем трудової книжки позбавлені юридичного обґрунтування, надумані та безпідставні, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував та додаткового правового аналізу не потребують.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції помилково при ухваленні рішення взято до уваги довідку, надану головою офтальмологічної МСЕК КЗ Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи ДОР , яка не підтверджена відповідним експертним висновком, не заслуговують на увагу, відображають формально оціночні судження, оскільки позивач не позбавлений був права на звернення до суду з клопотанням про призначення експертизи у порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 103, 106, 107 УПК України.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо доведення підстав отримання трудової книжки позивачем зводяться до тлумачення норм чинного законодавства через призму власних інтересів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач є інвалідом 2 групи (а.с.202).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова