Ухвала

від 14.02.2020 по справі 171/749/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

14 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 171/749/18

провадження № 61-465ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Сердюка В. В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2019 року ОСОБА_1 було подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

09 січня 2020 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

10 січня 2020 року справу розподілено судді-доповідачу.

13 січня 2020 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк до 13 лютого 2020 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, а саме: навести підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази на підтвердження останніх,оскільки у поданій касаційній скарзі заявником таких підстав не зазначено і відповідних доказів не надано. Заявником не наведено підстав неможливості звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у строки передбачено статтею 390 ЦПК України.

13 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Сердюка В. В., яка обґрунтована тим, що суддя безпідставно постановив ухвалу від 13 січня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху та протиправно зобов`язав його надати заяву про поновлення процесуального строку передбаченого на подання касаційної скарги на судове рішення, що свідчить про упереджене ставлення судді до заявника.

Заявник вважає, що зазначені обставини викликають сумніви в безсторонності та об`єктивності судді Верховного Суду Сердюка В. В.

Також заявник посилається на те, що суддю Верховного Суду Сердюка В. В. притягнуто до адміністративної відповідальності.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-IX від 15 січня 2020 року, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За вказаних обставини, тут і надані положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).

Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Зміст заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідачу Сердюку В. В. не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, а зводиться до незгоди заявника з прийнятим суддею процесуальним рішенням.

Докази, які б могли свідчити про упереджене ставлення судді Сердюка В. В. заявником не надані.

Сам по собі факт притягнення особи до адміністративної відповідальності не є підставою для відводу судді і не свідчить про наявність обставин, які викликали сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді.

Розділ ІІІ Кодексу суддівської етики (Позасудова поведінка судді) не містить положень про те, що притягнення особи, яка в подальшому призначена суддею, до адміністративної відповідальності може ставити під сумнів неупередженість чи об`єктивність судді під час здійснення правосуддя.

Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Верховного Суду Сердюку В. В., питання про відвід судді відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на вирішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою

статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Сердюка В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2019 року визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід Верховного Суду Сердюка В. В. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України .

Суддя В. В. Сердюк