Постанова

від 18.07.2019 по справі 636/3015/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/3015/17 Головуючий суддя І інстанції Оболєнська С. А.

Провадження № 22-ц/818/3033/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 березня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Оболєнської С.А., по цивільній справі ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації , приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Слюнін Олександр Миколайович, Чугуївська міська рада Харківської області про зняття арешту з майна та заборони на його відчуження,

встановив:

07 вересня 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог 20.09.2017 року, просила зняти обтяження - заборону на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.10.2011 року о 13:25:13, реєстраційний № 11739561, реєстратор: Чугуївська державна нотаріальна контора, на підставі заборони ухвали Чугуївського міського суду про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17 жовтня 2011 року, справа № 2036/2-1556/11, скасувавши при цьому ухвалу суду про накладення арешту.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору дарування від 26.01.2011 року, посвідченого Чугуївською державною нотаріальною конторою, реєстровий НОМЕР_3 право власності зареєстровано в КП Чугуївське МБТІ .

З метою укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири при зверненні до нотаріуса їй стало відомо, що її відчуження квартири неможливо, тому що є заборона на відчуження об`єкту нерухомого майна. Типом обтяження є арешт нерухомого майна, зареєстроване 19.10.2011 року о 13:25:13, реєстраційний № 11739561, реєстратор: Чугуївська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: ухвала Чугуївського міського суду Харківської області по справі № 2036/2-1556/11 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О.М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та договору дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2013 року в задоволенні позовних вимог у вищезазначеній справі позивачам було відмовлено. Рішення набрало законної сили та не було скасоване ні апеляційною, ні касаційною інстанцією. Провадження у справі є завершеним.

У зв`язку з існуючою забороною - арештом нерухомого майна, вона не може продати свою квартиру, чим порушуються її права власника по володінню, розпорядженню, користуванню майном, яке належить їй на праві приватної власності.

Ухвалою від 20 вересня 2017 року провадження у справі було відкрито.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_2 (а.с. 127 т.1), на підставі його заяви від 22.10.2018 року (а.с. 187 т. 1) він був залучений судом до розгляду справи в якості правонаступника позивача.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 березня 2019 року позовну заяву задоволено частково.

Знято арешт з майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 , на підставі договору дарування, посвідченого Чугуївською державною нотаріальною конторою 26.01.2011 року, реєстровий номер 2-84, та заборону здійснення відчуження кватири, що накладені ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області про забезпечення позову від 17.10.2011 року у справі № 2036/2-1556/11, та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження реєстраційний номер 11739561 від 19.10.2011 року, зареєстрований Чугуївською державною нотаріальною конторою.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. в рівних частках, по 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду незаконне, необґрунтоване, ухвалене при неповному з`ясуванні обставин по справі, які мають значення по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, порушені норми процесуального права.

Вказала, що судом було не вірно вирішено заяву представника відповідача ОСОБА_7 про застосування строків позовної давності, яка вказала, що відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , її копію було також направлено і ОСОБА_6 до відома, і таким чином ОСОБА_6 знала про арешт спірної квартири ще у 2011 році, а не у 2017 році.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кожушкова Л.А. просить скаргу відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Вказала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, а доводи скарги не надають підстав для його скасування.

Зазначила, що ОСОБА_6 про наявність арешту на квартиру дізналася лише при оформленні договору купівлі-продажу квартири, та про підставу для цього арешту - ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області по іншій справі № 2036/2-1556/11 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та договору дарування, яка вже є неактуальною, оскільки спір вже був вирішений рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2013 року, яке набрало законної сили, на користь ОСОБА_6 , і тому вже були відсутні підстави для цього арешту. Оскільки наявність такого обтяження перешкоджає власнику розпоряджатися своїм майном, то відповідно до ст. 391 ЦПК України вона була вправі звернутися до суду з таким позовом. Після смерті ОСОБА_6 . ОСОБА_8 є єдиним спадкоємцем вказаної квартири, який прийняв спадщину, що підтверджується довідкою Чугуївської нотаріальної контори, а існуюче обтяження унеможливлює оформлення спадщини.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає у повній мірі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги про зняття арешту зі спадкового майна законні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції не повністю погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 26.01.2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Дідік Є.Г., реєстровий НОМЕР_3 та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 97759722 від 19.09.2017 року, є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.4,23,24).

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про зняття обтяження - заборони на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.10.2011 року о 13:25:13, реєстраційний № 11739561, реєстратор: Чугуївська державна нотаріальна контора, накладеного на підставі ухвали Чугуївського міського суду про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17 жовтня 2011 року, справа № 2036/2-1556/11, скасувавши при цьому ухвалу суду про накладення арешту.

Так, вказана ухвала була постановлена судом для забезпечення розгляду позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О.М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності за №4422/93 від 15 жовтня 2001 року на квартиру АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_6 відділом ЖКГ будівництва та комунальної власності виконкому Чугуївської міської ради; договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 квітня 2007 року; свідоцтва про право власності на вказану квартиру, виданого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 24 квітня 2007 року ВЄО №454991; договору купівлі - продажу спірної квартири НОМЕР_2 ; свідоцтва про право власності на спірну квартиру НОМЕР_2 , видане ОСОБА_5 , видане на підставі договору купівлі - продажу цієї квартири НОМЕР_2 від 07.08.2010 року; договору дарування від 26.01.2011 року; свідоцтва про право власності на спірну квартиру НОМЕР_2 , виданого ОСОБА_6 на підставі договору дарування цієї квартири НОМЕР_2 26.01.2011 року, та поновлення строку на звернення з цим позовом до суду.

Згідно рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2013 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено (а.с.8-10).

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 27.05.2014 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.11.2014 року зазначене рішення залишено без змін (а.с.11-15).

Отже, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 12.03.2013 року набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в запереченні представником відповідача ОСОБА_7 доводи в обґрунтування чинності свідоцтва про право власності на житло від 27.04.1998 року та нікчемності договору дарування від 26.01.2011 року є безпідставними.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на даний час відсутні підстави для обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні майном.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_6 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 30.10.2017 року (а.с.123).

За життя, 05.10.2017 року ОСОБА_6 склала заповіт 50 АБ № 0365622, посвідчений нотаріусом Щолківського нотаріального округу Московської області Печко К.А., згідно якого все своє майно заповідала ОСОБА_2 (а.с.125).

16.01.2018 року ОСОБА_2 подано до Чугуївської держнотконтори Харківської області заяву про прийняття спадщини згідно заповіту (а.с.127), про що також свідчить повідомлення Чугуївської держнотконтори від 19.11.2018 року за № 5079/01-16, відповідно до якого після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в термін, передбачений ст.1270 ЦК України (шість місяців), звернувся її син - ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим посвідчений нотаріусом Щолківського нотаріального округу Московської області 05.10.2017 року за р.№ 3-1203, але можуть бути спадкоємці, які спадщину прийняли фактично, тим що відповідно до вимог ст.1268 ЦК України постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; заведена спадкова справа за № 42/2018; свідоцтво про право на спадщину не видавалось; згідно інформаційної довідки зв спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) інформація по заповіту - відсутня (а.с.211).

Таким чином, ОСОБА_9 , який вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , має право володіти й користуватися нею, проте через відсутність реєстрації такого права обмежений у праві розпорядження належним йому майном, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.07.2016 року (№ 6-3095цс15).

Однак, ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 17.10.2011 року, в порядку забезпечення позову в рамках розгляду цивільної справи № 2036/2-1556/11 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О.М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, договорів купівлі-продажу та дарування, та поновлення строку на звернення з цим позовом до суду, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності відповідно до договору дарування, посвідченого Чугуївською держнотконторою 26.01.2011 року, реєстровий НОМЕР_3 та заборонено здійснення відчуження квартири (а.с.5).

Звернення позивача до нотаріуса щодо зняття арешту з належного йому майна будь-яких результатів не дали, оскільки відповідно до п.4.17 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

У зв`язку із наявністю не знятого арешту, позивач залишається обмеженим у реалізації свого права на розпорядження майном.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 5 від 03.06.2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Враховуючи, що арешт на майно позивача накладався в рамках розгляду цивільної справи № 2036/2-1556/11, яка на теперішній час розглянута, рішення по ній набрало законної сили, підстави для подальшого арешту майна відсутні.

Отже, заявлені вимоги про зняття арешту зі спадкового майна законні, обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Суд відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про скасування ухвали суду про накладення арешту, оскільки скасування рішень, ухвалених судом першої інстанції - повноваження суду апеляційної інстанції.

Щодо вимог представника відповідача ОСОБА_7 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

ОСОБА_6 дізналася про існування накладеного арешту на квартиру АДРЕСА_1 у 2017 році при зверненні до нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу квартири. Позов про зняття арешту із зазначеної квартири подано нею до суду 07 вересня 2017 року (а.с.2).

Враховуючи вищевикладене, строк для звернення з даним позовом до суду позивачем не пропущено, тому вимоги представника відповідача ОСОБА_7 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з тим, що у даному випадку строки позовної даності не були пропущені з огляду на наступне.

У даному випадку ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою, яка не містила вимог про визнання права власності на квартиру, яка була обтяжена ухвалою суду в порядку забезпечення позову по іншій справі. Порушення права позивача як власниці обтяженої квартири підлягали відновленню в межах тієї справи, де вказане обтяження було накладено, а не шляхом звернення до суду з позовом. Запропонований позивачем спосіб захисту її прав не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України, оскільки у даному випадку спору про право не виникло. Така заява про скасування арешту та ухвали про забезпечення позову по іншій справі підлягає вирішенню за допомогою правого механізму цивільного процесуального, а не матеріального, цивільного права.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 158 ЦПК України:

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Аналогічна норма діяла у ст. 154 ЦПК України в редакції на день подання позову: Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

При цьому для спадкоємця позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , діють правила ст. 55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального права, безпідставно застосувавши ст. 391 ЦК України та процесуального права, розглянувши заяву в порядку позовного провадження, а не в межах розглянутої справи № 2036/2-1556/11, що призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржене рішення суду - скасуванню повністю, із ухваленням нового рішення про залишення позову без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст.376, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 березня 2019 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2019 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді П.В.Кісь.

О.М.Хорошевський.