Рішення

від 18.07.2019 по справі 308/133/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/133/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

за участю секретаря Секереш О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу цивільну справу за ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору МСМБУД про визнання недійсним правочину та скасування свідоцтва про право власності,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору МСМБУД про визнання недійсним правочину та скасування свідоцтва про право власності.

Позовні вимоги мотивує тим, що 20 серпня 2015 року їй стало відомо про те, що 01 вересня 2003 року між управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого на даний час є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) та ТОВ Хозяйка укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 599/о. За умовами Договору ТОВ Хозяйка передано в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м, що знаходяться у житловому будинку АДРЕСА_1 . Як вбачається зі змісту договору оренди, підставою укладення такого слугувало розпорядження Управління майнової політики міста № 109 від 16 червня 2003 року.

13 серпня 2015 року Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області зареєструвала за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради право комунальної власності на вищевказані приміщення.

Вважає, що реєстрація за територіальною громадою приміщень є протиправною, а вказаний договір оренди укладений в порушення вимог Цивільного кодексу Української РСР, Цивільного кодексу України, Конституції України та ряду актів цивільного законодавства України та є таким, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав.

Будинок АДРЕСА_1 складається з декількох квартир. При цьому, спірні підвальні приміщення площею 18,8 кв.м., призначені для забезпечення експлуатації цілого будинку та потреб всіх мешканців будинку, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, що підтверджується висновком судово - будівельної експертизи.

Так, в Ужгородської міської ради відсутні жодні підстави для набуття вказаного майна у власність, що є підставою для скасування свідоцтва про право власності від 13 серпня 2015 року.

Просить суд: визнати недійсним та скасувати пункт 3.4 розпорядження за № 109 Управління майнової політики Ужгородської міської ради від 16 червня 2003 року; визнати недійсним та скасувати договір оренди нежилого приміщення № 599/0 від 01 вересня 2003 року та додаткові угоди до нього, укладені між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Хозяйка , яким передано в оренду нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та запис у Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) про реєстрацію права власності за № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

Позивач та її представник - адвокат Ламбрух О.С. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі та просили такі задоволити. На продовження розгляду справи не з`явилися та представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача на підставі наявних матеріалів справи.

Представники відповідачів просили відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність. У наступні судові засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Разом з тим, від представника відповідача Ужгородської міської ради - Т.Федьо до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, а також надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що спірне приміщення як нежитлове приміщення, та будинок в цілому по АДРЕСА_1 розпорядженням глави міської управи "Про доповнення до додатку № 1 до розпорядження № 291 від 02.07.1993 року "Про реєстрацію права власності" згідно з рішення XI сесії XXI скликання Закарпатської обласної Ради народних депутатів від 23.12.1993 року "Про комунальну власність області та програму її приватизації зараховано на комунальний баланс та зобов`язано Ужгородське державне міжрегіональне виробниче підприємство технічної інвентаризації зареєструвати право власності на майно та будівлі підприємств, організацій та установ за фондом комунального майна м. Ужгорода.

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів від 24.07.1996 року №124 Про реєстрацію будинковолодінь прийнято на комунальний баланс будинок (колишнього об`єднання Промтовари ) по АДРЕСА_1 , як безгосподарний. Після прийняття на баланс вирішено зареєструвати право власності за Ужгородською міською радою. Реєстраційне посвідчення від 18.08.1996 року будинковолодіння № АДРЕСА_1 свідчить про реєстрацію останнього за Ужгородською міською Радою.

Вищенаведене свідчить про те, що ще з 1993 року та на даний час приміщення належить та перебуває у власності територіальної громади міста Ужгород (свідоцтво про право власності 13.08.2015 року № 42247468).

Отже, передане в оренду ТзОВ "Хозяйка" нежитлове приміщення площею 18.8 кв.м. по АДРЕСА_1 , на законних підставах, жодним чином не порушує прав позивача, оскільки прав володіння, користування чи розпорядження спірними приміщеннями у позивачів немає.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважає, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Представником відповідача ТзОВ Хозяйка , адвокатом Марамигін П.В. до суду був поданий відзив на позов, з якого вбачається, що відповідності до вимог встановлених ст.ст. 655, 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу від 06.09.2005 року була і є виключно індивідуально визначена квартира АДРЕСА_2 , що складається з трьох кімнат, загальною площею 105,2 кв.м., житловою площею 74,3 кв.м. та належить ОСОБА_1 . Вказане свідчить, що позивачка за договором купівлі-продажу, окрім квартири АДРЕСА_2 , нічого більше не набувала. Отже, її право, про порушення якого наголошує позивачка - не є порушеним. Окрім того вказує, що орендоване ТОВ Хозяйка приміщення є нежитловим і не відноситься до допоміжних, оскільки воно не призначене для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців. Таким чином , покликання позивачки на приписи законодавства і рішення Конституційного суду України не заслуговують на увагу. Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів того, що приміщення на момент прийняття оскаржуваних рішень використовувалось як допоміжне та було призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

З моменту виникнення для ТОВ Хозяйка права користування (01.09.2003 року) вище згаданим приміщенням, яке є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та не входить до житлового фонду, ні мешканці, а ні інші особи не ставили питання щодо неможливості експлуатації Будинку без його використання, оскільки спірне приміщення за своїм правовим статусом є нежитловим і використовується виключно за цільовим призначенням v відповідності до п.1.1. Договору оренди нежилого приміщення від 01.09.2003 року.

Просить суд, відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та ТОВ Хозяйка про визнання недійсним правочину та скасування реєстрації прав власності в повному обсязі.

Окрім наведеного, представник відповідача Марамигін П.В. подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, яку мотивував тим, що у позивачки перебіг строку позовної давності розпочався з 07.09.2005 року, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи ТзОВ МСМБУД Міщенко О.О. також не скористалася правом на участь у судовому засіданні та подала до суду пояснення з приводу позовної заяви, з яких вбачається, що ТОВ МСМБУД являється власником квартири АДРЕСА_3 , що стверджується відповідним свідоцтвом від 09.09.2008 року. Вважає, що внаслідок незаконного прийняття виконавчим управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради розпорядження №109 від 16.06.2003 року, укладення між відповідачами договору оренди від 01.09.2003 року за №599/о та незаконної реєстрації права власності на спірне приміщення за Територіальною громадою міста Ужгорода, було грубо порушені права позивача, третьої особи без самостійних вимог ТОВ МСМБУД та інших власників квартир будинку АДРЕСА_1 щодо безперешкодного володіння та користування належного їм на праві спільної часткової власності майна, а саме нежитлове підвальне приміщення площею 18.8 кв.м.

При цьому, спірні підвальні приміщення площею 18.8 кв.м., призначені для забезпечення експлуатації цілого будинку та потреб всіх мешканців будинку, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, що підтверджується висновком судово - будівельної експертизи, проведеної в межах цивільної справи № 308/10225/15-ц.

Вважає, що Управління майнової політики Ужгородської міської ради безпідставно передало в оренду підвальні приміщеннями без згоди співвласників вказаного майна.

Просить суд, позовну заяву ОСОБА_1 задоволити повністю.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.01.2018 року вжито заходи забезпечення позову, шляхом : Накласти арешт на підвальне приміщення площею 18.8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та заборону на його відчуження в будь-який спосіб до закінчення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка про визнання недійсним правочину та скасування свідоцтва про право власності. Заборонити Ужгородській міській раді (код ЄДРПОУ 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3), в тому числі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) та виконавчому комітету Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04053699, м.Ужгород, пл. Поштова, 3), їх посадовим особам та структурним підрозділам (відділам, управлінням, департаментам) приймати будь-які рішення щодо підвальних приміщень площею 18.8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзісу) в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом викупу, продажу через аукціон або за конкурсом та іншими способами, а також заборонити передавати в заставу, у власність, розпорядження, користування, оренду громадян чи юридичних осіб, викуп для суспільних потреб, включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, укладати та підписувати договори оренди. Заборонити Ужгородській міській раді (код ЄДРПОУ 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3), в тому числі Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) та виконавчому комітету Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 04053699, м.Ужгород, пл. Поштова, 3), їх посадовим особам та структурним підрозділам (відділам, управлінням, департаментам) надавати дозволи на проведення реконструкції, ремонту, поліпшення чи інші будівельні роботи щодо підвальних приміщень площею 18.8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити товариству обмеженою відповідальністю Хозяйка (боржник, код ЄДРПОУ 13599116, м. Ужгород, вул. Волошина, 8) приймати будь-які рішення щодо підвальних приміщень площею 18.8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзісу) в будь-який спосіб, в тому числі, але не виключно, шляхом викупу, продажу через аукціон або за конкурсом та іншими способами, а також заборонити передавати в заставу, у власність, розпорядження, користування, оренду громадян чи юридичних осіб, укладати та підписувати договори оренди, проводити ремонт, реконструкцію, поліпшення, будівельні роботи чи інші дії щодо вказаного майна.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

По справі встановлено, що із позовом у порядку цивільного судочинства ОСОБА_1 звернулася до суду 05.01.2018 року (а.с.2).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч.1, 2,4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого, з точки зору п.1 ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

В пункті 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства та пункті 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії Європейський суд зазначає, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом також встановлено, що про порушення свого права позивач довідалася в серпні 2015 року, а тому з огляду на викладене суд приходить до висновку про безпідставність доводів сторони відповідача щодо пропуску позивачкою строків давності при зверненні до суду.

Судом встановлено, що 01 вересня 2003 року між управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого на даний час є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) та ТОВ Хозяйка укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 599/о (надалі - Договір). За умовами Договору ТОВ Хозяйка передано в строкове платне користування нежитлове п :двальне приміщення площею 18,8 кв.м, що знаходяться у житловому динку АДРЕСА_1 . Як вбачається зі змісту договору оренди, підставою укладення такого слугувало розпорядження Управління майнової політики міста № 109 від 16 червня 2003 року.

ОСОБА_1 являється власницею квартири АДРЕСА_2 , що стверджується відповідним договором купівлі - продажу від 06 вересня 2005 року, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д.

У відповідності до ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтями 316, 317, 319 ЦК України передбачено, що право власності особа здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

13 серпня 2015 року Реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області зареєструвала за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради право комунальної власності на вищевказані приміщення, про що видано свідоцтво про право власності від 13 серпня 2015 року.

Будинок АДРЕСА_1 складається з декількох квартир. При цьому, спірні підвальні приміщення площею 18,8 кв.м., призначені для забезпечення експлуатації цілого будинку та потреб всіх мешканців будинку, оскільки в них знаходиться інженерне та технічне обладнання, без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою, що підтверджується висновком судово - будівельної експертизи.

Суд виходить з того, що законодавство України розрізняє поняття допоміжного приміщення та нежитлового приміщення житлового комплексу будинку.

Стаття 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначає поняття допоміжних приміщень та нежитлових приміщень: допоміжні приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні, шлюзи, кладові, горища , підвали тощо). Нежитлові приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Статтею 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду встановлено, що суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків) так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Згідно ч.2 ст.10 Закону власники приватизованих квартир набувають право спільної власності на житловий будинок в цілому а тому є співвласниками допоміжних приміщень одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Згідно із ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду під приватизацією розуміється відчуження квартир, кімнат в квартирах та віднесених до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. п.) державного житлового фонду на користь громадян України. Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього ж Закону, власники квартир багатоквартирних будинків являються співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї і т.п.) передаються у власність квартиронаймачам безкоштовно і окремо приватизації не підлягають.

Аналогічна норма міститься також у ч. 2 ст. 382 ЦК України, якою передбачено, що власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування. Опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Таким чином, з моменту приватизації квартир, позивачі поряд з іншими власниками квартир, в силу Закону України Про приватизацію державного житлового фонду стали співвласниками всіх допоміжних приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 , до яких належить і спірне підвальне приміщення.

З метою офіційного тлумачення положень статті 1 та ч. 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у зв`язку з наявністю неоднозначного застосування цих положень Закону органами державної влади, в тому числі судами, та органами місцевого самоврядування Конституційним Судом України прийнято рішення у справі № 1-2/2004 р від 02.03.2004 р. № 4-рн2004р, яким встановлено: допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і т.д.) передаються безкоштовно в сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно п. 4.3. Рішення Конституційного Суду України Відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Співвласники є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та інше .

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) встановлено: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на вчинення дій стосовно допоміжних приміщень(оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Допоміжні приміщення(підвали) не підлягають окремій приватизації, не потребують окремої реєстрації прав, стають об`єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

В силу ст. 69 Закону України Про Конституційний Суд України рішення та висновки Конституційного Суду України є обов`язковими для виконання.

Згідно п.9 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх власників, згода підлягає нотаріальному посвідченню відповідно до ст.209 ЦК України.

Відповідачем не представлено і в матеріалах справи відсутня нотаріально засвідчена згода співвласників будинку АДРЕСА_1 , в тому числі і позивача, на виділ допоміжного приміщення (підвалу) , загальною площею 18,8 кв.м в будинку АДРЕСА_1 у складі інших приміщень будинку в окремий об`єкт і реєстрацію прав на нього за територіальною громадою м. Ужгорода.

Слід також зазначити, що стаття 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29.11.2001 року з наступними змінами та доповненнями визначає допоміжні приміщення багатоквартирного будинку як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Згідно зазначеної статті неподільне майно неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Відповідно до ст. 19 цього Закону, спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загально майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільний частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Правила утримання будинків та прибудинкових територій, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 року визначають допоміжні приміщення житлового будинку як приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Правилами визначено особливості утримання допоміжних приміщень багатоквартирних будинків підвалів та технічних підвалів.

Підпунктами 3.3.5., 3.3.6 пункту 3.3. розділу 3 Правил передбачено: доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь який час доби. Використовувати технічні підвали та підвали не за призначенням забороняється.

Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В 2.2-15-2005 містять такі визначення понять:

Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибулі, перехідні шлюзи, підвали тощо).

Поверх підвальний поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш ніж на половину висоти приміщення.

Поверх технічний поверх для розміщення інженерного обладнання та прокладення комунікацій.

Приміщення технічні - приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерів, електрощитових, венткамер, комутаторів радіовузлів, машинних відділень, ліфтів, холодильних установок тощо.

Технічне оснащення багатоквартирного житлового будинку інженерні комунікації та технічні пристрої необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир (загально будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні, обладнання пожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення; пристрої ліфтів, центральних розподільних щитів, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Відповідно до копії висновку судової - технічної експертизи по справі №308/10225/15-ц у підвальних приміщеннях, загальною площею 18,8 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 є в наявності насос для підтримання тиску в системі водопостачання квартир.

Наведене у сукупності з іншими матеріалами справи, з точки зору поняття Допоміжне приміщення", визначеного в Законі України від 29.11.2001 року Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку дозволяє суду зробити висновок про те, що спірне підвальне приміщення є допоміжним, оскільки в ньому знаходяться комунікації необхідні для забезпечення експлуатації будинку і обслуговування мешканців.

В Законі України від 29.11.2001 року Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку розкрито поняття "нежилого приміщення", яке, на думку суду, вичерпне, іншому тлумаченню не підлягає і не може бути застосоване до спірного допоміжного підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 76, 258, 259, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати пункт 3.4 розпорядження за № 109 Управління майнової політики Ужгородської міської ради від 16 червня 2003 року.

Визнати недійсним та скасувати договір оренди нежилого приміщення № 599/0 від 01 вересня 2003 року та додаткові угоди до нього, укладені між Управлінням майнової політики Ужгородської міської ради, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Хозяйка , яким передано в оренду нежитлове підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати реєстрацію права власності, рішення про державну реєстрацію прав та запис у Реєстрі прав власності на об`єкти нерухомого майна (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно) про реєстрацію права власності за № 42247468 від 13 серпня 2015 року, яким зареєстровано право комунальної власності на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка судовий збір у розмірі по 1057,2 (одну тисячу п`ятдесят сім грн. двадцять коп.) гривень з кожного.

Повний текст рішення складено 29.07.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп - НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 36541721, адреса: м. Ужгород, пл. Поштова, 3;

Відповідач 2 - Ужгородська міська рада, код ЄДРПОУ 33868924, адреса: м. Ужгород, пл. Поштова, 3;

Відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю Хозяйка , код ЄДРПОУ 13599116, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Волошина, 8;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТзОВ МСМБУД , код ЄДРПОУ 35561312, адреса: м. Ужгород, вул. Волошина, 8.

Суддя Т.Р. Деметрадзе