Постанова

від 20.12.2019 по справі 636/3015/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 636/3015/17

провадження № 61-15163св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Кожушкова Лариса Анатоліївна ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації , приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Слюнін Олександр Миколайович, Чугуївська міська рада Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кожушковою Ларисою Анатоліївною, на постанову Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Чугуївське МБТІ ), приватний нотаріус Чугуївського міського нотаріального округу Слюнін О. М., Чугуївська міська рада Харківської області, про зняття арешту з майна та заборони його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй згідно з договором дарування від 26 січня 2011 року на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

При зверненні до нотаріуса з метою укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири їй стало відомо, що відчуження вказаної вище квартири неможливе, оскільки накладена заборона на відчуження цієї квартири на підставі ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року у справі № 2036/2-1556/11 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до неї, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О. М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу та договору дарування квартири недійсними.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 березня 2013 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у справі № 2036/2-1556/11 відмовлено.

Вказувала, що у зв`язку з існуючою забороною - арештом нерухомого майна, вона не може продати належну їй квартиру, чим порушено її права власника щодо володіння, розпорядження та користування майном, яке належить їй на праві приватної власності.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог,

ОСОБА_7 просила суд зняти обтяження, заборону на відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладене ухвалою Чугуївського міського суду Харківської областівід 17 жовтня 2011 року у справі № 2036/2-1556/11, скасувавши при цьому ухвалу суду про накладення арешту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_4 , якого 28 березня 2019 року протокольною ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області за його заявою залучено до участі у справі в якості правонаступник позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 березня 2019 року позов задоволено частково.

Знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Чугуївською державною нотаріальною конторою 26 січня 2011 року, реєстровий номер 2-84, та заборону відчуження кватири, накладені ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року у справі № 2036/2-1556/11, та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження від 19 жовтня 2011 року, реєстраційний номер 11739561, зареєстрований Чугуївською державною нотаріальною конторою.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640,00 грн - по 160,00 грн з кожного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачами вимоги про зняття арешту зі спадкового майна законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 березня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, безпідставно застосувавши статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та процесуального права, розглянувши заяву про зняття арешту в порядку позовного провадження, а не в межах розглянутої справи № 2036/2-1556/11, що призвело до неправильного вирішення справи.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2019 року, адвокат Кожушкова Л. А., представник ОСОБА_4 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що на даний час підстав для обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні майном не існує.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 636/3015/17 із Чугуївського міського суду Харківської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що ОСОБА_7 на підставі договору дарування квартири, посвідченого 26 січня 2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Дідік Є. Г., реєстровий номер 2-84, є власником квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року в порядку забезпечення позову при розгляді справи № 2036/2-1556/11 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О. М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання недійсними свідоцтва про право власності, договорів купівлі-продажу та договору дарування накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності відповідно до договору дарування, та заборонено відчуження квартири.

Указана ухвала постановлена судом на забезпечення позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Чугуївська державна нотаріальна контора, КП Чугуївське МБТІ , приватний нотаріус Чугуївського нотаріального округу Слюнін О. М., Чугуївська міська рада Харківської області, про визнання недійсними: свідоцтва про право власності від 15 жовтня 2001 року № 4422/93 на квартиру

АДРЕСА_1 , виданого

ОСОБА_7 ; договору купівлі-продажу цієї квартири від 24 квітня 2007 року; свідоцтва про право власності на квартиру, виданого ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2007 року; договору купівлі-продажу квартири; свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від

07 серпня 2010 року; договору дарування від 26 січня 2011 року; свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 26 січня 2011 року.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 12 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2014 року, в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2014 року судові рішення залишено без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_7 вказувала, що дізнавшись про існування вказаного обтяження, вона звернулась до нотаріуса щодо зняття арешту з належного їй майна, однак арешт знято не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. За життя, 05 жовтня 2017 року, ОСОБА_7 склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_4

16 січня 2018 року ОСОБА_4 подав до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області заяву про прийняття спадщини згідно із заповітом. Таким чином, ОСОБА_1 , який вчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , має право володіти й користуватися нею, проте через відсутність реєстрації такого права обмежений у праві розпорядження належним йому майном.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями частин першої, другої, четвертої, шостої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Аналогічна норма містилась у статті 154 ЦПК України у редакції 2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, проаналізувавши вказані норми закону, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_7 звернулася до суду із заявою, яка не містила вимог про визнання права власності на квартиру, що була обтяжена ухвалою суду в порядку забезпечення позову по іншій справі, то порушення прав позивача як власниці обтяженої квартири підлягало відновленню в межах тієї справи, де вказане обтяження було накладено, а не шляхом звернення до суду з позовом, тобто запропонований позивачем спосіб захисту її прав не відповідає вимогам статті 16 ЦК України, оскільки у даному випадку спору про право не виникло.

Заява про скасування арешту та ухвали про забезпечення позову по іншій справі підлягає вирішенню за допомогою правого механізму цивільного процесуального, а не матеріального, цивільного права.

При цьому для спадкоємця ОСОБА_7 - ОСОБА_4 , діють правила статті

55 ЦПК України про процесуальне правонаступництво.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, така постанова прийнята на підставі повно і всебічно досліджених матеріалів справи, судом правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від

09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Кожушковою Ларисою Анатоліївною, залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська