Рішення

від 16.07.2019 по справі 910/4829/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2019Справа № 910/4829/19 За позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві

про визнання договорів частково недійсними,

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

За участі представників:

від позивача - Воробйов А.В.;

від відповідача - Гармашов Б.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києві з вимогами про:

- визнання недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017 про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву);

- визнання недійсним п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні умови договорів, на думку позивача, суперечать положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини; змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди. Отже, спірні умови договорів суперечать положенням ч. 3 ст. 632 ЦК України, оскільки передбачають зміну ціни договору (розміру щомісячних та фактично сплачених орендних платежів) після його виконання з боку позивача як орендаря у відповідній частині протягом періоду з 30.06.2016р. по 17.03.2017р.

Ухвалою суду від 22.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4829/19, ухвалено розглядати справу з повідомлення (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 28.05.2019.

15.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що укладаючи договори про внесення змін сторони були вільними в укладенні договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов`язків шляхом укладення (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін. Отже, укладаючи договори № 8 вид 19.01.2017 та № 91 від 17.03.2017, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.

28.05.2019 позивачем подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що заперечення відповідача викладені у відзиві не спростовують заявлених позовних вимог.

18.06.2019 позивачем подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів понесення позивачем судових витрат.

28.05.2019 судом оголошено перерву до 18.06.2019.

27.06.2019 позивачем подана заява про доповнення підстав позову.

У судовому засіданні 18.06.2016 судом оголошено перерву до 11.07.2019.

У судовому засіданні 11.07.2019 розглянувши подану заяву про доповнення підстав позову, суд прийняв її до розгляду.

11.07.2019 судом оголошено перерву до 16.07.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Фондом державного майна України (орендодавець) та організацією орендарів орендного підприємства Київський завод шампанських вин (орендар) 06.11.1992р. було укладено договір оренди, відповідно до п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні засоби - первісна вартість 205372 тис.руб., залишкова вартість основних засобів - 74 326 тис.руб., незавершене капітальне будівництво - тис.руб., обладнання, яке вимагає монтажу, 3421 тис.руб., запаси та витрати 117189 тис.руб., в тому числі, незавершене виробництво 19400 тис.руб., грошові кошти 4193 тис.руб., загалом оборотних засобів 112996 тис.руб., фонд розвитку виробництва 13171 тис.руб., амортизаційний фонд, статутний фонд 170997 тис.руб.

Вступ орендаря у володіння майном наступає разом з підписанням договору.

За умовами п.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. здача майна в оренду не має наслідком передачі орендареві права власності на це майно. Власником об`єкта оренди є держава, а орендар володіє користується та розпоряджається майном протягом строку оренди.

Пунктом 3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. передбачено, що орендна плата перераховується в державний бюджет України рівними долями щоквартально згідно додатку №2.

Розмір орендної плати може переглядатись достроково за вимогою сторін за умови зміни, встановлених централізовано цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством (п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Своєчасно не перерахована орендна плата чи перерахована не в повному обсязі стягується за весь період заборгованості до бюджету з урахуванням пені в розмірі 0,2% із заборгованої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати) (п.п.3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Даний договір укладено з 06.11.1992р. по 06.11.1995р. Після спливу строку договору орендар має переважне право на його поновлення. За відсутності заяви однією зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.6.1, 6.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Згідно акту приймання-передачі орендодавцем було передано, а орендарем прийнято в користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р.

Додатковою угодою від 23.10.1995р. сторонами викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.

Згідно п.1.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. з метою підвищення ефективності використання державного майна й досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно Київського заводу шампанських вин: основні фонди, вартість яких становить: первісно 183033 млн.крб.; залишкова 82764 млн.крб.; незавершене будівництво 1 млн. крб..; обладнання, що потребує монтажу, 3 млн.карб.; виробничі запаси й затрати 117,2 млн. карб.; в тому числі, незавершене виробництво 19,4 млн.карб.; обігові кошти всього 113 млн.карб.; статутний фонд 80180 млн.карб.; амортизаційний фонд 1824 млн.карб.

За умовами п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р. розмір орендної плати на 01.10.1995р. становить 2827,497 млн.карб. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Амортизаційні відрахування залишаються в розпорядженні підприємства й використовуються на оновлення основних фондів.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет за весь період заборгованості з урахуванням пені в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).

Цей договір діє з 23.10.1995р. до 23.10.1998р. за відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну по закінченню строку дії договору, останній є продовженим на той же строк та на тих самих умовах, які було передбачено (п.п.7.1, 7.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.).

Згідно акту прийому-передачі орендарем було передано, а орендодавцем прийнято у строкове, платне користування об`єкт оренди за договором №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди від 23.10.1995р.

Згодом, а саме 20.11.1998р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., якою погоджено продовжити до 31.12.2001р. термін дії договору оренди та передбачено обов`язок орендаря протягом 6 місяців з дня набрання чинності цією угодою реорганізувати організацію.

Додатковою угодою №1114 від 08.10.1999р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено внести зміни до преамбули договору та визначити, що орендодавцем є Фонд державного майна, а орендаря замінено його правонаступником - Закритим акціонерним товариством "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №1296 від 27.08.2001р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами викладено предмет договору в новій редакції, зокрема визначене, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (підприємство), склад якого визначено згідно з актом оцінки вартості майна станом на 01.06.2000р., відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №75 від 19.01.2000р., протоколу інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Київського заводу шампанських вин та майна Закритого акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (відповідно до Положення "Про інвентаризацію майна державного підприємства, яке передається в оренду", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 02.03.1993р. №158), затвердженого 29.12.2000р. регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву, а саме передається в оренду майно Київського заводу шампанських вин: балансова вартість основних засобів - 1862174,50 грн.; відновна балансова вартість основних засобів за вирахуванням зносу - 8161977,68 грн., в тому числі, орендованих основних засобів - 6587522,68 грн., витрати на капітальний ремонт - 1574455 грн., відновна вартість не встановленого устаткування - 55042,31 грн.; компенсація орендарем державні погіршення стану та загибелі орендованого майна - 22367,91 грн. Всього вартість цілісного майнового комплексу орендованого підприємства - 8239387,90 грн.

Вступ орендаря в строкове платне користування підприємством настає одночасно із підписанням сторонами додаткової угоди та акту приймання-передачі підприємства (п.2.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).

За умови п.3.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. розмір місячної орендної плати за базовий місяць вересень 1995р., визначений на підставі Методики розрахунку орендної плати, яка зафіксована в додатковій угоді від 23.10.1995р., зі змінами та доповненнями станом на 01.10.1995р., становить 28274,97 грн., з урахуванням індексу інфляції на 01.10.2000р. становить 97 633,21 грн.

Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно п.3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди № 1296 від 27.08.2001р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.3 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р. передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету щоквартально до 10-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Ця додаткова угода діє до 31.12.2005р. включно. Після закінчення терміну дії цієї додаткової угоди орендар має переважне право на її продовження на новий термін. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цієї додаткової угоди після закінчення строку її чинності протягом одного місяця угода підлягає продовженню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цією угодою з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цієї угоди (п.п.10.1, 10.6 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.).

Між сторонами 27.08.2001р. складено та підписано акт прийому-передачі до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №1296 від 27.08.2001р.

Додатковою угодою №186 від 28.04.2006р. контрагентами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 30.06.2006р.

Додатковою угодою №293 від 29.06.2006р. сторонами також було викладено договір №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції.

Зокрема, визначено, що розмір орендної плати становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку травень 2006р. - 116 603,08 грн. Нарахування суми податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.п.3.1, 3.2 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).

Сторонами досягнуто згоди, що договір діє до 30.06.2016р. включно (п. 10.1 договору №Д-1455 від 06.11,1992р. в редакції додаткової угоди №293 від 29.06.2006р.).

Сторонами 29.06.2006р. підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Київський завод шампанських вин "Столичний". У додатку №1 до вказаного акту контрагентами погоджено перелік основних засобів, що передаються Фондом державного майна в оренду Закритому акціонерному товариству "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Додатковою угодою №631 від 31.10.2007р. до договору №Д-1455 від 06.11.1992р. сторонами погоджено, що орендна плата за базовий місяць розрахунку травень 2006р. становить 171830,09 грн.

У додатковій угоді №288 від 09.08.2011р. сторонами викладено преамбулу договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в новій редакції, зокрема визначено, що орендарем є Публічне акціонерне товариство "Київський завод шампанських вин "Столичний".

Згідно додаткової угоди №423 від 11.11.2011р. до договору №Д-1455 від Об.11.1992р. розмір орендної плати за вересень місяць 2011р. становить 446 763,52 грн. без податку на додану вартість.

Договором №221 від 30.06.2016р. сторонами продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.07.2016р. включно.

Договором №279 від 29.07.2016р. строк дії договору №Д-1455 від 06.11.1992р. продовжено до 20.09.2016р. включно.

Між сторонами 01.09.2016р. укладено договір №338, яким продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.12.2016р.

Договором №8 від 19.01.2017р. продовжено дію договору №Д-1455 від 06.11.1992р. до 31.03.2017р. Сторони домовились не пізніше ніж до 20 березня 2017 року з моменту укладення цього договору про продовження строку дії договору оренди на підставі акту оцінки орендованого майна внести зміни до договору оренди в частині вартості об`єкта оренди, зміни розміру орендної плати та продовження строку дії договору з 30.06.2016р.

Крім того, п. 4 вказаного договору визначено, що орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна.

Між сторонами 17.03.2017р. укладено договір №91 про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., пунктом 2 якого було встановлено вартість Підприємства за актом оцінки станом на 30.06.2016 - 90 587 860 грн.

Пунктом 4, 5 вказаного договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247,08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р.

Отже, відповідним пунктом договору № 91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору № Д-1455 від 06.11.1992, встановлено новий розмір орендної плати за базовий місяць оренди - червень 2016 року.

Відповідно до п. 6 вказаного договору орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна.

Згідно п.3.4 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р. орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо останній день сплати орендної плати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то сплата має відбуватись напередодні у робочий день.

Цей договір діє по 30.06.2021р. включно (п.10.1 договору №Д-1455 від 06.11.1992р. в редакції договору №91 від 17.03.2017р.).

При цьому, наказом №822 від 20.06.2018р. Фонду державного майна України Про передачу повноважень орендодавця передано Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву повноваження орендодавця державного майна за договором оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. цілісного майнового комплексу державного підприємства Київський завод шампанський вин , укладеним між Фондом державного майна України та Публічним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин .

На виконання означеного наказу, 05.07.2018р. між Фондом державного майна України, Приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було укладено додаткову угоду до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. цілісного майнового комплексу державного підприємства Київський завод шампанський вин , згідно якої визначено, що орендодавцем є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Таким чином, орендодавцем за договором оренди № Д-1455 від 06.11.1992р. виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву.

Відповідно до п. 2.1 статуту AT КЗПІВ Столичний , затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, протокол № 23 від 24.04.2018р., Товариство є юридичною особою з 14.04.1999р. - дати його державної реєстрації Подільською районною державною адміністрацією міста Києва. За своєю організаційно-правовою формою Товариство є приватним акціонерним товариством. До приведення діяльності товариства у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства , за своєю організаційно-правовою формою Товариство було спочатку закритим акціонерним товариством та мало найменування: Закрите акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний , а з 2011 року публічним акціонерним товариством та мало найменування: публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний .

Отже, на момент укладення договору № 8 від 19.01.2017р. та договору № 91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору оренди № Д-1455 від 06.11.1992р., найменуванням та організаційно-правовою формою позивача були публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний , які в подальшому були змінені на приватне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний .

Позивач вважає, що п. 4 договору № 8 від 19.01.2017р. про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. та п.п. 4 -6 договору №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладені між сторонами по справі, суперечили вимогам закону, які були чинними на час вчинення відповідних правочинів, що є підставою для визнання цих договорів недійсними в частині названих пунктів.

Суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, у відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п.п. 2.1, 2.5.2, 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

За змістом положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За положеннями ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (ч.1 ст.11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

За приписами ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

За положеннями ч.ч.1, 3 ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Положення ч.2 ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначають, що проведення оцінки майна є обов`язковим , зокрема, у випадках приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Положеннями ст. 11 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Як визначено п.п.4,5 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої Постановою КМУ №786 від 04.10.1995р., зі змінами згідно Постанови КМУ №961 від 14.09.2011р., орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди. Розмір річної орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств визначається за формулою: Опл= (Воз+Вам)*Сор.ц/100, де Опл - розмір річної орендної плати, грн.; Воз - вартість основних засобів за незалежною оцінкою на час оцінки об`єкта оренди, гривень; Внм - вартість нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об`єкта оренди, гривень; Сор.ц - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств, визначена згідно з додатком 1.

Згідно п.9 Прикінцевих положень Закону України „Про Державний бюджет України на 2016 р. від 25.12.15 р. № 928-VIII зупинено на 2016 р. дію норми ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна (Відомості Верховної Рада України, 1992 р., № 30, ст.416) в частині індексації орендної плати.

За своєю правовою природою орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру або зміни вихідних даних, що впливають на визначення її розміру, чинним законодавством передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за погодженням сторін або за рішенням суду у випадках, встановлених договором або законом.

Проте чинним законодавством, яке регулює відносини оренди майнових комплексів державних підприємств, не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту прийняття законодавцем таких змін або з дати визначення нової оцінки цілісного майнового комплексу, який є об`єктом оренди, а надається право стороні правовідносин в подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору.

Отже, підставою для визначення розміру орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств є відповідна оцінка об`єкту оренди, яка і належить до основного показника, розмір якого впливає на визначення відповідного платежу.

В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 по справі №826/3271/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, позовні вимоги AT КЗШВ Столичний були задоволені у повному обсязі, визнано протиправними дії Фонду державного майна України вчинені із рецензування Звіту про оцінку основних засобів, що були передані в оренду в складі цілісного майнового комплексу державного підприємства Київський завод шампанських вин станом на 30 червня 2016 року, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю Консалтингова компанія УВЕКОН ; визнано протиправним та скасовано Акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства Київський завод шампанських вин , що перебуває в оренді, який затверджено заступником Голови Фонду державного майна України Н Лебідь 17.03.2017 та скріплено печаткою Фонду державного майна України.

Таким чином, акт оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства Київський завод шампанських вин , що перебуває в оренді, який затверджено заступником Голови Фонду державного майна України Н. Лебідь 17.03.2017 та скріплено печаткою Фонду державного майна України, та який є підставою для здійснення розрахунку орендної плати за базовий місяць оренди, що відображений в оспорюваному п. 4 договору №91 від 17.03.2017 про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

До моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Як було зазначено вище, спірними пунктами оспорюваних правочинів передбачено, що:

- орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016, між сплаченою орендною платою та нарахованою на підставі Акту оцінки орендованого майна (п. 4 договору № 8 від 19.01.2017р. про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р.);

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць оренди червень 2016р. - 1 887 247, 08 грн. Зазначений розмір орендної плати застосовується з 30.06.2016р. (п.п. 4, 5 договору №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р.);

- орендар зобов`язується на підставі письмового повідомлення орендодавця сплатити протягом трьох місяців різницю з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою, на підставі акту оцінки орендованого майна (п. 6 договору №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р.).

Отже, наведені умови передбачають застосування із 30.06.2016р. розміру орендної плати, який був встановлений лише на підставі договору від 17.03.2017р., із покладенням на орендаря обов`язку здійснити оплату різниці з орендної плати, що виникла з 30.06.2016р. між сплаченою та нарахованою орендною платою.

Вказані умови оспорюваних договорів, суперечать вищенаведеним положенням ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст.ст. 11, 19, 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна , оскільки наявність законодавчо визначеної передумови для зміни розміру орендної плати не може бути підставою для автоматичного застосування зміненої орендної плати з моменту виникнення цієї обставини. Змінений розмір орендної плати в такому випадку підлягає застосуванню до відповідних правовідносин з моменту внесення змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція позивача викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019р. по справі № 916/1545/17.

Крім того, протягом періоду з червня 2016 року по березень 2017 року АТ КЗШВ Столичний здійснювало своєчасне внесення орендної плати виходячи із чинного на той час її розміру, а саме: За червень 2016р. - сплачено 1 297 176,85 грн., платіжне доручення № 20719 від 06.07.2016р.; За липень 2016р. - сплачено 1 297 176,85 грн., платіжне доручення № 21343 від 09.08.2016р.; За серпень 2016р. - сплачено 1 297 176,85 грн., платіжне доручення № 21766 від 07.09.2016р.; За вересень 2016р. - сплачено 1 297 176,85 грн., платіжне доручення № 22290 від 07.10.2016р. За жовтень 2016р. - сплачено 1 297 176,85 грн., платіжне доручення № 22909 від 08.11.2016р. За листопад 2016р. - сплачено 1 024 769,71 грн., платіжне доручення № 23466 від 07.12.2016р. За грудень 2016р. - сплачено 908 023,80 грн., платіжне доручення № 24048 від 05.01.2017р. За січень 2017р. - сплачено 950 000,00 грн., платіжне доручення № 24687 від 06.02.2017р. За лютий 2017р. - сплачено 900 000 грн., платіжне доручення № 25344 від 09.03.2017р. За березень 2017р. - сплачено 1 373 242,10 грн., платіжне доручення № 25871 від 13.04.2017р.

Тобто, на момент укладення договорів № 8 від 19.01.2017р. та №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., яким встановлено обов`язок орендаря здійснити оплату різниці між орендною платою, що була сплачена та новим розміром орендної плати за період з 30.06.2016р. по 17.03.2017р., відповідний договір оренди було виконано з боку АТ КЗІІІН Столичний в частині внесення необхідного розміру орендної плати.

Також, судом взято до уваги, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. по справі №910/18972/17, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р., позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву було задоволено частково, присуджено до стягнення із приватного акціонерного товариства Київський завод шампанських вин Столичний (далі по тексту - AT КЗШВ Столичний ) на користь позивача заборгованість в сумі 3 365 363,28 грн., пеню в сумі 434 638,97 грн. та судовий збір в сумі 56 997,48 грн.

Підставою виникнення даного спору стало невиконання AT КЗШВ Столичний власних зобов`язань, що виникли із додаткових договорів № 8 від 19.01.2017р. та № 91 від 17.03.2017р. до договору оренди № Д-1455 від 06.11.1992р. щодо внесення різниці між фактично сплаченою та нарахованою в порядку зворотної дії умов договору орендної плати за користування державним майном, що збільшилась у декілька разів в результаті переоцінки його вартості.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, збільшення орендної плати за періоди, що передують даті підписання угоди про внесення відповідних змін, фактично призвело до порушення ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, враховуючи, що п. 4 договору № 8 від 19.01.2017р. про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р. та п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладені між сторонами по справі, суперечать вимогам чинного на час їх укладення законодавства, вказане є підставою для визнання вказаних пунктів оспорюваних правочинів недійсними.

Заперечення викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, судом не беруться до уваги, виходячи з наступного.

Так, у відзиві на позов Регіональне відділення Фонду державного майна по місту Києву посилається на положення ст. 627 ЦК України про свободу договору, наголошуючи на тому, що спірні договори були укладені сторонами в процесі реалізації відповідного права, із повним усвідомленням відповідних правових наслідків, за відсутності дефекту волі та волевиявлення. Відповідач наголошує на недоведеність позивачем того факту, що спірні договори укладені з невірним сприйняттям їх правової природи, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, внаслідок чого позивач неправильно сприйняв ціну, предмет або інші істотні умови договору, які вплинули на його волевиявлення і при відсутності яких можна було б вважати, що договір не був би укладений.

За правилами, закріпленими в ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В той же час, ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А в силу положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, свобода договору є одним із принципів цивільного законодавства, який обмежується забороною на відступлення від тих приписів закону, в яких прямо зазначено по це. Наслідком відступлення від цього принципу є недійсність правочину, який суперечить імперативним заборонам, які містяться в законі.

При цьому, жодна із обставин, на яку посилається відповідач у відзиві, (щодо укладення договорів під впливом помилки, із дефектом волі та волевиявлення, або із невідповідністю положеннями Методики розрахунку орендної плати) не стосується підстав поданого позову, які наведені в позовній заяви.

За встановлених обставин справи, суд визнає позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Щодо витрат на правову допомогу.

У позовній заяві Позивачем подано до суду попередній розрахунок судових витрат, які складаються з судового збору (3842,00 грн.) та витрат на професійну правову (правничу) допомогу (162 000,00 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, Позивачем разом з позовною заявою подано попередній розрахунок судових витрат та в тексті позову зроблено відповідну заяву.

В подальшому позивачем подані докази надання професійної допомоги та докази їх оплати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаний з розглядом справи. До витрат пов`язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідально до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 10.04.2019, ордер на надання правової допомоги, серія ОД №389084, акт №1 приймання виконаних робіт від 14.06.2019, рахунок на оплату №36 від 01.06.2019, рахунок на оплату №24 від 11.04.2019, рахунок на оплату №26 від 01.05.2019, платіжні доручення №4437 від 18.06.2019, від 27.05.2019 №8, від 11.06.2019 №4427, від 12.06.2019 №4431, від 03.05.2019 №2, від 13.05.2019 №2.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішує питання про розподіл витрат, пов`язаний з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу наступним чином.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі, рахунки-фактури, платіжні доручення не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На переконання суду, розумним розміром витрат на послуги адвоката в цьому випадку є сума 20 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.

Таким чином, заявлена Позивачем вимога, про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 4 договору № 8 від 19.01.2017р. про продовження строку дії договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Визнати недійсним п.п. 4-6 договору №91 від 17.03.2017р. про внесення змін до договору оренди №Д-1455 від 06.11.1992р., що укладений між приватним акціонерним товариством Київський завод шампанських вин Столичний (попереднім найменуванням якого на момент укладення договору було - публічне акціонерне товариство Київський завод шампанських вин Столичний ) та Фондом державного майна України (правонаступником якого щодо договору є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву).

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, будинок 27, ЄДРПОУ 30373419) судовий збір в розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп., 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.07.2019

Суддя І.І. Борисенко