Постанова

від 15.07.2019 по справі 910/10987/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. Справа№ 910/10987/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Буравльова С.І.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Беседін В.І. довіреність № 010-00/7641 від 26.12.2018 року, Будниченко О.В. довіреність № 010-00/7811 від 29.12.2018 року;

від відповідача: Христич О.В. - керівник; Прокопенко Т.Ю. довіреність № КС№493555 від 01.12.2018 року;

від третьої особи 1: Бондаренко О.О. довіреність № б/н від 09.01.2018 року; від третьої особи 2: не прибув;

від третьої особи 3: Прокопенко Т.Ю. довіреність № КС№493556 від 01.12.2018 року;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року (повний текст складено - 04.03.2019 року)

у справі №910/10987/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник"

2) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНАС" (далі - відповідач) про звернення стягнення на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. 24.01.2010 року та зареєстрованим в реєстрі за № 54, на належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНАС", а саме: двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м; двокімнатну квартиру № 1, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 84,80 кв.м, в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 року (включно) заборгованості Приватного акціонерного товариства "Укрпідшипник" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за Кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року у розмірі 52 736 944,64 євро та 24 767022,81 грн. Визначити спосіб реалізації предметі іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором №15106К134 від 22.11.2006 року, у позичальника - ПАТ "Укрпідшипник" виникла заборгованість у розмірі 52736 944,64 євро та 24 767 022,81 грн. перед позивачем, внаслідок чого позивач набув право на погашення останньої за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором № 151110Z25 від 27.01.2010 року, позаяк нерухоме майно належить відповідачеві на праві приватної власності.

Господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив повністю своїм рішенням від 27.02.2019 року (повний текст складено - 04.03.2019 року).

Не погоджуючись із вказаним рішенням першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, незастосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду у справі №910/21911/14 де останній вказав про підтвердження державою переходу права власності від ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (старе найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім").

Тобто, за твердженням позивача суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" не набуло прав на відчуження майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас".

Крім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не враховано положення ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо пріоритету відомостей, які містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Разом з цим, скаржник зазначив, що законодавством гарантується право іпотеко держателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна незалежно від переходу права власності на предмет іпотеки, оскільки новий власник набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором.

Також скаржник вказав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотань позивача, зокрема, про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1", про забезпечення позову, про повернення до стадії підготовчого провадження, про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про оголошення перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01.04.2019 року, справу № 910/10987/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

03.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якої останній наголошував, зокрема, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" придбано у власність предмет іпотеки на підставі оплатних договорів купівлі-продажу, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (старе найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім", нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1"), а також зазначає про відсутність встановлених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України обставин, з якими законодавство пов'язує право власника витребувати майно від добросовісного набувача.

Північний апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі № 910/10987/18 та призначив розгляд на 14.05.2019 року своєю ухвалою від 08.04.2019 року.

17.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшла заява про забезпечення позову, а саме накладення арешту на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3: двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м. та двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м.

Крім того, 22.04.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі № 910/10987/18 у якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, ідентифікаційний код: 30310317).

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року, у зв'язку з призначенням судді Власова Ю.Л., який є головуючим (суддею-доповідачем), на посаду судді Верховного Суду у Касаційний господарський суд (Указ Президента України "Про призначення суддів Верховного Суду" від 07.05.2019 № 195/2019), було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10987/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнової Л.Г., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі № 910/10987/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10987/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Пономаренка Є.Ю., Буравльова С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі № 910/10987/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів: Пономаренко Є.Ю., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову та клопотанні про залучення до участі у справі № 910/10987/18 у якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 .

У судовому засіданні 15.07.2019 року скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

15.07.2019 року в судовому засіданні представники відповідача та третьої особи 1, 3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Крім того, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу посилається на викладену у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року у справі № 6-1534цс16 правову позицію, відповідно до якої "якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення" та те, що у відповідності до вимог ст. ст. 330, 387, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане у зв'язку із виконанням судового рішення, яке в наступному скасоване, не набувається добросовісним набувачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас"), оскільки це майно може бути у нього витребуване. Спірне нерухоме майно вибуло із володіння ПАТ "КБ "Актив-Банк" не з його волі, на підставі судового рішення, яке в наступному було скасоване. Тобто, майно може бути витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" як у добросовісного набувача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас" не є власником спірного майна, тому воно не має статус іпотекодавця та до нього не може бути заявлений позов про звернення стягнення на заставлене майно.

Разом з цим, представник відповідача зазначив, що судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1" з огляду на те, що позивач не вказав умов, за яких допускається процесуальна співучасть в якості відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю Сонас" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД- 1", не зазначив, з якими позовними вимогами він звертається до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД- 1", не надав доказів на підтвердження того, що спірне нерухоме майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю "БСД-1". Предметом спору у даній справі не є спільні та однорідні права і обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1".

Представник третьої особи 2 у судове засідання 15.07.2019 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 04.06.2019 року на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи 2, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.11.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (ВАТ "Укрексімбанк") (в подальшому Публічне акціонерне товариство "Укрексімбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Укрпідшипник" (в подальшому - Приватне акціонерне товариство "Укрпідшипник") було укладено Кредитний договір № 15106К134 (далі -кредитний договір), відповідно до умов якого ПАТ "Укрексімбанк" надано ВАТ "Укрпідшипник" невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 38000000,00 євро з кінцевим терміном погашення до 22.11.2011 року та із сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, передбачених кредитним договором.

На виконання п.п. 3.1, 3.2.1, 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості в розмірі 38 000 000,00 євро (далі - кредит), з кінцевим терміном погашення кредиту 05.02.2016 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та в розмірі, встановлених п.п. 3.2.6 п. 3.2 ст. 3 та п. 3.5 ст. 3 кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію за управління кредитом, а також інші платежі за Кредитним договором (п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 ст. 3, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1 ст. 5 кредитного договору).

Згідно п. 7.2 ст. 7 кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.5 ст. 7 Кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п. 4.1 ст. 4, п. 7.5 ст. 7 кредитного договору позичальник сплачує банку пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених (платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору.

Додатковою угодою № 15106К134-23 від 29.07.2010 року визначено, що кінцевий термін погашення кредиту 05.02.2016 року.

Додатковою угодою № 15106К134-24 від 12.10.2012 року п. 8.1 Кредитного договору викладено у такій редакції: "Цей договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається після виконання позичальником п. 3.9.1. цього договору. Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором".

Вказаний Кредитний договір, а також Додаткові угоди до нього підписані представниками кредитора та позичальника та засвідчені печатками сторін.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту, що підпадають під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, ПрАТ "Укрпідшипник" належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконувало, порушивши умови правочину в частині забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом, позивач з метою стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором звернувся до позичальника з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором №15106К134 в повному обсязі, а саме листом №195-04/5502 від 13.08.2015 року (наявний в матеріалах справи).

Обставини виконання сторонами умов кредитного договору були предметом дослідження під час розгляду Господарським судом Донецької області справи № 905/1480/15 за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ПрАТ "Укрпідшипник", та поручителів - ПАТ "Артемівський машинобудівний завод "Вістек", ПАТ "Артемівський завод по обробці кольорових металів", ПАТ "Костянтинівський металургійний завод", про стягнення з кожного відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 року у розмірі 2 476 976,49 євро та 589 111,43 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 року у справі № 905/1480/15 задоволені частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" за первісним позовом. Стягнуто з ПрАТ "Укрпідшипник" 38 000 000,00 євро заборгованості за кредитом, 3 187 314,74 євро процентів за користування кредитом, 538 795,68 грн комісії за управління лінією, 86 994,28 грн пені за прострочення за комісією, 17 331,65 євро 3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів кредиту, 4 910,56 грн 3 % річних, у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії та витрати зі сплати судового збору у розмірі 72 381,59 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2015 року у справі № 905/1480/15 залишено без змін.

Судовими рішеннями у справі № 905/1480/15 встановлено та сторонами у даній справі не заперечувалось, що позивачем належним чином виконані умови Кредитного договору щодо надання кредитних коштів в сумі 38000000,00 євро, що підтверджено виписками по особовим рахункам. Строк оплати кредитних коштів 05.02.2016 року з урахуванням графіку згідно угоди від 29.07.2010 року.

Факти встановлені рішеннями суду у справі №905/1480/15 щодо кредитних правовідносин за участю, зокрема, ПАТ "Укрексімбанк" та ПрАТ "Укрпідшипник", в тому числі щодо наявності невиконаних зобов'язань, як такі, що в силу вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, повторного доведення не потребують.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 року у справі № 905/3071/17, прийнятою за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство ПрАТ "Укрпідшипник", визнані кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі 1 728 095 716,38 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 року у справі № 905/3071/17 ухвала Господарського суду Донецької області від 30.05.2018 у справі № 905/3071/17 в ч. 1 п. 43) резолютивної частини, ч.3 п.2 змінена та викладено ч. 1 п. 43) рішення в такій редакції: Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" частково на загальну суму 1 761 536 276,67 грн. такими, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань, між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 151110Z25 від 27.01.2010 року (далі - іпотечний договір), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. (реєстраційний номер 54), відповідно до умов якого в іпотеку передане нерухоме майно, належне ПАТ "КБ "Актив-Банк".

Так, за умовами іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору від 22.11.2006 року № 15106К134, укладеного між іпотекодержателем та Відкритим акціонерним товариством "Укрпідшипник" (боржник), відповідно до якого іпотекодержатель, при виконання боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, надає боржнику кредит в сумі 38 000 000 євро, строком погашення 22.11.2012 року (п.1.1 Іпотечного договору з урахуванням Договору про внесення змін № 151110Z25-1 від 11.03.2010 року).

Відповідно до п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (далі - предмет іпотеки), а саме: двокімнатна квартира №1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м., двокімнатна квартира №2, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 184,80 кв.м.

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності від 27.08.2009 року (САС № 746737) та від 27.08.2009 року (САС № 746738), виданими Головним управлінням житлового забезпечення м. Києва.

Підпунктом 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору визначено, що у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору та/або невиконання іпотекодавцем умов Іпотечного договору позивач має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок педмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Пунктом п. 1.1 ст. 1, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 Іпотечного договору передбачено право банку 11 за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з Кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, комісії, пеню, неустойку, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, та інші платежі.

Згідно п. 7.3 Іпотечного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинними до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та/або виконання боржником зобов'язань за Кредитним договором.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надана інформаційні довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 26033275 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження 9456922), № 26033150 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9456855), № 26033406 від 27.01.2010 року (реєстраційний номер обтяження № 9456986), а також довідки № 2975277 від 27.07.2010 року та № 26456470 від 11.03.2010 року про внесення змін до реєстраційного запису .

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, укладений між позивачем та третьою особою 2 правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави. Згідно з ч.3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.

За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 31.05.2018 року № 125945027 та № 125944396, 11.06.2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а саме: двокімнатну квартиру №2, загальною площею 186,50 кв.м, житловою площею 184,80 кв.м, двокімнатну квартиру №1, загальною площею 194,20 кв.м, житловою площею 110,70 кв.м, індексний номер записів про право власності 14927583 та 14927624, власник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас" (код ЄДРПОУ40551421) відповідно.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру, підставами для внесення відповідних змін про власника вищезазначених об'єктів нерухомості буди Договори купівлі - продажу серія та номер 287 та 289, видані 11.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 11.06.2016 року право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас", що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 31.05.2018 року № 125945027 та № 125944396 (наявні в матеріалах справи).

Підставою прийнятих державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вищевказаних рішень про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" зазначено договори купівлі - продажу серія та номер 287 та 289, видані 11.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою М.М.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, статус іпотекодавця набуває лише особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки.

Як встановлено судами під час розгляду справи № 910/21911/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Національний банк України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас", про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними, 07.05.2014 року між Товаристом з обмеженою відповідальністю "Синонім" та ПАТ "КБ "Актив-Банк" укладений попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 593, відповідно до якого сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відповідач зобов'язався передати у власність позивача нерухоме майно, зокрема: Основний договір № 3 - договір купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 110,70 кв. м., загальною площею 194,20 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 3); та Основний договір № 4 - договір купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат житловою площею 84,80 кв. м., загальною площею 186,50 кв. м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (об'єкт № 4).

21.07.2014 року листом № 193-01/4630 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" повідомило ПАТ "КБ "Актив-Банк" про прийняття рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна за ринковою вартістю, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою та за умови надання Національним банком України згоди на таке відчуження.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 року № 545 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "АКТИВ-БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 року № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Актив-Банк", яким з 03.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Актив-Банк". Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 року № 838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "Актив-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 року № 158 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Актив-Банк".

03.12.2015 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/21911/14 змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синонім" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (код ЄДРПОУ 30310317).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 року у справі № 910/21911/14 у зв'язку зі змінами внесеними до статутних документів судом здійснено заміну назви позивача з ТОВ "Мірасол" на - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, , 114, код ЄДРПОУ 30310317).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") до ПАТ "КБ "Актив-Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, АТ "Укрексімбанк", ПАТ "Укргазбанк", Національний банк України, ТОВ "Сонас", визнані укладеними та дійсними: Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1: нежитлові приміщення з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А); Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2: підземний паркінг загальною площею 409,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3; Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3: квартира № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м. загальною площею 194,20 кв.м; Договір купівлі-продажу нерухомого майна № 4: квартира № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м. загальною площею 186,50 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14 було залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнаних укладеними та дійсними на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14, що набуло законної сили після прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") здійснило державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2016 року за № 14922297, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 945308080000.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") на квартиру № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2016 року за № 14922634, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 945326280000.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Лілеєвою М.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 286, на підставі якого ТОВ "Мірасол" (нове найменування ТОВ "БСД-1") передав у власність ТОВ "Сонас" нерухоме майно: квартира № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м, загальною площею 194,20 кв.м.

Разом з цим, 11.06.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Лілеєвою М.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 287, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") передало у власність Товаристу з обмеженою відповідальністю "Сонас" нерухоме майно: квартира № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м, загальною площею 186,50 кв.м.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року у справі № 910/21911/14 скасовані постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року, позовні вимоги задоволено повністю, визнано дійсними та укладеними договори купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі предмета іпотеки, на зазначених в резолютивній частині умовах.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М., Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського від 17 квітня 2018 року у справі № 910/21911/14 залишено без змін.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Як зазначено в п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Отже, зазначеними правовими нормами передбачено здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви правонабувача, сторони правочину, за якою виникло право в результаті нотаріальної дії, нотаріусом, яким вчинено таку нотаріальну дію.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з наявної в матеріалах справи інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2019 року, підставою виникнення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" та спірне нерухоме майно зазначено рішення суду 910/21911/14, видане 24.12.2015 року, видавник Господарський суд міста Києва, яке станом на момент державної реєстрації права власності вказаної особи було таким, що набрало законної сили.

Припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" відбулось 11.06.2016 року на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" договорів купівлі-продажу від 11.06.2016 року.

Державну реєстрацію припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" на спірне нерухоме майно проведено 19.02.2019 року. Підставою припинення права власності зазначено постанову Вищого господарського суду України від 03.08.2016 року у справі №910/21911/14, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №157977137 від 28.02.2019 року, №157980354 від 28.02.2018 року та №156839737 від 19.02.2019 року, №156816744 від 19.02.2019 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Викладеною у зазначених витягах інформацією підтверджується, що одночасно з внесенням запису про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" на спірне нерухоме майно 19.02.209 року в Реєстр внесено записи про право власності на майно Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", підставою внесення запису зазначено рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексні номери № 45602353 та № 45603045 від 19.02.2019 року, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності серія та номер б/н від 27.08.2009 року, видане Київською міською державною адміністрацією.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запис відповідно до якого власником нерухомого майна є ПАТ "Комерційний банк"Актив-Банк" відновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв'язку із скасуванням рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2015 року у справі № 910/21911/14, на підставі якого була проведена державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1") на спірне нерухоме майно.

Оскільки рішення суду про визнання дійсними договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна на підставі якового Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" здійснило реєстрацію права власності на вказане майно скасоване судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції не створило правових наслідків у вигляді дійсності договорів купівлі-продажу нерухомого майна, а відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" не набуло прав на відчуження майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас".

Визнання за результатами нового розгляду справи №910/21911/14 дійсними договорів купівлі-продажу майна не спростовує правових наслідків скасування судових рішень та, відповідно, скасування правової підстави для внесення відповідних записів про право власності.

Крім того, у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 року у справі № 910/21911/14, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 року та постановою Верховного Суду від 26.09.2018 року зазначено про неспроможність доводів відповідача (ПАТ "КБ "Актив-Банк") про те, що станом на день розгляду справи він не є власником майна, що є предметом спірних договорів купівлі-продажу, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1" 10.06.2016 року здійснив державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасоване та, відповідно, не породило жодних юридичних наслідків.

У господарській справі №910/21911/14 брали участь ті самі сторони, що і у цій справі, а саме, ПАТ КБ Актив - Банк , ТОВ БСД-1 , АТ Укрексімбанк , ТОВ Сонас . З огляду на це, до подання позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Сонас було відомо про те, що власником спірного нерухомого майна є ПАТ КБ - Актив - Банк , а не відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Сонас .

Вказане свідчить про відсутність відомостей щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас", яке визначене відповідачем у даній справі, права власності на спірне майно.

Отже суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонас" статусу іпотекодавця та відповідно, можливості пред'явлення до нього позову про звернення стягнення на заставлене майно.

Щодо твердження скаржника про невірне застосування судом першої інстанції ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Реєстраційні дії щодо права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (старе найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім", нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСД-1"), первісно вчинено не на підставі договорів купівлі-продажу, а на підставі судового рішення від 24.12.2015 року у справі №910/21911/14, яке набрало законної сили внаслідок прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 року, які в подальшому були скасовані в касаційному порядку з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції та відповідно не створили будь-яких правових наслідків.

Разом з цим, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань позивача на правову позицію Верховного Суду у справі №910/21911/14, оскільки у зазначеній справі відсутні висновки про підтвердження державою переходу права власності від ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (старе найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол", Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім"), як про це зазначає позивач, на момент укладення ним правочину щодо відчуження предмету іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" та відсутності в подальшому у ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" підстав для витребування такого майна, а лише, в процесі касаційного перегляду рішення від 28.11.2017 року та постанови від 17.04.2018 року, зазначено висновок про визнання укладених між ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" до Товариством з обмеженою відповідальністю "БСД-1" договорів дійсними у судовому порядку на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотань позивача, зокрема, про залишення без задоволення клопотань позивача: про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1", про забезпечення позову, про повернення до стадії підготовчого провадження, про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про оголошення перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви було обґрунтоване проханням надати позивачу можливість отримати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. відповіді на лист позивача від 26.02.2019 року №010-0/77.

Будь-яких належних обґрунтувань того, що спір у справі, розгляд по суті якого розпочато не може бути вирішено у судовому засіданні 27.02.2019 року позивачем не наведено.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відсутність чи наявність відповіді на адресовані приватному нотаріусу листи позивача не перешкоджала встановленню дійсних обставин справи та розгляду даної справи по суті.

З огляду на викладе, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань позивача про оголошення в судовому засіданні перерви.

Правомірності відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка зафіксована в ухвалі від 05.12.2018 року надано оцінку Північним апеляційним господарським судом в процесі її апеляційного оскарження, за наслідками якого прийнято постанову від 16.04.2019 року про залишення без змін ухвали від 05.12.2018 року

Можливості надання оцінки іншим судовим рішенням, які набрали законної сили поза межами їх оскарження у визначеному процесуальним законодавством порядку, - Господарським процесуальним кодексом України не передбачено.

Також є безпідставними твердження позивача про порушення судом норм процесуального права, яке полягало у відмові в задоволенні клопотань про повернення до стадії підготовчого провадження та про залучення співвідповідача.

Так, положеннями процесуального законодавства можливості повернення до стадії підготовчого провадження після призначення справи до судового розгляду по суті не передбачено.

Клопотання про залучення у справі співвідповідача було подане позивачем в порушення приписів ст. ст. 47 Господарського процесуального кодексу України оскільки, позивач у поданому клопотанні не зазначив жодної із умов, за допускається процесуальна співучасть в якості відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Сонас та Товариства з обмеженою відповідальністю БСД- 1 , та не надав належного обґрунтування для такої співучасті.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що суд першої інстанції залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю БСД-1 своєю ухвалою від 07.11.2018 року.

Щодо клопотання представника позивача про витребування доказів у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. щодо правових підстав внесення запису до Реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонас" на нерухоме майно, колегія судів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п.п. 2, 3 ч.2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти України", no. 26976/06, від 20.01.2011 року).

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 року у справі №910/14716/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що у матеріалах справи наявні достатні для встановлення дійсних обставин справи докази, а дане клопотання направлене на затягування розгляду справи, що є неприпустимим в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997 року, суд першої інстанції правомірно визнав дане клопотання про витребування доказів зловживанням процесуальними правами та залишив його без розгляду на підставі ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання зловживанням процесуальними правами та залишенням без розгляду на підставі ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., оскільки клопотання було подане позивачем після переходу до розгляду справи по суті, а відповідно з порушенням визначених ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України строків та надання оцінки законності вчинення нотаріусом відповідних дій не є предметом спору у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі №910/10987/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/10987/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.І. Буравльов

Дата складення повного тексту 22.07.2019 року.