Рішення

від 11.07.2019 по справі 540/1172/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1172/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участі:

представника позивача - Проценко Л.С.,

представників відповідачів - Воронової Л.О., Козлова А.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Гілея-Інвест" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831422 від 14.03.2019 р.,

встановив:

Приватне підприємство "Гілея-Інвест" (далі - позивач, ПП "Гілея-Інвест") звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 14.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДФС) відносно ПП "Гілея-Інвест", податковий номер 31918192:

- № 0000831422 щодо збільшення за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000 на суму 444 197 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 111 049,25 грн.

12 червня 2019 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 02 липня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 02.07.2019 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 11.07.2019 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 18.02.2019 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Гілея-Інвест", за результатами якої складено акт перевірки №25/21-22-14-09-09/31918192. Висновки акту перевірки стали підставою для винесення 14.03.2019 року податкового повідомлення-рішення № 0000831422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 444197 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 111049,25 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а при перевірці первинної документації представники відповідача не звернули увагу на докази реальності господарських операцій, натомість побудували висновки акту перевірки на припущеннях та на власних інформаційних базах. Товариство наголошує, що ним дотримано вимоги податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вони є наслідками протиправних дій по їх винесенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 11.07.2019 року подав до суду відзив, в якому він позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Товариство при документуванні господарських зобов`язань з контрагентами допустило порушення податкового обліку, оскільки документувало не реальні господарські операції, які не підтверджені належними первинними документами. Первинними документами відповідач вважає видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (далі - ТТН). Контрагенти позивача не документували реалізацію товару, який раніше був придбаний в ПП "Гілея-Інвест". З посиланням на висновки акту перевірки обґрунтовує помилковість позиції позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на матеріали перевірки та на відзив.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено.

ПП "Гілея-Інвест" зареєстроване Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 19.02.2002 року за №1 499 120 0000 004765, як платник податків перебуває на податковому обліку в Херсонській ДПІ з 07.05.2002 року за №4909 та є платником податку на додану вартість.

В період з 30.01.2019 по 11.02.2019 року посадовими особами відповідача на підставі 78.1.12 п.78.1 ст. 78 ПК України та згідно наказу ДФС України від 24.01.2019 року та направлення від 29.01.2019 року №126, виданого ГУ ДФС, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Гілея-Інвест" з питань достовірності та повноти нарахування податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Торгопт-Ника", ПП "Буд-Опторг-Прайм" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 року, за результатами якої складено акт від 18.02.2019 № 25/21-22-14-09-09/31918192.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення підприємством вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, Податкового кодексу України, п.п. 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", в результаті чого занижено податок на прибуток на 444 197 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Херсонській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 р. № 0000831422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 444197,00 грн., за штрафними санкціями 111049,25 грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено, що позивач отримав від ТОВ "Торгопт-Ника" та ПП "Буд-Опторг-Прайм" кошти, перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у ПП "Гілея-Інвест" щодо їх повернення у майбутньому, є актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ПП "Гілея-Інвест" та не враховано підприємством при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Під час перевірки посадовими особами встановлено належне документування, належне проведення через бухгалтерський облік та належне проведення через податковий облік господарських операцій позивача з його контрагентами-покупцями за перевіряємий період.

Проте, в акті перевірки відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що ПП "Гілея-Інвест" фактично не поставляло продукти харчування ТОВ "Торгопт-Ника" та ПП "Буд-Опторг-Прайм", але оскільки факт реалізації товару підтверджено даними бухгалтерського обліку, то відображення реалізації товару у бухгалтерському обліку вказує на факт реалізації її невстановленим особам.

На підставі зазначеного контролюючий орган дійшов висновку, що оскільки ПП "Гілея-Інвест" отримало кошти від ТОВ "Торгопт-Ника" та ПП "Буд-Опторг-Прайм" без фактичної поставки товарів, то такі кошти є активом підприємства.

Таким чином, на порушення п.п. 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, позивачем занижено інші доходи на суму отриманих коштів не пов`язаних з реалізацією товарів.

Запити до контрагентів-покупців позивача не направлялись, зустрічні перевірки таких контрагентів не проводились, вся інформація стосовно придбання та реалізації контрагентами товарів та послуг отримана податковим органом з власних інформаційних баз та документів ПП "Гілея-Інвест".

Відповідач вважає, що позивачем задокументовано в бухгалтерському та податковому обліку господарські взаємовідносини з контрагентами по поставці на їх адресу продуктів харчування, які насправді були придбані іншими невстановленими особами.

Позивач заперечує проти позиції податкового органу та вказує на їх необґрунтованість.

При вирішенні спору по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 КАС України).

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. (п. 44.2 статті 44 ПК України)

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Також, положеннями п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону)

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п.22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

На підтвердження реальності придбання товарів у контрагентів-покупців позивач надав відповідні первинні документи, що не заперечується й податковим органом. Враховуючи, що сторони не заперечують документування господарських операцій з контрагентами-покупцями належними первинними документами, а також ту обставину, що всі первинні документи самими перевіряючими перелічені в акті перевірки, суд не наводить їх повний перелік, дублюючи відповідні розділи акту перевірки. Натомість суд вважає за необхідне зупинитись на недоліках первинних документів, які, на думку відповідача, вказують на нереальність господарських операцій.

Стосовно господарських відносин з ТОВ "Торгопт-Ника".

В наданих до перевірки ТТН №47 від 21.10.2016 року, №47 від 09.10.2016 року не зазначено місце розвантаження товару (зазначено: "м. Херсон"), не вказано перевізника, також, згідно інформації сервісного центру номерні знаки НОМЕР_1 , зазначені в ТТН із заводу - виробника не отримувались.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно контролюючим органом встановлено, що у ТОВ "Торгопт-Ника" відсутнє власне нерухоме майно та земельні ділянки. Згідно інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі-ЄРПН), встановлено, що ТОВ "Торгопт-Ника" за жовтень та листопад 2016 року не документувало придбання послуг з оренди складських приміщень від контрагентів-постачальників. Тобто, ТОВ "Торгопт-Ника" не має власних та орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання борошна пшеничного.

В той же час відповідач зазначає, що згідно наданого до перевірки договору юридична адреса та відвантажувальні реквізити ТОВ "Торгопт-Ника", юридична адреса: 73008, м. Херсон, віл. 9 Січня, буд. 32/30, кім.04, фактична адреса: м. Херсон, вул. 21 Січня 37, офіс №326.

У ПП "Гілея-Інвест" відсутні дозволи, пропуски та журнали, в яких фіксується заїзд - виїзд автотранспортних засобів на територію підприємства для навантаження та розвантаження реалізованої продукції.

Крім того, перевіркою встановлено отримання коштів ПП "Гілея-Інвест" від ТОВ "Торгопт-Ника" у 2016 році у сумі 250 075,00 грн.

З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що ПП "Гілея-Інвест" реалізації товарів на адресу ТОВ "Торгопт-Ника" не здійснив, проте кошти отримав.

Суд зазначає, що відповідач, покликаючись в Акті перевірки на інформацію Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області відносно номерного знаку автомобіля, зазначеного в ТТН не зазначає ані спосіб отримання зазначеної інформації, ані реквізитів документу, з яких інформація узята ані дати, коли інформація отримана від її розпорядника. Окрім зазначеного, документ, що містить таку інформацію не вказаний в додатку №1 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПП "Гілея-Інвест"" та не наданий відповідачем до відзиву на позов.

Отже, посилання суб`єкта владних повноважень на документ, який при перевірці використаний не був та, більш того, існування якого не підтверджене, є протиправним.

Взаємовідносини між позивачем та покупцем оформлені договором постачання товару №12 від 21.10.2016 року (з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.11.2016 року). Поставка товару оформлена видатковими накладними РН-2110-9 від 21.10.2016 року та №РН-0911-7 від 09.11.2016 року, які містять підписи особи, уповноваженої наявними в матеріалах справи довіреностями, про отримання товару та печаткою контрагента.

Транспортування товарів відбувалось від складу позивача (м. Херсон, вул. Некрасова, 2) на адресу покупця. При цьому, суд звертає увагу, що ТТН, на недоліки в яких вказує відповідач, містять найменування вантажоодержувача та його адресу, проте не в графі "Пункт розвантаження" а в графі "Вантажоодержувач".

Факт здійснення розрахунків у повній суми проведених операцій, а також факт зменшення товарних запасів позивача за номенклатурою реалізованого товару за даними рахунку 28 "Товари" відповідачем визнано в акті перевірки.

Окрім наведеного, ГУ ДФС не надав доказів зміни контрагентом номенклатури товару, придбаного у позивача а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності господарської операції та констатації безпідставності отримання ПП "Гілея-Інвест" активу. Також, суд наголошує на тому, що висновок відповідача стосовно декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань за товарами відмінними від придбаного зроблений лише з аналізу даних ЄРПН за період з 01.09.2016 року по 30.11.2016 року, що не виключає можливості реалізації товару в більш пізній період часу.

Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали.

Стосовно господарських відносин з ПП "Буд-Опторг-Прайм".

В наданих до перевірки ТТН №101 від 14.09.2017 року, №147 від 03.10.2017 року, №178 від 05.10.2017 року, №156 від 06.10.2017 року, №156 від 19.10.2017, №148 від 20.10.2017, №178 від 26.10.2017 року не зазначено місце розвантаження товару (зазначено: "м. Херсон"), перевізника вказано чорнилами, також, згідно інформації сервісного центру номерні знаки НОМЕР_1 , зазначені в ТТН із заводу - виробника не отримувались.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що у ПП "Буд-Опторг-Прайм" відсутнє власне нерухоме майно та земельні ділянки.

Згідно інформації, яка міститься в ЄРПН, встановлено, що ПП "Буд-Опторг-Прайм" за вересень, жовтень 2017 року документувало придбання орендної плати згідно договору від контрагента-постачальника ТОВ "СБУ "Херсонспецбуд".

Тобто, ПП "Буд-Опторг-Прайм" не мало достатньої кількості (площі) орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання продуктів харчування, отриманих від скаржника.

Згідно наданого ПП "Буд-Опторг-Прайм" до контролюючого органу фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за 2017 рік встановлено відсутність основних засобів.

Відповідно до ЄРПН за період з 01.09.2017 по 31.10.2017 у ПП "Буд-Опторг-Прайм" в податковому кредиті відсутні зареєстровані податкові накладні па придбання транспортних послуг та/або орендної плати за користування автотранспортом від сторонніх організацій - платників ПДВ.

Також у декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2017 року, поданої до контролюючого органу, відсутнє придбання товарів (послуг) від неплатників ПДВ.

У наданих копіях видаткових накладних на відвантаження борошна контрагенту ПП "Буд-Опторг-Прайм" відсутні прізвища посадових осіб покупця, які отримували товар.

З урахуванням викладеного відповідач вирішив, що ПП "Буд-Опторг-Прайм" фактично не отримував товарів від ПП "Гілея-Інвест", однак кошти від нього надійшли на адресу підприємства.

Суд зазначає, що відповідач, покликаючись в Акті перевірки на інформацію Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області відносно номерного знаку автомобіля, зазначеного в ТТН, не зазначає ані спосіб отримання зазначеної інформації, ані реквізитів документу, з яких інформація узята, ані дати, коли інформація отримана від її розпорядника. Окрім зазначеного, документ, що містить таку інформацію не вказаний в додатку №1 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПП "Гілея-Інвест"" та не наданий відповідачем до відзиву на позов.

Отже, посилання суб`єкта владних повноважень на документ, який при перевірці використаний не був та, більш того, існування якого непідтверджене є протиправним.

Взаємовідносини між позивачем та покупцем оформлені договором постачання товару №16 від 13.09.2017 року. Постачання товару оформлено видатковими накладними РН-2610-12 від 26.10.2017 року, №РН-2010-8 від 20.10.2017 року, №РН-1910-10 від 19.10.2017 року, №РН-0610-2 від 06.10.2017 року, РН-0510-15 від 05.10.2017 року, №РН-0310-5 від 03.10.2017 року, РН-1409-3 від 14.09.2017 року, які містять підписи особи, уповноваженої наявними в матеріалах справи довіреностями, про отримання товару та печаткою контрагента.

Транспортування товарів відбувалось від складу позивача (м. Херсон, вул. Некрасова, 2) на адресу покупця. При цьому, суд звертає увагу, що ТТН, на недоліки в яких вказує відповідач, містять найменування вантажоодержувача та його адресу, проте не в графі "Пункт розвантаження" а в графі "Вантажоодержувач".

Факт здійснення розрахунків у повній суми проведених операцій, а також факт зменшення товарних запасів позивача за номенклатурою реалізованого товару за даними рахунку 28 "Товари" відповідачем визнано в акті перевірки.

Щодо посилання відповідача на те, що орендованих ПП "Буд-Опторг-Прайм" площ недостатньо для розвантаження та зберігання придбаних у позивача товарів, суд зазначає наступне.

Так, по-перше, відповідачем не долучено ані до матеріалів перевірки, ані до матеріалів даної адміністративної справи запит та відповідь підприємства-орендодавця від 31.07.2018 року №8434/10/21-22-14-01-14 ТОВ "СБУ "Херсонспецбуд", яка покладена в основу припущення податкового органу про недостатність орендованих приміщень для зберігання придбаного товару. Також, зазначені запит та відповідь на нього відсутня в Додатку №1 до Акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ПП "Гілея-Інвест"".

По-друге, відповідь на запит контролюючого органу датована 31.07.2018 року, тоді як перевірка проведена в період з 30.01.2019 по 11.02.2019 року. Таким чином, контролюючим органом в висновки перевірки покладена відповідь на запит, отримана поза межами перевірки, підстави для використання зазначеного запиту відповідачем не пояснені, тобто зазначений доказ не відповідає ознаці допустимості.

Окрім наведеного, ГУ ДФС не надав доказів зміни контрагентом номенклатури товару, придбаного у позивача, а самого твердження про таку зміну не достатньо для констатування факту нереальності господарської операції та констатації безпідставності отримання ПП "Гілея-Інвест" активу. Також суд наголошує на тому, що декларування контрагентом позивача податкових зобов`язань за товарами відмінними від придбаного зроблений лише з аналізу даних ЄРПН за період з 01.09.2017 року по 31.10.2017 року, що не виключає можливості реалізації товару в більш пізній період часу.

Запити контрагенту не направлялись, зустрічна перевірка контрагента не здійснювалась, посадові особи не опитувались, доказів протилежного сторони суду не надали.

Окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред`явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки податкової про нереальність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні, як відсутні і будь-які належні та допустимі докази такої позиції.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідач не надав суду і не посилався на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об`єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Враховуючи передбачений Конституцією України принцип індивідуальності юридичної відповідальності, суд зазначає, що платник податків, який реалізував товар (послугу) особі, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Варто також зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на формування податкового зобов`язання) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати чи створити іншій особі податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним, а податкове зобов`язання сформоване за такими операціями не повинно мати вплив на податкову звітність.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2015 року в справі К/800/55113/1 та в подальшому неодноразово підтримана.

Проте таких доказів податковий орган суду не надав, а матеріали якими обґрунтовано визначення позивачу грошових зобов`язань не відповідають ознакам належності та безспірності в розумінні КАС України, оскільки побудовані на заздалегідь встановленій доказовій силі оціночних суджень перевіряючих, через призму яких досліджено первинні документи сторін в господарських операціях.

Окремо суд звертає увагу, що сторони не заперечують наявність належним чином складених податкових накладних та інших податкових документів по господарським операціям з контрагентами.

Позивач, як під час перевірки так і під час розгляду справи, надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарських операцій з наведеними платниками податків.

Поряд з цим суд акцентує увагу і на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, та якщо ці дії спрямовані на отримання доходу.

Особливо в даному випадку, коли ГУ ПФУ визнає, що позивачем реалізовано наявний в нього товар, за товар отримані кошти від задекларованих ПП "Гілея-Інвест" контрагентів, позивачем виписано податкові накладні на ім`я зазначених контрагентів, задекларовано та сплачено відповідні податки.

В Акті перевірки контролюючий орган зазначає, що в разі, коли та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку, проте констатуючи зазначене, не наводить жодного аргументу стосовно відсутності в позивача ділової мети при реалізації товарів ПП "Буд-Опторг-Прайм" та ТОВ "Торгопт-Ника", тоді як діяльність з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості (КВЕД 10.61), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) є безпосередніми видами економічної діяльності позивача.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та контрагентами є видаткові та податкові накладні.

Щодо посилання податкового органу на неналежним чином оформлені ТТН, слід зазначити, що ТТН є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи реалізації товару. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Правила поширюються на власників автомобільного транспорту (перевізників), натомість, позивач користувався послугами перевізників при взаємовідносинах з контрагентами. До того ж, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару контрагентом-покупцем та здійснення оплати за нього, недолік такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку, що кошти перераховані контрагентом є не платою за товар, а активом, не врахованим підприємством при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Аналогічна правова позиція відносно права платника податку на формування податкового кредиту викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 року в справі №К/800/47657/14 та від 18.08.2015 року в справі №К/800/19833/15.

Додатково до викладеного, суд зазначає, що контролюючим органом в Акті перевірки зазначено висновки, що не узгоджуються між собою. Так, на стор. 13, 23 Акту перевірки ГУ ДФС зазначає, що в силу наведених висновків акту сума доходів по реалізації товару залишилася незмінною (тобто, відносно вже задекларованих доходів відповідач вважає прибуток з реалізації товарів таким, що отриманий підприємством), водночас, оскільки ПП "Гілея-Інвест" отримало кошти без фактичної поставки товарів, то такі кошти є активом підприємства - тобто, згідно висновків ГУ ДФС підприємство отримало як прибуток від реалізації так і прибуток у вигляді безпідставно перерахованих його контрагентами коштів, обидва з яких, на думку контролюючого органу мають бути задекларовані позивачем.

Відповідний висновок ГУ ДФС є безпідставним та таким, що суперечить принципу розсудливості, окрім зазначеного, контролюючий орган, вважаючи господарські операції такими, що не відбулися, застосував до позивача виключно негативні наслідки такого висновку у вигляді збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, не змінивши зобов`язань підприємства ані з податку на додану вартість, ані з податку на прибуток в частині прибутку з реалізації товару по операціям, що на думку органу не відбулись.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про не підтвердження в судовому процесі доводів відповідача про те, що постачання товарів за господарськими операціями між позивачем та його контрагентами не відбулось, а плата за реалізований товар є активом підприємства - сумою коштів, не пов`язаних з реалізацією товарів.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Суд бере до уваги, що в контексті податкових спорів Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Булвес" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03 п.п.57,69,79) зазначає "оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою - членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику" також в п.69 даного рішення суд відмічає "компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов`язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов`язання з подання звітності з ПДВ постачальник." і нарешті в п.79 суд констатує, що "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1".

Суд звертає увагу відповідача, що відповідальність особи має індивідуальний характер, а рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути належним чином мотивовані та відповідати нормам законодавства.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 229, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте 14.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відносно Приватного підприємства "Гілея-Інвест" (Код ЄДРПОУ: 31918192, 73034, вул. Некрасова, 2, м. Херсон) № 0000831422 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000 на суму 555246,25 грн

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Гілея-Інвест" (Код ЄДРПОУ: 31918192, 73034, вул. Некрасова, 2, м. Херсон) судовий збір у сумі 8328 (вісім тисяч триста двадцять вісім) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 липня 2019 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 111030300